Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2а-9030/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9030/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києві ДПС, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000431704/252 від 15.03.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених позивачем з його контрагентом ФОП ОСОБА_3, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києві ДПС проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, за наслідками проведення якої складено акт від 27.02.2012 року №1333/17/4/2994715714 та виявлені порушення позивачем п. 198.1, 198.2., 198.6. ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 12738,96 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 15 березня 2012 року № 0000431704/252, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15923,70 грн., у тому числі 12738,96 грн. -за основним платежем та 3184,74 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товару від ФОП ОСОБА_3 за договорами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Енергокомтек»за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, встановлено порушення контрагентом позивача вимог ст. ст. 203, 215 та 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, укладених з товариством, які не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, товар (послуги) по вказаним правочинам в порушення вимог ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України не передавався. Також перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у названого товариства складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Враховуючи встановлене, податковим органом зроблено висновок, що відображені у податковій звітності позивача правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання -ФОП ОСОБА_3 вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до ст. 198 названого кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 01.01.2011 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 02, за умовами якого постачальник (ФОП ОСОБА_3) зобов'язувався поставити сільськогосподарську продукцію та інші товари, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар, у відповідності до поданої заявки.

Відповідно до п. 5 договору його сума складає 600000,00 грн.

Відповідно до умов договору ФОП ОСОБА_3 поставив позивачу протягом листопада товар на загальну суму 74813,76 грн., в тому числі ПДВ - 12718,96 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0147 та №0148 від 01.11.2011 року, № 0150 та №0151 від 14.11.2011 року та актом виконаних №0111 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) від 30.11.2011 року на суму 9720,00 грн., в тому числі ПДВ -1620,00 грн.

Окрім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів у ФОП ОСОБА_3 позивачем також надано копії договорів поставки, укладених з іншими суб'єктами господарювання, згідно яких було здійснено поставку продуктів, придбаних за договором №02 від 01.01.2011 року.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ФОП ОСОБА_3, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як убачається з матеріалів справи та проти чого не заперечує відповідач, ФОП ОСОБА_3 є зареєстрованим платником податку на додану вартість, тобто на момент здійснення господарських операцій - листопад 2011 року - мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Окрім того, судова колегія звертає увагу, що відповідно до акту документальної невиїзної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Енергокомтек»за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, податковим органом встановлено, що операції між ФОП ОСОБА_3 та позивачем підтверджені податковими та бухгалтерськими документами.

Також судова колегія не приймає до уваги покликання відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_3 через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами, зокрема, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Енергокомтек», правочини визнані податковим органом нікчемними. Позаяк відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, суб'єктом владних повноважень в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів, що контрагент позивача мав договірні відносини тільки з названим товариством, а також що такі договори були однопредметними з договором, укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_3 Додатково суд зважає на те, що відповідно до наявних у матеріалах справи первинних документів, сума податку на додану вартість, сплачена позивачем його контрагенту, та відповідно розмір податкового кредиту становить 12718,96 грн., що на 20 гривень менше, ніж визначено податковим органом.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.