Ухвала

від 28.11.2012 по справі 2а-4684/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 р.Справа № 2а-4684/11/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2011р. ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення №0000663600 від 01.06.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в акті перевірки не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають можливість одержання позивачем бюджетного відшкодування. Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат; віднесення ж відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту не передбачає умови про сплату цих сум до бюджету. Також, Закон не надає права позивачу контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності, з якими взагалі відсутні будь-які цивільно-правові відносини. Податковим органом не доведено, що укладені між ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»та постачальниками ТОВ «Ларго Групп», ТОВ «Светолюкс-Миколаїв», ТОВ Компанія «РЕСУРС-НІК», ПП «ТехПромМаш», ТОВ «Комплект Трейд Сервіс»правочини є нікчемними. Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві проти позову заперечила, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку. В ході перевірки встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з суб'єктами підприємницької діяльності, які зареєстровані з порушенням вимог чинного законодавства та/або не звітують перед податковим органом, не сплачують податки до бюджету, а також реально не мають господарських відносин між собою по поставці товарів, кінцевим покупцем яких став позивач, у зв'язку з чим на підставі ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми ПДВ за такими операціями не можуть бути віднесені до податкового кредиту. В задоволенні позову податкова інспекція просила відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.09.2011р. позов ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та винести нову постанову, якою позов ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.20.1.4 ст.20, ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та згідно плану-графіку проведення комплексних документальних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2011 року, у період з 28.03.2011р. по 22.04.2011р. посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві проведено планову виїзну перевірку ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №587/36/09794409 від 12.05.2011р.

В матеріалах перевірки, серед іншого, вказано на порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.п.7.5. п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.10. п.п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.12.2, п.п.5.12.3, п.п.5.12.4 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затв. Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування всього на суму 2776,50 грн. (у т.ч. за січень 2010 року на суму 48,27 грн., лютий 2010 року на суму 950,67 грн., березень 2010 року на суму 465,34 грн., червень 2010 року на суму 893,72 грн., за липень 2010 року на суму 418,50 грн.)

Зокрема, в акті перевірки податковий орган прийшов до висновку, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Ларго Групп», ТОВ «Светолюкс-Миколаїв», ТОВ Компанія «РЕСУРС-НІК», ПП «ТехПромМаш», ТОВ «Комплект Трейд Сервіс»не спрямовані на реальне настання правових наслідків та згідно ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей, не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»(покупця - ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»).

На підставі вказаного акту перевірки 01.06.2011р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000663600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок погашення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 2776,50 грн.

Задовольняючи позов ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач має належним чином оформлені податкові накладні, що надають право на віднесення сум до складу податкового кредиту, а також ним надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Зазначив, що ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» виконало всі обов'язкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; в) залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Ларго Групп», ТОВ «Светолюкс-Миколаїв», ТОВ Компанія «РЕСУРС-НІК», ПП «ТехПромМаш», ТОВ «Комплект Трейд Сервіс»та використані при формуванні товариством податкового кредиту досліджувались податковою при проведенні перевірки. Будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Більше того, позивачем перевірено, що підприємства-контрагенти на час укладення договорів були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій. Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача.

Суб'єкт господарювання (добросовісний учасник господарських операцій) за власною ініціативою не наділений можливістю з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентами (тим більше третіми особами в ланцюгу постачання товарів (послуг) та контролю за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Більше того, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність підтвердження правомірності віднесення суб'єктом господарювання до податкового кредиту сум податку на додану вартість від отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, якщо платник податків (в даному випадку позивач) виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Висновки ж про нікчемність правочинів, а тим більше визнання правочинів нікчемними, відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів. Перевіркою не встановлено та не доведено суду, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Ларго Групп», ТОВ «Светолюкс-Миколаїв», ТОВ Компанія «РЕСУРС-НІК», ПП «ТехПромМаш», ТОВ «Комплект Трейд Сервіс»спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. В матеріалах справи є копії договорів між вказаними контрагентами, на підставі яких здійснювалися господарські операції, копії накладних, платіжних доручень, що підтверджують реальність взаємовідносин сторін. Позивач своєчасно перерахував податки та надав звітність щодо їх оплати.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що наявні у позивача податкові накладні та сплата на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, в повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість»та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що СДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, а також не надано суду першої та апеляційної інстанцій доказів нереальності господарських операцій ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення. В свою чергу позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.