Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2а-870/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-870/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Соловицькій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауерексперт»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пауерексперт»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002462320, № 0002472320 від 22.09.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пауерексперт»зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності і включений до ЄДРПОУ, є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ФК «Соларіс»та ТОВ «ФПГ «Сквош»за період з 30.09.2009 р. по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складений акт від 06.09.2011 р. № 255/23-20/32161815, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки від 06.09.2011 р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002462320, № 0002472320 від 22.09.2011 року, а саме:

- податковим повідомленням-рішенням № 0002472320 від 22.09.2011 року відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40 171,25 грн., в тому числі 32 137,00 грн. основного платежу, 8 034,25 грн. штрафних (фінансових) санкції;

- податковим повідомленням-рішенням № 0002462320 від 22.09.2011 року відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 80 562,50 грн., в тому числі 64 450,00 грн. основного платежу, 16 112,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач із вказаними повідомленнями-рішеннями № 0002462320 та № 0002472320 від 22.09.2011 року не погодився і оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Позов мотивований тим, що зафіксовані відповідачем в акті перевірки порушення вимог чинного законодавства, на підставі яких прийнято зазначені податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під час перевірки відповідачем встановлено порушення позивача податкового законодавства в результаті господарських операцій з ТОВ «ФК «Соларіс».

Перевірка позивача, за результатами якої відповідачем прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення була проведена на підставі постанови від 15.03.2011 р. слідчого Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, лейтенанта міліції Завальнюка О.К. по кримінальній справі № 10271618, порушеної по факту фіктивного підприємництва за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

В ході перевірки було встановлено існування між позивачем (покупець) з ТОВ «ФК «Соларіс»(продавець) господарських відносин, за результатами якої позивачем придбано товари (у т.ч. панель монтажна, панель вводу, блок розподілення навантаження, мультиметр, батарейний модуль, плата конвертору, інтерфейс на карта, кабель мідний ПВХ, стабілізатор напруги, автоматичний вимикач, тощо) на загальну суму 309 360,42 грн., у т.ч. ПДВ - 51 560,07 грн., що підтверджується первинними документами: видатковими та податковим накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками по рахунку ТОВ «Пауерексперт».

За результатами аналізу первинних документів ДПІ у Святошинському районі м. Києва встановлено, що сума витрат та податку на додану вартість, які віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Пауерексперт»за перевіряємий період сформовано за рахунок проведення взаємовідносин з підприємством, яке має ознаки «фіктивності», про що, на думку відповідача, свідчить наступне:

- ТОВ «ФК «Соларіс»має стан «8»- «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»;

- Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ФК «Соларіс»від 12.11.2009р. № 100254500 анульоване 19.01.2011р.; відповідно до реєстраційних і звітних документів ТОВ «ФК «Соларіс»єдиною посадовою особою підприємства є Кокошко Павло Борисович;

- згідно акта ДПІ у м. Вінниці від 03.03.2011р. № 726/2301/3668500 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ФК «Соларіс»вбачається, що в провадженні Слідчого відділу Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області знаходиться кримінальна справа № 10271618 порушена по факту створення фіктивного підприємництва по ТОВ «ФК «Соларіс»за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Матеріали даної кримінальної справи містять відомості про, те що ОСОБА_5, керуючись корисними мотивами, маючи намір на порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності по переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, не маючи істинного наміру надалі здійснювати підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт та послуг, знаходячись на території м. Вінниці, зареєстрував в ДПІ у м. Вінниці суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ «ФК «Соларіс».

В акті перевірки ТОВ «ФК «Соларіс»від 03.03.2011р. № 726/2301/3668500 також зазначено, що згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ «ФК «Соларіс»відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства (відповідно даних податкового розрахунку комунального податку за ІІІ квартал 2010 року) кількісний склад працівників за базовий податковий (звітний) період визначено в кількості 3-х осіб; до декларації з податку на прибуток поданої за ІІІ квартали 2010 року Додаток К1 не наданий, рядки 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»та 07 «Сума амортизаційних відрахувань»декларацій з податку на прибуток підприємства надана без показників). Вид діяльності підприємства - фінансовий лізинг. За місцезнаходженням: м. Вінниця. Хмельницьке шосе, буд. 82, ТОВ «ФК «Соларіс»не виявлено, що підтверджено актом № 322 від 18.02.2011р.

Враховуючи вищенаведене, працівники ДПІ у м Вінниця в акті від 03.03.2011р. №726/2301/3668500 прийшли до висновків, що ТОВ «ФК «Соларіс»декларувалися показники не підтверджені документами первинного обліку, без мети реального настання правових наслідків, з метою транзитного формування обсягів постачання по ланцюгу. Як наслідок ТОВ «ФК «Соларіс»порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави у вигляді дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта в обґрунтування своїх заперечень на позов та вимог апеляційної скарги про встановлення під час перевірок позивача та його контрагентів факту укладання між ними угод без мети настання реальних наслідків, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228, ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України свідчить про недійсність правочинів, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачем не надано належних доказів визнання недійсними договорів між позивачем та ТОВ «ФК «Соларіс».

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість», до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, отримання позивачем товарів від ТОВ «ФК «Соларіс»підтверджується видатковими накладними № 225 від 04.10.2011 р. на суму 59 614,02 грн. (в т.ч. ПДВ - 9935,67 грн.), № 402 від 04.11.2010 р. на суму 56 925,67 грн. (в т.ч. ПДВ - 9487,61 грн.), № 443 від 09.11.2010 р. на суму 64 974,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10829,00 грн.), № 10121301 від 13.12.2010 р. на суму 61 853,76 грн. (в т.ч. ПДВ -10 308,96 грн.) та № 0122001 від 20.12.2010 р. на суму 65 992,97 грн. (в т.ч. ПДВ -10998,83 грн.), на загальну суму 309 360,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 51560,07 грн.). Всі видаткові накладні підписані від імені ТОВ «ФК «Соларіс»ОСОБА_7, а від імені ТОВ «Пауерексперт»- ОСОБА_8 за довіреністю № 193 від 04.10.2010 р.

Наявність повноважень у ОСОБА_8 на отримання придбаних товарів та підписання первинних документів, складених за результатами передачі таких товарів, закріплено в наказах по підприємству - ТОВ «Пауерексперт»від 29.05.2009 р. № 07к, від 02.08.2010 р. № 41 та в договорі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 20.07.2010 р.

ТОВ «ФК «Соларіс»за фактом реалізації товарів виписало податкові накладні № 443 від 09.11.2010 р. на суму 64 974,00 грн. (в т.ч. ПДВ -10 829,00 грн.), № 10121301 від 13.12.2010 р. на суму 61 853,76 грн. (в т.ч. ПДВ -10 308,96 грн.), № 10122001 від 20.12.2010 р. на суму 65 992,97 грн. (в т.ч. ПДВ -10 998,83 грн.), які підписані ОСОБА_7 та скріплені печаткою підприємства.

Оплата за придбані товари здійснювалося ТОВ «Пауерексперт»відповідно до виставлених ТОВ «ФК «Соларіс»рахунків-фактур № СФ-0000225 від 04.10.2010р. на суму 59 614,02 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 935,67 грн.), № СФ-0000234 від 04.11.2010 р. на суму 56 925,67 грн. (в т.ч. ПДВ -9 487,61 грн.), № СФ-0000239 від 09.11.2010 р. на суму 64 974,00 грн. (в т.ч. ПДВ -10829,00 грн.), № СФ-0000251 від 13.12.2010 р. на суму 61 853,76 грн. (в т.ч. ПДВ -10 308,96 грн.), № СФ-0000279 від 20.12.2010 р. на суму 65 992,97 грн. (в т.ч. ПДВ -10 998,83 грн.) шляхом перерахування безготівкових коштів зі свого рахунку на рахунок контрагента, що підтверджується відповідними копіями рахунків-фактур та банківських виписок за періоди 09.11.2010 р., 08.12.2010 р., 14.12.2010 р., 27.12.2010 р. та 28.12.2010 р. по рахунку позивача.

Транспортування придбаних товарів на склад ТОВ «Пауерексперт»здійснювалося власними силами за допомогою власних автомобілів. Придбані товари до моменту використання їх в подальшій господарській діяльності позивача зберігався в приміщенні складу ПММ (літ. «В») загальною площею 303,30 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, який належить позивачу на праві власності згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17.05.2005р. Зазначене підтверджується наступними документами: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 17.05.2005р. з вчиненим на ньому реєстраційним написом на правовстановлювальному документів 26.05.2005 року; акта прийому-передачі нерухомого майна від 19.05.2005р. згідно договору купівлі-продажу від 17.05.2005р.; заяви ОСОБА_9 від 19.05.2005р. про отримання від ТОВ «Пауерексперт»коштів в оплату вказаного приміщення складу ПММ; технічних паспортів автомобілів зареєстрованих за позивачем; карток бухгалтерського рахунку 281 «Товари на складі»за ІV квартал 2010 року; накладних на передачу матеріалів у виробництво № КА-0000035 від 05.11.2010р., № КА-0000037 від 11.11.2010р., № КА-0000038 від 18.11.2010р., № КА-0000040 від 24.11.2010р., № КА-0000041 від 09.12.2010р., № КА-0000042 від 22.12.2010р., № КА-0000043 від 28.12.2010р.; комплектуючих відомостей.

Як підтверджується матеріалами справи, придбані позивачем у ТОВ «ФК «Соларіс»товари в подальшому були використанні в господарській діяльності позивача, а саме: реалізовані окремо або в укомплектованому вигляді, використані в ході надання послуг з монтажу чи ремонту на користь інших суб'єктів господарської діяльності (ТОВ «Укртехпромлізинг», ТОВ «Візор Консалт», ПП «ОСВ Сервіс», ТОВ «ІНСОЛ», ПАТ «МТС Україна», ТОВ «Фенікс Ред», ТОВ «Комстар-Україна», ДПМ ПАТ «Укртелеком», ТОВ «Еколь», тощо).

Первинні документи підтверджують реальність господарської операції та містять усі законодавчо визначені обов'язкові реквізити.

Отже, позивач сформував податковий кредит за грудень 2010 року у встановленому законодавством порядку.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачем не надано доказів відсутності у ТОВ «ФК «Соларіс»спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що ТОВ «ФК «Соларіс»не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в 2010 році.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання податкового органу відносно відсутності у ТОВ «ФК «Соларіс»умов для здійснення господарської операції (відсутність майна, трудових ресурсів тощо) не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують факт здійснення господарських операцій. Зокрема, під час розгляду даної справи відповідач не визначив кількості працівників, яка повинна працювати у контрагента для виконання спірних операцій, але була відсутня, а також необхідності наявності у цьому випадку у контрагента позивача складських та виробничих ресурсів.

Посилання відповідача на факти господарської діяльності ТОВ «ФК «Соларіс»та висновки акта ДПІ у м. Вінниці від 03.03.2011р. № 726/2301/3668500, реєстраційні та звітні документи ТОВ «ФК «Соларіс»на момент укладення спірних правочинів визнаються судом безпідставними, оскільки вони не вливають на формування податкового кредиту і валових витрат позивачем.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений в п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.7.1 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункти 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобов'язання до бюджету.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 06.09.2011 р., щодо порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, несе тягар доказування правомірності здійснених податкових донарахувань, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано достатні та належні докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0002462320 та № 0002472320 від 22.09.2011 року.

Доводи апелянтів спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2012 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 04 грудня 2012 рок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.