Ухвала

від 20.11.2012 по справі 1570/693/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 р.Справа № 1570/693/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Вербицькій Н.В. при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦЕЛЕВАТОРБУД»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦЕЛЕВАТОРБУД»(надалі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі -відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002892350 від 06.12.2011 року, яким позивачу нараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 510239,14 грн. -за основним платежем та 1,00 грн. -за штрафними санкціями.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту №8531/23-5/32190411 від 23.11.2011 року про проведення невиїзної позапланової перевірки позивача щодо з питань правових відносин з ТОВ «Альянс Регіон»за лютий 2011 року (надалі -акт перевірки).

Згідно акту перевірки підставою для нарахування спірним рішенням зобов'язань з ПДВ стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 510239,14 грн. по операціям з ТОВ «Альянс Регіон»за лютий 2011 року

В акті перевірки ДПІ вказує на те, що за лютий 2011 року позивач сформував податковий кредит на суму 510239,14 грн. по операціям із ТОВ «Альянс Регіон», яке провадило діяльність, спрямовану на здійснення безтоварних операцій з метою наданням податкової вигоди третім особам, і реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альянс Регіон»не проводилось.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки про неправомірність формування податкового кредиту по операціям із ТОВ «Альянс Регіон»внаслідок відсутності реальних господарських відносин з цим контрагентом не відповідають фактичним обставинам справи, є упередженими, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по цим операціям.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.08.2012 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок про відсутність реальних господарських відносин позивача з ТОВ «Альянс Регіон»в акті перевірки обґрунтовується тим, що згідно акту ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №160/23-253/36534887 від 04.05.2011 року про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Альянс Регіон»за оперативною інформацією ВПМ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ТОВ «Альянс Регіон»є вірогідною «податковою ямою», не має власних або орендованих виробничих та складських приміщень, кількісний склад працівників складає 1 особу, немає необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

З наведених вище підстав ДПІ вважає, що позивачем порушені вимоги п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по операціям з ТОВ «Альянс Регіон», чим занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за лютий 2011 року на суму 510293,14 грн..

Приведені податковим органом в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.14.1.181. ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Виходячи із приписів вищевказаних законодавчих норм, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, по операціям із ТОВ «Альянс Регіон»на момент проведення перевірки у позивача в наявності були необхідні документи: договори, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою №КБ-2в, затвердженою спільним наказом Держкомстати та Держкомбудівництва та архітектури №237Є5 від 21.06.2001 року, платіжні доручення на оплату вартості виконаних робіт з урахуванням ПДВ, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з цим контрагентом.

Факт того, що ТОВ «Альянс Регіон»на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстрований як платник податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Отже, наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ по операції з вказаним контрагентом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність формування позивачем за лютий 2011 року податкового кредиту по операціям ТОВ «Альянс Регіон»та реальність операцій з цим контрагентом підтверджена позивачем належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і зазначає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання у ТОВ «Альянс Регіон»послуг у будівництві в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в адрес цього контрагента коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від нього послуг.

Проте таких доказів ДПІ суду не надала.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ «Альянс Регіон», позивач зазначає, що діюче законодавство не покладає на нього відповідальності за невиконання або не належне виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань, і не зобов'язує його будь-яким чином контролювати своїх постачальників та перевіряти справжності наданих ним документів, а на час проведення операцій з ТОВ «Альянс Регіон»це підприємство було зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та мало свідоцтво платника ПДВ.

Колегія суддів погоджується з такою позицією позивача, оскільки податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставині діяльності ТОВ «Альянс Регіон», з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ТОВ «Альянс Регіон», в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальника на момент проведення з ними операцій.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що таких механізм законодавством України не визначений. Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем по операціям із ТОВ «Альянс Регіон».

Відповідно до акту перевірки, спірна сума податкового кредиту в розмірі 510293,14 грн. була фактично сплачена позивачем в адрес ТОВ «Альянс Регіон» безготівковими банківськими платежами у складі ціни наданих послуг, вартість яких з ПДВ склала 3049454,80 грн..

Доводячи факт перерахування позивачем вказаної суми без фактичного отримання послуг від ТОВ «Альянс Регіон», ДПІ в той же час не наводить будь-якого логічного обґрунтування таким платежам, вказуючи лише про заниження позивачем на суму 510293,14 грн. ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 року.

Однак такі пояснення не можна вважати достатньо обґрунтованими, оскільки витрачання позивачем 3049454,80 гривень, з яких лише 20% може бути заявлено до податкового кредиту, позбавлено будь-якого сенсу.

Логічним поясненням таких платежів може бути лише незаконна конвертація коштів на банківському рахунку у готівку, шляхом їх перерахування на рахунки контрагента за фіктивними угодами з подальшим повернення цим контрагентом готівкових коштів їх платнику.

Такі операції дійсно суперечать інтересам держави і суспільства, направленні на ухилення від сплати податків, є злочинними та передбачають кримінальну відповідальність як особи, що перераховує кошти, так і особи, яка конвертує їх у готівку.

З наведеного слідує, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ «Альянс Регіон»та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з придбання послуг у цього контрагента, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно тверджень ДПІ про укладання позивачем в порушення статей 203, 215, 216, 228 ЦК України нікчемних правочинів із ТОВ «Альянс Регіон», колегія суддів зазначає, що по-перше, укладені позивачем із ТОВ «Альянс Регіон»договори №10/09-10 від 10.09.2010р. на виконання будівельних робіт по будівництву та ремонту перевантажувального комплексу на території Миколаївського Морського торгівельного порту, №25/10-10 від 25.10.2010р. на виконання будівельних робіт по будівництву складів зберігання та відвантаження зернових на території ТОВ «ІСРЗ»у м. Іллічівську, за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих договорів недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих договорів при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що нарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість здійснено відповідачем спірним повідомленням-рішенням безпідставно, у зв'язку з чим суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року -без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2012 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька