Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-1670/6756/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/6756/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. по справі № 2а-1670/6756/12

за позовом Приватного підприємства "Компанія "Тацна"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Компанія "Тацна", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0012452301/157 від 20.09.2012 та №0012442301/1444 від 20.09.2012.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 20 вересня 2012 року №0012452301/157 та №0012442301/1444.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Компанія "Тацна" (код ЄДРПОУ 36195117) судові витрати зі сплаті судового збору в сумі 107,30 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ст. 9 КАС України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Компанія "Тацна" (код ЄДРПОУ 36195117) зареєстроване 22.12.2008 р. виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію №1 585 102 0000 006636. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100159798 від 16.01.2009р. (том 1 а.с. 28)/.

У період з 28.08.2012р. по 03.09.2012р. Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Компанія "Тацна" по питанню взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_1 за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №3504/22-209/36195117 від 10.09.2012р. (том 1 а.с. 11-23), яким встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за вересень 2011 року на суму ПДВ - 1469,00 грн. та занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на 2259,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 20.09.2012р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0012442301/1444, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2823,75 грн., в тому числі 2259,00 грн. - основний платіж, 564,75 грн. - штрафна (фінансова) санкція (том 1 а.с. 24);

- №0012452301/157, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1469,00 грн. (том 1 а.с. 26).

Не погодившись з вказаними повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях ПП "Компанія "Тацна" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №3504/22-209/36195117 від 10.09.2012р., на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0012452301/157 від 20.09.2012р. та №0012442301/1444 від 20.09.2012р. Відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень не довів, а тому позовні вимоги ПП "Компанія "Тацна" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 30.03.2011р. між ПП "Компанія "Тацна" (покупець) та ФО-П ОСОБА_1 (продавець) укладено договір купівлі-продажу №118, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити будівельні матеріали в асортименті і кількості згідно накладних, а покупець купити його на умовах даного Договору. Передача товару відбувається партіями, згідно заявок покупця, на складі продавця. Покупець оплачує товари за цінами, вказаними у рахунках-фактурах (том 1 а.с. 29-30).

На виконання умов вказаного договору в серпні 2011 року позивачем здійснено господарську операцію з придбання у ФО-П ОСОБА_1 будівельних матеріалів на загальну суму 33916,89 грн., в тому числі ПДВ - 5652,80 грн.

За результатами здійснення вказаної операції ФО-П ОСОБА_1 виписані рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні (том 1 а.с. 30-54, 166-191).

Згідно виписаних податкових накладних, позивачем включено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 5652,80 грн. до складу податкового кредиту за серпень 2011 року та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний період (том 1 а.с. 212-215).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за придбаний позивачем товар проводилися у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ФО-П ОСОБА_1, що підтверджується платіжними дорученнями: №96 від 17.08.2011, №121 від 31.08.2011, №108 від 22.08.2011, №98 від 17.08.2011, №118 від 30.08.2011, №110 від 22.08.2011, №107 від 19.08.2011, №109 від 22.08.2011, №119 від 30.08.2011, №112 від 23.08.2011, №76 від 01.08.2011, №77 від 01.08.2011, №95 від 16.08.2011, №100 від 18.08.2011 та №80 від 11.08.2011 (том 1 а.с. 201-204, 206, 208).

При цьому, заборгованість ФО-П ОСОБА_1 перед ПП "Компанія "Тацна", як на момент проведення перевірки так і станом на 01.12.2012р., становить 29,78 грн., що підтверджується довідкою позивача вих. №20 від 03.12.2012р. та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за листопад 2012 року (том 2 а.с. 41-42), та про що податковим органом також зазначалося в акті перевірки №3504/22-209/36195117 від 10.09.2012р. (том 1 а.с. 21).

Придбані позивачем товарно-матеріальні цінності отримувались уповноваженою особою ПП "Компанія "Тацна" - ОСОБА_2 на підставі довіреностей №2/08-11 від 01.08.2011, №4/08-11 від 01.08.2011, №9/08-11 від 11.08.2011, №15/08-11 від 16.08.2011, №17/08-11 від 17.08.2011, №20/08-11 від 18.08.2011, №22/08-11 від 19.08.2011, №23/08-11 від 23.08.2011, №24/08-11 від 23.08.2011, №27/08-11 від 30.08.2011, №28/08-11 від 30.08.2011 та №34/08 від 30.08.2011 (том 1 а.с. 196-199).

Відповідно до п. 2.8 договору купівлі-продажу, придбаний позивачем товар транспортувався силами та за рахунок ПП "Компанія "Тацна", що підтверджується: наказом ТОВ "Універсальна фірма "Татон" №7-юр від 09.02.2009р. "Про автотранспорт" (том 1 а.с. 220), копією трудової книжки ОСОБА_2 (том 1 а.с. 221), наказом ПП "Компанія "Тацна" №6 від 05.01.2009р. "Про особовий склад" (том 1 а.с. 222), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (том 1 а.с. 223), договором оренди автомобіля від 24.01.2011р. (том 1 а.с. 224-225), подорожніми листами (том 1 а.с. 226-227), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 103 (том 2 а.с. 31), а також поясненнями ОСОБА_2, що здійснював перевезення товару та який допитаний судом першої інстанції в якості свідка.

Посилання відповідача в акті перевірки та в апеляційній скарзі на факт відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, які б підтверджувати реальність транспортування придбаних позивачем товарів, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з ст. 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи, а також видаткові та податкові накладні, які підтверджують використання придбаних позивачем товарів в господарській діяльності.

Також необхідно зауважити, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що загальна сума господарської операції між позивачем та ФО-П ОСОБА_1 з придбання у серпні 2011 року будівельних матеріалів склала 33916,89 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5652,80 грн., яка включена до складу податкового кредиту серпня 2011 року. При цьому, перевіряючі дійшли висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ лише в розмірі 3727,93 грн., а тому, фактично Кременчуцькою ОДПІ не заперечується реальність поставки ФО-П ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу №118 від 30.03.2011р. на користь позивача в серпні 2011 року товарно-матеріальних цінностей на суму 11548,92 грн., в тому числі ПДВ 1924,82 грн.

Придбаний позивачем товар використовувався у власній господарській діяльності.

Так, придбані ПП "Компанія "Тацна" у серпні 2011 року у ФО-П ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності на суму 33916,89 грн. на протязі серпня, вересня, жовтня 2011 року реалізовані на користь ТОВ "Універсальна фірма "Татон", що підтверджується: договором купівлі-продажу від 01.04.2011 №01-04, податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, банківськими виписками (том 1 а.с. 229, 240-250, том 2 а.с. 1-7, 10-29).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПП "Компанія "Тацна". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПП "Компанія "Тацна" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ФОП ОСОБА_1, взаємопов'язаності позивача та ФО-П ОСОБА_1, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в апеляційній скарзі щодо нікчемності правочину колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ФО-П ОСОБА_1 мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Також суд зазначає, що правочин, який не має за мету створення реальних наслідків є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України), та визнається судом недійсним.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ФО-П ОСОБА_1 і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Жодних судових рішень про визнання спірних правочинів недійсними суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ФО-П ОСОБА_1

Висновок щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту в серпні 2011 року суми ПДВ в розмірі 3727,93 грн. відповідач також обґрунтовує встановленням в ході перевірки розбіжностей між сумами податкового кредиту ПП "Компанія "Тацна" (5652,80 грн.) та податкових зобов'язань ФО-П ОСОБА_1 (1929,82 грн).

Проте, вказані доводи відповідача колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки зі змісту розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) позивача та його контрагента за серпень 2011 року таких розбіжностей не встановлено (том 2 а.с. 44-49).

Щодо висновку відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ФО-П ОСОБА_1, контрагентом якого в свою чергу є ТОВ "Строймаркет", яке має ознаки фіктивності, то ним не доведено, що придбаний позивачем товар у ФОП ОСОБА_1 фіктивно придбано у даного контрагента в результаті неправомірного обміну первинними документами з метою незаконного формування сум податкового кредиту та заниження сум податкових зобов'язань.

При цьому, колегія суддів зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11).

Щодо обґрунтування відповідачем нереальності правочину ФО-П ОСОБА_1 з позивачем висновками Акту ДПІ у Московському районі м. Харкова "Про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Строймаркет" за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р." та Акту ДПІ в м. Сєвєродонецьку "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Строймаркет" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_1 за серпень 2011 року", колегія суддів зауважує на таке.

В силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність в діях ПП "Компанія "Тацна" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №3504/22-209/36195117 від 10.09.2012, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0012452301/157 від 20.09.2012 та №0012442301/1444 від 20.09.2012, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. по справі № 2а-1670/6756/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.