Постанова

від 30.11.2012 по справі 2а-10360/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

30 листопада 2012 року Справа №2а-10360/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявою Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби дотовариства з обмеженою відповідальністю «Інфон Україна», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк», простягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Печерського району міста Києва (далі -прокурора) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Печерському районі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфон Україна» (далі -ТОВ «Інфон Україна», відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 3911149грн. 01коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідачем самостійно донараховано зобов'язання з податку на додану вартість, які не були сплачені. У зв'язку з цим останньому надсилались податкові вимоги, проте позивач їх не виконав. Наголошено на тому, що направлені на адресу позивача податкові вимоги ним не оскаржувались, а отже є чинними.

У судовому засіданні прокурор та представник податкового органу позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач стосовно задоволення заявленого позову заперечує, посилаючись на те, що заборгованість виникла не з його вини, оскільки ТОВ «Інфон Україна»платіжними дорученнями переказало суми зазначених податкових зобов'язань. Разом з тим, АКБ «Східно-Європейський банк»зазначені платіжні доручення невиконані, що є підставою, згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»звільнення від відповідальності.

У судовому засіданні представник відповідача наголошував на тому, що свої зобов'язання перед податковим органом виконав вчасно. Зауважував на тому, що на час оформлення платіжних доручень на рахунках відповідача було достатньо коштів, а тому посилання щодо невиконання АКБ «Східно-Європейський банк»своїх зобов'язань, у зв'язку з відсутністю на рахунках позивача грошових коштів, є безпідставними.

Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк»(далі - третя особа, АКБ «Східно-Європейський банк») залучений до участі у справі як третя особа, прибуття повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини суд не повідомив.

Ухвалою суду від 05 вересня 2012 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази судом встановлено наступне.

ТОВ «Інфон Україна»(код за ЄДРПОУ 35309018) обліковується ДПІ у Печерському районі як платник податків та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до поданих до ДПІ у Печерському районі ТОВ «Інфон Україна»податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2009 року - вересень 2009 року, за відповідачем рахується заборгованість (з врахуванням часткових переплат) по сплаті податку на додану вартість в сумі 3826058грн. 21коп.

Вказана сума заборгованості ТОВ «Інфон Україна»фактично не погашена, оскільки перерахування коштів здійснювалось платіжними дорученнями через автоматизовану систему безготівкових розрахунків «IFOBS»:

№235 від 19 травня 2009 року на суму 700 000,00 грн. - перерахування ПДВ;

№296 від 22 червня 2009 року на суму 375 423,00 грн. - перерахування ПДВ;

№329 від 21 липня 2009 року на суму 996 899,00 грн. - перерахування ПДВ;

№353 від 27 серпня 2009 року на суму 1 032 158,00 грн. - перерахування ПДВ;

№365 від 30 вересня 2009 року на суму 700 000,00 грн. - перерахування ПДВ.

При цьому, вказані доручення виконані обслуговуючим банком АКБ «Східно-Європейський банк»не були.

Зазначені обставини сторонами не спростовувались та підтверджуються матеріалами справи.

При цьому суд звертає увагу на наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2010 року позов заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфон Україна», третя особа - АКБ «Східно-Європейський банк», - про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 3911149грн. 01коп. задоволено частково. З відповідача на користь держави стягнуто 3826058грн. 21коп. заборгованості з ПДВ. При цьому суд виходив з того, що відсутні докази погашення узгоджених податкових зобов'язань у вказаній сумі. В решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач виконав свій обов'язок з погашення податкових зобов'язань у відповідних сумах, тоді як обслуговуючий банк безпідставно не виконав платіжні доручення про перерахування відповідних коштів.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 у даній справі скасовано.

Суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що підставою виникнення у відповідача спірної суми податкового боргу з ПДВ став факт невиконання обслуговуючим банком (АКБ «Східно-Європейський банк») платіжних доручень товариства, за якими було ініційовано переказ на оплату вище перелічених податкових зобов'язань з ПДВ. Також, дійшов висновку, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку (а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету) Закон пов'язує настання певних правових наслідків, зокрема, погашення (сплату) податкового зобов'язання (боргу) платником податків.

Проте, суд касаційної інстанції, звернув увагу на те, що під час нового розгляду справи, суду слід врахувати викладене, дослідити усе коло обставин щодо фактичного залишку коштів на рахунку товариства в АКБ «Східно-Європейський банк»на день подання кожного з вказаних платіжних доручень, порівняти суми таких коштів із сумами, вказаними у платіжних дорученнях, та на підставі встановленого дійти вмотивованого висновку про виконання (або невиконання) товариством обов'язку зі сплати відповідних сум ПДВ.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон України №1251) платники податків зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (з урахуванням відповідних змін на виникнення спірних правовідносин; далі -Закон України №2181) податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Зі змісту частин 1 та 4 статті 9 Закону України №1251 випливає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ (далі -Закон України №2346) переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України №2346 встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Також, як вбачається з підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України №2181, за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України №2346 банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пунктом 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 (далі - Інструкція №22) клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Також, в пункті 11.5 Інструкції №22 зазначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт -банк», «клієнт - Інтернет -банк»тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Як вбачається з Договору № 67 «Про порядок проведення електронних платежів за допомогою автоматизованої системи безготівкових розрахунків», укладеного між відповідачем і АКБ «Східно-Європейський банк»13 червня 2008 року, не передбачає можливості подання до Банку та оброблення ним платіжних доручень на паперових носіях.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України №2346 при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Таким чином, враховуючи викладене, ТОВ «Інфон Україна»здійснило подання до установи банку зазначених вище платіжних доручень, у відповідності до приписів Закону України №2181, а банком було прийнято такі платіжні доручення.

Разом з тим, пунктом 27.2 статті 27 Закону №2346 передбачено, що банки здійснюють переказ з кореспондентських рахунків інших банків - своїх клієнтів у межах залишку коштів на цих рахунках, крім випадків надання обслуговуючим банком кредиту банку-клієнту.

У разі недостатності на рахунку клієнта коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку клієнта, на рахунок отримувача.

З наведеного випливає, що відсутність на рахунку клієнта коштів, достатніх для виконання його платіжного доручення, є підставою для невиконання банком такого доручення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що на рахунку відповідача, на час подання ним вказаних вище платіжних доручень про здійснення сплати спірних сум податкових зобов'язань з ПДВ, знаходились достатні суми грошових коштів.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (Т.2 а.с. 227-230), зокрема: станом на 20 травня 2009 року/15 травня 2009 року вихідний залишок становив 4 279 319,64грн.; станом на 22 червня 2009 року/17 червня 2009 року вихідний залишок становив 3840835,57грн.; станом на 20 липня 2009 року/17 липня 2009 року вихідний залишок становив 3827698,83грн.; станом на 31 липня 2009 року/20 липня 2009 року вихідний залишок становив 3836216,46грн.

Крім того, згідно з довідкою, виданою АКБ «Східно-Європейський банк»№341-БТ від 05 жовтня 2009 року, залишок коштів на поточному рахунку ТОВ «Інфон Україна»станом на 28 вересня 2009 року становив 3847653,30грн.

Суд звертає увагу на те, що згідно з висновком експертного дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів №4988/10-17 від 08 вересня 2010 року (Київського науково-дослідного інституту судових експертиз) (Т.2 а.с.66-70), на дату відправлення вище зазначених платіжних доручень на рахунках відповідача знаходились наступні залишки по рахунках:

- 15 травня 2009 року (дата направлення платіжного доручення №235) вхідний залишок - 4301528,03грн., вихідний залишок -4301528,03грн.;

- 22 червня 2009 року (дата направлення платіжного доручення №296) вхідний залишок - 3844694,84грн., вихідний залишок -3840835,57грн.;

- 20 липня 2009 року (дата направлення платіжного доручення №329) вхідний залишок -3827698,83грн., вихідний залишок -3827698,83грн.;

- 27 серпня 2009 року (дата направлення платіжного доручення №353) вхідний залишок - 3835566,39грн., вихідний залишок -3835546,39грн.;

- 30 вересня 2009 року (дата направлення платіжного доручення №365) вхідний залишок -3847653,30грн., вихідний залишок -3847653,30грн.

Таким чином, є наявним висновок про наявність залишків коштів на рахунку відповідача станом на дати відправлення до банку платіжних доручень про перерахування відповідних сум ПДВ до бюджету, а отже на рахунках ТОВ «Інфон Україна» були необхідний розмір коштів для перерахування відповідних сум ПДВ до бюджету.

Відтак, суд вважає, що відповідачем було виконано обов'язок по сплаті належних сум податку на додану вартість до бюджету належним чином.

Крім того, зауважує на тому, що заява позивача про збільшення позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового борг у розмірі 3911149,01грн. була відхилена постановою суду Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2010 року, що, також, підтримано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року. При цьому, в цій частині зазначені рішення до касаційної інстанції не оскаржувались.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що зі змісту заяви ДПІ у Печерському районі вбачається, що підставою та предметом для збільшення позовних вимог позивач вважає несплату податкових зобов'язань в наступних періодах, які не включають заявлений у позові, тобто податкові зобов'язання виникли з інших підстав, що в даному випадку. Тому суд, враховуючи положення частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що дані вимоги є предметом самостійного позову.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем здійснено необхідні дії для погашення ним узгодженої заборгованості зі сплати ПДВ, а тому позивач безпідставно звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача суми податкової заборгованості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого прокурором позову, а тому не вбачає правових підстав для його задоволення.

Керуючись статтями 7-11, 69-72, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Заступнику прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька З оригіналом згідно.