Постанова

від 14.11.2012 по справі 2а-1670/6179/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6179/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю:

представників позивача - Назаренко І.В.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Інжинірінг" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Інжинірінг" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Т-Інжинірінг") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Полтаві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2012 року №0046402301, №0046412301, №0046372301.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Інжинірінг" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень роз'єднати шляхом виділення в окреме провадження вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2012 року №0046402301 та №0046412301.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що висновки ДПІ в м. Полтаві про невідповідність податку на прибуток вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат відповідних сум податків підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Додатково звертав увагу, що по факту списання неоплаченої кредиторської заборгованості, сума такої кредиторської заборгованості повторно віднесено до валового доходу, як безповоротну фінансову допомогу. При цьому законодавством не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі несплати товарів у межах строку позовної давності. Також, зазначав, що висновок про відсутність мети отримання прибутку податковий орган є безпідставним, оскільки вмотивовано тим, що в проведених операціях з контрагентом підприємство не мало на меті отримання прибутку, а фінансово-господарські операції є збитковими, тому вони не відносяться до господарської діяльності платника податку.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду запереченнях відповідач зазначав, що вказаною перевіркою виявлено порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток у розмірі 287193,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Інжинірінг" зареєстроване як юридична особа 19.10.2004 виконавчим комітетом Харківської міської ради, ідентифікаційний код 33205129, перебуває на обліку податкових органів як платник податків.

В період з 23 по 31 травня 2012 року ДПІ в м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року. За результатами якої складено акт від 08 червня 2012 року № 1295/22-1/33205129, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток у розмірі 287193,00 грн, в тому числі за 2-4 квартал 2011 року у вказаній сумі (а.с. 10-39).

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2012 року № 0046372301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 78276,00 грн за основним платежем.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно акту перевірки ТОВ "Т-Інжинірінг" завищено валові витрати на загальну суму 218471,68 грн, в тому числі за ІІ квартал 2011 року, за рахунок не проведеного коригування по податковому обліку вартості витрат на вартість придбаних товарів, які складають собівартість реалізованих товарів. У перевіреному періоді на виконання договору поставки від 11 квітня 2011 року № 70-22/12 придбано кришки циліндра 5Д49.78.1П 3АП від Ват «Тепловозоремонтний завод»(код 13962568) відповідно до прибуткової накладної від 02 червня 2011 року № П-1053 на загальну суму 630686,02 грн, в тому числі ПДВ -105114,34 грн та отримано податкову накладну на відповідну суму. Придбаний товар реалізовано відповідно укладеного договору від 01 червня 2011 року № 12 на адресу ТОВ «Укрспецдизель»відповідно до витратної накладної від 03 червня 2011 року № 6/1 на загальну суму 368520,00 грн, в тому числі ПДВ -61420,00 грн та виписано податкову накладну на відповідну суму.

Крім того, платником самостійно по ПДВ нарахований умовний продаж реалізованих товарів за ціною, яка нижче ціни їх придбання на загальну суму 262166,02 грн.

Тому контролюючий орган дійшов до висновку, що позивачем в порушення пункту 139.1 статі 139 Податкового кодексу України не відкориговано витрати в сторону зменшення у зв'язку з використанням товарно-матеріальних цінностей не в господарській діяльності на суму 218471,68 грн, чим завищено витрати за ІІ квартал 2011 року на вказану суму.

Надаючи правову оцінку зафіксованому порушенню, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також доходів та витрат платника податку, їх склад врегульовано розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України.

Пунктом 134.1 статті 134 цього кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 того ж Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.4 тієї ж статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору, що встановлено підпунктом 138.5.1.

Згідно пункту 138.6 вказаної статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Так, судом встановлено та підтверджено актом перевірки та поясненнями представників сторін, що на виконання договору поставки від 11 квітня 2011 року № 70-22/12 придбано кришки циліндра 5Д49.78.1П 3АП від ВАТ «Тепловозоремонтний завод»відповідно до прибуткової накладної від 02 червня 2011 року № П-1053 на загальну суму 630686,02 грн, в тому числі ПДВ -105114,34 грн та отримано податкову накладну на відповідну суму. Придбаний товар реалізовано відповідно укладеного договору від 01 червня 2011 року № 12 на адресу ТОВ «Укрспецдизель»відповідно до витратної накладної від 03 червня 2011 року № 6/1 на загальну суму 368520,00 грн, в тому числі ПДВ -61420,00 грн та виписано податкову накладну на відповідну суму.

При цьому, сторонами не заперечувались правомірність укладених угод та факт і правомірність їх виконання.

Спір між сторонами стосувався правомірності включення сум, що віднесені до складу валових витрат, висновок про що сторонами обґрунтовано використанням (невикористанням) цих коштів у господарській діяльності.

Суд не може погодитись з доводами відповідача, викладеними в акті та аналогічно наведеними в запереченні, про відсутність зв'язку витрат із господарською діяльністю підприємства з наступних підстав.

Перш за все, податковим органом не доведено, що підприємство при придбанні та продажу вказаних товарно-матеріальних цінностей не мало за мету отримання доходів та не з'ясовано причин продажу товару по заниженій ціні.

Крім того, з викладених вище норм суд робить висновок про відсутність обмежень діючого законодавства про формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в залежності від розміру доходу від їх реалізації.

Так, позивачем реалізовано вказаний товар та відображено вказані операції згідно діючого законодавства та на підставі договорів, що укладені відповідних умовах.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до статті 142 Господарського кодексу України прибуток (дохід) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

Тому вирахування доходу платника податку по кожній фінансово-господарській операції окремо та оцінка відповідача з цих позицій прибутковості його діяльності не ґрунтується на законі та не може слугувати належним обґрунтуванням висновків, що викладені в Акті.

Отже, суд може вважати твердження податкового органу про використання товарно-матеріальних цінностей не в господарській діяльності нічим іншим, окрім як припущенням.

Також, актом перевірки зафіксовано на підставі наданих до перевірки журналів-ордерів по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»та первинних документів до них встановлено, що станом на дату початку періоду, що перевірявся на позивачеві обліковується Кт заборгованість у сумі 146231,74 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Солюшен Сістемс»на виконання укладеного договору поставки від 14 лютого 2008 року № 01/08.

За даними попередньої планової документальної перевірки за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2011 року кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з цим контрагентом виникла у ІІІ кварталі 2008 року за придбані запчастини, МШП.

В порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ "Т-Інжинірінг" завищено валові витрати на загальну суму 121859,78 грн, в тому числі за ІІІ квартал 2011 року, за рахунок не проведеного коригування по податковому обліку вартості витрат на вартість придбаних товарів, які складають собівартість реалізованих товарів.

Також зазначено, що підприємством самостійно включено до складу доходів декларації з податку на прибуток за вказаний період кредиторську заборгованість (по якій минув строк позовної давності), яка виникла по зазначених взаємовідносинах.

Податковий орган в обґрунтування правомірності свого рішення покликається на статтю 135 Податкового кодексу України, згідно з якою при обчисленні об'єкта оподаткування включаються, крім інших такі доходи:

- вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4);

- суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу (підпункт 135.5.5).

З наведених норм надано висновок, що кредиторська заборгованість позивача внаслідок неповернення відповідно до умов договору є саме тим доходом, який підлягає включенню до валового доходу.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв в період виникнення договірних відносин між ТОВ "Т-Інжинірінг" та ТОВ "Солюшен Сістемс", в підпункті 1.22.1 статті 1 передбачено, що безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до підпункту 14.1.11 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 за № 435-ІV строк позовної давності у загальному випадку становить три роки. Після закінчення строку позовної давності така заборгованість вважається безнадійною (пункту 1.25 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 за №283/97-ВР). При цьому кредиторська заборгованість, що залишена не погашеною вважається безповоротною фінансовою допомогою (підпункт 4.1.6 пункт 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР) і включається до складу валового доходу підприємства.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.6 статті 4 вказаного вище Закону валовий дохід включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Так, судом встановлено, що між вказаними суб'єктами господарювання було укладено договір поставки від 14 лютого 2008 року, у відповідності до якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк заготівки кришки циліндру 5Д49.78.1 П у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах, передбачених даним договором. Реальність вказаних операцій з поставки ТМЦ відповідачем не оскаржується та підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями документів (а.с. 92-95, 128-133).

З наведених положень вбачається, що сума заборгованості, яка не була стягнута кредитором чи не була повернута боржником, фактично підпадає під поняття безнадійної. При цьому умовою віднесення цієї суми до складу валових доходів є закінчення строку позовної давності по її стягненню.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що платник податків занизив валові доходи, оскільки строк позовної даності закінчився. Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно пояснень представника відповідача при списанні простроченої кредиторської заборгованості підприємством не проведено коригування валових витрат в сторону їх зменшення в порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з вказаним твердженням, оскільки сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) або отримані, але неоплачені основні засоби (нематеріальні активи) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, тобто з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

При цьому якщо відповідно до норм Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями, платник податку врахував вартість отриманих, але неоплачених товарів робіт, послуг у складі валових витрат, то після закінчення строку позовної давності на підставі норм ПКУ зменшення витрат на зазначену суму не здійснюється. Аналогічно не здійснюється зменшення сум амортизаційних відрахувань, врахованих до 01.04.2011 року при визначенні об'єкта оподаткування, якщо кредиторська заборгованість виникла за отриманими, але неоплаченими основними засобами (нематеріальними активами).

Вказана думка також висвітлена у відповіді Державної податкової адміністрації України від 30 травня 2011 року.

Отже, в ході судового розгляду справи позивачем в повному обсязі спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень, а також доведено правомірність проведених дій щодо списання безнадійної заборгованості.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат та визначення сум податку, а також має належне документальне підтвердження.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Інжинірінг" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2012 року № 0046372301.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Інжинірінг" витрати у вигляді судового збору у розмірі 782 гривень 76 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 19 листопада 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник