Постанова

від 05.12.2012 по справі 8/369

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 8/369

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. -головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 у справігосподарського суду м. Києва за позовомвідкритого акціонерного товариства "Житомироблпаливо" до 1. Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглерозробка" простягнення 3003,49 грн. вартості недостачі товару

в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:не з'явились; від відповідача-1:Яхнівська Г.С. -дов. № 520-НЮ від 13.02.2012; від відповідача-2:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 18.08.2011 господарського суду м. Києва (суддя Катрич В.С.) позовні вимоги задоволено. Стягнено з ДТГО "Південно-Західна залізниця" та ТОВ "Донбасвуглерозробка" на користь ВАТ "Житомироблпаливо" 3003,49 грн. вартості нестачі вантажу.

Постановою від 23.10.2012 Київського апеляційного господарського суду (судді: Дикунська С.Я. - головуючий, Алданова С.О., Скрипка І.М.) рішення від 18.08.2011 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ВАТ "Житомироблпаливо" надав належні докази того, що нестача вантажу сталася з вини перевізника та відправника, в зв'язку з цим, відповідач-1 та відповідач-2, згідно зі ст.ст. 32, 114, 115 Статуту залізниць України, несуть відповідальність за нестачу вантажу.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що господарськими судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 115, 130 Статуту залізниць України та ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.12.2010 ТОВ "Донбасвуглерозробка" за залізничною накладною №52947631 у напіввагоні № 65332439 зі станції Курахівка Донецької залізниці, на адресу ВАТ "Житомироблпаливо" відвантажило вугілля. Маса вантажу - 69000 кг.

На станції прямування Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці 18.12.2010 здійснено контрольне зважування напіввагону № 65332439 на 150-тонних вагонних вагах, та виявлено, що вага брутто - 89200 кг, вага тари 23 500 кг, вага нетто 65700кг, що менше проти даних вказаних у залізничній накладній на 3300 кг. За даним фактом складено комерційний акт АА № 034458/452/7 від 18.12.2010, в якому зазначено, що навантаження у вагоні нижче бортів на 40 см, через сніговий покрів маркування не видно, зліва за рухом потягу над 3-6 люками є поглиблення вантажу довжиною 6 м, шириною 2 м, глибиною 0,3 м. Двері та розвантажувальні люки з обох боків закриті, течі вантажу немає. Вагон в технічному відношенні справний.

На станції призначення Новгород-Волинський Південно-Західної залізниці працівниками станції у комерційному акті АА № 034458/452 від 18.12.2010 у розділі Є зазначено, що під час перевірки напіввагону № 65332439 різниці проти цього акту не виявлено.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній; залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються в накладній.

Згідно ст.ст. 113 та 129 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що нестача виникла з незалежних від неї причин. Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

За приписами пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Згідно зі ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника , який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

Уразі визначення вартості вантажу, судам необхідно врахувати, що у випадку коли договори купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві - вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки відповідно до ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі документа вантажовідправника .

Відповідно залізничної накладної №52947631, відправником є ТОВ "Донбасвуглерозробка". Господарські суди задовольнили позовні вимоги ВАТ "Житомироблпаливо", на підставі наданого ним розрахунку вартості недостачі вантажу, згідно якого ціна за одну тону вугілля склала 958,97 грн. За видатковою накладною № 173 від 15.12.2010 ПП "Дніпроенергія", яке не є вантажовідправником, ціна за одну тону вугілля є 875,00 грн. Однак, в матеріалах справи відсутні документи вантажовідправника щодо вартості вугілля, а суди як першої, так апеляційної інстанцій не встановили дійсну вартість вугілля, визначену вантажовідправником, що є порушенням норм чинного законодавства.

Господарські суди попередніх інстанцій прийняли рішення про стягнення з ДТГО "Південно-Західна залізниця" та ТОВ "Донбасвуглерозробка" вартості недостачі вантажу в сумі 3003,49 грн., однак не зазначили в якій частині дана сума підлягає стягненню з кожного з відповідачів окремо, що не відповідає приписам ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, ні суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм матеріального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111 5 , ст. 111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 23.10.2012 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 18.08.2011 господарського суду м. Києва зі справи № 8/369 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва .

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга