Постанова

від 26.11.2012 по справі 27/156б

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.11.2012 р. справа №27/156б

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В.

При секретарі: Селютіній Л.М. за участю представників сторін: від боржника:Дмитрієв Р.О. -довір. б/н від 23.08.2012р. від скаржника:Маштаков С.А. -довір. № 1985 від 20.07.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 31.10.2012р. у справі№ 27/156Б /суддя Тарапата С.С./ за заявою кредитораУправління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Тофіс-Сервіс» м. Маріуполь пробанкрутство В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»м. Донецьк (далі-Банк) звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 31.10.2012р. у справі № 27/156б про банкрутство.

В апеляційній скарзі Банк просить апеляційний суд ухвалу господарського суду від 31.10.2012р. скасувати та прийняти нове рішення про визнання незаконними дій ліквідатора про проведення ліквідаційної процедури щодо розподілу грошових коштів у сумі 307 870,31грн. та про відмову у задоволенні клопотання ліквідатора про затвердження фінансового звіту про витрати та оплату послуг арбітражного керуючого на суму 68 501,50грн. Також апелянт просить зобов'язати ліквідатора зробити перерозподіл грошових коштів у сумі 307 870,31грн.

В обґрунтування доводів апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 6 ст. 3-1, 26, 31 Закону. В апеляційній скарзі Банк посилається на те, що з 24.10.2011р. ліквідатор не провів збори кредиторів. 18.05.2012р. був проведений аукціон з продажу майна банкрута (транспортних засобів), яке знаходилось у заставі у апелянта, та ліквідатор на власний розсуд прийняв рішення щодо розпорядження грошових коштів, отриманих від реалізації майна, без узгодження з заставним кредитором. Апелянт також не погоджується з витратами ліквідатора у сумі 68 481, 50грн. та залишення коштів на рахунку боржника у сумі 30 000грн. Не погоджуючись з витратами ліквідатора, скаржник зазначив, що ліквідатор без погодження з Банком самостійно перерахував в повному обсязі оплату послуг колишньому ліквідатору арбітражному керуючому Дмитрієву Р.О. у сумі 7577,74грн.; апелянт вважає недоцільним рішення ліквідатора Демидова О.В. про взяття на себе витрат по оплаті нотаріальних послуг при посвідченні договорів купівлі-продажу заставних транспортних засобів у сумі 20 051,14грн. та вважає це є порушенням ч. 6 ст. 3-1 Закону щодо обов'язку арбітражного керуючого діяти сумлінно та з урахуванням інтересів кредиторів та боржника. Також Банк вважає не обґрунтованим сплату саме банкрутом державного мита у розмірі п'яти відсотків як продавцем транспортного засобу при укладенні договору купівлі-продажу рухомого майна.

Апеляційна скарга ухвалою від 14.11.2012р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Від ліквідатора надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд апеляційну скаргу ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 31.10.2012р. залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень ліквідатор посилається на те, що усі витрати ліквідатора підтверджені наявними документами у справі, а витрати щодо оплати ліквідатором податку у розмірі 5%, то це на його думку, передбачено п. 167.2 ст. 167, ст.173 Податкового кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

З наданих матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що ухвалою від 24.10.2011р. господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство ТОВ „Тофіс-Сервіс" з врахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон).

Постановою від 01.11.2011р. господарський суд визнав ТОВ „Тофіс-Сервіс" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначив арбітражного керуючого Дмитрієва Р.О.

Ухвалою від 23.02.2012р. судом припинені повноваження ліквідатора Дмитрієва Р.О. за його заявою та призначено нового ліквідатором арбітражного керуючого Демидова О.В.

Ухвалою від 31.10.2012р. господарський суд частково задовольнив клопотання ліквідатора №380 від 18.09.12р. про затвердження фінансового звіту про витрати та оплату послуг арбітражного керуючого; затвердив фінансовий звіт про витрати та оплату послуг ліквідатора по справі - арбітражного керуючого Демидова О.В. частково на суму 59481,5грн.; зобов'язав ліквідатора повернути грошові кошти в сумі 9000грн. на розрахунковий рахунок банкрута; відмовив ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" в задоволенні скарги №61/360 від 19.06.12р. на дії ліквідатора.

Ухвала суду мотивована тим, що до суду надано звіт, згідно якого арбітражним керуючим Демидовим О.В. понесені витрати на суму 56589,76грн. та здійснена оплата послуг в сумі 11911,74грн. Судом встановлено, що витрати арбітражного керуючого на суму 56589,76грн., складаються з витрат: поштових витрат, оплати за публікацію оголошення, комісії за надання довідки, оплати за витяг з державного реєстру обтяжень, оплати нотаріальних послуг, оплати за заряд акумулятора, зняття з обліку автомобілів, комісія банку, комп'ютерно-інформаційні послуги, комісії за надання довідок, за рецензування звітів про незалежну оцінку за Договором №26-11/11, оплата за юридичні послуги ФОП Дмитрієва Р.О., оплата за відповідальне зберігання автотранспорту. Оплата послуг арбітражних керуючих Дмитрієва Р.О. та Демидова О.В., згідно затвердженого судом розміру оплати послуг (дві мінімальних заробітних плати щомісячно), складає 11911,74грн.

За результатами розгляду звіту господарський суд дійшов висновку про те, що він підлягає частковому затвердженню, а саме: витрати арбітражного керуючого Демидова О.В. в сумі 59481,50грн. (в т.ч. на оплату послуг арбітражного керуючого Дмитрієва Р.О. в сумі 7577,74грн. та арбітражного керуючого Демидова О.В. в сумі 4334,00грн.).

Суд частково не погодився з витратами ліквідатора з оплати за юридичні послуги ФОП Дмитрієва Р.О. в сумі 9000,00грн. (витрати за супровід при знятті з обліку в органах ДАІ автотранспорту та підготовці його для реалізації; з обробки фінансової документації), оскільки вважає, що це порушує вимоги кредиторів, тому що при наявності ліцензії арбітражного керуючого та вищої економічної освіти ліквідатор повинен був сам виконати певні дії по зняттю з обліку автотранспорту та обробки фінансової документації з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Суд погодився з витратами ліквідатора за юридичні послуги згідно рахунків від 23.03.12р. в сумі 2000,00грн. у зв'язку з відсутністю у ліквідатора юридичної освіти.

Суд не задовольнив скаргу ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»на дії ліквідатора, оскільки вважає, що оплата послуг та відшкодування витрат здійснюється за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу майна боржника, не виключаючи заставне майно банкрута. Тому ліквідатор має право на отримання грошових коштів на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в повному обсязі першочергово. Отже, суд не вбачає порушення ліквідатором вимог ст.ст. 26, 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо залишення грошових коштів у сумі 30 000грн. господарський суд зазначив, що Законом про банкрутство не визначено строк після надходження грошових коштів від продажу майна банкрута, протягом якого повинні погашатися вимоги кредиторів згідно з черговістю, передбаченою ст. 31 цього ж закону. Судом прийнято до уваги пояснення ліквідатора, що вказані кошти йому необхідні для розшуку майна банкрута, що також є предметом застави, його реалізації та погашення вимог кредиторів. З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку про відсутність порушень законодавства з боку ліквідатора в частині залишення на рахунку банкрута грошових коштів у сумі 30 000грн.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 3-1 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Згідно ч. 12 цієї ж статті оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство (ч.14 ст. 3-1 Закону).

Частиною 3 статті 52 Закону передбачено, що у разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.

Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду (ч. 16 ст. 3-1 Закону).

Розглянувши фінансовий звіт про витрати та оплату послуг арбітражного керуючого, колегія суддів вважає, що він підлягає частковому затвердженню з наступних підстав.

Як вбачається з протоколу № 002 від 20.04.2012р. було проведено аукціон з продажу колісного транспортного засобу -вантажного сідлового тягача марки Renault Premium, 2008 року випуску, реєстраційний № АН8274ЕЕ. Згідно п. 8 цього протоколу переможця аукціону зобов'язано протягом 5 днів з дня затвердження результатів аукціону укласти договір купівлі-продажу (а.с.29 т.4).

20.04.2012р. між ТОВ «Тофіс-Сервіс»в особі ліквідатора Демидова О.В. та фізичною особою Пимоновим О.Є. укладено договір купівлі-продажу колісного транспортного засобу -вантажного сідлового тягача марки Renault Premium, 2008 року випуску, реєстраційний №АН8274ЕЕ. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Чернишовою В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 767 (а.с.30-31 т.4).

Відповідно до розділу 11 «Витрати»цього договору покупець бере на себе витрати пов'язані з укладенням цього договору та його нотаріальним посвідченням .

За результатами проведених аукціонів 18.05.2012р. стосовно продажу колісних транспортних засобів були укладені два договори купівлі-продажу між ТОВ «Тофіс-Сервіс»в особі ліквідатора Демидова О.В. та фізичною особою Беззубченком О.Г., які посвідчені нотаріально приватним нотаріусом Апалько М.Ю. Умови розділу «Витрати»договорів є однаковими з умовами, викладеними в розділі «Витрати»договору купівлі-продажу від 20.04.2012р .

В матеріалах справи є лист від 12.10.2012р. № 477/01-16 приватного нотаріуса Чернишової В.В., яким повідомляє, що нею було посвідчено договір купівлі-продажу транспортного засобу від 20.04.2012р., укладеного між ТОВ «Тофіс-Сервіс»та Пимоновим О.Є., та згідно довідки від 20.04.2012р. повна вартість нотаріальних послуг за посвідчення цього договору склала 8 959,14грн., а саме: 7 790,56грн. (5% податку від оціночної вартості предмета договору купівлі-продажу згідно п.167.2 ст. 167 Податкового кодексу України) та 1 168,58грн. (15% податок з доходу приватного нотаріуса від 7 790,56грн.). Також у цьому листі зазначено, що вказані суми (7 790,56грн. +1 168,58грн.) були сплачені нотаріусу ліквідатором Демидовим О.В. (а.с.103 т.4).

Також у справі № 27/156Б є пояснення приватного нотаріуса Апалько М.Є. від 12.10.2012р. № 257/01-16, якими підтверджує посвідчення нею 18.05.2012р. двох договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Тофіс-Сервіс»та Беззубченком О.Г., та оплату ліквідатором Демидовим О.В. нотаріальних послуг: податок з покупця транспортних засобів 5% від вартості (5 455,35грн. + 4 637,05грн.) та за посвідчення договорів за кожну одиницю по 500грн., а разом 1 000грн. (а.с.104 т.4).

Відповідно до п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу . Дохід від продажу об'єкта рухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта.

Згідно п. 167.2 ст. 167 цього ж Кодексу ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування.

З вказаного вбачається, що обов'язок сплати податку на дохід в розмірі 5% від ціни купівлі-продажу рухомого майна Законом покладено саме на продавця цього майна.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки апелянта щодо нібито неправомірної сплати банкрутом податку у розмірі 5% при укладенні договорів купівлі-продажу транспортних засобів та погоджується про включення 17 882,96грн. (7 790,56грн.+5455,35грн.+4637,05грн.) до складу витрат ліквідатора, які підлягають затвердженню.

Однак апеляційний суд не може погодитись з витратами ліквідатора за нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу в сумі 2 168,58грн. (1 168,58грн. +1 000грн.), виходячи з наступного.

При укладенні трьох договорів купівлі-продажу за результатами проведених аукціонів, ліквідатор, діючи від імені боржника, не дотримався вимог ч. 6 ст. 3-1 Закону щодо обов'язку арбітражного керуючого діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів кредиторів (зокрема заставного кредитора).

Так, банкрут в особі ліквідатора, не маючи грошових коштів та майна, одноосібно та добровільно в порушення розділу «Витрати»договорів купівлі-продажу покладає на себе витрати щодо укладення та нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, при цьому надаючи покупцеві право на перерахування коштів за придбане майно з відстроченням платежу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу (п.2.1 договорів). Тобто не маючи власних коштів, ліквідатор розпоряджався на власний розсуд грошовими коштами, які повинен був спрямувати заставодержателю, без погодження цього питання з останнім, що свідчить про неналежне виконання ліквідатором обов'язків в процедурі банкрутства з урахуванням інтересів кредитора та боржника, як цього вимагає ч. 6 ст. 3-1 Закону.

Фактично, в цьому випадку ліквідатор діяв не в інтересах боржника та кредитора, а намагався зменшити та відстрочити майнові витрати іншої особи -покупця, який не є стороною цієї справи, тому законних підстав діяти в інтересах покупця у ліквідатора не було.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає витрати арбітражного керуючого Демидова О.В. в сумі 2 168,58грн. необґрунтованими та такими, що порушують майнові інтереси кредиторів (заставного кредитора).

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про повернення на рахунок банкрута грошових коштів в сумі 9000грн., оскільки ліквідатор повинен був сам виконати певні дії по зняттю з обліку автотранспорту та обробки фінансової документації.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду про визнання витрат за юридичні послуги згідно рахунків від 23.03.2012р. на суму 2000грн. обґрунтованими.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про часткове затвердження фінансового звіту про витрати та оплату послуг арбітражного керуючого Демидова О.В. в сумі 57312,92грн., тому клопотання арбітражного керуючого підлягає частковому задоволенню.

Розглянувши скаргу ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»від 19.06.2012р. № 61/360 на дії ліквідатора, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Доводи скаржника, що кошти, отримані від реалізації заставного майна, у відповідності до ст. 31 Закону повинні бути направлені виключно на задоволення вимог заставодержателя, а не покриття витрат, понесених ліквідатором, апеляційний суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, дана справа порушена з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ч. 3 ст. 52 Закону у разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника , визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство .

Отже, посилання апелянта на те, що ліквідатор повинен виключно керуватись ч. 2 ст.26 Закону при розподілу коштів (задоволення вимог заставодержателя) не є доцільним, тому що ця норма є загальною та у разі, якщо у спрощеній процедурі банкрутства не встановлений інший порядок задоволення кредиторських вимог, то ліквідатор повинен керуватись саме цією нормою Закону. Оскільки справа № 27/156Б порушена на підставі ст. 52 Закону, тому ліквідатор при проведенні ліквідаційної процедури щодо розподілу витрат повинен дотримуватись вимог ч. 3 ст. 52 Закону.

Загальна черговість задоволення вимог кредиторів передбачена статтею 31 Закону , згідно якої у першу чергу задовольняються, окрім, вимог, забезпечених заставою, й витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.

Крім того, витрати ліквідатора були направлені на забезпечення умов реалізації заставного майна. Без таких витрат неможливо було б здійснити реалізацію предмета застави та перерахувати кошти заставодержателю.

Апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції про залишення коштів у сумі 30 000грн. на розрахунковому рахунку банкрута, оскільки діючим законодавством не передбачено залишення грошових коштів, отриманих від продажу заставного майна та наявності непогашених вимог заставодержателя, для проведення в майбутньому заходів, пов'язаних з ліквідаційною процедурою та задоволення вимог інших кредиторів. Тому Донецький апеляційний господарський суд вважає необхідним зобов'язати ліквідатора Демидова О.В. невідкладно перерахувати залишок коштів в сумі 30 000грн., отриманих від продажу заставного майна, заставодержателю в особі кредитора - ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»м. Донецьк та визнає дії ліквідатора щодо розподілу отриманих коштів від продажу майна банкрута, яке є предметом застави, частково незаконними.

Згідно ч. 10 ст. 3-1 Закону невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії. Про невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може винести ухвалу, яка направляється державному органу з питань банкрутства.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне направити копію цієї постанови державному органу з питань банкрутства для відповідного реагування на виявлені порушення в діях арбітражного керуючого Демидова О.В.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 31.10.2012р. у справі № 27/156Б задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 31.10.2012р. у справі №27/156Б про банкрутство скасувати та прийняти нове рішення.

Клопотання ліквідатора № 380 від 18.09.2012р. про затвердження звіту про витрати та оплату послуг арбітражного керуючого задовольнити частково.

Затвердити звіт про витрати та оплату послуг ліквідатора по справі про банкрутство частково на суму 57 312,92грн.

В іншій частині у затвердженні звіту ліквідатора про витрати та оплату послуг відмовити.

Скаргу ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»м. Донецьк № 61/360 від 19.06.2012р. на дії ліквідатора задовольнити частково.

Визнати дії ліквідатора щодо розподілу отриманих коштів від продажу майна банкрута, яке є предметом застави, частково незаконними.

Зобов'язати ліквідатора арбітражного керуючого Демидова О.В. невідкладно повернути грошові кошти, отримані від продажу заставного майна банкрута, в загальній сумі 11 168, 58грн. (9000грн.+2168,58грн.) на розрахунковий рахунок банкрута в банківській установі з подальшим їх направленням заставодержателю в особі ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Зобов'язати ліквідатора арбітражного керуючого Демидова О.В. невідкладно перерахувати залишок коштів в сумі 30 000грн., отриманих від продажу заставного майна, заставодержателю в особі кредитора - ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»м.Донецьк.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 7прим.: 1.боржнику,1.кредитору 1.скаржнику,1.ліквідатору, 1.ДАГС,1.до справи,1.ГСДО