Ухвала

від 06.12.2012 по справі 2а-1612/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 р. Справа № 147698/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Качмара В.Я., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Я.К.І.В.» ЛТД на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Я.К.І.В.» ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та зобов'язання утриматися від вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

12.06.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Я.К.І.В.» ЛТД (далі Позивач, ТОВ «Я.К.І.В.» ЛТД) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську) про визнання протиправними дій.

В ході розгляду справи Позивачем були змінені позовні вимоги, відповідно до яких він просить визнати неправомірними дії Відповідача по складанню та винесенню акта документальної позапланової виїзної перевірки № 3099/22-1-2468655 від 18.05.2012 року, зобов'язати ДПІ у м. Івано-Франківську не вчиняти жодних дій по застосуванню даного акта документальної позапланової невиїзної перевірки в процесі своєї діяльності.

Позов, з врахуванням прийнятих судом змін, обґрунтований тим, що ДПІ у м. Івано-Франківську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Я.К.І.В.» ЛТД з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «БУДГАРАНТКОМФОРТ». За результатами перевірки складено акт № 3099/22-1-2468655 від 18.05.2012 року, у висновках якого зазначено про те, що Позивачем порушено вимоги законодавства та занижено податок на прибуток та податок на додану вартість. Позивач не погоджується із висновками, викладеними у вказаному акті перевірки, посилаючись на те, що дії Відповідача щодо проведення перевірки та складання тільки акту про проведення такої перевірки без винесення жодних податкових повідомлень-рішень, дії щодо внесення в даний акт висновків про заниження Позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість не є рішенням суб'єкта владних повноважень, на підставі якого можна вчиняти дії щодо суб'єкта господарювання, а тому є протиправними. Також Позивач посилається на безпідставність висновку, викладеного в акті щодо встановлення факту нікчемності правочинів - договорів субпідряду, укладених між ТОВ «Я.К.І.В.» ЛТД та ПП «БУДГАРАНТКОМФОРТ», і неможливості реального здійснення господарських операцій на їх підставі, оскільки такий висновок не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, так як вказані правочини є правомірними та виконаними, а реальність здійснення господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податковими накладними, а тому відповідно до норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» податковим органом безпідставно зменшено валові витрати підприємства та занижено податковий кредит, і зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що у Відповідача були законні підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Я.К.І.В.» ЛТД, а сама перевірка проведена з дотриманням процедури та строків її проведення. Вимоги про зобов'язання Відповідача утриматися від вчинення дій не є предметом оцінки та дослідження в даній справі.

Не погодившись із постановою окружного суду, ТОВ «Я.К.І.В.» ЛТД оскаржило її в апеляційному порядку, зазначивши у скарзі, що суд першої інстанції безпідставно погодився з позицією Відповідача щодо нікчемності укладеного між Позивачем та ПП «БУДГАРАНТКОМФОРТ» правочину, оскільки належних доказів цьому не надано. Реальність вчинених господарських операцій між Позивачем та даним його контрагентом підтверджується наявними у справі належно оформленими первинними бухгалтерськими документами. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою задовольнити позов.

В судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і знайшло підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що ТОВ «Я.К.І.В.» ЛТД зареєстровано 12.05.1997 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, ідентифікаційний код 24686551.

Відповідно до свідоцтва № 100230324 від 19.06.2009 року, виданого ДПІ в м. Івано-Франківську, ТОВ «Я.К.І.В.» ЛТД зареєстровано як платника податку на додану вартість.

З 04.05.2012 року по 11.05.2012 року ДПІ м. Івано-Франківську в особі головного державного податкового ревізора-інспектора Шиян І.Т. проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимоги податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2009 року по 01.04.2010 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «БУДГАРАНТКОМФОРТ».

За результатами перевірки складено акт № 3099/22-1-2468655 від 18.05.2012 року, у висновку якого зазначено про встановлення порушення позивачем:

- п. 5.1 п.п. 5.2.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 422399 грн., в тому числі ІІ кв. 2009 року - на суму 37169 грн., ІІІ кв. 2009 року - на суму 62030 грн., ІV кв. 2009 року - на суму 126930 грн., І кв. 2010 року - на суму 196270 грн.;

- п. 7.1, п.п. 7.2.1, 7.2.3,. 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, в період, за яких здійснювалась перевірка, на загальну суму 337920 грн., в тому числі: за квітень 2009 року на суму 9240 грн., травень 2009 року - на суму 10639 грн., червень 2009 року - на суму 9857 грн., липень 2009 року - на суму 12327 грн., серпень 2009 року - на суму 13689 грн., вересень 2009 року - на суму 23608 грн., жовтень 2009 року - на суму 30804 грн., листопад 2009 року - на суму 33838 грн., грудень 2009 року - на суму 36902 грн., січень 2010 року - на суму 39816 грн., лютий 2010 року - на суму 59115 грн., березень 2010 року - на суму 58058 грн.

Правильно встановивши обставини справи, окружний суд дав дослідженим доказам належну оцінку та вірно застосував норми матеріального права.

Як вбачається зі справи, позовними вимогами є визнання неправомірними дій ДПІ у м. Івано-Франківську по складанню та винесенню акта документальної позапланової невиїзної перевірки № 3099/22-1-2468655 від 18.05.2012 року, а також зобов'язання Відповідача утриматися від будь-яких дій по застосуванню даного акта в процесі своєї діяльності.

Виходячи із матеріалів справи, підставою для проведення перевірки були постанова слідчого від 11.04.2012 року про призначення позапланової перевірки, винесеної у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи, та наказ відповідача № 442 від 03 травня 2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Я.К.І.В» ЛТД».

Аналіз наявних у справі доказів свідчить про відповідність дій Відповідача при проведенні перевірки Позивача вимогам чинного законодавства, зокрема главі 8 Податкового кодексу України (надалі - ПК), Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (надалі - Порядок).

Окрім цього, Позивач в апеляційній скарзі не оскаржує наявності підстав, порядку та строків проведення самої перевірки, а фактично висловлює заперечення щодо її висновків, викладених в акті перевірки, зокрема, недостовірності вказаних в ньому висновків про наявні порушення податкового законодавства, нікчемності укладених позивачем договорів, та про неправомірність дій Відповідача щодо ухилення від прийняття ним за наслідками перевірки відповідного податкового повідомлення-рішення.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у Відповідача законних підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача, а також про те, що сама перевірка проведена з дотриманням процедури та строків її проведення.

Також судом першої інстанції правомірно відкинуті доводи Позивача щодо неправомірності дій ДПІ у м. Івано-Франківську щодо викладення в акті перевірки висновків про наявні порушення позивачем податкового законодавства, оскільки вони виходять за межі спору, предметом дослідження в якому є законність дій відповідача щодо проведення перевірки та його подальших дій.

При цьому Івано-Франківський окружний суд обґрунтовано послався на п. 86.1 ст. 86 ПК України про те, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктами 5 і 6 Порядку також визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 56.1 ст. 56 ПК України передбачено право платника податку оскаржити в адміністративному або судовому порядку рішення, прийняте контролюючим органом, яке відповідно до п.п. 14.1.157. п. 14.1 ст. 14 ПК України є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

З викладених вище норм вбачається, що податкова перевірка закінчується безпосередньо оформленням акту перевірки або довідкою, тоді як прийняття податкового повідомлення-рішення - наслідок здійсненої перевірки, в результаті якої виявлено порушення, а не один з етапів контрольного заходу. Отже, відсутність рішення податкового органу за результатами перевірки не може свідчити про протиправність власне проведення перевірки, як про це вказує позивач в позовній заяві.

Дії податкового органу зі складання акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Факт перевірки та самі по собі дії зі складання акту не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, оскільки тільки прийняття відповідного рішення є підставою для її відповідальності. Таким чином, при розгляді даної адміністративної справи, суд приходить до висновку про те, що відповідно до вищевказаних норм Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки є лише джерелом інформації для прийняття рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки, яке й буде обов'язковим для виконання для суб'єкта господарювання, та породжуватиме юридично значимі наслідки в разі його невиконання.

В оскаржуваному рішенні правильно зазначено, що в даній справі, виходячи з предмету позову, суду не належить давати оцінку правомірності висновків, викладених в акті перевірки, та діям податкового органу по їх викладенню, а лише необхідно дослідити правомірність самої перевірки на предмет наявності підстав, дотримання правил та строків її проведення, тобто правомірності дій щодо проведення самої перевірки. Такі висновки, викладені в акті перевірки, є підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, і саме при розгляді адміністративної справи про правомірність вказаних рішень, може досліджуватись питання правомірності висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки саме на їх підставі приймаються вказані податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, Відповідачем оформлено результати перевірки належним документом, як це передбачено чинним законодавством - актом перевірки, дії по складанню якого, відповідно до вищенаведених норм матеріального права, є способом реалізації наданих податковому органу компетенції як суб'єкта владних повноважень.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було забезпечено право позивача на надання заперечень до акту перевірки відповідно до вимог п. 86.7 ст. 86 ПК України, яким від скористався, про що свідчать наявні в матеріалах справи заперечення до акту перевірки та відповідь на них відповідача № 7213/10/22-147/3747 від 29.05.2012 року.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Я.К.І.В.» ЛТД до ДПІ у м. Івано-Франківську про визнання дій відповідача по складанню та винесенню акта документальної позапланової невиїзної перевірки № 3099/22-1-2468655 від 18.05.2012 року неправомірними є безпідставними, та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Стосовно вимог Позивача про зобов'язання Відповідача утриматися в подальшому від прийняття рішень та вчинення дій апеляційний суд зазначає наступне:

Системний аналіз частини першої статті 2, статей 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства дає підстави для висновку про те, що судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. Тобто захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним і передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення, є безпідставним.

В даному ж разі підставою для розглядуваної матеріально-правової вимоги є суб'єктивне уявлення позивача щодо можливого порушення його прав з боку податкового органу під час ймовірного вчинення певних дій у майбутньому, що не відповідає наведеним процесуальним нормам.

Тому рішення суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині також є правильним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Я.К.І.В» ЛТД залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року у справі № 2а-1612/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.С. Затолочний

Судді: В.Я. Качмар

Д.М. Старунський

Повний текст виготовлено 07.12.2012 року