Постанова

від 21.02.2013 по справі 13/252/8/5/3/2/2/2

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р. Справа № 13/252/8/5/3/2/2/2

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, Н.Капацин, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргусільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олстас-льон" на постановувід 20.11.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 13/252/8/5/3/2/2/2 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" досільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олстас-льон" простягнення 20 369,50 грн.

В судове засідання прибули представники сторін: позивачаЮрченко Ю.І. (дов. від 07.08.2012) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2005 року товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" поданий позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди офісу від 01.11.2003, що виникла з липня по грудень 2004 року у сумі 16879,40 грн., пені у сумі 2950,42 грн. та 3 % річних в сумі 539,68 грн.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що право власності на приміщення адмінбудівлі по вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігові з лютого 2004 р. було зареєстровано за ВАТ "УСК "Гарант-Авто" на підставі рішення господарського суду Чернігівської області від 21.11.2003. Таким чином, починаючи з липня 2004 р. відповідач почав сплачувати орендну плату законному на той час власнику приміщення.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.07.2012 (суддя І.Фетисова) у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд погодився з позицією відповідача та виходив з того, що у заявлений до стягнення період власником спірного приміщення був не позивач, а ВАТ "УСК "Гарант-Авто".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 (колегія суддів: Є.Пономаренко, М.Дідиченко, В.Рябуха) рішення господарського суду Чернігівської області від 17.07.2012 скасоване; прийняте нове рішення, яким позов задоволений частково: присуджено до стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олстас-льон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс" 16 879 грн. 40 коп. - основного боргу, 3% річних у сумі 539 грн. 68 коп., пеню у сумі 1 670 грн. 34 коп; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено з посиланням на таке.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівавтотранссервіс", як орендодавцем та дочірнім підприємством "МТС-Олстас" СТОВ "Олстас-льон" (правонаступником якого є СТОВ "Олстас-льон"), як орендарем 01.11.2003 укладений договір оренди офісу.

Предметом даного договору, визначеному у розділі 1, є правовідносини за якими позивач, передає, а відповідач приймає в тимчасове володіння приміщення за адресою: м.Чернігів, вул. Пушкіна, 16, загальною площею 115,5 кв. м., 5-й поверх.

При цьому, 01.11.2003 сторонами підписаний акт приймання-передачі до договору оренди.

Строк дії договору регламентований п. 4.1, за яким такий строк визначений з 01.11.2003 по 31.12.2004.

Розмір орендної плати відповідно до п. 5.1 договору складає 25,80 грн. за 1 кв. м. на місяць з урахуванням комунальних платежів (водопостачання та стоки). Сума 2979,90 грн.

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 1-го числа кожного поточного місяця (п. 5.2 договору).

Крім того, між сторонами 01.04.2004 укладений правочин про внесення зміни до договору, згідно з яким загальна площа орендованого приміщення становить 145,4 кв. м., що на 5-му поверсі, розмір орендної плати складає 25,80 грн. з 1 кв. м. на місяць з урахуванням комунальних платежів (електроенергія, опалення, водопостачання). Загальна сума на місяць становить 3751,32 грн. Ці зміни щодо збільшення орендної площі на 29,9м 2 , набувають чинності з 01.04.2004 та діють до 30.06.2004. З 01.07.2004 діє стара редакція вищевикладених пунктів договору.

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість з орендної плати у сумі 16879,40 грн. за період з липня по грудень 2004 р.

Позивач у даній справі набув право власності на спірне майно за договором міни, укладеним між ним та ПКВП "Літо" у 2003 році, а ПКВП "Літо" набуло право власності на майно, що передане в оренду за договором купівлі-продажу, укладеним з ВАТ "ВО автотранспорту "Чернігівавтотранс".

У жовтні 2003 року ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до ВАТ виробниче об'єднання автотранспорту "Чернігівавтотранс", приватного комерційно-виробничого підприємства "Літо" та ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" (третя особа - комунальне підприємство "Чернігівське міське БТІ") про перевід прав та обов'язків покупця і визнання недійсними договорів купівлі-продажу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки адмінбудівля по вул. Пушкіна,16 в м. Чернігові перебувала у спільній власності позивача та ВАТ виробниче об'єднання автотранспорту "Чернігівавтотранс", то договори купівлі-продажу нерухомого майна від 9 січня 2002 року, 11 січня 2002 року та 1 квітня 2002 року є недійсними у зв'язку з невідповідністю положенням ст.114 ЦК УРСР щодо надання позивачу права привілеєвої купівлі частки в спільній власності.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21 листопада 2003 року у справі № 8/300 позов задоволений частково: змінено покупця за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 9 та 11 січня 2002 року з приватного комерційно-виробничого підприємства "Літо" на ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" і переведено на нього права та обов'язки покупця приміщень.

Зазначене рішення підтримане судами апеляційної та касаційної інстанції, однак постановою Верховного Суду України від 14.09.2004 судові рішення у справі скасовані, а справа передана на новий розгляд. За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Чернігівської області від 31.01.2005 у справі № 9/120/16(8/300) вимоги позивача задоволені: переведені права покупця з ТОВ "Чернігіватотранссервіс" на ВАТ Українська страхова компанія "Гарант-Авто" за договором купівлі продажу від 01.04.2002 (1, 5, 6, 7 поверхи адмінбудівлі, розташованої по вул. Пушкіна,16 у м. Чернігові); прийнята відмова ВАТ Українська страхова компанія "Гарант-Авто" від позовних вимог про визнання недійсними договорів та припинено в цій частині провадження у справі. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 вказане рішення залишене без зміни.

За результатами касаційного перегляду постанова від 26.07.2005 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 31.01.2005 господарського суду Чернігівської області у справі №9/120/16(8/300) скасовані, справа передана на розгляд до господарського суду Чернігівської області.

За новим розглядом справи, позов залишений без розгляду, про що винесена ухвала від 16.09.2011 у справі №5028/12/202/16/4/3/3(10/41/10(9/120/16(8/300)))/2011.

Обставина про те, що заборгованість заявлена до стягнення за період з липня по грудень 2004 року, коли право власності на спірне майно було зареєстроване за ВАТ "УСК "Гарант-Авто", на що посилається суд першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, не може впливати на правовий висновок у спорі, оскільки рішення про переведення прав покупця було скасовано, і потім права покупця так і не були переведені на ПАТ "УСК "Гарант-Авто".

Зважаючи на викладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на підставі умов договору відповідач повинен виконати своє грошове зобов'язання зі сплати орендної плати за спірний період (з липня по грудень 2004 у сумі 16879,40 грн.) саме позивачу у справі.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо обґрунтованості заявлених до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 539 грн. 68 коп.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення пені у сумі 2 950 грн. 42 коп. нарахованій на підставі п. 5.6. договору помісячно за загальний період з 11.10.2004 по 11.10.2005.

Проти вказаної позовної вимоги відповідач заперечив, з підстав пропуску строку позовної давності, про застосування якого він заявив у відзиві на позовну заяву поданому до суду першої інстанції 17.07.2012.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позовна заява подана до суду 12.10.2005.

При нарахуванні та стягненні пені судом апеляційної інстанції враховані положення п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до вказаної норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованою пеню в межах визначеного позивачем періоду, розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ з урахуванням 6 місячного строку нарахування пені за період оренди з липня по грудень 2004 р. включно та річного строку позовної давності у сумі 1670 грн. 34 коп., а тому господарським судом апеляційної інстанції позовні вимоги задоволені частково: присуджені до стягнення борг у сумі 16 879 грн. 40 коп., 3% річних у сумі 539 грн. 68 коп. та пеня у сумі 1670 грн. 34 коп., у задоволенні решти позовної вимоги про стягнення пені відмовлено.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Олстас-льон" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати, справу передати на новий розгляд.

При цьому, відповідач зауважив, що 08 серпня 2012 року Вищим господарським судом України винесена постанова у справі №8/79/10/4/4/4/4 за позовом ТОВ "Чернігівавтотранссервіс" до ПАТ "УСК "Гарант-Авто", ПП "Аір-систем", ПАТ "Українська автомобільна корпорація", ПП "Гарант-Автосервіс", КП "Чернігівське МБТІ", третя особа - приватний нотаріус Матвієнко С.М., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу приміщень 1,5,6,7 поверхів будівлі по вул. Пушкіна, 16 в м. Чернігові від 18.02.2005, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю та підтверджено законність виникнення та переходу прав власності на спірні приміщення у ПАТ "УСК "Гарант-Авто", ПП "Аір-систем", ПП "Гарант-Автосервіс" та ПАТ "Українська автомобільна корпорація".

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що скасування рішення суду від 21.11.2003 про перевід прав покупця за майном, яке є предметом оренди на ВАТ "Страхова компанія "Гарант-Авто" і у подальшому залишення позову без розгляду виключає набуття останнім статусу власника майна і, відповідно, права розпоряджатися ним. Крім того, період за яким заявлені вимоги про сплату орендних платежів, передує судовим рішенням.

Помилковим є і посилання заявника касаційної скарги на рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2010, яким відмовлено ТОВ "Чернігіватотранссерівс" у витребуванні майна, оскільки така відмова заснована на положеннях ст.388 ЦК України про витребування майна від добросовісного набувача.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олстас-льон" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 у справі №13/252/8/5/3/2/2/2 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

Н. Капацин