Постанова

від 28.02.2013 по справі 24/5005/1974/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2013 року Справа № 24/5005/1974/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Швеця В.В. (доповідача)

суддів: Павловського П.П., Науменко І.М.

при секретарі: Литвин А.П.,

за участю представників сторін:

від кредитора: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

від скаржника: Немченко К.І., довіреність № 16324/10/10-051 від 24.07.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013р. по справі № 24/5005/1974/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Імброк", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авєста", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 р. по справі № 24/5005/1974/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Авєста". Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авєста". Провадження у справі припинено.

Ухвала мотивована посиланням на ст.ст.22,32, п.6 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з даною ухвалою, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, просить ухвалу скасувати.

Скаржник вважає, що ліквідація боржника унеможливлює виконання податковими органами, покладених на них законодавством обов'язку щодо проведення позапланової документальної перевірки та формування кредиторських вимог.

Відзиву на апеляційну скаргу кредитором не надано.

Кредитор не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що строк вирішення даної апеляційної скарги, встановлений ст.102 ГПК України збігає 01.03.2013 р., колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника кредитора.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Розглядаючи апеляційну скаргу ДПІ по суті, незалежно від того, що скаржник набув чи ні статусу учасника провадження, як кредитор боржника, а не припиняючи апеляційне провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Частиною 1 ст.91 ГПК України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обов'язкових платежів). Тобто, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Відтак, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок, права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імброк" порушено провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авєста" за процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012 р. боржника визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура у справі, ліквідатором у справі призначено ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імброк".

28.03.2012 р. в газеті "Голос України" № 56 (5306) опубліковано оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.

18.05.2012 р. господарського суду Дніпропетровської області надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Статтею 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до норми статті 32 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів) висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказам, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури -дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Частиною1 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 цього Закону, в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Статтею 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Пунктом 6 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи це -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

В підтвердження відсутності керівник органів боржника - юридичної особи за місцезнаходженням кредитором подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 800780 станом на 24.02.2012 р.

Отже, відсутність боржника за місцезнаходженням підтверджена належними доказами.

Судом першої інстанції встановлено, що безспірні вимоги кредитора підтверджені простим векселем серії АА 2060587, який був на виконанні у Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ та постановою від 06.02.11р. був повернутий кредитору з відміткою про неможливість виявити будь-якого майна, яке належить банкруту та відкритих розрахункових рахунків.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно довідок Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, м.Дніпропетровськ № 5436 від 20.03.12р., Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м.Дніпропетровськ № 4709 від 06.04.12р., Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" ДРФ, м.Дніпропетровськ № Ц/5017-14 від 26.04.12р., Інспекції державного технічного нагляду, м.Дніпропетровськ № 815-02-13 від 22.03.12р., Відділення "Дніпропетровська РД" АТ "Златобанк", м.Київ від 20.04.12р. за № 124-ДВ, Відділу ДАІ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ № 38/5770 від 03.09.12р., за боржником нерухомого майна, автотранспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок не зареєстровано, виконавчі провадження відсутні, розрахунковий рахунок закритий.

На запити ліквідатора отримані відповіді Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська, Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська, Індустріальної районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Дніпропетровськ, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську про відсутність заборгованості банкрута.

Відсутність заставленого майна банкрута підтверджується витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 30.10.12р.

В результаті ліквідаційної процедури ліквідатором встановлена та підтверджена кредиторська заборгованість: Товариство з обмеженою відповідальністю "Імброк", м.Дніпропетровськ на суму 58 091,13грн.; Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС на суму 232 205,83грн.

Згадані вимоги кредиторів залишились незадоволеними, у зв'язку з відсутністю майна, коштів та інших активів боржника боржника.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ліквідатором для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів виконані всі необхідні дії та покладені на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки.

Згідно з п. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Оскільки за результатами ліквідаційної процедури у банкрута відсутнє майно, суд першої інстанції правомірно прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи банкрута.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 40 наведеного Закону провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону.

Статтею 104 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав за яких прийняте по справі рішення (ухвала) господарського суду може бути скасовано.

Скаржником не надано суду жодного доказу невідповідності наданого ліквідатором на затвердження ліквідаційного балансу вимогам чинного законодавства, а так само не наведено підстав та не надано суду жодного доказу порушення господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали вимог закону.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника щодо неможливості проведення ним податкової перевірки банкрута та передчасності затвердження судом звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження по справі, з огляду на таке.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 78.1.7 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Відповідна перевірка здійснюється протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим (п.11.3. Порядку обліку платників і зборів, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588).

Колегія суддів вважає, що скаржник мав достатньо часу для здійснення позапланової перевірки боржника до розгляду судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази про вчинення скаржником дій щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати обов'язкових платежів у встановлені для такої перевірки строки, як і відсутні докази наявності перешкод у проведені такої перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала прийнята місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 101-103,105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013р. по справі № 24/5005/1974/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В.Швець

Судді П.П.Павловський

І.М.Науменко

постанова складена в повному обсязі 05.03.2013 р.