Постанова

від 05.12.2012 по справі 5015/840/11(9/115(2010)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 5015/840/11(9/115(2010)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргисуб'єкта підприємницької діяльності фізичної-особи ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 у справігосподарського суду Львівської області за позовомсуб'єкта підприємницької діяльності фізичної-особи ОСОБА_5 досуб'єкта підприємницької діяльності фізичної-особи ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорутовариство з обмеженою відповідальністю "ВІДА-ІФ" простягнення 44 464, 24 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:ОСОБА_6 - дов. № б/н від 10.05.2012; від відповідача:ОСОБА_7 - дов. № б/н від 28.07.2010; від третьої особи:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалась неодноразово.

При новому розгляді справи рішенням від 18.06.2012 господарського суду Львівської області (суддя: Манюк П.Т.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з СПД - ФО ОСОБА_4 на користь СПД - ФО ОСОБА_5 35 790, 06 грн.

Постановою від 09.10.2012 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Костів Т.С. - головуючий, Малех І.Б., Желік М.Б.) рішення від 18.06.2012 господарського суду Львівської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що СПД ФО ОСОБА_4 порушила свої зобов'язання з оплати послуг. Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не погоджуючись з судовими рішеннями суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.525, 638, 642 Цивільного кодексу України, ч.4 ст. 306 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст. 4, 5, п.1. ст.9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення та ст.ст. 33, 51, 107-111 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 06.03.2009 СПД - ФО ОСОБА_4 (замовник) направила СПД - ФО ОСОБА_5 (перевізник) заявку на перевезення вантажу (свіжих лимонів) за маршрутом Blanka -Murcia (Іспанія) -Івано-Франківськ (Україна), відповідно до умов якої перевізник повинен перевезти вантаж за вказаним у заявці маршрутом, а замовник оплатити за перевезення вантажу 4200 євро, що в гривневому еквіваленті на день розвантаження складає 42 468, 00 грн.

Предметом спору у даній справі є перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполучені.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що факт перевезення вантажу позивачем підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) серії А без номера, дана накладна відповідає вимогам Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) та законодавства України.

Господарські суди також встановили, що позивач 14.07.2009 направив відповідачу оригінали документів, що підтверджують перевезення та часткову оплату відповідачем в сумі 7000 грн. та в сумі 6000 грн. Доказів оплати решти суми боргу матеріали справи не містять.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) А № б/н, відправником є : Mykola Pokpyshka c/Man Dowis -21еlona Espania (графа 1 СМR А № б/н), одержувачем: Vida IF Ivano - Frankivskу, Ucraina (графа 2 СМR А № б/н), місце розвантаження вантажу: Ucraina (графа 3 СМR А № б/н), місце та дата завантаження вантажу: Blanka - Murcia - Espania (графа 4 СМR А № б/н).

Згідно ст. 4 та ст. 5 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів договір перевезення встановлюється накладною. Накладна складається в 3 оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником (транспортером), при цьому ці підписи можуть бути надрукованими або замінені штемпелями відправника і перевізника (транспортера), якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій зберігається перевізником (транспортером).

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції встановлено, що накладна, так як не доведено протилежного, є доказом договірних відносин і посвідченням прийняття вантажу перевізником (транспортером).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплює форму міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), яка підтверджує факт приймання-передачі вантажу та наявність договірних відносин між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем), а також умови перевезення вантажу на основі положень Конвенції, однак в СМR не передбачено зазначення про договірні відносини між позивачем та відповідачем.

Отже, виходячи з вищевикладеного господарськими судами правильно визначено, що СМR є належним доказом перевезення та отримання вантажу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України , за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу позивачем.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111 5 , п.1 ст. 111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 09.10.2012 Львівського апеляційного господарського суду зі справи №5015/840/11 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга