Ухвала

від 06.11.2012 по справі 2а-20742/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року м. Київ К/9991/24268/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі № 2а-20742/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СФД Шиппінг"

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовною заявою (з урахуванням зменшення позовних вимог) до Державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 926 235,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та у позові відмовити.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, за результатами планової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2008 фахівцями контролюючого органу було складено акт від 10.06.2010, у якому зазначено, що позивачем в порушення пп. пп. 3.1.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1. ст. 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) до об'єкту оподаткування за ставкою 20 % не віднесено послуги технічного та комерційного менеджменту судна (бухгалтерські послуги, консультації з підборки працівників, послуги по фрахтуванню та інше), які були надані за межами митної території України нерезиденту, у якого відсутнє представництво на митній території України. Такий висновок фахівців контролюючого органу мотивовано тим, що зазначені послуги не включені до переліку операцій, що не є об'єктом оподаткування відповідно до п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97ВР, та не підпадають під перелік послуг, перерахованих у абзаці "д" пп. 6.5 ст. 6 зазначеного Закону. Крім того, на думку відповідача, акти виконаних робіт оформленні з порушенням вимог чинного законодавства (у актах не зазначено змісту та обсягу господарської операції), тому зазначені акти позбавленні юридичної сили і доказовості.

На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 23.06.2010 № 0000362310/0, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін та, з метою доведення строків узгодження податкового зобов'язання, ухвалено спірне податкове повідомлення-рішення від 23.06.2010 № 0000362310/1.

Згідно з пп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 168/97ВР об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 6.5 ст. 6 зазначеного Закону встановлені правила визначення місця поставки послуг.

Відповідно до загального правила для визначення місця поставки послуг, встановленого п. 6.5 ст. 6 Закону, місцем поставки вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована як платник цього податку.

Винятки з цього правила становлять операції з надання послуг особливого виду, для визначення місця поставки яких встановлено окремі правила.

Так, окремим підпунктом "д" п. 6.5 ст. 6 Закону № 168/97ВР передбачено, що місцем поставки послуг вважається: місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з: передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок; надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства); надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; надання обов'язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково або повністю; надання послуг фізичними особами, які перебувають у відносинах трудового найму з постачальником, на користь іншої особи; надання агентських послуг від імені та за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; надання в оренду рухомого майна (у тому числі банківських сейфів).

При наданні таких послуг нерезидентам, які мають на митній території України постійне представництво, місцем поставки визначається митна територія України.

Судами встановлено, що послуги, які надавались позивачем за межами митної території України нерезиденту (ОСОБА_4 (Кіпр)), підтверджені первинними документами (договір від 02.07.2004, укладений відповідно до стандартної проформи Балтійської та міжнародної морської ради, акти виконаних робіт, рахунки, виписки банку про рух коштів).

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, повинен забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, які мають містити визначені Законом обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

При цьому жодним нормативно -правовим актом не затверджено форми бланку акту надання послуг, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також слід зазначити, що незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачем послуг.

Крім того, у 2005 році, позивачем було направлено запит до податкового органу з проханням надати роз'яснення щодо оподаткування операцій з поставки послуг менеджменту Товариством нерезиденту (ОСОБА_4 (Кіпр)).

У відповідь на вказаний запит Державна податкова інспекція листом від 20.05.2005 № 4507/6/25-2215 повідомила, що якщо нерезидент, якому Товариство надає послуги менеджменту судна (в тому числі договорами, укладеними згідно стандартної проформи Балтійської та міжнародної морської ради), свого представництва не має, то такі операції на підставі абзаців четвертого та сьомого пп. "д" п. 6.5 ст. 6 Закону № 168/97ВР не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до пп. "д" пп. 4.4.2 п. 4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до відповідальності не може бути притягнутим платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Отже, ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, суди правомірно виходили з того, що у відповідача не було підстав для притягнення до відповідальності позивача, оскільки законодавством типові форми бланку акта про надання послуг не встановлені та відповідно до пп. "д" пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до відповідальності не може бути притягнутим платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення, яке мало індивідуальний характер.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі № 2а-20742/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко