Постанова

від 20.11.2012 по справі 13/252/8/5/3/2/2/2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа№ 13/252/8/5/3/2/2/2

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача -Юрченко Ю.І., довіреність № 17 від 07.08.2012;

від відповідача -представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" на рішення господарського суду Чернігівської області від 17.07.2012 у справі № 13/252/8/5/3/2/2/2 (суддя Фетисова І.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олстас-льон" про стягнення 20 369 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості по договору оренди офісу від 01.11.03 р., що виникла з липня по грудень 2004 року у сумі 16879,40 грн., пені у сумі 2950,42 грн. та 3 % річних в сумі 539,68 грн.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що право власності на приміщення адмінбудівлі по вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігові з лютого 2004 р. було зареєстровано за ВАТ "УСК "Гарант-Авто" на підставі рішення господарського суду Чернігівської області від 21.11.2003 р. Таким чином, починаючи з липня 2004 р. відповідач почав сплачувати орендну плату законному на той час власнику приміщення.

Рішенням від 17.07.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд погодився з позицією відповідача та виходив з того, що у заявлений до стягнення період власником спірного приміщення був не позивач, а ВАТ "УСК "Гарант-Авто".

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним.

Рішення у справі № 8/300 про переведення прав покупця спірного майна на ВАТ "УСК "Гарант-Авто" було скасовано і направлено на новий розгляд. За новим розглядом позов залишено без розгляду, що не було відображено судом першої інстанції. Отже, скасоване рішення не може породжувати будь-яких прав. Також, реєстрація права власності була скасована, оскільки відпала правова підстава для такої реєстрації, про що надано лист КП "Чернігівське МБТІ" від 27.01.2005 №399.

Крім того, апелянт на спростування висновку суду про те, що він не був власником спірного майна у період виникнення боргу з орендної плати, посилається на судові рішення у справі №18/38(11/137(14/34(9/38/15)), якими спростовується вказаний висновок та підтверджено правомірність набуття ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" права власності на спірне майно.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" у справі № 13/252/8/5/3/2/2/2 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Андрієнко В.В.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 13/252/8/5/3/2/2/2 колегію суддів у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В.; судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 у справі № 13/252/8/5/3/2/2/2 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 13.09.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 розгляд справи № 13/252/8/5/3/2/2/2 відкладено на 04.10.2012.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року у зв'язку з великою завантаженістю суддів Андрієнка В.В., Буравльова С.І. та Шапрана В.В. для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" у справі № 13/252/8/5/3/2/2/2 призначено нову колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Рябуха В.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 у справі № 13/252/8/5/3/2/2/2 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Рябуха В.І. та її розгляд призначено на 18.10.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 розгляд справи № 13/252/8/5/3/2/2/2 відкладено на 05.11.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 розгляд справи № 13/252/8/5/3/2/2/2 відкладено на 20.11.2012.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від відповідача не надійшло.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс", як орендодавцем та дочірнім підприємством "МТС-Олстас" СТОВ "Олстас-льон" (правонаступником якого є СТОВ "Олстас-льон"), як орендарем 01.11.2003 р. укладено договір оренди офісу.

Предметом даного договору, визначеному у розділі 1, є правовідносини за якими позивач, передає, а відповідач приймає в тимчасове володіння приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16, загальною площею 115,5 кв. м., 5-й поверх.

При цьому, 01.11.2003 р. сторонами підписано акт приймання-передачі до договору оренди.

Строк дії договору регламентовано п. 4.1, за яким такий строк визначено з 01.11.2003 р. по 31.12.2004 р.

Розмір орендної плати відповідно до п. 5.1 договору складає 25,80 грн. за 1 кв. м. на місяць з урахуванням комунальних платежів (водопостачання та стоки). Сума 2979,90 грн.

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 1-го числа кожного поточного місяця (п. 5.2 договору).

Крім того, між сторонами 01.04.2004 р. укладено правочин про внесення зміни до договору, згідно яких загальна площа орендованого приміщення становить 145,4 кв. м., що на 5-му поверсі, розмір орендної плати складає 25,80 грн. з 1 кв. м. на місяць з урахуванням комунальних платежів (електроенергія, опалення, водопостачання). Загальна сума на місяць становить 3751,32 грн. Ці зміни щодо збільшення орендної площі на 29,9 м. кв., набувають чинності з 01.04.2004 р. та діють до 30.06.2004 р. З 01.07.2004 р. діє стара редакція вищевикладених пунктів договору.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість по орендній платі у сумі 16879,40 грн. за період з липня по грудень 2004 р.

Позивач у даній справі правомірно набув право власності на спірне майно, що підтверджується судовими рішеннями у справі №18/38(11/137(14/34(9/38/15)), при розгляді якої встановлено нижченаведені фактичні обставини, важливі і при розгляді даної справи.

Рішенням арбітражного суду Чернігівської області від 26.06.2001 р. у справі № 6/355 зобов'язано Чернігівську міську раду надати відкритому акціонерному товариству "ВО автотранспорту "Чернігівавтотранс" свідоцтво про право власності на адмінбудівлю по вул. Пушкіна, 16 в місті Чернігові.

На підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 17.09.2001 р. № 225 відкритому акціонерному товариству "ВО автотранспорту "Чернігівавтотранс" 20.09.2001 р. видано свідоцтво про право власності на адмінбудівлю загальною площею 3745,4 м2., розташовану по вул. Пушкіна, 16 в місті Чернігові.

Відкрите акціонерне товариство "ВО автотранспорту "Чернігівавтотранс" згідно з договорами купівлі-продажу нерухомого майна продало, а приватне комерційно-виробниче підприємство "Літо" придбало у власність приміщення адміністративної будівлі, що розташовані по вулиці Пушкіна, 16 у м. Чернігові, а саме:

1) за договором від 09.01.2002 р.: І поверх з літери "1-1" по літеру "1-30", загальною площею 490,1 м2; VІІ поверх з літери "1-1" по літеру "1-15", загальною площею 387,0 м2;

2) за договором від 11.01.2002 р.: V поверх з літери "1-1" по літеру "1-36", загальною площею 381,5 м2; VІ поверх з літери "1-1" по літеру "1-30", загальною площею 380,7 м2.

Між ПКВП "Літо" (продавець) та ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" (покупець) 01.04.2002 р. було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (том І, а. с. 22-23), згідно з п. 1 якого ПКВП "Літо" зобов'язується передати у власність ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" приміщення п'ятого та шостого поверхів, що знаходяться у будинку під номером 16, розташованому по вул. Пушкіна у місті Чернігові, а покупець зобов'язується прийняти їх і оплатити обумовлену суму.

За умовами п. 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2002 р. до покупця переходять у власність приміщення адміністративної будівлі загальною площею 762,2 м2, а саме: п'ятого поверху з літери "1-1" по літеру "1-36", загальною площею 381,5 м2; шостого поверху з літери "1-1" по літеру "1-30", загальною площею 380,7 м2.

У п. 3 договору від 01.04.2002 р. сторони вказали, що відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, що видана Чернігівським МБТІ 28.03.2002 р. за № 1702, приміщення, загальною площею 762,2 м2 належить ПКВП "Літо" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.2002 р., зареєстрованого Чернігівським МБТІ 13.02.2002 р., про що зроблено запис в реєстровій книзі № 7 за реєстровим № 348.

Згідно з п. 5 договору продаж вчинено за 5 004,00 грн., які покупець зобов'язується сплатити до 31 вересня 2002 року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця або, за згодою сторін, виконання зобов'язання іншим чином.

Відповідно до п. 4 даного договору право власності на вищевказані приміщення виникає у покупця з моменту підписання цього договору.

Згідно реєстраційного посвідчення Чернігівське МБТІ 08.04.2002 р. внесло запис в реєстрову книгу № 7 за реєстровим № 348 про те, що частина адмінбудівлі по вул. Пушкіна, 16 у м. Чернігові - приміщення V поверху з літ. "1-1" по літ. "1-36", площею 381,5 м2 та приміщення VІ поверху з літ. "1-1" по літ. "1-30", площею 380,7 м2 зареєстровані за ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2002 р.

Між ПКВП "Літо" (продавець) та ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" (покупець) 01.04.2002 р. було укладено дві додаткові угоди № 1 до договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2002 р., в яких сторони встановили, що у зв'язку із змінами в фінансовому стані сторін та компенсації сторони дійшли згоди про зміну ціни (вартості відчужених приміщень) та відповідно зміну п. 5 договорів купівлі-продажу нерухомого майна:

"I (першого) поверху з літери "1-1" по літеру "1-30", загальною площею 490,1 м2 та VII (сьомого) поверху з літери "1-1" по літеру "1-15", загальною площею 387,0 м2, будівлі №16 по вул. Пушкіна в м. Чернігові) та викласти в наступній редакції: "продаж вчинено за 7252,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 1208,67 грн., які покупець зобов'язується сплатити до 31 вересня 2002 року шляхом перерахування на поточний рахунок продавця або, за згодою сторін, виконання зобов'язання іншим чином";

"V (п'ятого) поверху з літери "1-1" по літеру "1-36", загальною площею 381,5 м2; VI (шостого) поверху з літери "1-1" по літеру "1-30", загальною площею 380,7 м2; будівлі № 16 по вул. Пушкіна в м. Чернігові) та викласти в наступній редакції: "продаж вчинено за 5254,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 875,67 грн., які покупець зобов'язується сплатити до 31 вересня 2002 року шляхом перерахування на поточний рахунок продавця або, за згодою сторін, виконання зобов'язання іншим чином".

ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" платіжними дорученнями від 01.04.2002 р. № 2 та №3 перерахувало ПКВП "Літо" грошові кошти в сумі 7002,00 грн. та 5004,00 грн. відповідно. Призначення платежу вказано таке: "оплата за адміністративне приміщення згідно договору купівлі-продажу від 01.04.2002 р.".

Між ПКВП "Літо" та ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" 28.05.2003 р. була укладена угода, в якій сторони, посилаючись на п. 5 договорів купівлі-продажу нерухомого майна та на ст. 220 ЦК УРСР, вирішили у зв'язку з несплатою в повному обсязі на користь ПКВП "Літо" ціни вказаного нерухомого майна припинити (розірвати) дію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.04.2002р., укладеного між сторонами щодо продажу п'ятого поверху з літери "1-1" по літеру "1-36", загальною площею 381,5 м2; шостого поверху з літери "1-1" по літеру "1-30", загальною площею 380,7 м2.

Між ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" та ПКВП "Літо" 03.06.2003 р. укладено договір міни від 03.06.2003 р., відповідно до умов якого підприємство зобов'язується передати у власність товариства приміщення першого, п'ятого, шостого та сьомого поверхів, що знаходиться у будинку під номером 16, розташованому по вулиці Пушкіна, що у місті Чернігові, а товариство зобов'язується прийняти їх та в обмін передати майно та грошові кошти, вказані у пункті 5 цього договору міни.

У п. 2 договору міни від 03.06.2003 р. сторони встановили, що до товариства переходять у власність приміщення адміністративної будівлі, а саме: V (п'ятого) поверху з літери "1-1" по літеру "1-36", загальною площею 381,5 м2; VI (шостого) поверху з літери "1-1" по літеру "1-30", загальною площею 380,7 м2; VII (сьомого) поверху з літери "1-1" по літеру "1-15", загальною площею 387,0 м2; I (першого) поверху з літери "1-1" по літеру "1-30", загальною площею 490,1 м2. Всього загальна площа приміщень п'ятого, шостого, сьомого та першого поверхів становить 1639,3 м2.

У п. 3 договору вказано, що відповідно до відомостей, викладених у довідках, що видані Чернігівським бюро технічної інвентаризації 28.03.2002 р. за № 1702 та № 1703 вказані приміщення, загальною площею 1693,3 м2, належать підприємству на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.01.2002 р. (V, VІ поверхи будівлі), зареєстрованого Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 13.02.2002 р., про що зроблено запис в реєстровій книзі № 7 за реєстраційним № 348 та на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.01.2002 р. (І, VІІ поверхи будівлі), зареєстрованого Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 13.02.2002 р., про що зроблено запис в реєстровій книзі № 7, за реєстраційним № 348.

Відповідно до п. 4 даного договору право власності на вищевказані приміщення виникає у товариства з моменту підписання цього договору.

За умовами п. 5 договору міни від 03.06.2003 р. в обмін на отримане у власність приміщення товариство повинно згідно цього договору міни: передати підприємству до 31 грудня 2003 року наступне майно: касовий апарат "MINI 500 МЕ", який належить товариству на підставі права власності; додатково сплатити на користь підприємства кошти в сумі 12 006,00 грн. до 31.12.2003 р. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок підприємства.

Загальна сума договору визначена сторонами у п. 5.2 договору і становить 12.506,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 084,33 грн.

Також, між ПКВП "Літо" та ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" укладено додаткову угоду № 1 до договору міни від 03.06.2003 р., згідно з п. 1 якої перераховані товариством на рахунок підприємства платежі на підставі припинених згідно угоди від 28.05.2003 р. договорів купівлі-продажу (І, V, VІ та VІІ поверхів будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16) від 01.04.2002 р. зараховуються в рахунок оплати за договором міни від 03.06.2003 р. в сумі 12 006,00 грн.

Між ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" та ПКВП "Літо" 03.06.2003 р. складено додаток № 1 до договору міни від 03.06.2003 р. - акт прийому-передачі нерухомого майна, розташованого за адресою вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігів, за яким підприємство передає, а товариство приймає на виконання договору міни від 03.06.2003 р. у власність товариства приміщення першого, п'ятого, шостого та сьомого поверхів, а саме п'ятого поверху з літери "1-1" по літеру "1-36", загальною площею 381,5 м2, шостого поверху з літери "1-1" по літеру "1-30", загальною площею 380,7 м2., сьомого поверху з літери "1-1" по літеру "1-15", загальною площею 387,0 м2, першого поверху з літери "1-1" по літеру "1-30", загальною площею 490,1 м2.

Між ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" та ПКВП "Літо" 03.06.2003 р. складено додаток № 2 до договору міни від 03.06.2003 р. - акт прийому-передачі нерухомого майна, розташованого за адресою вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігів, за яким товариство передає, а підприємство приймає на виконання договору міни від 03.06.2003р. у власність підприємства касовий апарат "MINI 500 МЕ", що належить товариству на підставі права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

За змістом ст. ст. 241, 242 Цивільного кодексу УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

До договору міни застосовуються відповідні правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін.

У відповідності з ч. 1 ст. 58 Цивільного кодексу УРСР недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Фактичне виконання договору міни від 03.06.2003 р. підтверджується актами приймання-передачі від 03.06.2003 р. (додатками № 1 та № 2 до договору міни), підписаними сторонами договору.

Крім того, судами встановлено, що фактичне виконання договору міни від 03.06.2003 р. його сторонами встановлено рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10.06.2005 р. у справі № 2-704/2005р. за позовом ПКВП "Літо" до Буніна Андрія Юрійовича про стягнення штрафних санкцій за договором підряду. Судовим рішенням встановлено, що фактичне виконання зобов'язань за договором міни від 03.06.2003 р. підтверджується додатковою угодою до договору міни, платіжним дорученням № 2 від 01.04.2002 р. на суму 7002,00 грн., № 3 від 01.04.2002 р. на суму 5004,00 грн., актом приймання-передачі майна від 03.06.2003 р. та актом приймання-передачі поверхів від 03.06.2003 р. Окрім того, суд стягнув з Буніна Андрія Юрійовича на користь ПКВП "Літо" 100,00 грн. штрафних санкцій та зобов'язав останнього зареєструвати укладений між ПКВП "Літо" та ТОВ "Ченігівавтотранссервіс" договір міни від 28.05.2003 р. в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації.

Вказане рішення містить відмітку суду про набрання ним законної сили 11.07.2005 р.

Пунктом 4 договору міни від 03.06.2003 р. було передбачено, що право власності на приміщення виникає у позивача з моменту підписання цього договору.

При цьому, в постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2011 по справі №18/38(11/137(14/34(9/38/15)) зазначено, що право власності у ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" на перший, п'ятий, шостий та сьомий поверх нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Пушкіна, 16, виникло з 03.06.2003 р.

При вирішенні даного спору суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини у національному законодавстві як інструменту функціонування Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства України.

17 липня 1997р. Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) і окремі Протоколи до неї, які у відповідності до Закону України від 10.12.1991р. "Про дію міжнародних договорів на території України" стали невід'ємною частиною національного законодавства, а у відповідності до Закону України від 22.12.1993р. "Про міжнародні договори України" мають пріоритет норм у разі їх колізії з національним законодавством.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

В преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також в рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" визначено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаних справах.

Таким чином, рішення у справі №18/38(11/137(14/34(9/38/15)) не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі не можуть їм суперечити.

Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2011 по справі №18/38(11/137(14/34(9/38/15)) зазначено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення господарського суду Чернігівської області у даній справі, судове рішення у справі за позовом ВАТ "УСК "Гарант-Авто" до ВАТ "ВО автотранспорту "Чернігівавтотранс", ПКВП "Літо" та ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" про перевід прав та обов'язків покупця та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не прийнято.

На день прийняття рішення у даній справі №13/252/8/5/3/2/2/2, розгляд справи щодо переведення прав покупця закінчено. Проте, судом першої інстанції не відображено в своєму рішенні та не враховано при наданні оцінки спірній ситуації результат розгляду вказаного спору.

Так, у жовтні 2003 року ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до ВАТ виробниче об'єднання автотранспорту "Чернігівавтотранс", приватного комерційно-виробничого підприємства "Літо" та ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" (третя особа - комунальне підприємство "Чернігівське міське БТІ") про перевід прав та обов'язків покупця і визнання недійсними договорів купівлі-продажу. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскільки адмінбудівля по вул. Пушкіна,16 в м. Чернігові перебувала у спільній власності позивача та ВАТ виробниче об'єднання автотранспорту "Чернігівавтотранс", то договори купівлі-продажу нерухомого майна від 9 січня 2002 року, 11 січня 2002 року та 1 квітня 2002 року є недійсними у зв'язку з невідповідністю положенням ст.114 ЦК УРСР щодо надання позивачу права привілеєвої купівлі частки в спільній власності.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21 листопада 2003 року позов задоволено частково. Змінено покупця за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 9 та 11 січня 2002 року з приватного комерційно-виробничого підприємства "Літо" на ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" і переведено на нього права та обов'язки покупця приміщень. Стягнуто з позивача на користь ВАТ виробниче об'єднання автотранспорту "Чернігівавтотранс" 12006 грн. вартості приміщень. Визнано недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна від 1 квітня 2002 року, укладені між приватним комерційно-виробничим підприємством "Літо" та ТОВ "Чернігівавтотранссервіс". Зобов'язано приватне комерційно-виробниче підприємство "Літо" повернути ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" 7002 грн. та 5004 грн., сплачених за приміщення згідно договорів від 1 квітня 2002 року. Зобов'язано ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" повернути приватному комерційно-виробничому підприємству "Літо" приміщення, одержані за актами приймання-передачі від 1 квітня 2002 року. У задоволенні решти позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2003 року вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 березня 2004 року № 8/300 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2003 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України вказані судові рішення були скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з не дослідженням усіх обставин справи, що мають значення для вирішення спору.

При повторному розгляді справи позивач заявив відмову від позовних вимог щодо визнання недійсними договорів від 09.01.02, від 11.01.02 та від 01.04.02 та просив суд перевести права покупця за договорами від 01.04.02 з ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" на позивача.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005 року у справі № 9/120/16(8/300) (суддя Івченко С.М.) вимоги позивача задоволено.

Переведено права покупця з ТОВ "Чернігіватотранссервіс" на ВАТ Українська страхова компанія "Гарант-Авто" за договором купівлі продажу від 01.04.02 (1, 5, 6, 7 поверхи адмінбудівлі, розташованої по вул. Пушкіна,16 у м. Чернігові). Прийнято відмову ВАТ Українська страхова компанія "Гарант-Авто" від позовних вимог про визнання недійсними договорів та припинено в цій частині провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 р. вказане рішення залишено без змін.

За результатами касаційного перегляду постанову від 26.07.2005 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 31.01.2005 господарського суду Чернігівської області у справі №9/120/16(8/300) скасовано. Справу передано на розгляд до господарського суду Чернігівської області.

За новим розглядом справи, позов залишено без розгляду, про що винесено ухвалу від 16.09.2011 у справі №5028/12/202/16/4/3/3(10/41/10(9/120/16(8/300)))/2011.

Суд першої інстанції безпідставно не відобразив це в своєму рішенні та не прийняв до уваги, внаслідок чого дійшов неправильного висновку.

Отже, враховуючи, що рішення, якими позовні вимоги про переведення на позивача прав покупця були задоволені, скасовано, а нове рішення, яким би права покупця були переведені на позивача не прийнято, то позивач у вказаній справі - ПАТ "УСК "Гарант-Авто" не набувало на законних підставах право власності на спірне майно.

Обставина про те, що заборгованість заявлена до стягнення за період з липня по грудень 2004 року, коли право власності на спірне майно було зареєстроване за ВАТ "УСК "Гарант-Авто", на що посилається суд першої інстанції, не може впливати на правовий висновок у спорі.

Так, оскільки рішення про переведення прав покупця було скасовано, і потім права покупця так і не були переведені на ПАТ "УСК "Гарант-Авто", то його не можна вважати належним власником спірного майна, ані у спірний період, ані згодом. При цьому, реєстрація права власності не може превалювати над фактом скасування правовстановлюючого документу (рішення суду) на підставі якого це право було зареєстровано.

При цьому, враховуючи що у спірний період ПАТ "УСК "Гарант-Авто" не було законним власником майна, таким власником залишився позивач, що підтверджується встановленими фактами та висновками суду в іншій справі - №18/38(11/137(14/34(9/38/15)), про що зазначалося вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає вказані висновки місцевого господарського суду такими, що не відповідають обставинам справи.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини, що склалися між сторонами у справі за вказаним договором, є орендними та до їх правового регулювання застосовується глава 58 "Найм (оренда)" Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Користування об'єктом оренди підтверджується матеріалами справи (зокрема, актом приймання-передачі) та не заперечується відповідачем.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання встановлено положеннями п. 5.2 договору - наперед до 1-го числа поточного місяця.

Отже, на підставі умов договору відповідач повинен виконати своє грошове зобов'язання зі сплати орендної плати за спірний період (з липня по грудень 2004 у сумі 16879,40 грн.) саме позивачу у справі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанції доказів перерахування позивачу орендної плати за заявлений до стягнення період, тоді як позивачем доведено належними засобами доказування, що відповідають положенням договору, настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання за вказані місяці та не здійснення останнім такої оплати.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення боргу з орендної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявлених до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 539 грн. 68 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги по стягненню пені у сумі 2 950 грн. 42 коп. нарахованій на підставі п. 5.6. договору помісячно за загальний період з 11.10.2004 по 11.10.2005.

Проти вказаної позовної вимоги відповідач заперечив, з підстав пропуску строку позовної давності, про застосування якого він заявив у відзиві на позовну заяву поданому до суду першої інстанції 17.07.2012.

Так, згідно ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно частини 5 даної статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяці та число останнього року строку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позовна заява подана до суду 12.10.2005.

Так, за положеннями ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4 зазначеної статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, пеня розрахована за період до 12.10.2004 знаходиться поза межами строку позовної давності та задоволенню не підлягає.

При нарахуванні та стягненні пені також слід враховувати положення п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до вказаної норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд визнає обґрунтованою пеню в межах визначеного позивачем періоду, розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ з урахуванням 6 місячного строку нарахування пені за період оренди з липня по грудень 2004 р. включно та річного строку позовної давності у сумі 1670 грн. 34 коп. за наступним розрахунком.

Так, на борг липня 2004 у сумі 1979,9 грн. за період з 12.10.2004 по 01.01.2005 пеня становить 76 грн. 82 коп.;

На борг серпня 2004 у сумі 2979,9 грн. за період з 12.10.2004 по 01.02.2005 пеня становить 161 грн. 17 коп.;

На борг вересня 2004 у сумі 2979,9 грн. за період з 12.10.2004 по 01.03.2005 пеня становить 202 грн. 32 коп.;

На борг жовтня 2004 у сумі 2979,9 грн. за період з 12.10.2004 по 01.04.2005 пеня становить 247 грн. 88 коп.;

На борг листопада 2004 у сумі 2979,9 грн. за період з 02.11.2004 по 01.05.2005 пеня становить 264 грн. 61 коп.;

На борг грудня 2004 у сумі 2979,9 грн. за період з 02.12.2004 по 01.06.2005 пеня становить 267 грн. 34 коп.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню. Приймається нове рішення про часткове задоволення позову. Підлягає стягненню борг у сумі 16 879 грн. 40 коп., 3% річних у сумі 539 грн. 68 коп. та пеня у сумі 1670 грн. 34 коп. У задоволенні решти позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної зави та судовий збір за апеляційною скаргою покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Так, за подачу позовної заяви на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 190 грн. 88 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110 грн. 58 коп. пропорційно розміру задоволених вимог за позовною заявою. За подачу апеляційної скарги на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у сумі 754 грн. 13 коп. - пропорційно розміру задоволених за апеляційною скаргою вимог виходячи з оскаржуваної суми.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" на рішення господарського суду Чернігівської області від 17.07.2012 у справі № 13/252/8/5/3/2/2/2 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олстас-льон" про стягнення 20 369 грн. 50 коп. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 17.07.2012 у справі № 13/252/8/5/3/2/2/2 про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі № 13/252/8/5/3/2/2/2, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олстас-льон" про стягнення 20 369 грн. 50 коп. задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олстас-льон" (м. Чернігів, вул. Пушкіна, б. 16, код за ЄДРПОУ 31314574) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" (м. Чернігів, вул. Пушкіна, б. 16, код за ЄДРПОУ 31819215) 16 879 грн. 40 коп. - основного боргу, 3% річних у сумі 539 грн. 68 коп., пеню у сумі 1 670 грн. 34 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 190 грн. 88 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110 грн. 58 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олстас-льон" (м. Чернігів, вул. Пушкіна, б. 16, код за ЄДРПОУ 31314574) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" (м. Чернігів, вул. Пушкіна, б. 16, код за ЄДРПОУ 31819215) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 754 грн. 13 коп.

5. Доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 13/252/8/5/3/2/2/2 повернути до господарського суду Чернігівської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Рябуха В.І.