Постанова

від 14.11.2011 по справі 2а-6789/11/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2011 р. 10:25 Справа №2а-6789/11/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Республіканського підприємства "Курортно-оздоровчий комплекс "РОСІЯ"

до Контрольне-ревізійного управління у Волинській області

про визнання протиправними дій та скасування вимоги КРУ у Волинській обл. від 04.08.10р. № 03-040-14-14/4437

за участю:

представника позивача - Корінчук Олени Георгіївни, довіреність від 13.01.2011 № 20

представник відповідача - не з`явився

Суть спору: Республіканське підприємство «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» (далі - позивач, РП «КОК «Росія») звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Волинській області (далі - відповідач, КРУ в Волинській обл..) з вимогами про визнання протиправними дій, вимог та їх скасування.

Відповідно до позову позивач заявив наступні вимоги:

- Визнати протиправними дії КРУ у Волинській області, які полягають в наданні безпідставних і протиправних висновків в акті ревізії фінансово-господарської діяльності за № 320/14/07;

- Відмінити вимогу про усунення порушень за № 03-040-14-14/4437 від 04.08.2010 КРУ у Волинській обл.

Позов мотивовано протиправними діями відповідача щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за відсутності у нього відповідних повноважень, оскільки позивач не є підконтрольним органом(установою)контрольно-ревізійним органам у зв'язку з тим,що не отримує бюджетних коштів, використовує майно, що належить АР Крим . Також позивач вважає безпідставними висновки відповідачів щодо встановлення порушень законодавства, у зв'язку з чим просить також скасувати письмові вимоги, направлені на адресу позивача.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.06.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог підстав, заявлених у позові та додаткових поясненнях по справі від 12.08.2010 №503 (Т.1 а.с.215) за вих. № 507 (т.1 а.с. 243), за вих. № 721/1.

15.08.2010 за вих. № 506 позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати тертій, четвертий та п'ятий пункт Вимог відповідача про усунення порушень за № 03-040-14-14/4437 від 04.08.2010 КРУ у Волинській області (т.1.а.с.163)

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях від 15.07.2011 за вих. № 03-15-07-14/4268 (т.1 а.с. 132), явку свого представника не забезпечив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.07.2011 визнано поважними причини пропуску строків звернення до суду та поновлено строки звернення до суду.

Приймаючи до уваги, що відповідач надав заперечення на позовну заяву, суд, керуючись ст.128 КАС України,суд вважає за можливе продовжити розгляду справи на підставі доказів, що є в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"(далі -Закон).

Відповідно до ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно зі ст. 1 Закону державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Згідно ст. 15 Закону службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади.

Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Працівник державної контрольно-ревізійної служби при виконанні покладених на нього обов'язків керується чинним законодавством і виконує вказівки своїх керівників. Ніхто інший, за винятком передбачених законодавством випадків, не вправі втручатися в діяльність службової особи державної контрольно-ревізійної служби.

Втручання в діяльність працівника державної контрольно-ревізійної служби тягне за собою відповідальність, передбачену законодавчими актами.

Таким чином, відповідач, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами, є суб'єктами владних повноважень.

Розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту або правового акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни або припинення (лист Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 року №1145/11/13-10).

Предметом позову є дії КРУ у Волинській області щодо надання безпідставних, на думку позивача, висновків під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» за 2008-2009 роки та за завершений звітний період 2010 08.07.2010 (Акт ревізії № 320-14), та вимоги відповідача щодо усунення порушень законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зазначений спір має публічно -правовий характер, а справа є справою адміністративної юрисдикції.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до ст. 2 Закону України " Про державну контрольно-ревізійну службу України " від 26.01.93 №2939-ХІІ, КРС України є органом державної влади, що складається з структури підпорядкованих управлінь на місцях, на які покладені завдання здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреб в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використання коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів які використовують державне чи комунальне підприємство, виконання місцевих бюджетів та інше.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ст. 2 Закону).

Відповідно до п. 8 ст. 8 Закону до функцій КРУ у Волинській області віднесено проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; проведення перевірки державних закупівель та здійснення співробітництва з державними органами щодо запобігання проявам корупції у сфері закупівель.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи що відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на 2-й квартал 2010 на підставі направлень від 14.05.2010 та від 17.05.2010 посадовими особами ГоловКРУ було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» за період 2008-2009 роки та завершений звітний період 2010 року.

Позивач вважає, що дії відповідача суперечать законодавству України, оскільки, він не відноситься до підприємств державної форми власності, не використовує бюджетні кошти, а відтак не належить до підконтрольних установ, підприємств, організацій.

Суд не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.

Позивач є юридичною особою, зареєстрованою 21.05.1997 Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, ідентифікаційний код 16331584 (т. 1 а.с. 65)

Статут РП «КОК «Росія» затверджено Розпорядженням по Управлінню справами Верховної ради АР Крим від 23.12.2010 № 37-02/71 (т.1 а.с.58).

Відповідно до п.1 статуту позивач створений на виконання Постанови Верховної Ради АР Крим від 03.04.1997, засноване на майні, що належить АР Крим, та входить до сфери Управління справами Верховної ради АР Крим.

Згідно п. 2.1 Статуту позивач створений з метою організації курортного оздоровлення та відпочинку громадян України, іноземних громадян , а також організації проведення конференцій, семінарів, ділових зустрічей, надання інших послуг, отримання прибутку і використання його з урахуванням інтересів АР Крим та трудового колективу підприємства ляхом здійснення виробничої і комерційної діяльності , а також супутньої діяльності. Крім того, підприємство забезпечує діяльність Верховної Ради АР Крим.

Відповідно до п.4.2 Статуту майно позивача належить АР Крим та закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє і користується зазначеним майном на свій розсуд, виконуючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству, Статуту та цілям діяльності.

Отже позивач є підприємством, заснованим на майні , що належить АР Крим.

Оскільки, ані Конституцією України, ані Цивільним кодексом України не виділено в окрему форму власності - власність АР Крим, майно, що належить АР Крим, є складовою частиною державного майна, отже позивач відноситься до підконтрольних підприємств КРУ України.

Статтею 10 Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" встановлені права Контрольно-ревізійної служби, відповідно до якої, зокрема головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) та право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Позивач вважає, що висновки, викладені в Акті ревізії щодо встановлення порушень,є необґрунтованими, а тому їх дії щодо цих висновків є протиправними.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 26 січня 1993 року N 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку. Скарги на дію службових осіб Головного контрольно-ревізійного управління України та начальників контрольно-ревізійних управлінь Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розглядаються та вирішуються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України.

Відповідно до пунктів 42, 43 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 у разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу служби акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган служби має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник органу служби.

Орган служби аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу служби або його заступником.

Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України від 26 січня 1993 року N 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затверджений постановою КМУ від 20.04.06р. №550 визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання

Згідно до п. 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта (абз. 1 п. 3 Порядку).

Пунктом 35 Порядку встановлено, що результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу служби, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) та номер примірника.

Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб служби та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.

Відповідно до п. 50 Порядку, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Із наведеного випливає, що висновки, викладені в акті ревізії, яким оформлюються результати її проведення, ревізор робить за власним баченням обставин, що перевіряються та дає їм відповідну оцінку. А отже висновки в акті перевірки є особистою думкою ревізора.

Зазначений акт не є правовим актом індивідуальної дії оскільки не регулює суспільні відносини та не є обов'язковим для позивача, а є результатом дослідженням матеріальних об'єктів і явищ, які містять інформацію про діяльність об'єкту контролю. В зв'язку з чим, сам по собі, акт ревізії не може бути оскаржений, тоді як вжиття заходів, які здійснюються за результатами її проведення, можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За наслідками проведеної органами державної контрольно-ревізійної служби ревізії обов'язковий характер мають саме такі вимоги.

Позивач, оскарженням дій ревізорів з викладення висновків в Акті ревізії фактично надає заперечення (зауваження) до цього акту ревізії.

Дії посадових осіб відповідача щодо внесення до акту ревізії тих чи інших відомостей не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх виникнення, зміни або припинення для позивача.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеною нормою права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача , які полягають в наданні безпідставних і протиправних висновків в Акті ревізії № 320-14/07.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування вимоги відповідача «Про усунення виявлених порушень», викладених у листі від 04.08.2010 № 03\040-14-14/4437 (п.3 Позову), судом встановлено наступне.

Зазначена вимога, винесена за результатами ревізії, на підставі Акту ревізії № 320-14/07.

Відповідно до Письмових вимог відповідач вимагав від позивача :

1. Розглянути матеріали ревізії , вжити дієвих заходів для повного усунення виявлених недоліків і порушень та притягнути винних осіб до відповідальності;

2. Розробити комплекс заходів з метою недопущення порушень, виявлених ревізією та запобігання їх в подальшому ;

3. Не допускати здійснення видатків, не передбачених фінансовими планами підприємства. Вжити заходів щодо повернення незаконно наданої благодійної допомоги в сумі 315,98 тис. грн.., в тому числі шляхом претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 103-106 Кодексу законів про працю України;

4. Забезпечити відшкодування коштів в сумі 47,81 тис. грн., використаних на виплату матеріальної допомоги, премії та доплати до посадового окладу у завищених розмірах, а також коштів в сумі 10,58 тис. грн.., зайво сплачених до державних цільових фондів внаслідок порушень при оплаті праці. В іншому випадку стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 103-106 Кодексу законів про працю України;

5. Забезпечити укладання договорів оренди у разі використання нежитлових приміщень Підприємства сторонніми юридичними та фізичними особами. Вжити заходів щодо надходження орендної плати в загальній сумі 27,8 тис. грн.., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Із загальної суми належну частку спрямувати в дохід місцевого бюджету.

Позивач оскаржує тільки пункти 3,4,5 Письмових вимог, тому саме цим вимогам суд надає правову оцінку.

Судом встановлено, що відповідачем вимагається усунути порушення, викладені в Акті ревізії, що полягають у наступному:

- В порушення фінансових планів підприємства позивачем на благодійну допомогу у вигляді передачі на підставі листів Управління справами Верховної ради АР Крим на баланс Верховної Ради АР Крим транспортний засіб автомобіль марки Toуota Land Cruiser 120 2008 року випуску відповідно до п.1.1. Статуту позивача, якій передбачає здійснення діяльності з забезпечення діяльності Верховної Ради АР Крим. Також було встановлення надання благодійної допомоги Управління Пенсійного фонду України м. Ялта у вигляді 47 пачок паперу вартістю 2000,00 гр. та Ялтинській гімназії ім. А.П. Чехова в грошовому еквіваленті в розмірі 4000,00 грн., а також дошкільному садочку № 22 пилосос вартістю 1500,05 грн.(т.1.а.с.28).

- В порушення умов контракту, укладеного 02.02.2009 між ОСОБА_9 та Управлінням справами Верховної Ради АР Крим про прийняття ОСОБА_9 на посаду генерального директора РП КОК «Росія», останньому зайво нараховано та виплачено заробітної плати на суму 1190,00 грн., і як наслідок - зайво нараховано та сплачено внесків до державних цільових фондів на загальну суму 438,28 грн. Вказані виплати відповідач визначив як завдання матеріальної шкоди підприємству. (т.1.а.с.22).Крім того, відповідачем встановлено, що в порушення умов п.3.1 контракту з Генеральним директором ОСОБА_9 та п.1.ч.3 Постанови № 859 в 2009 премія останньому виплачувалась виходячи з розміру 4140,00 грн., а не 2437,00 грн., що призвело до переплати в розмірі 12480,86 грн. і як наслідок, зайво нараховано 4596,70 грн. внесків до державних цільових фондів. Ревізію також встановлено, що ОСОБА_9 було виплачено виплати, не передбачені контрактом у вигляді матеріальної допомоги на здешевлення вартості харчування на загальну суму 1465,87 грн. , матеріальну допомогу у зв'язку з ростом цін і інфляційним процесом на суму 13630,67 грн. протягом 2009-2010 років (т. 1а.с.31,32), і як наслідок, заяво перераховано до державних цільових фондів в сумі 5544,96 грн. Також відповідачем встановлено, що в порушення п.1ч.6 Постанови № 859, п.3.4 контракту при звільнені з одночасним виходом на пенсію Генеральному директору ОСОБА_9 в лютому 2010 році зайво нараховано та виплачено одноразової виплати на суму 19040,00 грн. (10 посадових окладів замість 6);

- Порушення с. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яке полягає у незабезпеченні укладання договорів оренди майна , в наслідок чого відповідно до п. 7 розділу 3 Постанови Верховної ради АР Крим про методику розрахунку, розподілу і порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить АР Крим» від 23.05.2007 № 47-07 до бюджету АР Крим не перераховано коштів в розмірі 30%, отриманих від смачи приміщень в оренду (т.1.а.с.18).

Щодо порушень, викладених в п. 3 Письмових вимог КРУ в Волинській області «Про усунення виявлених порушень» від 04.08.2010 № 03-040-14-14/4437, які полягають у повернення незаконно наданої благодійної допомоги в сумі 315,98 тис. грн.., суд зазначає таке.

Відповідачем зазначено, що згідно акту-приймання передачі від 29.12.2008 РП КОК «Росія» передано з балансу, а Управлінням справами Верховної Ради АР Крим отримано автомобіль марки Toуota Land Cruiser 120 2008 року випуску загальною вартість 299999,0 грн. , який передано на підставі Листів Верховної Ради АР Крим з проханням надати транспортний засіб та матеріальні цінності в порядку благодійної допомоги для забезпечення діяльності Верховної Ради АР Крим.

Також ревізією встановлено, що позивачем було надано благодійну допомогу Управлінню Пенсійного фонду України в м. Ялта (47 пачок паперу загальною вартістю 2000,00 грн.); Ялтинській гімназії ім. А.П. Чехова в грошовому еквіваленті в розмірі 4000,00 грн., а також дошкільному садочку № 22 пилосос вартістю 1500,05 грн.(т.1.а.с.28).

Відповідач зазначає, що порушення полягає у тому, що в фінансових планах не передбачено надання підприємством благодійної допомоги.

В наслідок вказаного порушення у формі № 1 «Баланс» завищено у рядку 352 «Непокритий збиток» на суму 4000,00 грн. у 2008 , та 311975,25 грн. у 2009, чим порушено п.1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік» від 16.07.1999 №996-XIV (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до п. 2.1 Статуту Підприємство забезпечує діяльність Верховної ради АР Крим.

Згідно ч. 1 ст. 19 Господарського кодексу України якою встановлено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до п.п.5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР до валових витрат включаються суми суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Управління Верхової Ради АР Крим, Управління Пенсійного фонду України , шкільні та дошкільні заклади відносяться в силу ст. 7 вказаного Закону до неприбуткових установ та організацій.

Судом встановлено, що Управління справами Верховної ради АР Крим листом від 27.12.2008 за вих. № 3703/680 (т.1 а.с.217) направило прохання про передачу в порядку благодійної допомоги з балансу позивача на баланс Управління справами Верховної ради АР Крим автомобіль марки Toуota Land Cruiser 120 2008 року випуску.

Розпорядженням від 29.12.2008 по управлінню справами Верховної ради АР Крим за № 37-01/67 (т.1.а.с.218) було прийнято на баланс Управління вказаний транспортний засіб відповідно до акту приймання -передачи, та видаткової накладної від 29.12.2008 № 959 (т.1.а.с.219- 220).

Суд зазначає, що висновки ревізора про передачу автомобіля без погодження з органом управління суперечать фактичним обставинам , оскільки ініціатива про його передачу належить саме органу управління майном позивача - Управлінню справами Верховної Ради АР Крим.

Листом від 24.09.2009 (т.1.а.с.223) Ялтинська гімназія звернулась до позивача з проханням надати благодійну допомогу , до якого було додано довідку про неприбутковість організації, яку надано відповідно до платіжного доручення від 24.09.2008 № 1837 в сумі 4000,00 грн.(т.1.а.с.225).

Листом від 01.12.2009 за вих. № 41 (т.1.а.с.226) до позивача з проханням надати благодійну допомогу на придбання пилососу звернувся дошкільний навчальний заклад № 22, до якого було додано довідка про неприбутковість закладу.

Відповідно до накладної від 24.12.2009 № 929 (т.1.а.с. 228) позивачем на адресу ясель-саду № 22 було передано пилосос т7/1 вартістю 1500,05 грн.

На підставі листа Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта від 17.11.2009 за вих. № 16753/01-05 позивачем було надано в якості благодійної допомоги бумагу А-4 (т.1.а.с.230-231).

Крім того, суд зазначає, що у письмових вимогах відповідачем відсутні посилання на нормативно-правовий акт, якій на думку відповідача порушено позивачем.

Враховуючи, що відповідачем встановлено, що в 2008 році позивач отримав чистий прибуток на суму 2504 тис. грн., в 2009 році - 2657 тис. грн., суд вважає твердження відповідача про спричинення наданням благодійної допомоги матеріальних збитків підприємства у зв'язку з недотриманням фінансового плану підприємства помилковим.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість п. 3 письмових вимог.

Щодо порушень, викладених в п. 4 Письмових вимог КРУ в Волинській області «Про усунення виявлених порушень» від 04.08.2010 № 03-040-14-14/4437, які полягають у проведенні зайвих виплат колишньому Генеральному Директору ОСОБА_9, суд зазначає таке.

Управлінням справами Верховної Ради АР Крим, як органом управління майном позивача, та ОСОБА_9 01.02.2006 укладено Контракт (т.1.а.с.138), за яким ОСОБА_9 призначений на посаду Генерального Директора РП КОК «Росія» строком на 3 роки; 02.02.2009 з ОСОБА_9 було укладено Контракт на строк до 02.02.2010.

Згідно розпорядження Управління справами Верховної Ради АР Крим від 01.02.2010 ОСОБА_9 був звільнений з посади з 01.02.2010 у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

02.02.2010 на посаду Генерального Директора РП КОК «Росія» на строк з 02.02.2010 по 02.02.2015 прийнятий ОСОБА_10 Відповідно до табелю обліку робочого часу за лютий 2010 року ОСОБА_9 на посаді Генерального директора працював по 08.02.2010(звільнений наказом від 08.02.2010 № 32-ЛС Генерального Директора ОСОБА_10).

На думку відповідача, в порушення умов контракту, укладеного 02.02.2009 між ОСОБА_9 та Управлінням справами Верховної Ради АР Крим про прийняття ОСОБА_9 на посаду генерального директора РП КОК «Росія», останньому зайво нараховано та виплачено заробітної плати на суму 1190,00 грн., і як наслідок - зайво нараховано та сплачено внесків до державних цільових фондів на загальну суму 438,28 грн. Вказані виплати відповідач визначив як завдання матеріальної шкоди підприємству. (т.1.а.с.22).

Суд зазначає, що розпорядження Управління справами Верховної Ради АР Крим від 01.02.2010 року № 27-к було, як вбачається з матеріалів справи, отримано позивачем лише 08.02.2010 (т.2.а.с.68)

Як вбачається з матеріалів справи протягом 01.02.2010 - 08.02.2010 року ОСОБА_9 фактично працював на підприємстві.

Крім того, наказ від 08.02.2010 № 32-ЛС свідчить про проведення розрахунків з останнім при звільненні.

Облік робочого часу стосовно ОСОБА_9 було ведемо на підприємстві.

При цьому суд враховує, що при укладенні контракту з колишнім генеральним директором ОСОБА_9 в порушення ст. 48 КЗпП, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» питання оплати праці в Контракті не було віднесено до повноважень працедавця, яким стосовно Генерального Директора позивача булоУправління справами Верховної Ради АР Крим.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість визначення відповідачем порушень в частині виплати ОСОБА_9 1190,00 грн. та 438,28 - виплат до державних цільових фондів.

Щодо виплати колишньому Генеральному Директору РП КОК «Росія» матеріальної допомоги, не передбаченої контрактом судом встановлено наступне.

Відповідно до умов контракту, укладеного 01.02.2006:

- П.2.Розділу 1 - на підставі контракту виникли трудові відносини між керівником підприємства та органом управління майном;

- П.18 Розділу 3 - За виконання обов'язків, передбачених даним контрактом, керівнику нараховується заробітна плата за рахунок частини доходу підприємства в наслідок його господарської діяльності, виходячи з встановлених Керівнику:

А) посадового окладу в розмірі 1428,00 грн. та фактично відпрацьованого часу (до 4-хкратного розміру тарифної ставки молодшого медичного персоналу) та подальшому може змінюватись у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної платні та з урахуванням фінансових можливостей підприємства;

Б) щомісячної премії в розмірі до 100% нарахованої заробітної плати в залежності від виконання фінансових показників;

На випадок допущення на підприємстві нещасного випадку з настанням смерті з вини підприємства премія Керівнику не нараховується;

В) надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи в розмірі 50 % посадового окладу та фактично відпрацьованого часу.

- п. 19 - крім того, керівнику можуть виплачуватись:

- винагорода за підсумками роботи за рік відповідно діючого на підприємстві положення;

- винагороду за вислугу років відповідно до діючого на підприємстві положення;

- інші види виплат, передбачені колективним договором.

Відповідно до Колективного договору за 2008-2011 роки (т.1.а.с.142) (п.1.5.) положення даного колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства та є обов'язковими як для адміністрації так і для працівників підприємства.

Таким чином, з урахуванням п. 19 Контракту з ОСОБА_9 та п.1.5 Колективного договору на умови оплати праці генерального директора КРП КОК «Росія» поширюються норми колективного договору.

Відповідно до умов Контракту, укладеного між ОСОБА_9 та Управлінням справами Верховної Ради АР Крим 02.02.2009, строком дії до 02.02.2010 (т.2.а.с.12), згідно якому ОСОБА_9 призначається на посаду Генерального директора РП КОК «Росія», встановлені наступні умови матеріального забезпечення:

П.3.1. За виконання обов'язків, передбачених даним контрактом, керівнику нараховується заробітна плата за рахунок коштів підприємства, отриманих за результатами господарської діяльності , виходячи зі встановлених керівнику:

А) місячного посадового окладу в розмірі 2437,00 грн. (до 4-хкратного розміру тарифної ставки молодшого медичного персоналу) - відповідно до п.3.1.5 Колективного Договору Мінімальний посадовий оклад молодшої медичної сестри встановлено в розмірі 860,00 грн., 4-хкратний розмір, відповідно - 3440,00 грн. ;

Б) премії в розмірі посадового окладу (в наслідок допущення) на підприємстві нещасного випадку зі настанням смерті з вини підприємства премія Керівнику не нараховується. Премія не нараховується також у зв'язку з погіршенням якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни);

Г) надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи в розмірі 50% посадового окладу.

Вказані виплати нараховуються за фактично відпрацьований час .

П.3.2 Контракту - Крім того керівнику можуть виплачуватись : винагорода за результатами роботи за рік відповідно до діючого на підприємстві положення ; винагорода за вислугу років відповідно до діючого на підприємстві положення.

Виплати, про протиправність яких йдеться в вимогах відповідача було проведено з власних коштів підприємства.

Згідно п.1.5 Колективного договору , його положення поширюються на всіх працівників підприємства, до яких також належав Генеральний Директор.

Згідно п.п.3.3.5,3.3.9 Колективного договору встановлені виплати працівникам підприємства матеріальну допомогу у зв'язку зі зростанням цін та на здешевлення вартості харчування(т.2.а.с.23).

Таким чином, матеріальна допомога на здешевлення вартості харчування на загальну суму 1465,87 грн. , матеріальна допомога у зв'язку з ростом цін і інфляційним процесом на суму 13630,67 грн. протягом 2009-2010, висновок про безпідставність виплати якої ОСОБА_9 зроблено відповідачем в Акті ревізії, виплачена відповідно до умов Колективного договору, отже відповідач необґрунтовано зробив зазначені висновки.

Крім того, відповідачем встановлено, що в порушення умов п.3.1 контракту з Генеральним директором ОСОБА_9 та п.1.ч.3 Постанови № 859 в 2009 премія останньому виплачувалась виходячи з розміру 4140,00 грн., а не 2437,00 грн., що призвело до переплати в розмірі 12480,86 грн. і як наслідок, зайво нараховано 4596,70 грн. внесків до державних цільових фондів.

Згідно Акту ревізії (т.1а.с.23) відповідачем зазначено, що позивачем неправомірно нараховано премію ОСОБА_9 виходячи з посадового окладу в розмірі 4140,0грн., оскільки вказана сума включає в себе власно посадовий оклад (2437,00 грн.), надбавку за інтенсивність і особливий характер праці в розмірі 50%(1218,50 грн.) та 20% щомісячної надбавки за почесне звання «Заслужений працівник сфери послуг України»(487,40 грн.).

Вказане, на думку відповідача, порушує п. 3.1. Контракту та ч.3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств»

Судом встановлено, що згідно п.3.3.1 Колективного договору премія працівникам підприємства виплачується за виробничі результати відповідно до Положення про преміювання,яке є додатком до Колективного договору (т.2.а.с 23).

Судом встановлено, що згідно штатного розпису РП «КОК «Росія» на 2009 рік (т.2.а.с.51), посадовий оклад Генерального директора встановлено в розмірі 4140,00 грн.

Проте, відповідачем не враховано, що Генеральному Директору ОСОБА_9 відповідно до штатного розпису до посадового окладу позивача також увійшло доплата до схемного посадового окладу за звання «Заслуженого працівника сфери послуг України з урахуванням підвищення посадового окладу за присвоєння Указом Президента України від 18.02.2004 почесного звання на 20% та надбавки за складність , напруженість роботи у розмірі 50% від схемного посадового окладу.

Суд також враховує, що відповідно п. 4 Постанови Ради Міністрів АР Крим від 18.12.2001 № 491 «Про застосування контрактної форми найму керівників підприємств, що належить АР Крим, оплата праці, та інші питання , пов'язані з матеріальним забезпеченням керівника підприємства, що належить АР Крим, які визначаються контрактом , здійснюються за рахунок коштів підприємства та встановлюються в прямій залежності від результатів фінансової та виробничої діяльності підприємства, відповідно до законів України та нормативно-правових актів АР Крим.

Таким чином суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача й в цій частині.

Також відповідачем встановлено, що в порушення п.1ч.6 Постанови № 859, п.3.4 контракту при звільнені з одночасним виходом на пенсію Генеральному директору ОСОБА_9 в лютому 2010 році зайво нараховано та виплачено одноразової виплати на суму 19040,00 грн. (10 посадових окладів замість 6);

Судом встановлено, що Загальними зборами трудового колективу 25.03.2009 РП КОК «Росія» було затверджено Додаткову угоду до Колективного договору на 2008-2011, згідно з яким до Розділу VІІІ «Розвиток соціальної сфери, соціально-трудові пільги, гарантії, компенсації» внесено п.12 в наступній редакції:

- Ввести до Положення про привласнення звання «Почесний працівник РПКОК «Росія» (додаток № 15 до Колективного договору)(т.2.а.с.35), яке є невід'ємною частиною Колективного договору.

А) привласнювати звання «Почесний працівник РП КОК «Росія» на підставі Положеня про привласнення звання «Почесний працівник РП КОК «Росія»;

Б) проводити доплату за привласнене звання «Почесний працівник РП КОК «Росія» в розмірі 10% від схемного посадового окладу;

В) при звільнені у зв'язку з виходом на заслужений відпочинок єдино разова виплата не більше 10-ті окладів.

Судом встановлено, та підтверджується Актом ревізії, що наказ про присвоєння почесного звання ОСОБА_9 - «Почесний працівник РП КОК «Росія» видано 08.02.2010 (т.1 а.с.248).

Суд погоджується з відповідачем, що вказана дата є поза терміном дії Контракту, проте, як вже встановлено, саме 08.02.2010 було видано наказ про звільнення ОСОБА_9 через отримання з Управління справами Верховної Ради АР Крим відповідного розпорядження.

Відповідач не взяв до уваги вказане положення, оскільки на його думку воно є недіючим на час проведення виплат через відсутність реєстрації у встановленому порядку, що було здійснено у виконавчому комітеті Ялтинської міської ради тільки в 01 липня 2010 року за № 1168.

Суд не погоджується з доводами відповідача у зв'язку з тим, що частиною 2 п. 1 Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 225 передбачено, що повідомна реєстрація угод, колективних договорів проводиться з метою забезпечення можливості для врахування їх умов під час розгляду трудових спорів (індивідуальних і колективних), що можуть виникнути за результатами застосування норм цих угод (договорів) уповноваженими на те органами, і засвідчує автентичність примірників і копії, поданих на реєстрацію.

Проте відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 №3356-XII колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.

Суд зазначає, що вказані доповнення підписані всіма представникам сторін 25.03.2009 (т.2.а.с.34), отже вказана угода є чинною з 25.03.2009 року.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача про зайву виплату 19040,00 грн. в якості разової допомоги при звільненні.

Суд також враховує, що письмові вимоги про усунення порушень в частині відшкодування виплат ОСОБА_9 суперечать п. 1 ст. 1215 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї , надані фізичній особі, як засіб до існування , якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки і недобросовісності з боку набувача, не підлягають поверненню, що також зазначено в листі про результати розгляду скарги від 30.11.2010 за вих. № 08-14/2709 (т.1.а.с.55) Головного Контрольно-ревізійного управління.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування п. 4 Письмових вимог про усунення порушень.

Щодо порушень, викладених в п. 5 Письмових вимог КРУ в Волинській області «Про усунення виявлених порушень» від 04.08.2010 № 03-040-14-14/4437, які полягають у незабезпеченні укладання договорів оренди майна суд зазначає таке.

Як було визначено вище , відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів , необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів або використовують державне чи комунальне майно.

Як зазначено в Акті ревізії № 320-14/07, Відповідачем висновки про зазначені порушення встановлені проведенням ревізії порядку та відповідності умов укладених договорів оренди нежитлових приміщень.

Відповідач зазначив, що позивачем укладено договір про надання послуг від 24.06.2008 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, з метою забезпечення позивачем необхідних умови для надання послуг по організації бару для обслуговування відпочиваючих, аналогічні договори , укладені між позивачем та фізичними особами. Копії договорів залучено до матеріалів справи.

Суд зазначає, що вказаними висновками відповідач фактично надав оцінку законності укладених договорів (т.1.а.с.164-214) .

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На думку суду державний фінансовий контроль не передбачає вивчення питання законності укладання позивачем угод, не відноситься вирішення зазначеного питання і до державного фінансового аудиту, який є різновидом державного фінансового контролю та полягає , перш за все, у перевірці та аналізі правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Суд вважає необхідним визначити, що питання вивчення законності укладення будь-яких договорів не відносяться до компетенції державної контрольно-ревізійної служби , а має бути здійснений іншими контролюючими органами в порядку, встановленому чинним законодавством України .

Вивчивши зазначені вище факти , суд прийшов до висновку, що, включаючи на до письмових вимог висновки про необхідність укладання договорів оренди та недоотримання в наслідок їх не укладання коштів, відповідач діяв за межами повноважень, передбачених чинним законодавством України, та у спосіб, що невстановлений у Законі України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", використовуючи надані йому повноваженя з метою, для досягнення якою ці повноваження не надані.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість п. 5 письмових вимог.

Враховуючи, викладене, суд дійшов висновку про протиправність пунктів 3,4,5 письмових вимог КРУ в Волинській області «Про усунення виявлених порушень» від 04.08.2010 № 03-040-14-14/4437, направлені на адресу Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності відповідно до акту від 08.07.2010 № 320-14/07.в наслідок чого вони підлягають скасуванню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що наслідком визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування.

Позивач у позовній заяві просить відмінити (скасувати) письмові вимоги, а вимогу про визнання їх протиправним не заявляє.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати письмові вимоги КРУ в Волинській області «Про усунення виявлених порушень» від 04.08.2010 № 03-040-14-14/4437, направлені на адресу Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності відповідно до акту від 08.07.2010 № 320-14/07.

За таких обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що спір має немайновий характер, суд задовольняє позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування письмових вимог відповідача, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача з Державного бюджету України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3,40 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.11.11р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 21.11.11р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати тертій, четвертий та п'ятий пункти Письмових вимог КРУ в Волинській області «Про усунення виявлених порушень» від 04.08.2010 № 03-040-14-14/4437, направлені на адресу Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності відповідно до акту від 08.07.2010 № 320-14/07;

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» (вул. Комунарів, 12, м. Ялта, АР Крим, 98613, ідентифікаційний код 16331584) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.