Постанова

від 29.11.2012 по справі 17/101-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2012 р. Справа№ 17/101-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання Камінської Т.О.

за участю представників

від позивача: Бордунов О.О. - дов. 26.09.2012 року № 85

від відповідача: Люба А.М. - угода про надання правової допомоги від 25.10.2012 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Зет Транспорт-Україна" на ухвалу господарського суду Київської області від 10.10.2012 року

у справі № 17/101-12 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Прометей" (с. Копилів Макарівського району Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зет Транспорт-Україна" (с. Перемога Броварського району Київської області)

про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Прометей" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зет Транспорт-Україна" про визнання права власності на майно [за переліком] та витребування майна [за переліком] із чужого незаконного володіння.

Ухвалою від 10.10.2012 року господарський суд Київської області задовольнив заяву ТОВ „Прометей" про вжиття заходів до забезпечення позову по справі № 17/101-12 та наклав арешт на майно: - тягач сідельний MAN 19.414, кузов (шасі) WMAT50ZZZYM291061, рік випуску 2000, державний номер АІ 8144 СН; - напівпричіп бортовий SCHMITZ SPR24, кузов (шасі) WSMS6080000465747, рік випуску 1999, державний номер АІ 5971 ХР; - тягач сідельний MAN 19.414, кузов (шасі) WMAT50ZZZYM291055, рік випуску 2000, державний номер АІ 8143 СН; - напівпричіп бортовий Schmitz SPR24, кузов (шасі) WSMS6080000465739, рік випуску 1999, державний номер АІ 5740 ХР; - тягач сідельний RENAULT Magnum, кузов (шасі) VF611GTA000121881, рік випуску 2003, державний номер АІ 8148 ВО; - напівпричіп бортовий KOGEL, кузов (шасі) WKOSN0024Y0758231, рік випуску 2000, державний номер АІ 8718 ХХ; - тягач сідельний RENAULT Magnum, кузов (шасі) VF611GTA000117247, рік випуску 2002, державний номер АІ 0461 СМ, - напівпричіп бортовий KOGEL, кузов (шасі) WKOSN002450730516, рік випуску 2004, державний номер АІ 4048 ХО; - тягач сідельний RENAULT Magnum, кузов (шасі) VF611GTA000114500, рік випуску 2003, державний номер АІ 0463 СМ; - напівпричіп бортовий KOGEL, кузов (шасі) WKOSN0024Y0761635, рік випуску 2000, державний номер АІ 8715 ХХ; - тягач сідельний Volvo FH12, кузов (шасі) YV2A4DBA22B299364, рік випуску 2001, державний номер АІ 0619 АР; - напівпричіп бортовий KOGEL, кузов (шасі) WKOSN0024W0723528, рік випуску 2000, державний номер АІ 9419 ХР; - тягач сідельний Volvo FH12, кузов (шасі) YV2A4DAA81B281662, рік випуску 2001, державний номер АІ 0620 АР; - напівпричіп бортовий Schwarzmuller SPA 3E, кузов (шасі) VAVSAP335YH136804, рік випуску 2000, державний номер АІ 9416 ХР - і заборонив ТОВ „Зет Транспорт-Україна" вчиняти будь-які дії щодо розкомплектації, розібрання або знищення транспортних засобів: - тягач сідельний MAN 19/414, кузов (шасі) WMAT50ZZZYM291061, рік випуску 2000, державний номер АІ 8144 СН; - напівпричіп бортовий SCHMITZ SPR24, кузов (шасі) WSMS6080000465747, рік випуску 1999, державний номер АІ 5971 ХР; - тягач сідельний MAN 19/414, кузов (шасі) WMAT50ZZZYM291055, рік випуску 2000, державний номер АІ 8143 СН; - напівпричіп бортовий Schmitz SPR24, кузов (шасі) WSMS6080000465739, рік випуску 1999, державний номер АІ 5740 ХР; - тягач сідельний RENAULT Magnum, кузов (шасі) VF611GTA000121881, рік випуску 2003, державний номер АІ 8148 ВО; - напівпричіп бортовий KOGEL, кузов (шасі) WKOSN0024Y0758231, рік випуску 2000, державний номер АІ 8718 ХХ; - тягач сідельний Renault Magnum, кузов (шасі) VF611GTA000117247, рік випуску 2002, державний номер АІ 0461 СМ, - напівпричіп бортовий KOGEL, кузов (шасі) WKOSN002450730516, рік випуску 2004, державний номер АІ 4048 ХО; - тягач сідельний RENAULT Magnum, кузов (шасі) VF611GTA000114500, рік випуску 2003, державний номер АІ 0463 СМ; - напівпричіп бортовий KOGEL, кузов (шасі) WKOSN0024Y0761635, рік випуску 2000, державний номер АІ 8715 ХХ; - тягач сідельний Volvo FH12, кузов (шасі) YV2A4DBA22B299364, рік випуску 2001, державний номер АІ 0619 АР; - напівпричіп бортовий KOGEL, кузов (шасі) WKOSN0024W0723528, рік випуску 2000, державний номер АІ 9419 ХР; - тягач сідельний Volvo FH12, кузов (шасі) YV2A4DAA81B281662, рік випуску 2001, державний номер АІ 0620 АР; - напівпричіп бортовий Schwarzmuller SPA 3E, кузов (шасі) VAVSAP335YH136804, рік випуску 2000, державний номер АІ 9416 ХР.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою місцевого господарського суду ТОВ „Зет Транспорт-Україна" звернулося до апеляційного господарського суду з заявою про поновлення строку апеляційного оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 10.10.2012 року № 17/101-12.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року ТОВ „Зет Транспорт-Україна" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 17/101-12 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 22.11.2012 року оголошувалася перерва до 29.11.2012 року до 09 год. 30 хв.

Під час апеляційного провадження представник відповідача підтримував вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Київської області від 10.10.2012 року має бути залишена без змін, виходячи із наступного.

В обґрунтування вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, позивач посилається на те, що, предметом позову у даній справі є визнання за позивачем права власності на майно (транспортні засоби), які відповідач продав позивачу, та які зникли з території позивача після зміни директора у відповідача. Також позивач стверджує про ймовірність вивезення за державний кордон України спірних транспортних засобів, відчуження їх третім особам або розбирання їх на запасні частини, що призведе до неможливості виконання рішення господарського суду у даній справі в разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до змісту п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК.

Клопотання про забезпечення позову може бути подано також третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, оскільки ці особи користуються правами позивача у процесі (частина третя статті 26 ГПК).

Господарським судам слід мати на увазі, що наведений у статті 66 ГПК перелік осіб, які вправі порушувати питання про забезпечення позову, є вичерпним.

Такі ж положення, викладені в п. 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006 року № 01-8/2776.

В п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16 зазначається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем не було надано суду доказів, які б ймовірність вивезення за державний кордон України спірних транспортних засобів, відчуження їх третім особам або розбирання їх на запасні частини.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову містить саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, а відтак не містить достатніх і переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом не було належним чином обґрунтовано підстави для вжиття заходів до забезпечення позову у справі і оскаржувана ухвала господарського суду Київської області від 10.10.2012 року по справі № 17/101-12 не відповідає чинному законодавству, винесена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а заява ТОВ „Прометей" про вжиття заходів до забезпечення позову від 07.10.2012 року - не підлягає задоволенню. Апеляційна скарга ТОВ „Зет Транспорт-Україна" підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Зет Транспорт-Україна" на ухвалу господарського суду Київської області від 10.10.2012 року по справі № 17/101-12 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 10.10.2012 року по справі № 17/101-12 скасувати повністю.8

3. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Прометей" про вжиття заходів до забезпечення позову від 07.10.2012 року відмовити.

4. Копії матеріалів справи № 17/101-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__3.12.2012 р.___

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.