Постанова

від 09.10.2012 по справі 5011-28/933-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2012 № 5011-28/933-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Разіної Т.І.

Сотнікова С.В.

при секретарі: Анісімовій М.О.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Державної податкової служби у м. Києві

на постанову Господарського суду м. Києва

від 16.02.2012 р.

у справі № 5011-28/933-2012 (суддя - Копитова О.С.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Келтон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авілла»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року по справі № 5011 28/933-2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Авілла» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Авілла» ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «Келтон».

Не погоджуючись із вказаною постановою Господарського суду міста Києва, Державна податкова служба у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року по справі № 5011 28/933-2012 скасувати та провадження по справі припинити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвала від 27.09.2012 року про відкладення розгляду спору, надсилалась сторонам за адресами, вказаними в апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку постанови суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Процедура банкрутства передбачає можливість порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ч. 1 ст. 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав, про що, зокрема, роз'яснено п. 104 постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 року «Про судову практику у справах про банкрутство».

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Келтон» (далі - ТОВ «Келтон», заявник) посилається на відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Авілла» (далі - ТОВ «Авілла», боржник) за юридичною адресою та наявністю безспірної заборгованості боржника перед заявником.

Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі в разі наявності будь-якої з ознак, передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав. Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.02.2004 року № 02-2-24/12669, постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15.

Пунктом 105 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року «Про судову практику у справах про банкрутство» роз'яснено, що згідно із статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Відтак, підтверджений у встановленому законодавством порядку факт відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2012 року по справі № 34/5005/16666/2011.

Боржник - ТОВ «Авілла» відсутній за його місцезнаходженням, що підтверджується відповідним записом у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.11.2011 року (а.с. 25-26).

Виходячи з вищезазначеного, безспірна заборгованість саме індивідуально-визначеного боржника (суб'єкта підприємницької діяльності), а не будь-якої іншої особи перед ініціюючим кредитором має підтверджуватись належними доказами у справі, а за правилами ст. 52 Закону належні документи на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника (у тому числі ознак відсутнього боржника) повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та не можуть бути надані заявником або витребувані судом (виходячи також з положень ст. 38 ГПК України) після порушення справи про банкрутство.

Згідно ст. 14 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Простий вексель - це цінний папір, який містить безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей. Векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку, входять до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Відповідно до абз. 8 ст. 1 Закону, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Келтон» (постачальник) та ТОВ «Авілла» (замовник) укладено договір поставки № 642 від 23.05.2011 року, відповідно до п. 1.1, якого постачальник зобов'язався постачати та передавати у власність замовнику товар, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати його на умовах договору (а.с. 36-37).

Постачальник поставив замовнику товар на підставі замовлення № 1 від 23.05.2011 року (а.с. 35), у результаті поставки сторони підписали акт приймання-передачі від 23.05.2011 року, який підписано сторонами та скріплено печатками.

23.05.2011 року ТОВ «Авілла», видало ТОВ «Келтон» вексель серії АА № 2386585 на суму 18 000 грн., з терміном платежу «за пред'явленням». (а.с. 20)

29.09.2011 року було опротестовано вексель про що здійснено запис у реєстрі за № 1403 приватним нотаріусом Слободян В.М. Київського міського нотаріального округу (а.с. 21) та вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 1404 (а.с. 22).

04.10.2011 року постановою відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого напису № 1404 від 29.09.2011 року про стягнення з ТОВ «Авілла» на користь ТОВ «Келтон» заборгованості 18 000 грн. (а.с. 23).

14.12.2011 року постановою відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві було встановлено, що боржник відсутній за місцезнаходженням, виконавчий напис № 1404 від 29.09.2011 року про стягнення з ТОВ «Авілла» 18 000 грн. було повернуто стягувачу без виконання (а.с. 24).

Докази погашення заборгованості ТОВ «Авілла» перед заявником в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року порушено провадження у справі № 5011-28/933-2012 за заявою ТОВ «Келтон» про визнання банкрутом ТОВ «Авілла».

Представником заявника до суду було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.02.2012 року, в якому зазначено про внесення запису щодо порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авілла» (а.с. 32-33).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані суду докази підтверджують: неспроможність боржника погасити заборгованість, його відсутній за місцезнаходженням. А отже, вказані обставини є правовою підставою визнання боржника банкрутом за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 52 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, встановлені в ході судового розгляду обставини, враховуючи позицію викладену в постанові Верховного Cуду України від 17.02.2004 року № 02-2-24/12669, постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 та в постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2012 року по справі № 34/5005/16666/2011, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності всіх підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в порядку передбаченому ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, передбачені ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», для задоволення вимоги Державної податкової служби у м. Києві про припинення провадження у справі № 5011-28/933-2012 відсутні.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, у постанові Господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року по справі № 5011-28/933-2012 повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судових засіданнях.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Державною податковою службою у м. Києві в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року по справі № 5011-28/933-2012 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державної податкової служби у м. Києві задоволенню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року по справі № 5011-28/933-2012 - залишити без змін.

2. Матеріали справи № 5011-28/933-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Ткаченко Б.О.

Судді Разіна Т.І.

Сотніков С.В.