Постанова

від 04.12.2012 по справі 24/5005/1974/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа № 24/5005/1974/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 у справі господарського суду№ 24/5005/1974/2012 Дніпропетровської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Імброк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Авєста" про визнання банкрутом, за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імброк" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авєста" з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012 (суддя Калиниченко Л.М.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Авєста" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імброк", якого зобов'язано письмово повідомити всіх відомих йому кредиторів боржника,подати на затвердження суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, зобов'язано Лівобережну МДПІ надати господарському суду та ліквідатору дані про рахунки, відкриті банкрутом, та наявність податкового боргу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 (колегія суддів у складі: Голяшкін О.В. -головуючий, Герасименко І.М., Прокопенко А.Є.) постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекції (МДПІ) просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 18.07.2012 та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції на стадію порушення провадження у справі. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, не повне дослідження всіх обставин справи, тобто судами не використані всі заходи для здійснення повного та всебічного розгляду справи, що є підставою для її скасування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість боржника перед кредитором підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення боржником не надано. Грошові вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Імброк" в сумі 52726,13 грн. підтверджені простим векселем серія АА № 2060587, виданим кредитором боржнику зі строком оплати: "за пред'явленням", виконавчим написом нотаріуса від 01.11.2011, який був повернутий відділом ДВС Дніпропетровського районного управління юстиції постановою від 06.12.2011, оскільки державним виконавцем не виявлено належного боржнику майна та відкритих розрахункових рахунків.

Отже, судами встановлено безспірність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Крім того, судом прийнято як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії АЖ № 800780 станом на 24.02.2012, до якого внесено відомості відсутність юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авєста" за місцезнаходженням.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність порушення справи про банкрутство з урахуванням особливостей, визначених ст.52 Закону є такими, що ґрунтуються на вимогах Закону та підтверджуються матеріалами справи.

Доводи скаржника про неможливість проведення податкової перевірки органів управління боржника у зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання податкового органу про зупинення провадження у справі колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на те, що господарським процесуальним законодавством не передбачено такої підстави для зупинення провадження у справі як проведення податкової перевірки, а суб'єктивні фактори пов'язані з виконанням податковими органами своїх повноважень не можуть бути підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство, порушеного за спеціальною процедурою, передбаченою статтею 52 Закону.

Також колегія суддів касаційного суду зазначає, що орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника, який відповідно до частини 1 ст. 25 Закону з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, та провести позапланову перевірку господарської діяльності суб'єкта господарювання згідно наданих ліквідатором документів, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати документи для проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора (інших посадових осіб боржника) до суду у справі про банкрутство або звернутися до правоохоронних органів з відповідними заявами про розшук, витребування (вилучення документів) від попередніх органів управління боржника, якими не передано ліквідатору всіх документів бухгалтерського обліку боржника.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанов немає.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровська апеляційного господарського суду від 18.07.2012 у справі № 24/5005/1974/2012 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.