Рішення

від 26.11.2012 по справі 4/127-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/127-12 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "26" листопада 2012 р.                                                                  Справа № 4/127-12           Господарський суд Київської області у складі судді О.В.Щоткіна розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу за позовом Бориспільської міської ради Київської області, м. Бориспіль     до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробупереробка", м. Харків про внесення змін до умов договору оренди землі від 25.06.2005 р. та стягнення 217093,80 грн. за участю представників: позивач –не з'явився;   відповідач –не з'явився;   Обставини справи: До господарського суду Київської області звернулась Бориспільська міська рада Київської області (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробупереробка" (відповідач) про внесення змін до умов договору оренди землі від 25.06.2005 р. та стягнення 217093,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із внесенням змін до Закону України “Про плату за землю” та набранням законної сили Податковим кодексом України, виникла необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25 червня 2005 року, укладеного між Бориспільською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка», та приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства. Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї доказів, позивач просить суд пункт 6 договору оренди земельної ділянки від 25.06.20105р., укладеного між Бориспільською міською радою та ТОВ «Агробудпереробка», викласти в редакції запропонованій позивачем, а також просить стягнути з відповідача збитки у вигляді втрат надходжень до бюджету за оренду в розмірі  217 093,80 грн. Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2012р. було порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 26.11.2012р. В судове засідання 26.11.2012р. сторони не з'явились, хоча про час та місце наступного судового засідання були повідомлені належним чином за адресами зазначеними в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”). Враховуючи те, що ухвала суду була направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що сторони про розгляд справи повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. №01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Відповідно до ч. 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. В судовому засіданні 26.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, - встановив: 25 червня 2005 року між Бориспільською міською радою Київської області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудпереробка ЛТД»(орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Бориспільському міському відділенні Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 липня 2005 року за №040533700068. Відповідно до умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка належить до земель несільськогосподарського призначення під існуючою забудовою (майновий комплекс) по вул. Польова, 26а в м. Борисполі Київської області загальною площею 2,2 га. Згідно п. 12 договору, цільове призначення земельної ділянки –комерційне використання. Пунктом 6 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір річної орендної плати становить 17375,99 грн. Орендна плата сплачується щомісячно в розмірі 1 448,00 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 7 договору). В подальшому, рішенням Бориспільської міської ради від 6 березня 2008 року за №3370-30-V “Про затвердження відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах м. Бориспіль” затверджено відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах м. Бориспіль, зокрема, для комерційного використання (торгівельна діяльність, громадське харчування) –7%. Рішенням Бориспільської міської ради від 12 червня 2008 року за №4102-35-V для товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудпереробка” встановлено відсоток орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 7 (семи) відсотків. Таким чином, за словами позивача, внаслідок внесення змін до Закону України “Про плату за землю”,  набрання законної сили Податковим кодексом України, а також прийнятих рішень Бориспільської міської ради від 6 березня 2008 року за №3370-30-V, від 12 червня 2008 року за №4102-35-V, виникла необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.06.2005 року, укладеного між Бориспільською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агробудпереробка” стосовно орендної плати за землю. З метою приведення умов договору, як зазначає позивач, він звертався до відповідача з листами №12-31-1338 від 27.03.2007 року, № 12-31-2528 від 04.06.2007р., № 12-31-4716 від 10.07.2008р., № 12-31-4716 від 10.07.2008р., № 12-31-236 від 18.01.2010р. щодо внесення змін до договору оренди, проте відповіді від відповідача не отримував. Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України). Згідно статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Вказана норма кореспондується з п. 29 договору. Зважаючи на те, що відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного Цивільним кодексом України.   Зокрема статтями 654, 641 та 642 ЦК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати письмові пропозиції про це другій стороні за договором. А сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у визначений строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Зазначені норми кореспондуються з приписами статті  188 Господарського кодексу України, де також зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Порядок зміни господарського договору - це передбачена правовими нормами послідовність стадій встановлення умов припинення прав і обов'язків, заснована на звернених назустріч одна одній діях осіб, які виражені в різноманітних способах узгодження змісту угоди, шляхом їх вільного волевиявлення. Способами укладення угоди про зміну договору є нормативно визначені дії, через які досягається вільне і взаємне узгодження волі сторін договору. Такими способами є дії сторони, яка бажає змінити або розірвати договір щодо  надсилання пропозиції про це іншій стороні за договором. В свою чергу, сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, розглядає її та у 20-денний строк повідомляє іншу сторону про результати її розгляду. З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що встановивши наявність підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність розміру, встановленому законом як на момент виникнення спору між сторонами, так і на момент звернення до суду, позивач вправі був вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом надання орендодавцем пропозиції орендарю про внесення змін до договору оренди землі, надання додаткової угоди на підписання орендарю і у разі його відмови від внесення відповідних змін до договору оренди землі звернутись до суду із позовом. Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова Пленуму № 6 від 17.05.2011р., постанова від 06 вересня 2011 у справі № 5005/3435/2011, постанова від 26.03.2012р. у справі № 23/115-11). Отже, з метою внесення змін до договору оренди, позивач мав направити на адресу відповідача проект договору оренди з відповідними внесеними змінами чи зміни до договору, викладені у вигляді додаткової угоди. З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листами про необхідність внесення змін до договору. Проте, в порушення позивачем порядку внесення змін до договору, визначеного чинним законодавством,  не було направлено відповідачу оформленого проекту змін, в якому було б зазначено розмір річної орендної плати на поточний рік, рішення на підставі яких останній хоче внести зміни до договору оренди, тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 649 ЦК України, у разі виникнення розбіжностей при внесенні змін до договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Оскільки господарським судам підвідомчі справи у спорах, в тому числі тих, що виникають при зміні або розірванні договорів (ст. 12 ГПК), тільки дотримання сторонами встановленого порядку зміни та розірвання договору і недосягнення при цьому згоди може свідчити про наявність між ними спору. Якщо сторона, яка бажає змінити або розірвати договір, не зверталася із відповідною пропозицією до контрагента, то немає підстав і стверджувати про існування такого спору між сторонами, адже контрагент був позбавлений можливості волевиявлення В даному випадку не обмежується право позивача на звернення до суду, але без звернення позивача з проектом змін до договору і відмови відповідача від внесення змін, відсутнє порушення прав позивача. Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що в суду відсутні підстави на внесення змін до договору оренди шляхом зміни розміру орендної плати, без дотримання позивачем встановленої законодавством процедури внесення таких змін, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.06.2005 року не підлягають задоволенню. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача втрат надходжень до бюджету за оренду земельної ділянки у сумі 217093,80 грн. суд зазначає наступне. Як вбачається з тексту позовної заяви, зазначена сума збитків складається із суми невнесеної відповідачем орендної плати в розмірі встановленому позивачем –7%, а тому керуючись приписами 22 Цивільного кодексу України, 225 Господарського кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 217 083,80 грн. неодержані державою доходи, внаслідок невнесення відповідачем змін до договору оренди. Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Пунктами 3, 4, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року, відшкодуванню підлягають понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. З матеріалів справи вбачається, що вимога про стягнення 217 093,80 грн. збитків є неодержаною сумою орендної плати, яка з моменту винесення рішення Бориспільської міської ради Київської області від 12.06.2008р. мала б надійти до місцевого бюджету. Однак, зважаючи на те, що відповідач ухилявся від внесення змін до договору оренди в частині 7% ставки орендної плати, замість раніше зазначеної 1% ставки, місцевий бюджет не одержав дохід в розмірі 217 093,80 грн. Проте, суд вважає за доцільне зазначити, що матеріалами справи не підтверджено факту протиправної поведінки відповідача з метою ухилення від внесення змін до договору оренди, вини правопорушника (відповідача), їх причинно-наслідкового зв'язку, як обов'язкових елементів для застосування такої міри відповідальності як  збитків, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення суми збитків у розмірі 217093,80 грн. Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, позовні вимоги Бориспільської міської ради Київської області  задоволенню не підлягають. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при відмові в задоволенні позову покладається на позивача. Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, в и р і ш и в: В задоволенні позову відмовити повністю. Дата підписання та складання повного тексту рішення: 03.12.2012р. Суддя                                                      О.В. Щоткін