Ухвала

від 22.11.2012 по справі 6/25 (2-а-8498/08)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2012 р. м. Київ К-13401/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2010

у справі № 6/25 (2-а-8498/08)

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкових зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту -позивач, ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення від 27.06.2007 №0002601720/0 на суму 109908,34 грн., податкового повідомлення-рішення від 24.12.2007 №0008881720/0 на суму 21981,67 грн. та другої податкової вимоги від 25.12.2007 №2/214 на суму 1329,67 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2010 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.12.2007 №0008881720/0 на суму 21981,67 грн. та другу податкову вимогу від 25.12.2007 №2/214 на суму 1329,67 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дане рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Позивач у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до ДПІ у Святошинському районі м. Києва була подана декларація про доходи за період з 01 січня по 31 грудня 2006 року.

З поданої декларації податковим органом було встановлено, що задекларований позивачем дохід, отриманий від продажу цінних паперів (відчуження майнових прав) ВАТ КП ККЗБН «Росинка»на загальну суму 845449,35 грн., яка складається із суми 789827,70 грн. від продажу майнових прав згідно Договору від 06.06.2006 №83/06 та із суми 55621,65 грн. згідно договору від 23.06.2006 №698/06.

В графі 1.3. декларації «Інші доходи»позивач відобразив суму доходу, отриманого від ТОВ «Муніципальна сервісна компанія»за договорами купівлі-продажу майнових прав у вигляді паю співвласника колективного підприємства: №83/06 від 06.06.2006 на суму доходу 789827,70 грн., за договором №698/06 від 23.06.2006, на суму доходу 55621,65 грн., загалом - 845449,35 грн.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення від 27.06.2007 №0002601720/0 за порушення позивачем п. 9.6 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі по тексту -Закон №889-IV) з визначенням податкового зобов'язання у розмірі 109908,34 грн. В зв'язку з несплатою позивачем вказаного зобов'язання у строки, визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі по тексту -Закон №2181-III), податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2007 №0008881720/0 на суму 21981,67 грн. та виставлена друга податкова вимога на суму пені в розмірі 1329,67 грн.

Задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону №889-ІV доходом фізичної особи є сума будь - яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п. 9.6 ст. 9 Закону №889-ІV, згідно з яким облік фінансових результатів від здійснення платником податку операцій з цінними паперами (ЦП) та корпоративними правами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат за формою згідно Наказу Державної податкової адміністрації від 16.10.2003 №490 «Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу».

Під терміном «інвестиційний актив», відповідно до пп. 9.6.7 п. 9.6 ст. 9 Закону №889-ІV, розуміється пакет цінних паперів (ЦП) чи корпоративні права, виражені в інших, ніж ЦП, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу; під терміном «пакет цінних паперів»розуміється окремий ЦП чи сукупність ідентичних ЦП, а під терміном «ідентичний цінний папір»розуміються ЦП, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії. Виплати доходу, викупу чи погашення.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з сум витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками звітного року включаються до складу загального річного оподаткованого доходу платника податку, що підлягає декларуванню за наслідками звітного податкового року у встановленого законом порядку.

До розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами платник податку не включає дохід, отриманий протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (пп. 9.6.8 «а»ст. 9 Закону №889-ІV). Також, відповідно пп. 9.6.8 «б»ст. 9 Закону №889-ІV не підлягають оподаткуванню, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу та не враховуються при розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами доходи, отримані платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених підпунктами 4.3.3 та 4.3.18 ст.4 Закону №889-ІV, згідно з якими: не оподатковуються сума доходів, отриманих у вигляді відсотків платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші в лотерею; сума доходу, отриманого платником податку в наслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або установ до державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку в наслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Як зазначається у пп. «в»п. 17.2 ст. 17 та п. 18.2 ст. 18 Закону України №889-ІV платник податку, який за розрахунком загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами протягом звітного року має право не подавати до податкового органу річну податкову декларацію, зобов'язаний її подати у разі отримання доходів, виплачених на його користь особами, які не є податковими агентами. Якщо дохід, одержаний від продажу у звітному податковому році інвестиційного активу, не перевищує згадану суму, відомості про такий продаж до декларації не вносяться.

Таким чином, об'єкт оподаткування податку з доходів фізичних осіб (інвестиційний прибуток від продажу пакету акцій) дорівнює різниці між сумою доходу, отриманого від продажу акцій, та витратами, понесеними платником податку на попереднє придбання цих акцій, без врахування збільшення вартості пакету ЦП, яка виникла за рахунок реінвестиції дивідендів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатила заборгованість по податку з доходів фізичних осіб 26.10.2007 у сумі 109908,34 грн. (термін сплати був до 10.09.2007).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва щодо нарахування податку в сумі 109908,34 грн.

Щодо інших вимог позивача колегія суддів зазначає наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва 21.11.2007 була здійснена документальна невиїзна перевірка своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету позивачем за період з 11.09.2007 по 29.10.2007, за результатами якої складений акт перевірки від 21.11.2007 №58/17-115/НОМЕР_1.

В акті перевірки зазначено, що позивач несвоєчасно сплатила податок з доходів фізичних осіб за 2006 рік (кількість днів несвоєчасної сплати - 46).

Як вбачається з матеріалів справи, рекомендований лист з поштовим повідомленням про вручення, яким було надіслане позивачу податкове повідомлення про сплату податку, зареєстрований в реєстрі відправки листів під №54 і прийнято поштою. Адреса на листі вказана вірно, але цей лист повернувся до ДПІ Святошинського району у м. Києві 04.08.2007 з причини закінчення терміну зберігання про що складено акт про невручення податкового повідомлення платнику податку від 09.08.2007 №27.

Податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 №0002601720/0 було розміщено на дошці повідомлень в ДПІ у Святошинському районі м. Києва, про що складений акт про розміщення податкових повідомлень-рішень на дошці оголошень від 09.08.2007.

Відповідно пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181-III податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі, коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень. При цьому, день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Як вбачається із матеріалів, справи позивач не відмовлялась від прийняття податкового повідомлення, адресу було вказано вірно, отже, посилання на незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків є безпідставними.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення від 24.12.2007 №0008881720/0 на суму 21981,67 грн. та другої податкової вимоги від 25.12.2007 №2/214 на суму 1329,67 грн. Окрім того, позивач добровільно сплатила заборгованість по податку з доходів фізичних осіб 26.10.2007 у сумі 109908,34 грн.

Отже, колегія суддів, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, погоджує висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров