Постанова

від 06.08.2013 по справі 6/25 (2-а-8498/08)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2013 р. м. Київ К/800/23639/13

К/800/23644/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Рибченка А.О.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2010 року по справі № 6/25 (2-а-8498/08) за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування податкових зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення від 27.06.2007 №0002601720/0 на суму 109908,34 грн., податкового повідомлення-рішення від 24.12.2007 №0008881720/0 на суму 21981,67 грн. та другої податкової вимоги від 25.12.2007 №2/214 на суму 1329,67 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.02.2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2012 року, скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов частково: скасував податкове повідомлення-рішення від 24.12.2007 № 0008881720/0 на суму 21 981,67 грн. (щодо штрафних санкцій за несвоєчасну сплату основного податкового зобов'язання) та другу податкову вимогу від 25.12.2007 №2/214 на суму 1326,67 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Верховний Суд України постановою від 26.03.2013 року скасував ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22.11.2012 року та направив справу на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати дане рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Позивач у своїй касаційній скарзі просив скасувати рішення апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга позивача у повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено судами, позивачем до ДПІ у Святошинському районі м. Києва було подано декларацію про доходи за 2006 рік та задекларовано дохід, отриманий від продажу цінних паперів (відчуження майнових прав) ВАТ КП ККЗБН "Росинка" на загальну суму 845449,35 грн., яка складається із суми 789 827,70 грн. від продажу майнових прав згідно Договору від 06.06.2006 №83/06 та із суми 55 621,65 грн. - згідно договору від 23.06.2006 №698/06.

Згідно довідки орендного підприємства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" від 20.03.2007 року № 149 сума первинного паю ОСОБА_3 станом на 31.12.1993 року становила 1 088 052 крб.(10,88 грн.) і була сформована за рахунок: внеску власних коштів 30 000 крб. (0,30 грн.); приватизаційного майнового сертифікату неповнолітньої дитини 30 000 крб. (0,30 грн.); власного приватизаційного майнового сертифікату 30 000 крб. (0,30 грн.); розподілу вартості майна, придбаного на умовах оренди 156 342 крб. (1,56 грн.); розподілу прибутку, направленого на викуп заводу 841 710 крб. (8,42 грн.). На момент відчуження майнових прав, з урахуванням внеску з дивідендів (483,13грн.), розподілу прибутку (126 427,73 грн.) та індексації основних засобів (42 168,13 грн.), персональний пай позивача складав 169 089,87 грн.

Податковою інспекцією за порушення позивачем п.9.6 ст.9 Закону України від 22.05.2003 №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889-IV) було прийнято податкове повідомлення від 27.06.2007 №0002601720/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку з фізичних осіб у розмірі 109 908,34 грн. Приймаючи оскаржуване повідомлення, контролюючий орган виходив з того, що пільга, передбачена пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-IV, поширюється лише на частину доходу, отриманого позивачем внаслідок продажу майнового паю у частині, що складається з внеску власних коштів 0,30грн. та приватизаційного майнового сертифікату власника паю 0,30 грн., тому розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету податковим органом здійснено наступним чином: 845 449,35 грн. (інвестиційний дохід) - 0,60 грн. (витрати) = 845 448,75 грн. (інвестиційний прибуток); податок з доходів фізичних осіб до сплати: 845 448,75 грн. * 13 % = 109 908,34 грн.

Проте колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що вищезазначена позиція податкової інспекції не ґрунтується на нормах чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону № 889-IV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

За змістом підпункту "б" пп.9.6.8 п.9.6 ст.9 Закону № 889-IV не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному пп.4.3.18 п. 4.3 ст.4 цього Закону (сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону).

Відповідно до абз. 4 пп.9.6.8 п.9.6 ст.9 Закону № 889-IV у випадках, визначених підпунктами "а" і "б" цього підпункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму таких доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що від оподаткування звільняється лише дохід від продажу інвестиційних активів, які припадають на частку в статутному фонді емітента, яка сформована за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів. При цьому вартісне збільшення інвестиційного активу (пакету акцій чи майнового паю) платника податку в майбутньому в результаті юридичних фактів, які не змінюють пропорцію його персонального паю до статутного фонду (загальної вартості майнового паю) емітента, не має впливати на співвідношення пільгової частки такого платника, дохід від продажу якої не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, та частки, дохід від продажу якої включається до оподатковуваного доходу з його зменшенням на вартість витрат на придбання такої частки.

Відповідно до Положення про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердженого наказом Національного банку України від 02.12.1994 року № 204, та постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.1992 року № 655 "Про випуск в обіг приватизаційних майнових сертифікатів" (чинних на момент проведення приватизації) одна особа могла одержати один приватизаційний майновий сертифікат. Таким чином, вживання у пп.4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону № 889-IV цього терміна у множині в сукупності з тим, що термін "платник податку" вживається в однині, дає підстави стверджувати, що передбачена цим Законом пільга поширюється і на оподаткування доходу, одержаного в результаті продажу паю еквівалентного частці, яка приходиться і на приватизаційний майновий сертифікат неповнолітньої дитини.

Також необхідно зазначити, що до оподатковуваного доходу не включається частка доходу від продажу паю, яка складається, з вартості приватизаційних майнових сертифікатів, збільшеної за рахунок індексації, що передбачена пп.8.3.3 п.8.3 ст.8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних відносин), відповідно до якого платникам податків всіх форм власності надано право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів.

Аналогічно, збільшення статутного фонду емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів збільшує вартість частки окремого платника. При цьому відбувається пропорційне збільшення обох часток - як тієї, дохід від продажу якої не входить до складу оподатковуваного доходу, так і тієї, вартість придбання якої є витратами платника та на суму яких має зменшуватися оподатковуваний дохід.

Таким чином, оскільки податковий орган при обчисленні суми податку з доходів фізичних осіб не врахував збільшення вартості всього паю, в тому числі і частки паю, що не включається до складу оподаткованого доходу, а в основу розрахунку включив лише суму вартості приватизаційного сертифікату (0,30 грн.) та внеску власних коштів (0,30 грн.), враховуючи, що розрахунок було здійснено виходячи з вартості вказаних складових на момент приватизації, а не з їх пропорції до загальної суми паю на момент приватизації та на момент продажу, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що податковий орган неправильно застосував передбачену пп. 4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону № 889-IV пільгу при обчисленні суми податку з доходів фізичних осіб, а тому податкове повідомлення від 27.06.2007 №0002601720/0 на суму 109 908,34 грн. підлягає скасуванню.

Щодо решти позовних вимог позивача колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі акту від 21.11.2007 року №58 та у відповідності до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" винесено податкове повідомлення - рішення від 24.12.2007 №0008881720/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 21 981,67 грн. за порушення встановлено граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб. Також позивачеві було нараховано пеню у розмірі 1 329,67 за прострочення сплати податкового боргу та на вказану суму винесено другу податкову вимогу від 25.12.2007 №2/214.

Таким чином, враховуючи, що нарахування штрафу та пені є похідними від основного зобов'язання, яке є неправомірно визначеним та підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення від 24.12.2007 №0008881720/0 на суму 21981,67 грн. та друга податкова вимога від 25.12.2007 №2/214 на суму 1329,67 грн. також підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки, судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і правильно, але дана їм невірна юридична оцінка, що відповідно до ст. 229 КАС України , є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2009 року по справі № 6/25 (2-а-8498/08) скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення від 27.06.2007 №0002601720/0 на суму 109 908,34 грн., податкове повідомлення-рішення від 24.12.2007 №0008881720/0 на суму 21 981,67 грн. та другу податкову вимогу від 25.12.2007 №2/214 на суму 1 329,67 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписРибченко А.О. підписСтепашко О.І.