Постанова

від 04.12.2012 по справі 35/241-2/269-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа№ 35/241-2/269-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря Драчук Р.А.

За участю представників:

від позивача не з'явився

від відповідача Голдецького Я.А. (дов. від 28.12.2011 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Фінансового управління Алуштинської

міської ради

на рішення

господарського суду м. Києва

від 17.07.2012 р.

по справі № 35/241-2/269-2012

(суддя Домнічева І.О.)

за позовом Фінансового управління Алуштинської

міської ради (далі Фінансове управління)

до Публічного акціонерного товариства

комерційний банк «Надра» в особі Філії

Публічного акціонерного товариства

комерційний банк «Надра» Кримське

регіональне управління (далі ПАТ

«Надра»)

про стягнення пені та індексації в розмірі

2 912,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.07.2012 р. по справі № 35/241-2/269-2012 в позові відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевий суд при прийнятті рішення не взяв до уваги, що початком перебігу строку позовної давності слід вважати 01.02.2011 р. тощо.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно, одночасно надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, тому апеляційний суд вважав за необхідне скаргу розглянути за відсутності представника апелянта.

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 01.08.2011 р. Фінансове управління звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ «Надра» про стягнення 1 168,63 грн. інфляційних втрат та 1 173,49 грн. пені. В обгрунтування своїх вимог зазначило, що відповідачем в порушення укладеного між сторонами 08.07.2008 р. Договору № 5/1 строкового банківського вкладу (депозиту) (далі Договір) не перераховано грошових коштів з депозитного рахунку на рахунок Фінансового управління № 31524999500007. Фактично повернення вкладу відбулось частинами в період з 21.01.2010 р. до 20.12.2010 р. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009 року у справі № 2-2/614-2009 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача 497 000,00 грн. депозитного вкладу, 3 145,40 грн. процентів за користування депозитним вкладом, 1960,77 грн. пені за прострочення повернення депозитного вкладу, 33,09 грн. пені за несвоєчасне перерахування процентів, нарахованих за користування депозитним вкладом, в іншій частині позову відмовлено. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2009 р. по справі № 34/494 (2-22/2452-2009) позов задоволено, стягнуто з відповідача 13 465,00 грн. заборгованості по депозитному вкладу, 18 796,30 грн. заборгованості по несплаченим процентам. Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2010 р. у справі № 10/30 вимоги позивача задоволено повністю, стягнуто 8 372,65 грн. пені, 69368,68 грн. інфляційних втрат та 287,24 грн. 3% річних. Крім цього, рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2010 р. у справі № 46/361 з відповідача стягнуто 20 545,06 грн. пені. Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2011 р. по справі № 2/29 з відповідача стягнуто 19 692,99 грн. пені, 12 944,15 грн. інфляційних. З огляду на наведене, позивач просив стягнути на підставі ст. 625 ЦК України 1 168,63 грн. інфляційних втрат та пеню в сумі 1 173,49 грн. за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2011 р. тощо.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. у справі № 35/241, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 р. позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2012р. рішення обох судових інстанцій скасовано в частині стягнення пені та в цій частині справу надіслано на новий розгляд до місцевого суду.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, відтак відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи в позові, місцевий суд встановив, що за умовами п. 5.3 Договору, в редакції Додаткової угоди від 04.02.2009 р., у разі несвоєчасного повернення вкладу, або його частини, та перерахування процентів по вкладу на передбачений п. 4.2. рахунок, Банк сплачує Вкладнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідності до п. 4.2 Договору, відсотки на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в Банк, до дня, що передує його поверненню владникові або списанню з вкладного рахунку вкладника. Відсотки нараховуються щомісячно в кожний останній робочий день місяця і в день закінчення дії Договору. Виплата відсотків здійснюється щомісячно в останній день місяця на рахунок місцевого бюджету м. Алушти № 31411534700007, код платежу 21040000.

Таким чином, порушення зобов'язання щодо несвоєчасного перерахування процентів на депозитний вклад визначається щомісячно, з наступного дня за останнім робочим днем місяця, відтак, строк для нарахування штрафних санкцій повинен обраховуватися з врахуванням зазначених умов договору та обставин щодо перерахування нарахованих процентів на депозитний вклад.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009 р. у справі № 2-2/614-2009 встановлено ( на підставі ст. 35 ГПК України не повинно доводитись знов при вирішенні даного спору), що позивач на виконання Договору платіжними дорученнями № 303, 304, 305 та 306 08.07.2008 р. перерахував вклад в сумі 7 293 680 грн.

Відповідно до наданого позивачем до позову розрахунку позовних вимог, останній нараховує пеню на несвоєчасно виплачені за Договором проценти по вкладу в період з 01.01.2011р. по 01.08.2011 р. в розмірі 1653,10 грн.

Враховуючи положення 4.2 Договору та вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті відсотків припинилось через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і отже нарахування пені за несвоєчасну виплату суми відсотків за лютий 2009 р. припинилось через шість місяців - 31.08.2009 р., за березень 2009 р. - через шість місяців - 30.09.2009 р., а за квітень 2009 р. - 31.10.2009 р.

Місцевий суд, з огляду на наведене, вважав необґрунтованим нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату відсотків за лютий, березень та квітень 2009 р. за період з 01.01.2011 р. по 01.08.2011 р. в сумі 1 653,10 грн.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виплата відсотків на підставі 4.2 Договору мала здійснюватись щомісячно в останній день місяця. Тому, місцевий суд вважав, що строк позовної давності по вимозі про сплату пені за несвоєчасне перерахування відсотків за лютий, березень та квітень 2009 р. сплинув.

Одночасно місцевий суд відхилив посилання позивача на те, що строк позовної давності перервався згідно ст. 264 ЦК України, в зв'язку зі сплатою відповідачем частини відсотків 21.03.2011 р. і остаточним погашенням заборгованості по відсоткам 02.08.2011 р., оскільки, позовна давність по заявленим вимогам сплила ще до першої сплати відповідачем частини відсотків (21.03.2011 р.).

Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що позовна заява в частині вимог про стягнення пені була подана до суду 01.08.2011 р. (здано на пошту 26.07.2011р.) з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Заявою від 03.10.2011 р. відповідач просив суд застосувати до позовної вимоги про стягнення пені позовну давність. Виходячи з наведеного, місцевий суд вважав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 653,10 грн. задоволенню не підлягають в зв'язку з необґрунтованістю нарахування та спливом строку позовної давності тощо.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фінансового управління Алуштинської міської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 17.07.2012 р. по справі № 35/241-2/269-2012 - без змін.

Матеріали справи № 35/241-2/269-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Сітайло Л.Г.