Постанова

від 03.12.2012 по справі 2а/0570/15451/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15451/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лазарєва В.В.

при секретарі Бобирь Г.Г.

за участю:

представника позивача Чекіна О.В.,

представника відповідача Лиги І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом приватного малого підприємства «Современник» до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 288 від 07 листопада 2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне мале підприємство «Современник» звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 288 від 07 листопада 2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що рішення № 288 від 07 листопада 2012 року було прийняте на підставі норм закону (п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), які з 01.01.2011 року втратили чинність. Позивач вважає рішення відповідача неправомірним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню посилаючись на норми Закон України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував посилаючись на те, що відповідно до ч. 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пп. 9.1. п. 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, повноваження якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року, зокрема, щодо застосування до страхувальників фінансових санкцій за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, залишилися. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Позивач - приватне мале підприємство «Современник», зареєстроване виконавчим комітетом Харцизької міської ради 02.02.1994 р., код ЄДРПОУ 22033827 (а.с. 10), перебуває на обліку в УПФ України в м. Харцизьку Донецької області за реєстраційним номером 05-54-03-0952.

07 листопада 2012 року на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» УПФ прийнято рішення №288 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України, яким на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємству нараховано пеню у сумі 4939,40 грн. за період з 05.04.2007р. по 24.07.2012р. (а.с. 5)

Суд вважає рішення відповідача незаконним з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідачем було прийнято на підставі пункту 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 року), якою передбачено що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Проте, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року частини першу - дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року виключено.

Як вбачається з рішення УПФ України в м. Харцизьку Донецької області № 288 від 07.11.2012 року, а також з картки особового рахунку позивача (а.с. 26-27), фінансові санкції застосовані до позивача після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Тобто, на час прийняття спірного рішення (від 07.11.2012 р.) про застосування до приватного малого підприємства «Современник» фінансових санкцій норма закону (п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058) була не чинна.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Згідно з абз. 4 вказаного рішення Конституційного Суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Статтею 92 Конституції України встановленою, що виключно законами України визначаються, зокрема, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Пунктом 1.1 рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001 «У справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) роз'яснено, що положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Виходячи з аналізу норм, покладених в основу застосованих до позивача фінансових санкцій (ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), то вони діяли в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу визначали склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього, а також обов'язок виконавчих органів Пенсійного фонду застосовували до страхувальників передбачені ними фінансові санкції.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 64 вказаного Закону № 1058 в редакції, яка є чинною та підлягала застосуванню на час прийняття оскарженого рішення, визначено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції та нараховувати пеню, передбачені законом.

Згідно з ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги те, що на час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про застосування щодо страхувальника фінансових санкцій правових норм, які б встановлювали вказану в них відповідальність, і якими керувався відповідач, не існувало, суд вважає, що УПФ України в м. Харцизьку приймаючи спірне рішення № 288 від 07.11.2012 року діяло із перевищенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення УПФ № 288 від 07.11.2012 року підлягає скасуванню.

Посилання представника відповідача на судове рішення Верховного суду України від 03 липня 2012 року є безпідставним, оскільки, воно регулює правовідносини щодо правомірності вимоги органу Пенсійного фонду України про сплату боргу по недоїмці зі сплати страхових внесків, а не щодо правомірності рішення про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного малого підприємства «Современник» до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 288 від 07 листопада 2012 року - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області № 288 від 07 листопада 2012 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на суму штрафу у розмірі 4 939,40 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного малого підприємства «Современник» суму сплаченого судового збору у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини 03 грудня 2012 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 07 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Лазарєв В.В.