Рішення

від 27.11.2012 по справі 5016/2260/2012(17/81)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 5016/2260/2012(17/81)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В..,

з участю представників сторін:

від позивача: Кабушева А.О., довіреність б/№ від 01.10.2012р.

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/2260/2012(17/81)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг", 04073, м.Київ, пров. Балтійський, 20,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авента-Юг", 55202, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Коротченко, 1, кв.100, фактична адреса: 55202, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Гвардійська, буд. 6, кв.13,

про: стягнення заборгованості у розмірі 158 780,87 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авента-Юг" про стягнення заборгованості у розмірі 158 780,87 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням грошового зобов'язання відповідачем за договором оперативного лізингу (оренди) № 788 від 14.10.2012р.

Позивач в ході судових засідань позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать ухвали господарського суду від 25.10.2012 року та від 07.11.2012 р., направлені на адресу відповідача: 55202, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Коротченко, 1, кв.100, повернуті поштовою установою до суду з відміткою "із закінченням терміну зберігання". Як вбачається з спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 09.11.2012 року місцезнаходженням відповідача є 55202, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Коротченко, 1, кв.100. Тобто, ухвали суду направлялись на правильну адресу відповідача.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд визнає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у зв'язку з таким.

14 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авента-Юг" було укладено договір оперативного лізингу (оренди) № 788 (далі-договір), у відповідності до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Авента-Юг" в оперативний лізинг автомобіль FAW СА 3252, кузов Y7CCA325270082757, державний реєстраційний номер АА0346ТС.

Загальна вартість майна у відповідності до договору складала 175 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 29166,67 грн.

Пунктом 1.3. договору сторони визначили, що предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору і після його закінчення підлягає поверненню лізингоодержувачем лізингодавцю.

Розділом 3 договору сторони визначили строк лізингу - 3 місяці з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі згідно з п.4.3 цього договору за умови сплати ним лізингових платежів та належного користування предметом лізингу за цим договором.

Відповідно до п. 3.1 за користування майном лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів.

Додатковою угодою № 2 до договору № 788 оперативного лізингу від 14.10.2010р.строк лізингу було продовжено до 06.09.2011 року та визначено новий графік сплати лізингових платежів.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу предмет лізингу- автомобіль FAW СА 3252 для підприємницьких цілей на визначений строк, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 22.11.2010р. (арк. спр. 17).

Відповідач свої зобов'язання за договором лізингу виконав частково, сплативши позивачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів в сумі 48 000,00 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, у відповідача за невиконання умов договору оперативного лізингу № 788 від 14.10.2010 р. утворилась заборгованість у розмірі 24 000,00 грн. за прострочення сплати лізингового платежу за період з 01.08.2011 року.

Згідно з частиною 2 ст. 806 Цивільного Кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом про лізинг та законом.

Відповідно до ч.1 ст. 759, ч. 1,5 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Господарським законодавством передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст.283 ГК України). Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).

За викладених обставин, ТОВ "Авента-Юг" повинно було належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за укладеним сторонами договором. Дане витікає з умов договору та вимог законодавства, згідно якого суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, суд визнає, що позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Авента-Юг" заборгованості зі сплати лізингового платежу за період з 01.08.2011 року в сумі 24 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За умовами п. 11.2.1. договору за невиконання зобов'язань зі своєчасної сплати лізингових платежів відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожний день прострочення платежу.

Господарським законодавством встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ст.193 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК учасник господарських відносин у випадку порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити певні господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною 3 статті 232 та частиною 2 статті 230 ГК визначено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 916 грн. 54 коп. -пені та 864 грн. 42 коп. - 3% річних підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 133 000,00 грн. неустойки, то суд не вбачає підстав для задоволення даної позовної вимоги виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається з п. 11.2.3 договору, укладеного між сторонами, якщо лізингоодержувач не повернув предмет лізингу лізингодавцю або повернув його невчасно, зокрема у випадках вилучення предмету лізингу, лізингоодержувач сплачує неустойку в розмірі 0,5 % від вартості предмета лізингу за кожний день прострочення.

Тобто, в даному випадку договором передбачена неустойка за невиконання умови щодо повернення предмету лізингу або повернення його невчасно.

Водночас, відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки договором передбачена неустойка за неповернення предмету лізингу або повернення його невчасно, в той час, як відповідно до чинного законодавства, пеня (неустойка) застосовується тільки до несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, таким чином, нарахування позивачем неустойки, в даному випадку, є безпідставним та таким, що суперечить чинним законодавчим нормам.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором оперативного лізингу № 788 від 14.10.2010р.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені, тому підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авента-Юг", 55202, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Коротченко, 1, кв.100, фактична адреса: 55202, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Гвардійська, буд. 6, кв.13, ідентифікаційний код 35925910 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг", 04073, м.Київ, пров. Балтійський, 20, ідентифікаційний код 33635277, заборгованість по сплаті лізингового платежу за період з 01.08.2011 року в сумі 24 000,00 грн. (двадцять чотири тисячі грн. 00 коп.), пеню в сумі 916, 45 грн. (дев'ятсот шістнадцять грн. 45 коп.), 864,42 грн. (вісімсот шістдесят чотири грн. 42 коп.)- 3 % річних, витрати по сплаті судового збору у розмірі 515,61 грн. (п'ятсот п'ятнадцять грн. 61 коп. )

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 03.12.2012 року.