Постанова

від 29.11.2012 по справі 5024/576/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2012 р. Справа № 5024/576/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.10.12 у справі№5024/576/2011 за позовомПриватного підприємства "Захист-Гарант" доДочірнього підприємства "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" простягнення 252 652,78 грн В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Біленко В.М. -за дов. від 01.11.12;

від третьої особи: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.12 розгляд справи відкладався до 29.11.12.

Приватним підприємством "Захист Гарант" у березні 2011 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Дочірнього підприємства "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" 252 652,78 грн, з яких: 20 000, 00 грн - боргу за договором від 03.10.09 №52 та 180 000,00 грн -основного боргу, 16 171,96 грн - інфляційних, 27 900,00 грн -пені, 8 580,82 грн -3% річних за договором № 114 від 04.01.10. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати охоронних послуг, наданих ним за вказаними договорами. При цьому, позивач посилався на приписи статей 258, 526, 611, 612, 625, 546, 548, 549, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Доповідач: Добролюбова Т.В.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.12.11, ухваленим суддею Немченко Л.М., позовні вимоги задоволено частково на суму 211 446,82 грн . Стягнуто з відповідача на користь позивача 180 000,00 грн - основного боргу, 6 694,04 грн - пені, 8580, 82 грн - 3% річних, 16171,96 грн -інфляційних за договором від 04.01.10 №114. Відмовляючи у стягненні 21 205, 96 грн -пені, нарахованої за договором №114, суд першої інстанції, врахував обмеження, визначені приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України і визнав правильним нарахування пені у сумі 13 389, 04 грн, при цьому, зменшив розмір пені на 50% з посиланням на приписи статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, як убачається з мотивувальної частини рішення, місцевий суд визнав недоведеними позовні вимоги в частині стягнення 20 000,00 грн за договором від 03.10.09 №52, однак висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги в резолютивній частині рішення не відобразив. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 526, 625, 901, 902 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Лавренюк О.Т. -головуючого, Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я., постановою від 02.10.12, перевірене рішення змінив, залишивши його по суті без змін, однак, з огляду на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства щодо змісту рішення додав до резолютивної частини рішення від 27.12.11 пункт про відмову у стягненні 20 000,00 грн - боргу за договором від 03.10.09 №52 через недоведеність цих вимог.

Дочірнє підприємство "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 180, 181, 189 Господарського кодексу України, статей 632, 901, 903 Цивільного кодексу України вважає неправильним їх застосування через відсутність у договорі №114 усіх істотних умов, зокрема, ціни договору та строку його дії, наголошує на тому, що ціна може визначатися лише договором. Скаржник вважає, що судами безпідставно не застосовані приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України та не враховано, що позивач з вимогою сплатити борг до відповідача не звертався, бо робіт фактично не виконував. Зауважує скаржник і на відсутності акта приймання -передачі майна під охорону за договором №114. Скаржник зазначає про неврахування судами приписів статті 978 Цивільного кодексу України, та того, що договір №114 та акт від 28.04.10 є підробними.

Від Приватного підприємства "Захист-Гарант" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., і пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Захист Гарант" про стягнення з Дочірнього підприємства "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" 252 652,78 грн, з яких: 20 000, 00 грн - боргу за договором від 03.10.09 №52 та 180 000,00 грн -основного боргу, 16 171,96 грн - інфляційних, 27 900,00 грн -пені, 8 580,82 грн -3% річних за договором № 114 від 04.01.10. Судові рішення у справі переглядаються в оскаржуваній частині, а саме, щодо стягнення судами з відповідача на користь позивача 180 000,00 грн -основного боргу, 6 694,04 грн - пені, 8580, 82 грн - 3% річних, 16171,96 грн -інфляційних за договором від 04.01.10 №114. В частині відмови у стягненні 21 205, 96 грн -пені, нарахованої за договором №114 та 20 000,00 грн -боргу за договором від 03.10.09 №52, судові рішення у справі не переглядаються, оскільки фактично скаржником в касаційному порядку не оскаржуються. З матеріалів справи убачається, що підставою стягнення спірних коштів Приватним підприємством "Захист-Гарант" визначено акт здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 28.04.10 №1 та договір від 04.01.10 № 114, за умовами якого позивач зобов'язався здійснювати охорону об'єкта Дочірнім підприємством "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія", а останній, в свою чергу, своєчасно сплачувати за послуги, на умовах і в порядку, встановлених цим договором. Таким чином, до предмета доказування при вирішенні даного спору входить, зокрема, установлення обставин щодо факту укладення договору, дійсності його умов, фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, виконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати наданих позивачем послуг у разі встановлення факту їх надання, умови проведення розрахунків. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення спірних коштів, суди обох інстанцій установили, що договір не містить ціни послуг та суми договору, реквізитів Дочірнього підприємства "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" та строку на який укладається договір, відсутній і акт передачі майна під охорону. При цьому, суди визнали, що договір від 04.01.10 містить усі необхідні істотні умови, а акт від 28.04.10, свідчить про факт надання послуг з охорони за 2010 рік. Проте, такі висновки судів визнаються помилковими, з огляду на наступне. Відповідно до пунктів 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За приписами статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. Згідно зі статтею 901 названого Кодексу одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 905 Цивільного кодексу України унормовано, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності, тобто, у якості предмета виступає корисний ефект від вчинення дії або діяльності послугодавця, який не набуває форми нової речі чи зміни уже існуючої. Договір про надання послуг презумується як оплатний, тому серед умов договору має міститися положення про ціну чи способи її визначення. При цьому, однією з важливих умов договору оплатного надання послуг є строк. Поняття строку закріплене у статті 251 Цивільного кодексу України, в частині 1 якої зазначено, що строком є певний період у часі зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Процес надання послуги і її результат невіддільні, тому без визначення такої обставини, як строк, надати послугу неможливо. Таким чином, оскільки послуга - це діяльність, то в договорі про надання послуг повинні зазначатися початок і закінчення надання послуги, а за погодженням сторін - також і проміжні строки надання послуги. Отже, істотними умовами договорів про надання послуг, зокрема, є ціна та строк. За договором про надання послуг на виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати, замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Окрім того, охорона об'єкта здійснюється після передачі майна під охорону і цей факт підтверджується актом приймання майна під охорону. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Втім, як убачається з матеріалів справи, сторони таких істотних умов як ціна та строк в договорі від 04.01.10 №114 - не погодили. Договір у якому відсутні установлені законодавством обов'язкові умови його укладення є неукладеним. За умови не укладення договору інші документи правової ваги не мають. Наведене унеможливлює висновок судів про наявність підстав для стягнення на підставі цього договору 180 000,00 грн -основного боргу, а відтак і нарахованих на цей борг сум інфляційних, 3% річних та пені. Таким чином, доводи касаційної скарги в частині невірного правозастосування знайшли своє підтвердження у матеріалах справи. Відповідно до приписів частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки за результатами перевірки рішення та постанови у справі, судами попередніх інстанцій установлено усі фактичні обставини, які входять до предмета доказування у даній справі та з'ясовані з достатньою повнотою, але частково невірно застосовані положення Цивільного кодексу України, реалізуючи повноваження, визначені пунктом 2 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції скасовує рішення і постанову у справі в частині задоволення позовних вимог з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові. Витрати зі сплати судового збору за розгляд справи покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.12 у справі №5024/576/2011 та рішення господарського суду Херсонської області від 27.12.11 у цій справі скасувати в частині задоволення позову про стягнення 180 000,00 грн -основного боргу, 6 694,04 грн - пені, 8580, 82 грн - 3% річних, 16171,96 грн -інфляційних.

У задоволенні цих вимог відмовити. В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.12 у цій справі залишити без змін.

Достягнути з Дочірнього підприємства "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" в рахунок Державного бюджету України (УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рах. № 31211254700007, ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку -820019) 114, 46 грн судового збору за розгляд касаційної скарги. Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати відповідний наказ на виконання даної постанови та скерувати примірник цього наказу до відповідної податкової інспекції.

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" задовольнити.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець