Ухвала

від 22.11.2012 по справі 2а-5256/09/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року м. Київ К-33353/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010

у справі № 2а-5256/09/2670

за позовом Фермерського господарства «Біля Рати»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Біля Рати»(далі по тексту -позивач, ФГ «Біля Рати») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Жовківському районі Львівської області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №471/23-0/1/8544/34809880, № 472/23-0/1/8544/34809880 від 30.07.2009.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1412.2009, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 , позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення №471/23-0/1/8544/34809880 від 30.07.2009 повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №472/23-0/1/8544/34809880 від 30.07.2009 в частині визначення суми податкового зобов'язання 8273,44 грн., в тому числі 793,44 грн. основного платежу, 7480,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.12.2006 по 31.12.2008, про що складений акт №819/23-0/33809880 від 05.05.2009.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №471/23-0/1/8544/34809880, №472/23-0/1/8544/34809880 від 30.07.2009, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з врахуванням штрафних санкцій.

Відповідачем встановлено, що за період з 11.12.2006 по 30.06.2008 позивачем задекларовано скорегований валовий дохід у розмірі 302182,00 грн., а перевіркою встановлено його заниження на суму 3704962,00 грн., оскільки включено до скоригованого валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді, а саме сум, внесених головою фермерського господарства, як внесок до статутного фонду господарства.

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат встановлено їх завищення (за 2008 рік) всього у сумі 79610,00 грн. Позивач здійснював операції з отримання посівного насіння, отримував послуги з сівби бранки, вирівнювання ґрунту на земельних ділянках, які отримав в оренду. Позивачем в порушення п. 5.1., пп. 5.2.1., п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно включено до складу валових витрат вартість не пов'язаних з власною господарською діяльністю позивача, товарів, робіт (послуг) на суму 79610,00 грн. Занижено нарахування орендної плати за землю за період з 11.12.2006 по 31.12.2008 на суму 793,44 грн., в тому числі за 2007 рік на суму 391,20 грн. за 2008 рік на суму 402,24 грн., а також неподання податкової декларації орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності за 2007 та 2008 роки.

Колегія суддів, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо скасування податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що п. 4.3 розділу 4 «Майно і кошти господарства»засновницького договору фермерського господарства «Біля Рати», складеного у 2006 році та підписаного засновниками господарства, передбачено, що для формування статутного фонду (складеного капіталу) голова господарства вносить до його складу кошти, за зазначеним в ньому графіком. Згідно актів приймання-передачі коштів вбачається, що головою правління позивача, відповідно до умов засновницького договору, до статутного фонду (складеного капіталу) господарства коштів протягом 2007-2009 років. Вказане також підтверджується відповідними квитанціями із призначення платежу «внесок до складеного капіталу».

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 цього Закону до валового доходу не включаються суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Пряма інвестиція господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою (абзац другий пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ).

Вищенаведені норми Закону визначають операції із внесення майна до статутного фонду, як особливі, специфіка яких полягає у тому, що ні витрати, ні доходи, отримані від їх здійснення не збільшують прямо валові витрати та валові доходи платника податку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що грошові кошти, які надійшли у статутний фонд позивача не можуть визнаватись безповоротною фінансовою допомогою, оскільки виходячи з визначення, наведеного в пп. 1.22.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , безповоротна фінансова допомога передбачає передачу суми коштів згідно з договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів. Внесення до статутного фонду майна в обмін на корпоративні права, які відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включають право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такою юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах. Така операція є прямою інвестицією, виходячи із законодавчого визначення, наведеного в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» , і не залежить від державної реєстрації такої інвестиції уповноваженими на це державними органами, оскільки виключення з валового доходу суми коштів, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій не є ні пільгою, ні гарантією за податковим законодавством.

Щодо порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, що використання у власній господарській діяльності ФГ «Біля Рати»сільськогосподарської продукції виробленої на землі, яка не є у власності та користуванні позивача, що відповідає предмету діяльності позивача визначеному статутом та не суперечить правам позивача визначеним у Законі України «Про фермерське господарство» . Оскільки, сільськогосподарська продукція, яка була отримана позивачем при здійсненні сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, що не перебувають в користуванні позивача, реалізована ним і дана операція була оподаткована згідно з чинним законодавством.

Стосовно порушення позивачем вимог ст. ст. 12, 14 Закону України «Про плату за землю» колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо часткового скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем не спростовано факт надходження коштів до бюджету, а сплата відповідних платежів головою правління товариства не може розцінюватись відповідачем, як порушення правого режиму оплати оренди за користування відповідними земельними ділянками.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова