Ухвала

від 20.11.2014 по справі 2а-6789/11/0170/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м.Київ К/800/26191/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Чалий С.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за позовом Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» до Контрольно-ревізійного управління у Волинській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги від 04 серпня 2010 року № 03-040-14-14/4437, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року Республіканське підприємство «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» звернулось до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління у Волинській області, в якому, з урахуванням клопотання від 15 серпня 2011 року, просило визнати протиправними дії відповідача, які полягають в наданні безпідставних і протиправних висновків в акті ревізії фінансово-господарської діяльності за № 320/14/07; скасувати п.п.3, 4, 5 вимог про усунення порушень від 04 серпня 2010 року № 03-040-14-14/4437.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про протиправність дій відповідача щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності за відсутності відповідних повноважень, посилаючись на те, що позивач не є підконтрольним органом (установою) контрольно-ревізійним органам; також позивач зазначав про безпідставність висновків вимоги щодо порушень підприємством вимог законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано третій, четвертий та п'ятий пункти письмових вимог КРУ в Волинській області «Про усунення виявлених порушень» від 04 серпня 2010 року № 03-040-14-14/4437, направлені на адресу Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності відповідно до акту від 08 липня 2010 року № 320-14/07; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили із протиправності пунктів вимог відповідача про усунення порушень та необхідності їх скасування.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Державна фінансова інспекція у Волинській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Республіканське підприємство «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» у поданих запереченнях просить залишити судові рішення без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на 2-й квартал 2010 на підставі направлень від 14 травня 2010 року та від 17 травня 2010 року посадовими особами Головного КРУ проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» за період 2008-2009 роки та завершений звітний період 2010 року. За результатами ревізії 08 липня 2010 року складено акт №230-14/07.

На підставі акту від 08 липня 2010 року №230-14/07 відповідачем 04 серпня 2010 року за вих.№03-040-14-14/4437 позивачу надіслано вимогу про усунення порушень. Позивачем оскаржено вимогу в частині:

- п.3 - вжити заходів щодо повернення незаконно наданої благодійної допомоги в сумі 315,98 тис.грн., в тому числі шляхом претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України;

- п.4 - забезпечити відшкодування коштів в сумі 47,81 тис.грн., використаних на виплату матеріальної допомоги, премії та доплати до посадового окладу у завищених розмірах, а також коштів в сумі 10,58 тис.грн., зайво сплачених до державних цільових фондів внаслідок порушень при оплаті праці. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України;

- п.5 - забезпечити укладання договорів оренди у разі використання нежитлових приміщень підприємства сторонніми юридичними та фізичними особами. Вжити заходи щодо надходження орендної плати в загальній сумі 27,8 тис.грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Із загальної суми отриманої орендної плати, належну частку спрямувати в дохід місцевого бюджету.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія».

Як вказано в акті від 08 липня 2010 року №230-14/07, відповідачем при проведенні ревізії встановленою, що в порушення фінансових планів підприємства позивачем передано як благодійна допомога на підставі листів Управління справами Верховної ради АР Крим на баланс Верховної Ради АР Крим транспортний засіб - автомобіль марки Toуota Land Cruiser-120, 2008 року випуску, відповідно до п.1.1 Статуту позивача, який передбачає здійснення діяльності з забезпечення діяльності Верховної Ради АР Крим. Також було встановлено надання благодійної допомоги Управлінню Пенсійного фонду України м.Ялта у вигляді 47 пачок паперу вартістю 2000 грн. та Ялтинській гімназії ім.А.П.Чехова в грошовому еквіваленті в розмірі 4000 грн., а також дошкільному садочку № 22 пилосос вартістю 1500,05 грн.

За висновком відповідача, порушення полягає у тому, що в фінансових планах не передбачено надання підприємством благодійної допомоги.

Внаслідок вказаного порушення у формі №1 «Баланс» завищено у рядку 352 «Непокритий збиток» на суму 4000 грн. у 2008 , та 311975,25 грн. у 2009, чим порушено п.1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

У п.2.1 Статуту позивача встановлено, що Підприємство забезпечує діяльність Верховної ради АР Крим.

Відповідно до ч.1 ст.19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР до валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

В силу ст.7 вказаного Закону Управління Верхової Ради АР Крим, Управління Пенсійного фонду України, шкільні та дошкільні заклади відносяться до неприбуткових установ та організацій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління справами Верховної Ради АР Крим листом від 27 грудня 2008 року за вих. № 3703/680 направило прохання про передачу в порядку благодійної допомоги з балансу позивача на баланс Управління справами Верховної ради АР Крим автомобіль марки Toуota Land Cruiser 120, 2008 року випуску.

Розпорядженням від 29 грудня 2008 року по управлінню справами Верховної ради АР Крим за № 37-01/67 на баланс Управління прийнято вказаний транспортний засіб відповідно до акту приймання-передачі та видаткової накладної від 29 грудня 2008 року № 959.

Отже, висновки відповідача про передачу автомобіля без погодження з органом управління не відповідають фактичним обставинам, оскільки ініціатива про його передачу належить саме органу управління майном позивача - Управлінню справами Верховної Ради АР Крим.

Листом від 24 вересня 2009 року Ялтинська гімназія звернулась до позивача з проханням надати благодійну допомогу, до якого було додано довідку про неприбутковість організації, яку надано відповідно до платіжного доручення від 24 вересня 2008 року № 1837 в сумі 4000 грн.

Листом від 01 грудня 2009 року за вих.№ 41 до позивача з проханням надати благодійну допомогу на придбання пилососу звернувся дошкільний навчальний заклад №22, до якого було додано довідка про неприбутковість закладу.

За накладною від 24 грудня 2009 року № 929 позивачем на адресу ясель-саду № 22 передано пилосос т7/1 вартістю 1500,05 грн.

На підставі листа Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта від 17 листопада 2009 року за вих. № 16753/01-05 позивачем надано в якості благодійної допомоги папір А-4.

Оскільки у 2008 році позивач отримав чистий прибуток на суму 2504 тис.грн., в 2009 році - 2657 тис.грн., судами попередніх інстанцій правомірно визнано помилковим твердження відповідача про спричинення наданням благодійної допомоги матеріальних збитків підприємства у зв'язку з недотриманням фінансового плану підприємства.

У зв'язку з викладеним колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування п.3 вимоги.

Щодо п.4 вимоги від 04 серпня 2010 року № 03-040-14-14/4437, у акті ревізії зазначено, що в порушення умов контракту, укладеного 02 лютого 2009 року між ОСОБА_7 та Управлінням справами Верховної Ради АР Крим про прийняття ОСОБА_7 на посаду генерального директора РП КОК «Росія», останньому зайво нараховано та виплачено заробітної плати на суму 1190 грн., і як наслідок зайво нараховано та сплачено внесків до державних цільових фондів на загальну суму 438,28 грн. Вказані виплати відповідач визначив як завдання матеріальної шкоди підприємству. Крім того, відповідачем встановлено, що в порушення умов п.3.1 контракту з Генеральним директором ОСОБА_7 та п.1.ч.3 Постанови № 859 в 2009 році премія останньому виплачувалась виходячи з розміру 4140 грн., а не 2437 грн., що призвело до переплати в розмірі 12480,86 грн. і як наслідок, зайво нараховано 4596,70 грн. внесків до державних цільових фондів. Також встановлено, що ОСОБА_7 виплачено виплати, не передбачені контрактом у вигляді матеріальної допомоги на здешевлення вартості харчування на загальну суму 1465,87 грн., матеріальну допомогу у зв'язку з ростом цін і інфляційним процесом на суму 13630,67 грн. протягом 2009-2010 років, і як наслідок, заяво перераховано до державних цільових фондів в сумі 5544,96 грн. В порушення п.1 ч.6 Постанови № 859, п.3.4 контракту, при звільнені з одночасним виходом на пенсію Генеральному директору ОСОБА_7 в лютому 2010 році зайво нараховано та виплачено одноразової виплати на суму 19040 грн. (10 посадових окладів замість 6).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням справами Верховної Ради АР Крим, як органом управління майном позивача, та ОСОБА_7 01 лютого 2006 року укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_7 призначено на посаду Генерального Директора РП КОК «Росія» строком на 3 роки; 02 лютого 2009 року з ОСОБА_7 укладено контракт на строк до 02 лютого 2010 року.

Розпорядженням Управління справами Верховної Ради АР Крим від 01 лютого 2010 року ОСОБА_7 звільнений з посади з 01 лютого 2010 року у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

02 лютого 2010 року на посаду Генерального Директора РП КОК «Росія» на строк з 02 лютого 2010 року по 02 лютого 2015 року прийнятий ОСОБА_8 Відповідно до табелю обліку робочого часу за лютий 2010 року ОСОБА_7 на посаді Генерального директора працював по 08 лютого 2010 року (звільнений наказом Генерального Директора ОСОБА_9 від 08 лютого 2010 року № 32-ЛС).

Розпорядження Управління справами Верховної Ради АР Крим від 01 лютого 2010 року №27-к отримано позивачем лише 08 лютого 2010 року.

Тобто ОСОБА_7 фактично працював на підприємстві ще протягом 01 лютого 2010 року - 08 лютого 2010 року, наказ від 08 лютого 2010 року № 32-ЛС свідчить про проведення розрахунків з останнім при звільненні.

Судами правомірно враховано, що при укладенні контракту з колишнім генеральним директором ОСОБА_7 в порушення ст.48 КЗпП, ст.1 Закону України «Про оплату праці», питання оплати праці в контракті не було віднесено до повноважень працедавця, яким стосовно Генерального Директора позивача було Управління справами Верховної Ради АР Крим.

Отже, висновки відповідача щодо встановлення порушення в частині виплати ОСОБА_7 1190 грн. та 438,28 грн. виплат до державних цільових фондів є необґрунтованими.

Щодо виплати колишньому Генеральному Директору РП КОК «Росія» матеріальної допомоги, не передбаченої контрактом, то в п.18 Розділу 3 контракту від 01 лютого 2006 року встановлено, що за виконання обов'язків, передбачених даним контрактом, керівнику нараховується заробітна плата за рахунок частини доходу підприємства в наслідок його господарської діяльності, виходячи з встановлених керівнику: а) посадового окладу в розмірі 1428,00 грн. та фактично відпрацьованого часу (до 4-хкратного розміру тарифної ставки молодшого медичного персоналу) та подальшому може змінюватись у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної платні та з урахуванням фінансових можливостей підприємства; б) щомісячної премії в розмірі до 100% нарахованої заробітної плати в залежності від виконання фінансових показників; в) надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи в розмірі 50 % посадового окладу та фактично відпрацьованого часу.

У п.19 контракту передбачено крім того, що керівнику можуть виплачуватись: винагорода за підсумками роботи за рік відповідно діючого на підприємстві положення; винагороду за вислугу років відповідно до діючого на підприємстві положення; інші види виплат, передбачені колективним договором.

Колективним договором за 2008-2011 роки встановлено, що положення даного колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства та є обов'язковими як для адміністрації так і для працівників підприємства (п.1.5).

Отже, з урахуванням п.19 контракту та п.1.5 Колективного договору на умови оплати праці генерального директора КРП КОК «Росія» поширюються норми колективного договору.

Відповідно до п.3.1 контракту від 02 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_7 та Управлінням справами Верховної Ради АР Крим, за яким ОСОБА_7 призначений на посаду Генерального директора РП КОК «Росія», за виконання обов'язків, передбачених даним контрактом, керівнику нараховується заробітна плата за рахунок коштів підприємства, отриманих за результатами господарської діяльності, виходячи зі встановлених керівнику: а) місячного посадового окладу в розмірі 2437 грн. (до 4-х кратного розміру тарифної ставки молодшого медичного персоналу); б) премії в розмірі посадового окладу (в наслідок допущення) на підприємстві нещасного випадку зі настанням смерті з вини підприємства премія Керівнику не нараховується. Премія не нараховується також у зв'язку з погіршенням якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни); г) надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи в розмірі 50% посадового окладу. Вказані виплати нараховуються за фактично відпрацьований час.

У п.3.2 контракту передбачено, що керівнику можуть виплачуватись: винагорода за результатами роботи за рік відповідно до діючого на підприємстві положення; винагорода за вислугу років відповідно до діючого на підприємстві положення.

Виплати, про протиправність яких йдеться в вимогах відповідача проведено з власних коштів підприємства.

У п.п.3.3.5, 3.3.9 колективного договору встановлені виплати працівникам підприємства матеріальної допомоги у зв'язку зі зростанням цін та на здешевлення вартості харчування.

Отже, матеріальна допомога на здешевлення вартості харчування на загальну суму 1465,87 грн., матеріальна допомога у зв'язку з ростом цін і інфляційним процесом на суму 13630,67 грн. протягом 2009-2010 виплачена відповідно до умов колективного договору.

Щодо порушення умов п.3.1 контракту з Генеральним директором ОСОБА_7 та п.1.ч.3 Постанови № 859 по виплаті останньому в 2009 премії виходячи з розміру 4140 грн., а не 2437 грн., що призвело до переплати в розмірі 12480,86 грн. і як наслідок, зайвого нарахування 4596,70 грн. внесків до державних цільових фондів судами відзначено, що відповідно до п.3.3.1 Колективного договору премія працівникам підприємства виплачується за виробничі результати відповідно до Положення про преміювання, яке є додатком до Колективного договору.

Згідно штатного розпису РП «КОК «Росія» на 2009 рік посадовий оклад Генерального директора встановлено в розмірі 4140 грн.

При цьому відповідачем не враховано, що Генеральному Директору відповідно до штатного розпису до посадового окладу позивача також увійшла доплата до схемного посадового окладу за звання «Заслуженого працівника сфери послуг України» з урахуванням підвищення посадового окладу за присвоєння Указом Президента України від 18 лютого 2004 року почесного звання на 20% та надбавки за складність, напруженість роботи у розмірі 50% від схемного посадового окладу.

Крім того, відповідно п.4 постанови Ради Міністрів АР Крим від 18 грудня 2001 року №491 Про застосування контрактної форми найму керівників підприємств, що належить АР Крим оплата праці, та інші питання, пов'язані з матеріальним забезпеченням керівника підприємства, що належить АР Крим, які визначаються контрактом, здійснюються за рахунок коштів підприємства та встановлюються в прямій залежності від результатів фінансової та виробничої діяльності підприємства, відповідно до законів України та нормативно-правових актів АР Крим.

Щодо порушення п.1 ч.6 постанови №859 та п.3.4 контракту по виплаті Генеральному директору ОСОБА_7 при звільнені з одночасним виходом на пенсію в лютому 2010 році одноразової виплати на суму 19040 грн. (10 посадових окладів замість 6), судами встановлено, що 25 березня 2009 року Загальними зборами трудового колективу РП КОК «Росія» затверджено Додаткову угоду до Колективного договору на 2008-2011 роки, згідно з яким до Розділу VІІІ «Розвиток соціальної сфери, соціально-трудові пільги, гарантії, компенсації» внесено п.12 в наступній редакції: ввести до Положення про присвоєння звання «Почесний працівник РПКОК «Росія» (додаток № 15 до Колективного договору), яке є невід'ємною частиною Колективного договору: а) присвоювати звання «Почесний працівник РП КОК «Росія» на підставі Положення про привласнення звання «Почесний працівник РП КОК «Росія»; б) проводити доплату за звання «Почесний працівник РП КОК «Росія» в розмірі 10% від схемного посадового окладу; в) при звільнені у зв'язку з виходом на заслужений відпочинок єдино разова виплата не більше 10-ти окладів.

Наказ про присвоєння почесного ОСОБА_7 звання «Почесний працівник РП КОК «Росія» видано 08 лютого 2010 року. Наказ про звільнення ОСОБА_7 через отримання з Управління справами Верховної Ради АР Крим відповідного розпорядження виданий також 08 лютого 2010 року.

За вказаними обставинами суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку щодо скасування п.4 вимог про усунення порушень.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо скасування п.5 вимоги від 04 серпня 2010 року № 03-040-14-14/4437, яким встановлено порушення ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо незабезпечення укладання договорів оренди майна та неперерахування до бюджету АР Крим коштів, отриманих від здачі приміщень в оренду, виходячи із встановленого судами факту укладення договорів про надання послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді