Постанова

від 13.02.2013 по справі 27/156б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 27/156б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б. М. суддів:Коваленка В. М., Короткевича О. Є.(доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скарги Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-Сервіс", м. Маріуполь на постанову та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року Господарського суду Донецької області від 31.10.2012 року у справі№ 27/156б за заявою до Управління пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Маріуполя Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-Сервіс", м. Маріуполь пробанкрутство за участю представників сторін: від ПАТ "Перший український міжнародний банк" - Микитенко О. В., дов. від 20.06.2012 р.

встановив:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.10.2011 року за заявою Управління пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Маріуполя порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-Сервіс", м. Маріуполь з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Донецької області від 01.11.2011 року визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Тофіс-Сервіс", м. Маріуполь, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дмітрієва Р. О., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс.

31.10.2012 року господарським судом частково задоволено клопотання ліквідатора про затвердження фінансового звіту про витрати та оплату послуг арбітражного керуючого, затверджено фінансовий звіт про витрати та оплату послуг ліквідатора - арбітражного керуючого Демидова О. В., частково на суму 59481, 50 грн., зобов'язано ліквідатора повернути грошові кошти в сумі 9000 грн. на рахунок банкрута, відмовлено в задоволенні скарги на дії ліквідатора.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року ухвалу господарського суду Донецької області від 31.10.2012 року скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення клопотання ліквідатора № 380 від 18.09.2012 року про затвердження звіту про витрати та оплату послуг арбітражного керуючого, затвердження звіту про витрати та оплату послуг ліквідатора по справі про банкрутство частково на суму 57 312,92 грн. В іншій частині у затвердженні звіту ліквідатора про витрати та оплату послуг відмовлено. Скаргу ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»м. Донецьк № 61/360 від 19.06.2012 року на дії ліквідатора задоволено частково. Визнано дії ліквідатора щодо розподілу отриманих коштів від продажу майна банкрута, яке є предметом застави, частково незаконними. Зобов'язано ліквідатора арбітражного керуючого Демидова О.В. невідкладно повернути грошові кошти, отримані від продажу заставного майна банкрута, в загальній сумі 11 168, 58 грн. (9000грн.+2168,58грн.) на розрахунковий рахунок банкрута в банківській установі з подальшим їх направленням заставодержателю в особі ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». Зобов'язано ліквідатора арбітражного керуючого Демидова О.В. невідкладно перерахувати залишок коштів в сумі 30 000грн., отриманих від продажу заставного майна, заставодержателю в особі кредитора - ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»м. Донецьк.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-Сервіс", м. Маріуполь не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції та звернувся до суду касаційної інстанції з скаргу, з посиланням на порушення судом норм процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів та платежів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення контролюючими органами зобов'язань по сплаті податків та зборів, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають обов'язкових зобов'язання.

Наведена вище ст. 52 Закону передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених вказаною статтею.

Господарський суд судом першої інстанції встановлено наявність заборгованості, що підтверджується документально.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ст. 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Ст. 52 Закону, яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а ст. 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону, в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-Сервіс", м. Маріуполь було порушено за заявою Управління пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Маріуполя. Заява мотивована неспроможністю боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-Сервіс", м. Маріуполь погасити заборгованість у розмірі 81160,55 грн. виставлених за несплату нарахованих сум.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень" від 15 березня 2006 року № 3541-IV було змінено редакцію статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" та виключено визнану у встановленому порядку претензію, з переліку документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, а відтак, вона не є доказом, що підтверджує безспірність вимог ініціюючого кредитора.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 (п. 27) роз'яснено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, ініціюючим кредитором на момент звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано належних доказів безспірності грошових вимог до боржника, оскільки вимога про сплату боргу не є виконавчим документом відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Тому справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-Сервіс", м. Маріуполь порушена неправомірно, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, у зв'язку з чим, господарський суд незаконно продовжив процедуру банкрутства в порядку статей 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 111 9 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-Сервіс", м. Маріуполь у справі № 27/156б задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 31.10.2012 року у справі № 27/156б скасувати. Провадження у справі № 27/156б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-Сервіс", м. Маріуполь припинити.

Головуючий Б. М. Поляков

Судді В. М. Коваленко

О.Є. Короткевич