Постанова

від 30.11.2012 по справі 5023/3481/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 5023/3481/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Потапенко В.І., суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Когут Н.М., довіреність без номера від 16.07.2012 р.

першого відповідача - Мєдвєдєвої О.В., довіреність № 06-1/5721 від 16.10.2012 р.

другого відповідача -Болоховцева Є.О., довіреність без номера від 02.08.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (вх. № 3260 Х/1-44) та другого відповідача (вх. № 3309 Х/1-44) на рішення господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2012 року у справі № 5023/3481/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Інвестор",м. Харків

до 1. Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис", м. Харків

2. Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій", м. Харків

про визнання правочинів недійсними

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Інвестор" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" та Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій", в якому просить суд: визнати недійсним договір від 06.03.2012 року про розірвання договору оренди від 01.06.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Інвестор" та Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис"; визнати недійсним договір оренди б/н від 07.03.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис" та Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій"; визнати недійсним договір суборенди №1-СО від 07.03.2012 року, укладений між Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" та Публічним акціонерним товариством "Інвестор".

В обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним договору від 06.03.2012 року про розірвання договору оренди від 01.06.2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Інвестор" та Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис" позивач посилається на те, що в порушення ст.ст. 136, 146 Статуту ПАТ «Інвестор»вказаний договір з боку ПАТ «Інвестор»було підписано в.о. голови Правління ПАТ «Інестор»Мотилевським О.Л. без наявності відповідного рішення Правління ПАТ «Інвестор», а тому цей договір вчинено вказаною особою за межами її цивільної дієздатності.

В обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди № б/н від 07.03.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис" та Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій"; позивач посилається на те, що зважаючи на недійсність договору від 06.03.2012 року про розірвання вказаного договору оренди , ПАТ «Інвестор»на підставі цього договору оренди був законним орендарем майна, а тому ПАТ «АКБ «Базис»не мав право передавати це майно іншому орендарю по договору оренди № б/н від 07.03.2012 року.

Крім цього вказує на те, що договір оренди від 07.03.2012 р., підписаний від імені ДП "ДЦМ" директором Чапаєм Володимиром В'ячеславовичем, який діяв на підставі Статуту товариства (у новій редакції, зареєстрованої 07.07.11 р.) та всупереч п. 7.3. Статуту ДП "ДЦМ" та п.13 Контракту з керівником ДП "ДЦМ", який 04.12.10 р. був укладений з Чапаєм В.В., відповідно до якого керівник має право укладати господарські та інші угоди на суму не більш 100 000, 00 (сто тисяч) гривень, уклав Договір, згідно з умов якого орендна плата за користування об'єктом оренди нараховується орендарю з дня підписання акту приймання - передачі об'єкту оренди та становить щомісяця 128 581, 20 (сто двадцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят одна) гривень, в т.ч. з ПДВ. Таким чином, ціна договору перевищує суму в розмірі 100 000, гривень, а тому для укладення договору оренди від 07.03.2012 р. було потрібне рішення Засновника - ПАТ "Інвестор". Але, станом на 07.03.2012 р., тобто станом на дату укладення договору оренди б/н від 07.03.2012 року , рішення ПАТ "Інвестор" про вчинення такого правочину не існувало. Таким чином, зазначає позивач, відсутність у директора ДП "ДЦМ"Чапая В.В. необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору оренди б/н від 07.03.2012 р. є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Також позивач зазначає, що в п.1.5. договору оренди б/н від 07.03.2012 р., сторони застосовували балансову вартість об'єкту оренди, що є порушенням ч. 2 статті 284 Господарського кодексу України, якою передбачено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю.

В обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним договору суборенди №1-СО від 07.03.2012 року, укладеного між Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" та Публічним акціонерним товариством "Інвестор" позивач посилається на те, що зважаючи на недійсність договору оренди № б/н від 07.03.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис" та Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" недійсним є і укладений похідний від нього договір суборенди.

Крім цього вказує на те, що на дату укладання договору суборенди №1-СО, від 07.03.2012 р. ДП "ДЦМ" не мало право на користування (оренди) нерухомим майном, а тому при укладанні договору суборенди діяло за межами своєї цивільної дієздатності.

Крім того, позивач зазначає що 1-й відповідач передав 2-му відповідачу по акту прийманя-передачі об'єкт оренди, відмінний від об'єкту, визначеного договором оренди

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2012 року у справі № 5023/3481/12 (суддя Буракова А.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач -Публічне акціонерне товариство "Інвестор" із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що всупереч положень статуту ПАТ «Інвестор» господарський суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність у в.о. голови Правління ПАТ «Інвестор» Мотилевського О.Л. необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення договору від 06.03.2012 р. про розірвання договору оренди від 01.06.2011 р. та всупереч положень статуту ДП «ДЦМ»та Контракту з керівником ДП "ДЦМ" дійшов неправильного висновку про наявність у директора ДП «ДЦМ»Чапая В.В. обсягу цивільної дієздатності на укладення договору оренди б/н від 07.03.2012 року.

Також вказує на неправильний висновок господарського суду першої інстанції про необізнаність першого відповідача при укладенні договору б/н від 07.03.2012 року щодо обмеження повноважень керівника ДП «ДЦМ». При цьому вказує на безпідставність доводів господарського суду першої інстанції, що нотаріальне посвідчення договору оренди б/н від 07.03.2012 року звільняє першого відповідача від обов'язку перевіряти наявність повноважень у представника ПАТ «Інвестор «на укладення цього договору.

Крім цього позивач зазначає на те, що господарський суд першої інстанції всупереч ч. 2 статті 284 Господарського кодексу України дійшов висновку, що вартість об'єкта оренди в договорі зазначається або балансова, або оціночна вартість.Зазначає на те, що господарським судом першої інстанції не було взято до уваги відсутність у першого відповідача на дату укладення договору суборенди №1-СО від 07.03.2012 року права оренди на передане в суборенду другому відповідачу майно.

Другий відповідач також із вказаним рішенням не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги другий відповідач посилається на ті самі підстави, що і позивач в своїй апеляційній скарзі та окрім цього вказує на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання ДП «ДЦМ»про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Харківської обласної громадської організації Фонду громадянських ініціатив Арсена Аракова»та ТОВ «Експерт фінанси», з якими ДП ДЦМ після укладення спірного договору оренди б/н від 07.03.2012 року уклало договори суборенди спірних приміщень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційні скарги.

Представник другого відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційні скарги.

Представник першого відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

01 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Інвестор", позивачем та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Базис", першим відповідачем було укладено договір оренди б/н нерухомого майна. (1-й том, а.с. 16-18)

Згідно з умовами цього договору (з урахуванням умов договору про внесення змін до договору оренди від 01.06.11 р., укладеного 01.02.2012 р.), перший відповідач -орендодавець передав, а позивач - орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 88, а саме: 2 поверх: кімн. 10 площею 68,9 кв.м., кімн. 14 площею 13,5 кв.м.; 3-й поверх: кімн. 10 площею 24,6 кв.м., кімн. 5 площею 21,7 кв.м., кімн. 7 площею 20,0 кв.м., кімн. 9 площею 50,1 кв.м., кімн. 10 площею 22,2 кв.м., кімн. 14 площею 4,9 кв.м., всього площею 225,9 кв.м. (1-й том, а.с. 19)

06 березня 2012 року між позивачем та 2-м відповідачем було укладено договір про розірвання договору оренди від 01.06.11 р. (1-й том, а.с. 20)

Відповідно до п.1. договору про розірвання договору оренди від 01.06.11 р., сторони погодили, що договір оренди нежитлових приміщень від 01 червня 2011 року припиняє свою чинність достроково за взаємною згодою сторін та вважається розірваним з моменту підписання цього договору.

07 березня 2012 року між Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій", другим відповідачем та першим відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, який було зареєстровано в реєстрі правочинів за №1313 від 07.03.12 р. ( 1-й том а.с. 57-59)

Згідно з умовами цього договору (з урахуванням умов додаткового договору до договору оренди від 07.03.12 р., укладеного 12.03.2012 р.) перший відповідач -орендодавець передав, а другий відповідач -орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення в літ "А-3; А-4", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 88, а саме: 2 поверх площею 431,8 кв.м., 3-й поверх площею 427,6 кв.м., 4-й поверх площею 23,6 кв.м., всього загальною площею 883,0 кв.м.

7 березня 2012 року між ДП "ДЦМ", другим відповідачем та ПАТ "Інвестор", позивачем було укладено договір суборенди № 1-СО нерухомого майна. Згідно з умовами цього договору суборенди другий відповідач, орендар передав, а позивач -суборендар прийняв в тимчасове платне користування (суборенду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 88, а саме: 2 поверх: кабінет площею 68,9 кв.м., кабінет площею 17,0 кв.м., кабінет площею 11,6 кв.м., всього загальною площею по 2 поверху 97,5 кв.м.; 3- й поверх: кабінет площею 20,7 кв.м., приймальня площею 17,9 кв.м., кабінет площею 27,4 кв.м., кабінет площею 24,6 кв.м., кабінет площею 21,7 кв.м., кабінет площею 15,8 кв.м., кабінет площею 20,0 кв.м., коридор площею 54,5 кв.м., кабінет площею 50,1 кв.м., кабінет площею 22,2 кв.м., кабінет площею 70,5 кв.м., сходова клітина площею 15,0 кв.м., кабінет площею 21,3 кв.м., кабінет площею 4,9 кв.м., сан. вузол площею 8,6 кв.м., сан. вузол площею 7,3 кв.м., сходова клітина площею 24,2 кв.м., балкон площею 0,9 кв.м., всього загальною площею по 3 поверху 427,6 кв.м.; 4-й поверх: кабінет площею 23,6 кв.м., всього загальною площею по 4 поверху 23,6 кв.м.

В обґрунтування свого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди № б/н від 07.03.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис" та Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" господарський суд першої інстанції послався на наступне.

Згідно зі статтею 146 Статуту ПАТ "Інвестор", голова правління має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень Правління, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Відповідно до п.1.3. Контракту з керівником ПАТ "Інвестор", який укладений з Мотилевськии О.Л. (керівник), керівник, який уклав цей контракт, є повноважним представником товариства при реалізації прав, повноважень, функцій, обов'язків, що передбачені законодавчими актами України та Статутом товариства.

Відповідно до п.2.4. зазначеного Контракту, встановлено, що керівник, без довіреності, в межах компетенції, визначеної законодавством та Статутом товариства, виконує наступні дії від імені товариства, а саме: веде переговори, видає доручення, укладає договори, контракти, виконує інші дії від імені товариства.

Із зазначеного пункту Контракту, вбачається, що керівник, в даному випадку Мотилевський О.Л. наділений правом без довіреності та без відповідного рішення Правління, самостійно, укладати договори, контракти та ін.

В обґрунтування свого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди № б/н від 07.03.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис" та Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" господарський суд першої інстанції послався на наступне.

Згідно з п. 7.3. Статуту ДП "ДЦМ" та п.13 Контракту з керівником ДП "ДЦМ", який 04.12.2010 р. був укладений з Чапаєм В.В., керівник має право укладати господарські та інші угоди на суму не більш 100 000, 00 (сто тисяч) гривень

Відповідно до п.3.1. договору оренди від 07.03.12 р., орендна плата за користування об'єктом оренди нараховується орендарю з дня підписання акту приймання - передачі об'єкту оренди та становить 128 581, 20 (сто двадцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят одна) гривень, в т.ч. з ПДВ, щомісяця.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір оренди був укладений не тільки в письмовій формі, але й посвідчений нотаріусом.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про нотаріат"від 02.09.93 р. №3225 XII із змінами та доповненнями, при перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності; нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог етапі 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень, якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов'язків між його членами.

Таким чином, 1-й відповідач при укладанні договору оренди посвідченого нотаріусом не знав та не міг знати про обмеження повноважень, так як ці всі дії по перевірці цивільної дієздатності здійснював нотаріус.

Відповідно до п. 9.2. роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №02- 5/111 зі змінами та доповненнями "за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. Наприклад, продавець, укладаючи договір, підписаний генеральним директором акціонерного товариства, знає про відповідні обмеження повноважень, оскільки є акціонером товариства і брав участь у загальних зборах, якими затверджено статут.

У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження".

Крім того, відповідно до п. 9.2. роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №02-5/111 зі змінами та доповненнями "наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає".

Доказами схвалення ДП "ДМЦ" договору оренди від 07.03.2012 р. є: підписані акти виконаних робіт по договору оренди від 07.03.2012 р. за березень-квітень 2012 р., Лист-претензія ПУБЛІЧНОГО АТ "АКБ "БАЗИС"до ДП "ДМЦ"про сплату виниклої заборгованості по орендній платі від 18.06.2012 р. вих. №02/2971, Лист-відповідь ДП "ДМЦ"на претензію ПУБЛІЧНОГО АТ "АКБ "БАЗИС" від 04.07.2012 р. №15, здійснення платежу за договором оренди від 07.03.2012 р., що підтверджується випискою по рахунку за період з 01.03.2012 по 14.08.2012 р. ПУБЛІЧНОГО АТ "АКБ "БАЗИС"(1-й том, а.с. 107-111).

Національний стандарт № 2 (Стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна"(Постанова КМ України, від 28.10.2004, № 1442 "Про затвердження Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна") є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу, (п.1 стандарту).

Відновна вартість для цілей оренди - залишкова вартість відтворення (заміщення) або ринкова вартість земельних поліпшень, що застосовуються та визначаються в порядку, встановленому Національним стандартом N 1 та цим Стандартом.

В свою чергу, Національний стандарт N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав"(Постанова КМ України, від 10.09.2003, № 1440 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні принципи оцінки майна та майнових прав") (далі - Стандарт №1) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Істотні умови договору оренди, визначені Господарським кодексом (ст. 284): об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації): строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Вартість об'єкта оренди в договорі зазначається або балансова, або оціночна, яка визначається за домовленістю сторін або згідно з експертним висновком, який складається відповідно до Закону № 2658-1II. Цей пункт відіграє роль у разі спричинення збитків об'єкту оренди, щоб сторони могли відштовхуватися від певних сум при розрахунку завданих збитків, а також для нарахування амортизаційних відрахувань. Зрозуміло, що у випадку судових спорів щодо спричинених збитків їхня вартість уточнюється у висновках експертизи, яка призначається безпосередньо в судовому процесі.

Згідно пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року N 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року N 288/4509, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Таким чином, зміст пункту 1.5 Договору оренди-2, вбачається, що при укладанні договору сторони застосували балансову вартість об'єкту оренди, не є порушенням чинного законодавства, так як по-перше, об'єкт оренди не є державною (комунальною) власністю, та у зв'язку з тим, що Національний стандарт N 2 "Оцінка нерухомого майна" є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу. По-друге - в даному випадку продажу не передбачалось.

В обґрунтування свого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору суборенди №1-СО від 07.03.2012 року, укладений між Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" та Публічним акціонерним товариством "Інвестор" господарський суд першої інстанції послався на наступне.

Вказання в акті приймання-передачі нежитлових приміщень, площа яких не відповідає площі, зазначеній в договорі не є підставою для визнання спірного правочину недійсним, адже, спірний договір, містить в собі всі істотні умови та вимоги, які передбачені діючим законодавством для даного договору, а зазначений акт приймання -передачі не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 794. Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Положеннями пункту 9.1 Договору суборенди №1- СО від 07.03.2012 року, передбачено, що договір діє до 01.02.2015, тобто, термін дії договору не перевищує 3 року, отже, спірний договір в даному випадку не підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачені підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з тексту спірного договору від 06.03.2012 р. про розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.06.2011 р., цей договір від імені ПАТ «Інвестор»підписано виконуючим обов'язки голови Правління ПАТ «Інвестор»Мотилевським О.Л., який при оформленні договору підтверджував свої повноваження на такі дії Протоколом засідання наглядової ради № 9 від 20.09.2011 р., наказом № 87 від 21.09.2011 р. та вимогами Статуту ПАТ «Інвестор».

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів та закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добровільно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про акціонерні товариства»посадові особо органів акціонерного товариства повинні дотримуватися положень статуту та інших документів товариства.

Відповідно до ч. 1 статті 82 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України «Про акціонерні товариства»установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Згідно з протоколом № 9 Наглядової ради ПАТ «Інвестор»від 20.09.2011 р. заступника голови правління ПАТ «Інвестор»Мотилевського О.Л. було обрано особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови Правління, та надано йому всі повноваження, передбачені Статутом Товариства та діючим законодавством України.

Згідно з наказом № 87 від 20.09.2011 р. Мотилевський О.Л. приступив до тимчасового виконання обов'язків голови правління ПАТ «Інвестор».

Згідно зі статтею 136 Статуту ПАТ «Інвестор», виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його діяльністю, є Правління.

Згідно зі статтею 141 Статуту ПАТ «Інвестор», права та обов'язки Правління акціонерного товариства визначаються Законом України «Про акціонерні товариства»іншими актами законодавства, статутом товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом Правління.

Згідно зі статтею 146 Статуту ПАТ "Інвестор", голова правління має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень Правління , в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Відповідно до п.1.3. Контракту з керівником ПАТ "Інвестор", який укладений з Мотилевським О.Л. (керівник), керівник, який уклав цей контракт, є повноважним представником товариства при реалізації прав, повноважень, функцій, обов'язків, що передбачені законодавчими актами України та Статутом товариства .

Відповідно до п.2.4. зазначеного Контракту, встановлено, що керівник, без довіреності, в межах компетенції, визначеної законодавством та Статутом товариства, виконує наступні дії від імені товариства, а саме: веде переговори, видає доручення, укладає договори , контракти, виконує інші дії від імені товариства.

Отже відповідно до наведених положень Статуту ПАТ «Інвестор»та Контракту з керівником ПАТ "Інвестор", укладання керівником ПАТ «Інвестор» господарських договорів не дозволяється без відповідного рішення Правління ПАТ «Інвестор».

Станом на 06.03.2012 р., тобто станом на дату укладення спірного договору про розірвання договору оренди від 01.06.2011 р. рішення Правління ПАТ «Інвестор» про вчинення такого правочину не існувало.

Зважаючи на це, господарський суд Харківської області, пославшись на наведені положення статей 141, 146 Статуту ПАТ «Інвестор та п.п. 1.3., 2.4 Контракту з керівником ПАТ "Інвестор", всупереч цим положенням зробив неправильний висновок, що в.о. голови Правління ПАТ «Інвестор»Мотилевський О.Л. був наділений правом без довіреності та без відповідного рішення Правління ПАТ «Інвестор», самостійно, укладати договори, а тому мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення спірного договору від 06.03.12 р. про розірвання договору оренди від 01.06.2011 р.

Отже, зважаючи на наведене, при укладені спірного договору від 06.03.2012 року про розірвання договору оренди від 01.06.2011 року в.о. голови Правління ПАТ «Інвестор»Мотилевський діяв поза межами своєї цивільної дієздатності, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Оскільки спірний договір про розірвання договору оренди від 01.06.2011 р. є недійсним з вищенаведених підстав, позивач - ПАТ «Інвестор»на підставі договору оренди від 01.06.2011 р. є законним орендарем спірного майна, а тому ПАТ «АКБ «Базис»не мав права передавати це майно іншому орендарю -Державному підприємству «Дослідний центр медіатехнологій»по спірному договору оренди б/н від 07.03.2012 року.

Вказані обставини є підставою для визнання недійсним спірного договору оренди б/н від 07.03.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис" та Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій".

Окрім цього підставами визнання недійсним цього договору є наступні порушення.

Як вбачається з тексту спірного договору оренди б/н від 07.03.2012 року, підписання цього договору від імені Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій" було здійснено директором Чапаєм В.В., з посиланням на Статут Товариства (у новій редакції, зареєстрованій 07.07.2011 р).

Згідно з пунктом 7.6. Статуту Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій", виконавчим органом підприємства є директор.

Згідно з пунктом 7.8 Статуту Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій" директор вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, котрі віднесені до виняткової компетенції Засновника.

Згідно з п. 1.4. Статуту Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій" засновником товариства є ПАТ «Інвестор»(позивач по справі).

Згідно з п. 7.3. Статуту Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій", до виняткової компетенції Засновника відноситься в тому числі-затвердження рішень про укладення господарських договорів, які перевищують 100 000 гривень.

Згідно з ч. 4 п. 7.14 Статуту Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій" директор укладає господарські договори, які перевищують 100 000 грн., лише зі згоди Засновника.

Згідно з п. 13 Контракту з керівником Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій", який 04.12.2010 р. був укладений з Чапаєм В.В., керівник має право укладати господарські та інші угоди на суму не більш 100 000 грн.

У відповідності до пункту 3.1. спірного договору оренди б/н від 07.03.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис" та Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" орендна плата за користування об'єктом оренди становить 128581,20 грн. щомісяця.

Таким чином ціна спірного договору оренди б/н від 07.03.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис" та Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" перевищує 100 000 грн., а тому його укладення з боку Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій" керівником Чапаєм В.В. вимагала рішення Засновника цього підприємства-ПАТ «Інвестор».

Оскільки на час укладення вказаного договору такого рішення Засновника не існувало, вказаний договір з боку Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій" було укладено керівником Чапаєм В.В. за межами його цивільної дієздатності, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання господарського суду першої інстанції в обґрунтування відмови в задоволенні позову про визнання вказаного договору оренди б/н від 07.03.2012 року недійсним на наступне його схвалення відповідно до положень статті 241 Цивільного кодексу України юридичною особою -Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій", оскільки таке схвалення не спростовує відсутність рішення засновника ПАТ «Інвестор»на укладення цього договору.

Окрім цього колегія суддів вважає безпідставними посилання господарського суду першої інстанції на те, що відповідно до Національних стандартів України вартість об'єкта оренди в договорі оренди зазначається або балансова, або оціночна, яка визначається за домовленістю сторін або згідно з експертним висновком, який складається відповідно до Закону № 2658-1II

Відповідно до ч. 1 статті 182 Господарського кодексу України серед істотних умов договору оренди передбачено склад та вартість майна.

Як вбачається з тексту спірного договору оренди б/н від 07.03.2012 р. в п.1.5. цього сторони застосовували балансову вартість об'єкту оренди, що є порушенням ч. 2 статті 284 Господарського кодексу України, якою передбачено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю .Виключення з цього правила передбачено лише для об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на це, при укладення вказаного договору зміст його істотної умови-вартість майна, було визначено з порушення ч. 2 статті 182 Господарського кодексу України.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання господарського суду першої інстанції на те, що відповідач при укладанні договору оренди посвідченого нотаріусом не знав та не міг знати про обмеження повноважень, так як ці всі дії по перевірці цивільної дієздатності здійснював нотаріус.

Колегія суддів зазначає, що нотаріальне посвідчення правочину не звільняє представника чи керівника юридичної особи від обов'язку перевірки повноважень представника його контрагента по договору.

Згідно з п. 9.2. роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/11 припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи повноважень на укладення угоди ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Оскільки спірний договір оренди б/н від 07.03.2012 року є недійсним, недійсним є також і укладений похідний від нього спірний договір суборенди №1-СО від 07.03.2012 року, укладений між Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" та Публічним акціонерним товариством "Інвестор".

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права та невідповідності викладених в рішенні висновків, обставинам справи дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги другого відповідача про необхідність залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Харківської обласної громадської організації Фонду громадянських ініціатив Арсена Аракова» та ТОВ «Експерт фінанси», з якими ДП ДЦМ після укладення спірного договору оренди б/н від 07.03.2012 року уклало договори суборенди спірних приміщень, оскільки оскаржуване рішення ніяким чином не вплинуло на права та обов'язки вказаних осіб та участь у даній справі вказаних осіб, які не є учасниками спірних договорів ніяким чином не впливає на результати її розгляду, що також підтвердили представники відповідачів в судовому засіданні.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 33, 43, 49, 99, п. 2 статті 103, п.п. 3, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2012 року у справі № 5023/3481/12 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір від 06.03.2012 року про розірвання договору оренди від 01.06.2011 року (реєстровий номер 1313), укладений між Публічним акціонерним товариством "Інвестор" та Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис".

Визнати недійсним договір оренди від 07.03.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис" та Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій".

Визнати недійсним договір суборенди №1-СО від 07.03.2012 року, укладений між Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" та Публічним акціонерним товариством "Інвестор".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис»(61002, м. Харків, вул. Сумська,88, код ЄДРПОУ 19358916, к/р 32008176500 в УНБУ в Харківській області, МФО 351760) на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестор»(61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 16-Б, код ЄДРПОУ 14060483, п/р 2600601344 в АКБ «Базис», МФО 351760) 1609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Дослідний центр медіатехнологій»(61002, м. Харків, вул. Сумська,88, код ЄДРПОУ 32239231, п/р 2600801317256 в АКБ «Базис», МФО 351760) на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестор»(61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 16-Б,код ЄДРПОУ 14060483, п/р 2600601344 в АКБ «Базис», МФО 351760) 1609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис»(61002, м. Харків, вул. Сумська,88, код ЄДРПОУ 19358916, к/р 32008176500 в УНБУ в Харківській області, МФО 351760) на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестор»(61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 16-Б,код ЄДРПОУ 14060483, п/р 2600601344 в АКБ «Базис», МФО 351760) 1609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис»(61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЄДРПОУ 19358916, к/р 32008176500 в УНБУ в Харківській області, МФО 351760) на користь Дочірнього підприємства «Дослідний центр медіатехнологій»(61002, м. Харків, вул. Сумська,88 код ЄДРПОУ 32239231, п/р 2600801317256 в АКБ «Базис», МФО 351760) 1609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний термін.

Постанову складено в повному обсязі 30.11.2012 р.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Россолов В.В.