Постанова

від 04.12.2012 по справі 2а-1670/6756/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6756/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Пусана Є.В.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Компанія "Тацна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2012 року Приватне підприємство "Компанія "Тацна" (далі - ПП "Компанія "Тацна", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0012452301/157 від 20.09.2012 та №0012442301/1444 від 20.09.2012.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що порушень податкового законодавства, викладених в акті перевірки №3504/22-209/36195117 від 10.09.2012, не вчиняв. Посилався на те, що в результаті його взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_3 в серпні 2011 року, ним, на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 5652,80 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між позивачем та його контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, рахунками, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, господарські операції з цим суб'єктом господарювання відповідали вимогам закону.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в ході розгляду справи заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В письмових запереченнях відповідач посилався на те, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: - завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за вересень 2011 року на суму ПДВ - 1469,00 грн, - занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на 2259,00 грн. Зазначав, що позивачем у серпні 2011 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_3 неправомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 3727,93 грн, оскільки позивачем не було підтверджено фактичного транспортування товару, а саме, не було надано товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей. Крім того, згідно "Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів" на момент проведення перевірки встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту ПП "Компанія "Тацна" (5652,80 грн) та податкових зобов'язань ФО-П ОСОБА_3 (1929,82 грн). Окрім цього, в ході перевірки також встановлено факт взаємовідносин у серпні 2011 року ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ "Строймаркет", яке відсутнє за юридичною адресою, тобто фінансово-господарська діяльність якого за юридичною адресою не здійснюється, а також якому 15.08.2011 анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Компанія "Тацна" (код ЄДРПОУ 36195117) зареєстроване 22.12.2008 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію №1 585 102 0000 006636. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100159798 від 16.01.2009 (том 1 а.с. 28)/.

У період з 28.08.2012 по 03.09.2012 Кременчуцькою ОДПІ, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу Кременчуцької ОДПІ від 28.08.2012 №1984, у зв'язку із поданням неповної відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ №10814/10/23-112 від 28.05.2012, проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Компанія "Тацна" по питанню взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_3 за період з 01.07.2011 по 30.09.2011.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №3504/22-209/36195117 від 10.09.2012 (том 1 а.с. 11-23), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за вересень 2011 року на суму ПДВ - 1469,00 грн та занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на 2259,00 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 20.09.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0012442301/1444, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2823,75 грн, в тому числі 2259,00 грн - основний платіж, 564,75 грн - штрафна (фінансова) санкція (том 1 а.с. 24);

- №0012452301/157, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1469,00 грн (том 1 а.с. 26).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0012452301/157 від 20.09.2012 та №0012442301/1444 від 20.09.2012.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ №0012452301/157 від 20.09.2012 та №0012442301/1444 від 20.09.20122, суд виходить з наступного.

Як слідує із акта перевірки №3504/22-209/36195117 від 10.09.2012, висновок про неправомірність включення ПП "Компанія "Тацна" у серпні 2011 року до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 3727,93 грн в результаті придбання у ФО-П ОСОБА_3 товарів (будівельних матеріалів) податкова інспекція обґрунтовує тим, що позивачем не підтверджено фактичного транспортування товару, а саме, не було надано товарно-транспортні накладні.

Перевіряючими в акті перевірки зазначалося також про те, що згідно "Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту ПП "Компанія "Тацна" (5652,80 грн) та податкових зобов'язань ФО-П ОСОБА_3 (1929,82 грн) за серпень 2011 року.

Окрім цього, Кременчуцькою ОДПІ отримано довідку від ДПІ у Московському районі м. Харкова "Про результати проведення зустрічної звірки ФО-П ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Строймаркет" (код ЄДРПОУ 30092530) за період з 01.08.2011 по 31.08.2011".

Зі змісту вказаної довідки слідує, що фахівцями ДПІ в м. Сєвєродонецьк складено акт від 01.11.2011 №43/23-30092530 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Строймаркет" (код ЄДРПОУ 30092530) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФО-П ОСОБА_3 за серпень 2011 року, згідно якого підприємство не знаходиться за податковою адресою: АДРЕСА_1 Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Строймаркет" анульовано 15.08.2011 на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.08.2011 №85.

Враховуючи той факт, що ТОВ "Строймаркет" відсутнє за юридичною адресою, а також той факт, що в ході опитування посадових осіб ТОВ "Строймаркет" ОСОБА_4 (директор) та ОСОБА_5 (головний бухгалтер) з питання здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства ніхто з них не надав пояснень з цього приводу, в тому числі й по фінансово-господарським взаємовідносинам між ТОВ "Строймаркет" та ФО-П ОСОБА_3, ДПІ у м. Сєвєродонецьк було доцільним залишити ТОВ "Строймаркет" в категорії "податкова яма".

Враховуючи викладене, фахівцями ДПІ у м. Сєвєродонецьк зроблено висновок, що у ТОВ "Строймаркет" відсутній факт реального вчинення господарських операцій за серпень 2011 року та звітність не може бути визнана як податкова звітність.

Отже, при дослідженні взаємовідносин між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ "Строймаркет" встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій (відповідно, і виникнення об'єкту оподаткування), на підставі яких ФО-П ОСОБА_3 визначені суми податкового кредиту по ТОВ "Строймаркет" у серпні 2011 року.

У ФО-П ОСОБА_3 відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статті 198 Податкового кодексу України, в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з придбання будівельних матеріалів у ТОВ "Строймаркет".

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 30.03.2011 між ПП "Компанія "Тацна" (покупець) та ФО-П ОСОБА_3 (продавець) укладено договір купівлі-продажу №118, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити будівельні матеріали в асортименті і кількості згідно накладних, а покупець купити його на умовах даного Договору. Передача товару відбувається партіями, згідно заявок покупця, на складі продавця. Покупець оплачує товари за цінами, вказаними у рахунках-фактурах (том 1 а.с. 29-30).

На виконання умов вказаного договору в серпні 2011 року позивачем здійснено господарську операцію з придбання у ФО-П ОСОБА_3 будівельних матеріалів на загальну суму 33916,89 грн, в тому числі ПДВ - 5652,80 грн.

За результатами здійснення такої господарської операції ФО-П ОСОБА_3 виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні (том 1 а.с. 30-54, 166-191).

Дослідивши податкові накладні, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Згідно виписаних ФО-П ОСОБА_3, за результатами реалізації позивачу будівельних матеріалів, податкових накладних, позивачем включено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 5652,80 грн до складу податкового кредиту за серпень 2011 року та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний період (том 1 а.с. 212-215).

Судом встановлено, що розрахунки між суб'єктами господарювання за придбаний позивачем товар проводилися у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ФО-П ОСОБА_3 Так, в рахунок оплати за відвантажений товар позивачем було перераховано на користь контрагента кошти у сумі 33946,49 грн згідно платіжних доручень: №96 від 17.08.2011, №121 від 31.08.2011, №108 від 22.08.2011, №98 від 17.08.2011, №118 від 30.08.2011, №110 від 22.08.2011, №107 від 19.08.2011, №109 від 22.08.2011, №119 від 30.08.2011, №112 від 23.08.2011, №76 від 01.08.2011, №77 від 01.08.2011, №95 від 16.08.2011, №100 від 18.08.2011 та №80 від 11.08.2011, копії яких наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 201-204, 206, 208). При цьому, заборгованість ФО-П ОСОБА_3 перед ПП "Компанія "Тацна", як на момент проведення перевірки так і станом на 01.12.2012, становить 29,78 грн, що підтверджується довідкою позивача вих. №20 від 03.12.2012 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за листопад 2012 року (том 2 а.с. 41-42), та про що податковим органом також зазначалося в акті перевірки №3504/22-209/36195117 від 10.09.2012 (том 1 а.с. 21).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу із журналу реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності отримувались уповноваженою особою ПП "Компанія "Тацна" - ОСОБА_6 на підставі довіреностей №2/08-11 від 01.08.2011, №4/08-11 від 01.08.2011, №9/08-11 від 11.08.2011, №15/08-11 від 16.08.2011, №17/08-11 від 17.08.2011, №20/08-11 від 18.08.2011, №22/08-11 від 19.08.2011, №23/08-11 від 23.08.2011, №24/08-11 від 23.08.2011, №27/08-11 від 30.08.2011, №28/08-11 від 30.08.2011 та №34/08 від 30.08.2011 (том 1 а.с. 196-199).

Як встановлено судом, придбаний позивачем у ФО-П ОСОБА_3 товар у відповідності до пункту 2.8 договору купівлі-продажу транспортувався силами та за рахунок ПП "Компанія "Тацна", що підтверджується доданими до матеріалів справи документами, а саме: наказом ТОВ "Універсальна фірма "Татон" №7-юр від 09.02.2009 "Про автотранспорт" (том 1 а.с. 220), копією трудової книжки ОСОБА_6 (том 1 а.с. 221), наказом ПП "Компанія "Тацна" №6 від 05.01.2009 "Про особовий склад" (том 1 а.с. 222), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (том 1 а.с. 223), договором оренди автомобіля від 24.01.2011 (том 1 а.с. 224-225), подорожніми листами (том 1 а.с. 226-227), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 103 (том 2 а.с. 31), а також поясненнями громадянина ОСОБА_6, що здійснював перевезення товару, який допитаний судом в якості свідка.

Посилання перевіряючих в акті перевірки №3504/22-209/36195117 від 10.09.2012 на факт відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, які б підтверджувати реальність транспортування придбаних позивачем у ФО-П ОСОБА_3 товарів, судом оцінюються критично у зв'язку з наступним.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарської операції є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи, а також видаткові та податкові накладні, які підтверджують використання придбаних позивачем товарів в господарській діяльності.

Також суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В ході розгляду справи судом встановлено, що придбаний позивачем товар використовувався у його господарській діяльності. Так, долучені представником позивача до матеріалів справи документи свідчать про те, що придбані ПП "Компанія "Тацна" у серпні 2011 року у ФО-П ОСОБА_3 товарно-матеріальні цінності на суму 33916,89 грн на протязі серпня, вересня, жовтня 2011 року були реалізовані на користь ТОВ "Універсальна фірма "Татон". Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи: договором купівлі-продажу від 01.04.2011 №01-04, податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, банківськими виписками (том 1 а.с. 229, 240-250, том 2 а.с. 1-7, 10-29).

Суд зауважує, що як встановлено в ході перевірки та підтверджено судовим розглядом, загальна сума господарської операції між позивачем та ФО-П ОСОБА_3 з придбання у серпні 2011 року будівельних матеріалів склала 33916,89 грн, в тому числі ПДВ в сумі 5652,80 грн, яка включена до складу податкового кредиту серпня 2011 року . При цьому, перевіряючі дійшли до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ лише в розмірі 3727,93 грн. Таким чином, фактично Кременчуцькою ОДПІ не заперечується реальність поставки ФО-П ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу №118 від 30.03.2011 на користь позивача в серпні 2011 року товарно-матеріальних цінностей на суму 11548,92 грн, в тому числі ПДВ 1924,82 грн.

Висновок щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту в серпні 2011 року суми ПДВ в розмірі 3727,93 грн відповідач також обґрунтовує встановленням в ході перевірки розбіжностей між сумами податкового кредиту ПП "Компанія "Тацна" (5652,80 грн) та податкових зобов'язань ФО-П ОСОБА_3 (1929,82 грн).

Дані доводи податкового органу судом оцінюються критично, оскільки зі змісту долучених до матеріалів справи розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) позивача та його контрагента за серпень 2011 року судом таких розбіжностей не встановлено (том 2 а.с. 44-49).

Крім того, необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Із наданих представником ПП "Компанія "Тацна" пояснень слідує, що придбані у ФО-П ОСОБА_7 товарно-матеріальні цінності реалізовувалися позивачем на користь ТОВ "Універсальна фірма "Татон" із націнкою 15-20%, що свідчить про отримання ПП "Компанія "Тацна" позитивного економічного ефекту від вчинення даної господарської операції.

Щодо висновку відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ФО-П ОСОБА_3, контрагентом якого в свою чергу являється ТОВ "Строймаркет", яке має ознаки фіктивності, то ним не доведено, що придбаний позивачем товар у ФО-П ОСОБА_3 було фіктивно придбано у даного контрагента в результаті неправомірного обміну первинними документами з метою незаконного формування сум податкового кредиту та заниження сум податкових зобов'язань.

При цьому, суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11).

Щодо контрагента позивача - ФО-П ОСОБА_3, судом зазначається, що факту визнання недійсним або анулювання його свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника ПДВ на момент здійснення спірних господарських операцій судом не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів. При цьому, суд зазначає, що податковим органом не надано суду доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ФО-П ОСОБА_3, за наслідками господарських операцій з яким останнім сформовано податковий кредит, вимог податкового законодавства, в результаті чого вказаному підприємцю визначені податкові зобов'язання, в тому числі за наслідками операцій з позивачем у справі, про що прийняті податкові повідомлення-рішення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП "Компанія "Тацна" чи його контрагента - ФО-П ОСОБА_3, судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ПП "Компанія "Тацна" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №3504/22-209/36195117 від 10.09.2012, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0012452301/157 від 20.09.2012 та №0012442301/1444 від 20.09.2012.

Оскільки відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень №0012452301/157 від 20.09.2012 та №0012442301/1444 від 20.09.2012 не довів, позовні вимоги ПП "Компанія "Тацна" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 107,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Компанія "Тацна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 20 вересня 2012 року №0012452301/157 та №0012442301/1444.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Компанія "Тацна" (код ЄДРПОУ 36195117) судові витрати зі сплаті судового збору в сумі 107,30 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава