Постанова

від 03.12.2012 по справі 5023/1791/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа № 5023/1791/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П. , суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Лапідус В.І. - директор, Фін М.О., дор. № 111 від 06.04.2009 р., Гнатченко П.М., дор. № 23/11 від 23.11.2012 р.

відповідача - Іваненко Є.В., дор. від 01.03.2010 р.

третіх осіб - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3101Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. у справі № 5023/1791/12

за позовом ТОВ «Научно-производственный центр Даника-Плюс», с. Шестакове

до ТОВ «Шестаківське», с. Шестакове

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. ТОВ «Союз ініціативних господарів», м. Харків

2. КП «Вовчанське бюро технічної інвентаризації», м. Вовчанськ

3. Шестаківська сільська рада, с. Шестакове

про витребування майна

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. у справі № 5023/1791/12 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено. Витребувано у ТОВ «Шестаківське»у власність ТОВ «НПЦ Даника-Плюс»нерухоме майно - нежитлову будівлю - виробниче приміщення по розливу питної води та лікувально-профілактичної води «Даніка», загальною площею 463,3 м 2 з двома вбиральнями, яка розташована за адресою: 62562, Харківська обл., Вовчанський район, с. Шестакове, вул. Ковалівка, 30-А. Стягнено з ТОВ «Шестаківське» на користь ТОВ «НПЦ Даника-Плюс»судовий збір у розмірі 1700 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, ТОВ «Союз ініціативних господарів», у відзиві на апеляційну скаргу підтримує її у повному обсязі та також просить рішення господарського суду Харківської області від 10.09.12 у справі № 5023/1791/12 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Інші треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб за наявними у ній матеріалами.

19 листопада 2012 р. позивач через канцелярію суду звернувся з клопотанням про дозвіл бути присутнім в судовому засіданні кореспондентів.

Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та дійшла висновку про його задоволення.

В судовому засіданні 26.11.2012 р. було оголошено перерву до 12:00 год. 28.11.2012 р.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач набув права власності на нерухоме майно внаслідок внесення 16.07.2002 р. його засновниками Лапідусом В.Й., Лапідусом О.В. та Осієвим Р.А. до статутного фонду товариства житлового будинку з надвірними будівлями, розташованими по вул. Ковалівка, 30А в с. Шестакове (т. 1, а.с. 41-42).

У подальшому була здійснена реконструкція вказаного житлового будинку, у зв'язку з чим 09.08.2004 р. за позивачем було зареєстроване право власності на нежитлову будівлю - виробниче приміщення по розливу питної та лікувально-профілактичної води «Даника», яка є предметом спору по даній справі (т. 1, а.с. 45) .

В 2009 році спірне майно було передане ТОВ «АКВА-СЕРВІС», яке 06.08.2009 року отримало свідоцтво про право власне майно та здійснило його державну реєстрацію (т. 1, а.с. 48) .

Матеріали справи також свідчать, що 12.09.2009 р. між ТОВ «АКВА-СЕРВІС»(продавець) та ТОВ «Союз ініціативних господарів»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує одну нежитлову будівлю -виробниче приміщення по розливу питної води та лікувально-профілактичної води «Даника», загальною площею 463,3 м 2 з двома вбиральнями, що розташоване за адресою: с. Шестакове Вовчанського району Харківської області вул. Ковалівка, 30-а (т. 1, а.с. 49).

Вказаний договір не був у встановленому законом порядку визнаний недійсним.

30.09.2009 р. ТОВ «Союз ініціативних господарів»здійснило державну реєстрацію свого права власності, про що свідчить відповідне реєстраційне посвідчення (т. 1, а.с. 50).

11.10.2011 р. ТОВ «Союз ініціативних господарів»та ТОВ «Шестаківське»був підписаний акт прийому-передачі майна до статутного фонду ТОВ «Шестаківське», відповідно до якого останньому було передано в рахунок внеску до Статутного капіталу нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Харківська обл.., Вовчанський район, с. Шестакове, вул. Ковалівка, 30а, всього майна на загальну суму 97500 грн., що становить 60% статутного капіталу ТОВ «Шестаківське»(т. 2, а.с. 108).

21.12.2012 р. право власності ТОВ «Шестаківське»на спірну нежитлову будівлю було зареєстроване на підставі рішення виконавчого комітету Шестаківської сільської ради № 2 від 20.12.2011 р. (т. 2, а.с. 109, 126).

Таким чином, матеріалами справи підтверджений той факт, що на момент прийняття оскаржуваного рішенні, 10.09.2012 р., спірне майно знаходилося у власності відповідача, ТОВ «Шестаківське» .

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, з посиланням на преюдиціальність для даної справи фактів, встановлених рішенням господарського суду Харківської області від 21.02.2011 р. по справі № 05/42-09, дійшов до висновку про те, що внаслідок визнання недійсними змін до установчих документів позивача та подальшого скасування їх державної реєстрації, починаючи з 12.05.2005 р. відповідну управлінську компетенцію стосовно товариства з порушенням вимог законодавства України здійснював нелегітимний склад учасників товариства .

У зв'язку з цим ТОВ «АКВА СЕРВІС»незаконно, без належної волі позивача, отримало у власність спірне нерухоме майно, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не мав права його відчужувати, а подальше набуття права власності на спірне майно ТОВ «Союз ініціативних господарів» та відповідачем не є законним, вищезазначені дії по відчуженню майна здійснювалися без належних правових підстав. .

Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зроблені у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проте, слід зазначити, що ТОВ «Шестаківське»не було стороною по справі № 05/42-09.

Таким чином, надання фактам, викладеним в рішенні від 21.02.2011 р. по справі № 05/42-09 преюдиціальної сили, без доказування даних фактів в межах даної справи, є порушенням вимог ст.ст. 33, 35 ГПК України. В результаті такого порушення суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про незаконність дій органів управління позивача по відчуженню спірного нерухомого майна.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, як правову підставу для витребування спірного майна з володіння відповідача суд першої інстанції застосував положення п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майно, яке за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), може бути витребуване від набувача лише у разі, яким майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Таким чином, для правильного вирішення даної справи суду необхідно було встановити, чи існувала у позивача в момент вибуття майна (липень-серпень 2009 року) від ТОВ «НПЦ Даника-Плюс» до ТОВ «АКВА-СЕРВІС» воля на вибуття такого майна, а також з'ясувати долю правочину з передачі спірного майна.

Позивач по справі є юридичною особою у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у зв'язку з чим його воля реалізується через відповідні органи юридичної особи.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Згідно зі ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Відповідно до ст.ст. 41, 59 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції від 31.10.2008 р.) до компетенції загальних зборів належить, зокрема, створення дочірніх підприємств, затвердження їх статутів та положень.

Отже, вирішення питання про наявність чи відсутність у позивача волі на вибуття спірного нерухомого майна залежить від правомірності рішення загальних зборів учасників товариства, на підставі якого створено ТОВ «АКВА СЕРВІС»та передано йому право власності на спірне нерухоме майно. Таке рішення оформлене протоколом загальних зборів учасників позивача від 27.11.2007 р. за підписом усіх діючих на день прийняття рішення учасників товариства.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту незаконності та визнання недійсним рішення учасників позивача про створення ТОВ «АКВА СЕРВІС»та про передачу йому права власності на спірне нерухоме майно.

Проте, суд першої інстанції скористався висновками, викладеними в резолютивній частині рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2011 р. по справі № 05/42-09, з якої вбачається, що судом визнані недійсними зміни до установчих документів товариства, державну реєстрацію яких проведено згідно із записами від 12.05.2005 р., 14.08.2007 р., 25.09.2007 р., 05.11.2007 р. та 26.08.2008 р., а також припинено провадження у справі в частині відновлення юридичного становища учасників товариства станом на 14.10.2004 року.

Судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не надано належної правової оцінки даним обставинам та не з'ясовано, чи можна застосовувати до спірних правовідносин висновки даного судового рішення.

Крім того, слід зазначити, що вибуття спірного майна з володіння позивача шляхом його внесення до статутного фонду ТОВ «АКВА-СЕРВІС»є правочином, відповідно до якого одна особа (позивач) передає іншій особі (ТОВ «АКВА-СЕРВІС») право власності на спірне майно, тобто мають місце відносини з представництва юридичної особи позивача перед іншою юридичною особою, ТОВ «АКВА-СЕРВІС».

Відповідно до ч. 3 ст. 93 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до чинної судової практики, викладеної в Постанові Верховного суду України від 6 червня 2011 р. у справі № 3-50гс11, рекомендованої до застосування листом Верховного Суду України «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 рр.»від 01.04.2012 р., визнання недійсними в судовому порядку рішень загальних зборів господарського товариства не може бути підставою для визнання недійсними договорів, укладених виконавчим органом товариства на виконання рішень загальних зборів, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили».

Не надавши правової оцінки даному правочину, суд першої інстанції поширив дію рішення господарського суду Харківської області по справі № 05/42-09 від 21.02.2011 року на дії по передачі спірного майна від позивача до ТОВ «АКВА-СЕРВІС».

На даний час передачу права власності на нерухоме майно від позивача до ТОВ «АКВА-СЕРВІС»не визнано недійсною та не скасовано у встановленому законом порядку.

Що стосується тверджень позивача про те, що відповідач заволодів спірним нерухомим майном незаконно, у зв'язку з відчуженням такого майна на підставі рішення нелегітимного складу учасників юридичної особи позивача, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримане спірне майно в якості внеску до статутного капіталу товариства від третьої особи, ТОВ «Союз ініціативних господарів», що підтверджується наявними в матеріалах справи Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.12.2011 р., виданим Шестаківською сільською радою, та витягом про державну реєстрацію прав від 21.12.2011 р. (т. 2, а.с. 139-140).

При цьому, питання про внесення майна до статутного капіталу ТОВ «Шестаківське»вирішувалося за наслідками проведення загальних зборів учасників як ТОВ «Союз ініціативних господарів», так і ТОВ «Шестаківське», що підтверджується протоколами загальних зборів учасників цих товариств (т. 2, а.с. 152-154).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України встановлюється презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, є підстави стверджувати, що передача спірного нерухомого майна до статутного капіталу юридичної особи відповідача є оплатним правочином, оскільки в якості розрахунку за передання права власності на нерухоме майно, набувач такого майна передає його відчужувачу корпоративні права, які в розумінні ст. 177 ЦК України також є об'єктами цивільних прав. Такий правочин на сьогоднішній день є правомірним, оскільки не визнаний судом недійсним, а також породжує правові наслідки у вигляді правомірного набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При цьому, якщо майно знаходиться у володінні відповідача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.

Згідно зі ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підстава для правомірного набуття права власності на майно у зв'язку з внесенням такого майна до статутного фонду юридичної особи - господарського товариства, встановлюється ст. 115 ЦК України, відповідно до якої господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

На даний час жодним судовим рішенням не встановлено незаконності набуття відповідачем права власності на спірне нерухоме майно, що свідчить про те, що відповідач є законним власником спірного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав на нерухоме майно є обов'язковою.

Згідно з п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно в редакції від 28.07.2010 року (чинній на момент внесення спірного нерухомого майна в статутний капітал відповідача), оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Вищевикладене свідчить про те, що відповідач законним способом набув та у передбачений законодавством спосіб здійснив державну реєстрацію свого права власності на спірне нерухоме майно, а тому не може бути позбавлений такого права, зокрема, і шляхом витребування від відповідача спірного нерухомого майна.

Що стосується посилань позивача, в обгрунтування позовних вимог, на ст. 388 Цивільного кодексу України та на абз. 5 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача про наявність підстав для застосування в даному випадку положень ст. 388 ЦК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 388 Цивільного Кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день передання майна до статутного фонду ТОВ «АКВА-СЕРВІС»позивач не мав будь-яких обмежень щодо можливості розпорядитися таким майном, тобто мав право його відчужувати. Крім того, станом на день такого відчуження законний склад учасників товариства прийняв рішення про таке відчуження, тобто існувала належним чином оформлена воля позивача на відчуження спірного нерухомого манна.

Позивачем також не доведено той факт, що правочин з передачі юридичною особою ТОВ «НПЦ Даника-Плюс»спірного нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «АКВА-СЕРВІС»визнаний недійсним, тоді як ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у позивача правових підстав для задоволення позову про витребування спірного нерухомого майна від відповідача.

Крім того, суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про витребування майна у добросовісного набувача, не дослідив правомірність переходу корпоративних прав від одного набувача до іншого, зокрема, внесення відповідних змін до установчих документів.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду прийняте внаслідок неповного з'ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення і неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в даному рішенні, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 року у справі № 5023/1791/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Повний текст постанови складено 03.12.2012 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.