Постанова

від 23.11.2012 по справі 2а-4764/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2012 р. № 2а-4764/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача Тиндика Р.В.,

представника відповідача Шевчука І.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ТЕД»до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232320/1683 від 14.05.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ТЕД» (надалі-ПП «ТЕД») звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (надалі-Миколаївської МДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000232320/1683 від 14.05.2012 року.

В обґрунтування поданого позову посилається на те, що твердження Миколаївської МДПІ з приводу безтоварності господарських операцій ПП «ТЕД»з контрагентами щодо придбання товарів є безпідставними, а висновки акту перевірки необґрунтованими, упередженими і такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим і прийняте податкове повідомлення-рішення №0000232320/1683 від 14.05.2012 року вважає протиправними. Також зазначає, що ПП «ТЕД»не може нести відповідальності за дії контрагентів, діяльність яких податковий орган ставить під сумнів.

Згідно ухвали судді від 31.05.2012 року позовну заяву ПП «ТЕД»залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У зв'язку із виконанням позивачем вимог ухвали від 31.05.2012 року, судом, згідно ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року, відкрито провадження у даній адміністративній справі.

У зв'язку із завершенням реорганізації ДПІ, судом, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснено заміну відповідача -Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції на її правонаступника -Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, додатково надав суду письмові пояснення у справі, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і надав суду письмове заперечення на позов, в якому вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах норм податкового законодавства, оскільки за наслідками проведеної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин між ПП «ТЕД»та контрагентами ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»за 2011 рік встановлено, що згідно матеріалів перевірок інших податкових органів за місцезнаходженням вказаних контрагентів не підтверджено реальність здійснених господарських операцій у періоді, за який здійснювалась перевірка, що позбавляє права платника податку на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, отриманого від таких постачальників. Вважає первинні документи, оформлені внаслідок здійснення таких господарських операцій такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не відображають сутність господарської операції і, відповідно, не створюють будь-яких змін в активах підприємства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ПП «ТЕД»зареєстровано 07.09.2000 року Жидачівською районною адміністрацією Львівської області як юридична особа.

Відповідача взято на податковий облік у ДПІ у Жидачівському районі Львівської області ДПС з 19.09.2000 року за №105.

У періоді, за який здійснювалася перевірка, суб'єкт господарювання був платником: податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, комунального податку, збору за забруднення навколишнього середовища, податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів.

Позивач на підставі отриманої ліцензії серії АВ №115468, починаючи із 2006 року здійснювало господарську діяльність по збиранню, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (склобою).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №091718 від 24.07.2008 року основними видами діяльності ПП «ТЕД»за КВЕД є: 37.10.0 оброблення металевих відходів та брухту; 51.52.2 оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них; 74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту; 37.20.0 оброблення неметалевих відходів та брухту.

Також встановлено, що на підставі наказу від 12.04.2012 року №89, виданого Миколаївською МДПІ Львівської області ДПС та повідомлення про проведення перевірки від 13.04.2012 року №31 у період з 13.04.2012 року по 20.04.2012 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби першого рангу Жидачівського відділення Миколаївської МДПІ Станів Т.П. було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «ТЕД»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин між ПП «ТЕД»та контрагентами ПП «МКМ-Сервіс», ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»за 2011 рік.

За результатами перевірки 26.04.2012 року Миколаївською МДПІ Львівської області ДПС складено акт №80/22-0/31121111 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «ТЕД»(код ЄДРПОУ 31121111) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин між ПП «ТЕД»та контрагентами ПП «МКМ-Сервіс»та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»за 2011 рік, визначених в постанові старшого слідчого з ОВС ВРКС СУ ДПС у Львівській області, старшого лейтенанта податкової міліції Малецького О.С. від 14.02.2012 року за період 2011 року».

У вказаному акті Миколаївською МДПІ Львівської області ДПС зроблено висновок про порушення ПП «ТЕД»вимог ст.ст.3, 207, 208 Господарського кодексу України, ст.203, п.1 ст.215, ст.ст.216, 228, 626. 629, 664 Цивільного кодексу України та п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, у результаті чого, занижено податок на додану вартість до сплати за січень-лютий 2011 року на суму 91 016,00 грн.

На підставі акту перевірки №80/22-0/31121111 від 26.04.2012 року Миколаївською МДПІ Львівської області ДПС 14.05.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232320/1683, яким ПП «ТЕД»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 91 016,00грн., в тому числі за основним платежем -91 016,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -1,00 грн.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що позивач, спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ПП «ТЕД»оскаржило його до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з таких обставин.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «МКМ-Сервіс», то перевіркою, згідно даних АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)», розбіжностей між ними не виявлено.

Окрім цього, із розшифровок податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень-лютий 2011 року вбачається, що одним із основних постачальників ПП «ТЕД»було ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

Протягом періоду січень-лютий 2011 року ПП «ТЕД»віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість всього в сумі -91 016,00 грн., в тому числі: за січень 2011 року -37 716,00 грн., за лютий 2011 року -53 300,00 грн.

У матеріалах справи наявні копії актів ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС про результати позапланових невиїзних документальних перевірок ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податку на додану вартість за січень 2011 року та лютий 2011 року №580/23-408/34558872 від 31.03.2011 року та №936/23-408/34558872 від 17.05.2011 року, у яких відображено, що фінансово-господарська діяльність ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право- та дієздатності підприємства. Окрім цього, органом державної податкової інспекції в даних актах зазначено, що фінансово-господарські відносини між ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»та контрагентами є фіктивними правочинами і такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Таким чином, щодо господарських взаємовідносин позивача із ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», суд зазначає наступне.

У січні 2011 року ПП «ТЕД», відповідно договору поставки №б/н від 10.01.2011 року, придбано товар (скло некондиційне) від постачальника ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго».

Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №РН-1-10020 від 10.01.2011 року на суму 11088,00, в т.ч. ПДВ 1848,00 грн.; №РН-1-10019 від 10.01.2011 року на суму 10584,00 грн., в т.ч. ПДВ 1764,00 грн.; №РН-1-11015 від 11.01.2011 року на суму 13104,00 грн., в т.ч. ПДВ 2184,00 грн.; №РН-1-11014 від 11.01.2011 року на суму 12096,00 грн., в т.ч. ПДВ 2016,00 грн.; №РН-1-12010 від 12.01.2011 року на суму 14616,00 грн., в т.ч. ПДВ 2436,00 грн., №РН-1-12009 від 12.01.2011 року на суму 14112,00 грн., в т.ч. ПДВ 2352,00 грн., №РН-1-13010 від 13.01.2011 року на суму 13608,00 грн., в т.ч. ПДВ 2268,00 грн., №РН-1-13011 від 13.01.2011 року на суму 13104,00 грн., в т.ч. ПДВ 2184,00 грн., №РН-1-17011 від 17.01.2011 року на суму 11088,00 грн., в т.ч. ПДВ 1848,00 грн., №РН-1-18011 від 18.01.2011 року на суму 14112,00 грн., в т.ч. ПДВ 2352,00 грн., №РН-1-21009 від 21.01.2011 року на суму 12600,00 грн., в т.ч. ПДВ 2100,00 грн., №РН-1-24016 від 24.01.2011 року на суму 12096,00 грн., в т.ч. ПДВ 2016,00 грн., №РН-1-25017 від 25.01.2011 року на суму 13608,00 грн., в т.ч. ПДВ 2268,00 грн., №РН-1-25016 від 25.01.2011 року на суму 14112,00 грн., в т.ч. ПДВ 2352,00 грн., №РН-1-26010 від 26.01.2011 року на суму 13104,00 грн., в т.ч. ПДВ 2184,00 грн., №РН-1-26011 від 26.01.2011 року на суму 12096,00 грн., в т.ч. ПДВ 2016,00 грн., №РН-1-26012 від 26.01.2011 року на суму 12096,00 грн., в т.ч. ПДВ 2016,00 грн., №РН-1-31026 від 31.01.2011 року на суму 9072,00 грн., в т.ч. ПДВ 1512,00 грн.; №РН-2-01012 від 01.02.2011 року на суму 16800,00 грн., в т.ч. ПДВ 2800,00 грн.; №РН-2-021012 від 02.02.2011 року на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.; №РН-2-02012 від 02.02.2011 року на суму 14400,00 грн., в т.ч. ПДВ 2400,00 грн.; №РН-2-031012 від 03.02.2011 року на суму 16200,00 грн., в т.ч. ПДВ 2700,00 грн.; №РН-2-03012 від 03.02.2011 року на суму 13800,00 грн., в т.ч. ПДВ 2300,00 грн.; №РН-2-04012 від 04.02.2011 року на суму 15600,00 грн., в т.ч. ПДВ 2600,00 грн.; №РН-2-04012 від 04.02.2011 року на суму 17400,00 грн., в т.ч. ПДВ 2900,00 грн.; №РН-2-071012 від 07.02.2011 року на суму 18600,00 грн., в т.ч. ПДВ 3100,00 грн.; №РН-2-07012 від 07.02.2011 року на суму 18000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3000,00 грн.; №РН-2-081012 від 08.02.2011 року на суму 16200,00 грн., в т.ч. ПДВ 2700,00 грн.; №РН-2-08012 від 08.02.2011 року на суму 15600,00 грн., в т.ч. ПДВ 2600,00 грн.; №РН-2-091012 від 09.02.2011 року на суму 16800,00 грн., в т.ч. ПДВ 2800,00 грн.; №РН-2-09012 від 09.02.2011 року на суму 15600,00 грн., в т.ч. ПДВ 2600,00 грн.; №РН-2-10012 від 10.02.2011 року на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.; №РН-2-11012 від 11.02.2011 року на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.; №РН-2-14012 від 14.02.2011 року на суму 16800,00 грн., в т.ч. ПДВ 2800,00 грн.; №РН-2-16012 від 16.02.2011 року на суму 16200,00 грн., в т.ч. ПДВ 2700,00 грн.; №РН-2-17012 від 17.02.2011 року на суму 15600,00 грн., в т.ч. ПДВ 2600,00 грн.; №РН-2-18012 від 18.02.2011 року на суму 13800,00 грн., в т.ч. ПДВ 2300,00 грн.; №РН-2-21012 від 21.02.2011 року на суму 17400,00 грн., в т.ч. ПДВ 2900,00 грн.

В зв'язку з поставкою ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» надало ПП «ТЕД» податкові накладні: №110018 від 10.01.2011 року на суму 10584,00 грн., в т.ч. ПДВ 1764,00 грн.; №110019 від 10.01.2011 року на суму 11088,00 грн., в т.ч. ПДВ 1848,00 грн.; №1110014 від 11.01.2011 року на суму 12096,00 грн., в т.ч. ПДВ 2016,00 грн.; №111015 від 11.01.2011 року на суму 13104,00 грн., в т.ч. ПДВ 2184,00 грн.; №1120009 від 12.01.2011 року на суму 14112,00 грн., в т.ч. ПДВ 2352,00 грн.; №1120010 від 12.01.2011 року на суму 14616,00 грн., в т.ч. ПДВ 2436,00 грн.; №1130010 від 13.01.2011 року на суму 13608,00 грн., в т.ч. ПДВ 2268,00 грн.; №1130011 від 13.01.2011 року на суму 13104,00 грн., в т.ч. ПДВ 2184,00 грн.; №1170010 від 17.01.2011 року на суму 11088,00 грн., в т.ч. ПДВ 1848,00 грн.; №1180012 від 18.01.2011 року на суму 14112,00 грн., в т.ч. ПДВ 2352,00 грн.; №1210009 від 21.01.2011 року на суму 12600,00 грн., в т.ч. ПДВ 2100,00 грн.; №1240015 від 24.01.2011 року на суму 12096,00 грн., в т.ч. ПДВ 2016,00 грн.; №1250018 від 25.01.2011 року на суму 13608,00 грн., в т.ч. ПДВ 2268,00 грн.; №1250017 від 25.01.2011 року на суму 14112,00 грн., в т.ч. ПДВ 2352,00 грн.; №1260010 від 26.01.2011 року на суму 13104,00 грн., в т.ч. ПДВ 2184,00 грн.; №1260011 від 26.01.2011 року на суму 12096,00 грн., в т.ч. ПДВ 2016,00 грн.; №1260012 від 26.01.2011 року на суму 12096,00 грн., в т.ч. ПДВ 2016,00 грн.; №1310030 від 31.01.2011 року на суму 9072,00 грн., в т.ч. ПДВ 1512,00 грн.; №2010052 від 01.02.2011 року на суму 16800,00 грн., в т.ч. ПДВ 2800,00 грн.; №2020013 від 02.02.2011 року на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.; №2030014 від 03.02.2011 року на суму 13800,00 грн., в т.ч. ПДВ 2300,00 грн.; №2030015 від 03.02.2011 року на суму 16200,00 грн., в т.ч. ПДВ 2700,00 грн.; №2040012 від 04.02.2011 року на суму 15600,00 грн., в т.ч. ПДВ 2600,00 грн.; №2040013 від 04.02.2011 року на суму 17400,00 грн., в т.ч. ПДВ 2900,00 грн.; №2070014 від 07.02.2011 року на суму 18600,00 грн., в т.ч. ПДВ 3100,00 грн.; №2070015 від 07.02.2011 року на суму 18000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3000,00 грн.; №2080004 від 08.02.2011 року на суму 16200,00 грн., в т.ч. ПДВ 2700,00 грн.; №2080005 від 08.02.2011 року на суму 15600,00 грн., в т.ч. ПДВ 2600,00 грн.; №2090013 від 09.02.2011 року на суму 16800,00 грн., в т.ч. ПДВ 2800,00 грн.; №2090014 від 09.02.2011 року на суму 15600,00 грн., в т.ч. ПДВ 2600,00 грн.; №2100008 від 10.02.2011 року на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.; №2110005 від 11.02.2011 року на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.; №2140008 від 14.02.2011 року на суму 16800,00 грн., в т.ч. ПДВ 2800,00 грн.; №2160007 від 16.02.2011 року на суму 16200,00 грн., в т.ч. ПДВ 2700,00 грн.; №2170007 від 17.02.2011 року на суму 15600,00 грн., в т.ч. ПДВ 2600,00 грн.; №2180005 від 18.02.2011 року на суму 13800,00 грн., в т.ч. ПДВ 2300,00 грн.; №2210006 від 21.02.2011 року на суму 17400,00 грн., в т.ч. ПДВ 2900,00 грн.

Судом встановлено також, що розрахунки між вищевказаним суб'єктом господарювання за придбані ТМЦ проводились у безготівковій формі, відтак у рахунок оплати за придбаний товар постачальником отримано відповідні платіжні доручення . Транспортування товару проводилося за рахунок продавця, а вартість постачання товару включено у вартість товару. Таким чином, вартість придбаного товару у період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року включено до складу валових витрат позивача (ряд.05.1 Декларації з податку на прибуток) за I квартал 2011 року.

Факт наявності відповідних видаткових накладних та податкових накладних відповідачем не заперечується. Тому суперечливі твердження та висновки відповідача щодо не встановлення під час перевірки факту передачі товарів від ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»до покупця ПП «ТЕД»суд вважає безпідставними.

Також, суд звертає увагу на те, що всі ці документи, були надані позивачем податковому органу під час здійснення перевірки, що відображено в акті перевірки №№80/22-0/31121111 від 26.04.2012 року.

Матеріалами справи та поясненнями представника позивача у судовому засіданні підтверджується, що заготовлену сировину (склобій) ПП «ТЕД»залізничним транспортом постачало на АТ «Ветропарк Гостомельський склозавод», зокрема, у 2011 року на підставі договору купівлі-продажу №03-04 від 04.01.2011 року. Підприємством перед здійсненням поставок сировини на завод здійснюється передпродажна підготовка товару (очищення від сторонніх домішок, сортування за видами, подрібнення) у порядку, встановленому на Підприємстві, про що складено відповідні акти №б/н від 31.01.2011 року та 28.02.2012 року. Відправлення підготовленої сировини здійснювалося залізничним транспортом, на підтвердження чому, ПП «ТЕД»має укладені договори з перевізником ДТГО «Львівська залізниця». Так, у 2011 році діяв договір №636-10 від 22.12.2010 року «Про організацію перевезень та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги», договори про подачу та забирання вагонів, зокрема, по ст.Скнилів, Ковель, Дрогобич, тощо, згідно яких здійснювалося подача-забирання вагонів під завантаження та надано майданчики для складання вантажів та здійснення вантажних робіт, договір оренди навантажувально-розвантажувального майданчика №19 від 01.08.2010 року по ст.Самбір, договір із залізницею на здійснення вантажно-розвантажувальних робіт №31 від 19.05.2010 року.

Таким чином, суд зауважує, що позивачем у підтвердження фактичної наявності товару, та його відвантаження і відправку контрагенту по договору у січні, лютому 2011 року надано копії квитанцій про приймання вантажу (а.с.- 64-73).

Окрім цього, у ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача (ПП «МКМ-Сервіс»та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго») були зареєстровані юридичними особами, а також були платниками податків, в тому числі, податку на додану вартість. Також, в акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, Свідоцтво про державну реєстрацію, Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «МКМ-Сервіс»та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Тобто, позивачем надано для перевірки первинні бухгалтерські документи, зокрема, видаткові накладні та податкові накладні, які відображають здійснення господарських операцій з приводу купівлі товару у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»та підтверджують факт приймання-передачі товару, документи на його оплату -платіжні доручення та документи, що підтверджують його фактичну наявність і використання у діяльності ПП «ТЕД»- акти на переробку, залізничні накладні на його поставку залізницею контрагентам позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази у повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності у відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, згідно пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.4 глави 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з пунктів 2.15-2.16 глави 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч.2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані ПП «ТЕД»докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»відповідачем не доведена та доказів суду не надано. Відтак, суд не приймає до уваги тверджень Миколаївської МДПІ з приводу порушення кримінальної справи №139-1020 відносно Генерального директора НВП «Укрзахіденерго»ОСОБА_5

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на ту обставину, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії»від 22.01.2009 року (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, оскільки висновки перевірки ПП «ТЕД» про заниження суми його податкових зобов'язань відповідачем зроблені безпідставно та спростовані наявними в справі доказами, суд вважає, що відповідач не вправі був видавати оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000232320/1683 від 14.05.2012 року, у зв'язку з чим, воно підлягає скасуванню як протиправне.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «ТЕД»до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232320/1683 від 14.05.2012 року -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000232320/1683 від 14.05.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ТЕД»судові витрати у сумі 910 (дев'ятсот десять) грн. 19 коп., що пов'язані із сплатою судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 листопада 2012 року.