Постанова

від 29.11.2012 по справі 24/5005/5753/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2012 року Справа № 24/5005/5753/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В.,Виноградник О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

ліквідатор: Зибін А.О., посвідчення НОМЕР_1 від 17.09.12, арбітражний керуючий;

інші учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2012р . у справі № 24/5005/5753/2012

за заявою боржника приватного підприємства "Неотон-Плюс", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом (в порядку ст.51 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом")

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2012 року по справі №24/5005/5753/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) приватне підприємство "Неотон-Плюс", м.Дніпропетровськ визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік до 19.07.2013 року; ліквідатором приватного підприємства "Неотон-Плюс", м.Дніпропетровськ призначено Зибіна А.О., якого зобов'язано вчинити певні дії.

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.23-26, 29-31 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку -Державна податкова інспекція в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, яка посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2012 року, зокрема, скаржник вказує, що відповідно до Бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що у боржника наявні розбіжності по формуванню податкових зобов'язань з ПДВ, що фактично виражається в їх заниженні та не сплаті коштів до бюджету.

Отже, зазначає скаржник характер господарських операцій свідчить про мінімізацію товариством податкових зобов'язань та вказує на ознаки здійснення фіктивної господарської діяльності боржника.

В порушення ст.13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором приватного підприємства «Неотон-Плюс»не були надані податковому органу ані звіти про свою діяльність, ані відомості про фінансове становище боржника. Більш того, ним не були вжиті заходи щодо виявлення можливого фіктивного банкрутства боржника.

Скаржник правом участі у судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористався, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, будь-які клопотання від скаржника про подальше відкладення розгляду справи не надходили.

Враховуючи що неявка представника скаржника не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; враховуючи факт належного сповіщення сторін по справі про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року (а.с.3 т.2) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в судовому засіданні за наявними матеріалами (ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні ліквідатора банкрута Зибіна А.О., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до ст.41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Статтею 129 Конституції України, яка згідно до преамбули є Основним Законом України, і норми якої є нормами прямої дії, регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Отже в процедурі банкрутства в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова господарського суду про визнання банкрутом платника податків стосується прав або обов'язків органів ДПІ, а відтак остання не може бути позбавлена права оскарження зазначеної постанови.

З огляду на викладене, та оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить прямої заборони на оскарження податковими органами судових актів у справі про банкрутство, судова колегія вважає, що апеляційна скарга податкового органу підлягає розгляду по суті.

07.07.12 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №24/5005/5753/2012 про банкрутство приватного підприємства "Неотон-Плюс", м.Дніпропетровськ за заявою останнього на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому в заяві про порушення провадження у справі голова ліквідаційної комісій Довгун Ю.А. посилався на те, що факт здійснення ліквідації приватного підприємства "Неотон-Плюс", м.Дніпропетровськ підтверджується: Рішенням власника приватного підприємства від 03.05.2012 року про припинення підприємства шляхом ліквідації і призначення ліквідатора -Довгуна Ю.А. (а.с.23 т.1); витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.06.2012 року про перебування юридичної особи в стані припинення підприємницької діяльності (а.с.24-25 т.1); копією Бюлетню державної реєстрації від 04.05.2012 року №212(12), Листом до ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 24.05.2012 року про направлення заяви по формі 8-ОПП, квитанція про направлення вказаного листа (а.с.6-7 т.1).

Також до заяви було додано проміжний ліквідаційний баланс станом на 05.07.2012р. (а.с.45-46 т.1).

Як зазначає голова ліквідаційної комісії у заяві про порушення справи про банкрутство, загальна сума вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями становить 400 686,73 грн.

Згідно до даних ліквідаційного балансу майно боржника, у тому числі грошові суми у боржника відсутні.

Відомості про заставлене майно відсутні.

Провадження у даній справі про банкрутство було порушено на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; відповідно до частини 1 цієї статті, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Необхідними передумовами для звернення до суду з заявою на підставі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутство" є дотримання боржником вимог ст.ст.105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.60 Господарського кодексу України щодо порядку добровільної ліквідації.

Зокрема, статтею 105 ЦК України передбачено:

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення;

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу; виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи;

- з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється;

- комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи;

- комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України (в ред. ЗУ від 22.09.2011р. №3795-VI) юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії встановлені законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в ред.. ЗУ від 22.09.2011р. №3795-VI).

Відповідно до частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 60 Господарського кодексу України, встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом; орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію; ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до Закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки; одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання ( ч.5 ст.60 ГПК України в ред. ЗУ №2756-VI від 02.02.2010р.).

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до пункту 11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід у 3-денний строк від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи:

заяву про припинення платника податків за ф. N 8-ОПП (додаток 17), дата якої фіксується в журналі за ф. N 6-ОПП;

оригінал довідки за ф. N 4-ОПП;

копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення;

копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії).

Отже, на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП, а податкові органи наділені правом проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у випадку реорганізації (ліквідації) підприємств відповідно до пункту 6 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Лист голови ліквідаційної комісії від 24.05.2012 року із заявою за формою №8-ОПП, направлений до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська - 24.05.2012 року, не може бути прийнятий судовою колегією як належний доказ виконання обов'язку, передбаченого п.11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, оскільки заява за формою №8-ОПП повинна була надана до органів ДПІ у трьохденний строк після внесення відомостей до ЄДР (03.05.2012 року - а.с.24-25 т.1), як це передбачено п.11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, що позбавило ДПІ своєчасно провести перевірку.

Докази, які б свідчили про надання боржником до органу ДПІ оригіналу довідки за ф. N 4-ОПП; копії розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення; копії розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії), обов'язок подачі яких передбачений пунктом 11.1.1 Порядку обліку платників податків і зборів, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищезазначені вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: 1)оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, 2)повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та 3)складання проміжного ліквідаційного балансу та перевірки його органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання. 4) звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Слід зазначити, що в заяві про порушення справи про банкрутство відсутні посилання на здійснення органом ДПІ, у якому перебуває на обліку боржник, перевірки достовірності та повноти ліквідбалансу в встановленому законом порядку (ч.5 ст.60 ГК України). Такі докази відсутні в матеріалах справи, та не надавались боржником судам обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України.

До матеріалів справи надана Довідка ДПІ у Бабушкінському районі від 25.05.12 року №15 «Про проведення зустрічної перевірки ПП «Неотон-Плюс»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2012 року», в якій перелічені укладені боржником з третіми особами господарські договори, та первинні документи, які свідчать про виконання боржником зобов'язань по вказаних договорах, за якими станом на 31.01.12 року дебіторська заборгованість третіх осіб перед боржником склала 3 927 119, 46 грн. (а.с.133 т.1)

Але в Проміжному балансі боржника станом на 05.07.2012 року (а.с.45) в рядку 160 «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги»відомості про дебіторську заборгованість відсутняі.

При подачі Заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, головою ліквідаційної комісії не надано згідно до ст. 60 ГК України доказів, які б свідчили про вживання заходів щодо стягнення підприємством, яке ліквідується дебіторської заборгованості у сумі 3 927 119, 46 грн., яка значно перевищує суму боргу боржника (400 686, 73), яку він не має можливості сплатити ТОВ «Будівельна компанія «Б.М.П.» за Договором поставки №18/01 від 18.01.2012 року.

Таким чином, господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови не встановлено наявність усіх підстав щодо порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом перевірки дотримання заявником усіх необхідних передумов для звернення до суду, передбачених ст.ст.105,110,111 ЦК України, ч.5 ст.60 ГК України. А вищенаведені обставини справи свідчать про те, що її порушено було господарським судом без належних правових підстав, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що справу за ознаками ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено без належних правових підстав, у зв'язку з чим апеляційна скарга ДПІ підлягає задоволенню, оскільки постанова про визнання боржника банкрутом за ознаками ст.51 вищевказаного Закону стосується прав та обов'язків органів Державної податкової служби в силу завдань, покладених на неї у відповідності до ст.2 ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" (ст.91 ГПК України); отже, оскаржувана постанова господарського суду підлягає скасуванню, а провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Зазначені висновки повністю підтверджені правовою позицією, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 10.01.2012 року по справі №44/115-б.

Витрати по оплаті судового збору в сумі 536,50 грн. за розгляд апеляційної скарги підлягають стягненню з боржника відповідно до ч.3-5 ст.49, ст.99 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99, 101-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, м.Дніпропетровськ -задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2012 року у справі № 24/5005/5753/2012- скасувати.

Провадження у справі припинити (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Стягнути з приватного підприємства "Неотон-Плюс»", м.Дніпропетровськ в доход Спецфонду Державного бюджету України 536, 50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Видачу наказу та його надсилання до органів стягнення доручити здійснити згідно зі ст.ст. 116-118 ГПК України господарському суду Дніпропетровської області.

Копію цієї постанови направити державному реєстратору (49000, м.Дніпропетровськ, пр.Правди,42).

Матеріали справи направити до господарського суду Дніпропетровської області

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Виноградник

Повний текст постанови підписаний 03.12.2012 року.