Постанова

від 24.01.2013 по справі 5023/1791/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р. Справа № 5023/1791/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: відповідача, третіх осіб: матеріали касаційної скарги Лапидус В.Й. - директор, не з'явились, повідомлені належно, Товариства з обмеженою відповідальністю "Научно-производственный центр Даника-Плюс"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.12 у справі№5023/1791/12 Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Научно-производственный центр Даника-Плюс" до треті особи проТовариства з обмеженою відповідальністю "Шестаківське" 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз ініціативних господарів" 2. Комунальне підприємство "Вовчанське бюро технічної інвентаризації" 3. Шестаківська сільська рада витребування майна

Товариство з обмеженою відповідальністю "Научно-производственный центр Даника-Плюс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шестаківське" про витребування у відповідача нежитлової будівлі - виробничого приміщення з розливу питної води та лікувально-профілактичної води "Даніка", загальною площею 463,3 кв.м з двома вбиральнями, розташованого за адресою: Харківська обл., Вовчанський район, с. Шестакове, вул. Ковалівка, 30-А. Позивач наголошував на тому, що відповідач заволодів спірним нерухомим майном неправомірно, оскільки це майно було відчужено на підставі рішення загальних зборів товариства позивача, прийнятого незаконним складом його учасників. При цьому позивач посилався на факти установлені рішенням Господарського суду Харківської області від 21.02.11 у справі №05/42-09. Позов обґрунтований приписами статей 3, 13, 16, 116, 117, 145, 387, 388 Цивільного кодексу України, статей 20, 88, 89 Господарського кодексу України, статей 3, 10, 11, 58, 59 Закону України "Про господарські товариства".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.09.12 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено. Місцевий господарський суд, з урахуванням рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.11 у справі №05/42-09 (н.р. №40/91-08), дійшов до висновку про те, що спірне майно було передано до статутного фонду ТОВ "Аква-Сервіс" неправомірно, поза волею позивача, у зв'язку з чим подальше набуття права власності на спірне майно ТОВ "Союз ініціативних господарів" та відповідачем теж є незаконним.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.12 (судді: Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Россолов В.В.) перевірене рішення господарського суду скасовано. В позові відмовлено. Апеляційний господарський суд установив, що спірне майно позивачем було внесено в статутний фонд створеної ним юридичної особи за рішенням загальних зборів учасників товариства, легітимного на час його прийняття, тобто з волі власника. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна. Скасовуючи рішення, суд посилався на практику Верховного Суду України (постанова від 06.06.11 у справі №3-50гс11) та керувався приписами статей 92, 93, 388 Цивільного кодексу України, статті 58 Закону України "Про господарські товариства". Суд апеляційної інстанції визнав, що факти встановлені рішенням господарського суду у справі №05/42-09 (н.р. №40/91-08) не є преюдиційними, оскільки суб'єктний склад у цих справах є різний.

До Вищого господарського суду України із касаційною скаргою (з урахуванням доповнень) звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Научно-производственный центр Даника-Плюс", в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, приписів статей 3, 204, 321, 388 Цивільного кодексу України, статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України. Товариство не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав для витребування спірного майна з володіння відповідача. При цьому скаржник наголошує на тому, що спірне майно неправомірно, поза волею позивача вибуло з його володіння внаслідок відчуження майна незаконним складом учасників товариства позивача, і це підтверджується судовим рішенням у справі №05/42-09 (н.р. №40/91-08). Вказане рішення, на думку товариства, не було вірно оцінено судом апеляційної інстанції.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити постанову у справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти встановлення обставин справи та правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом в процесі розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.07.02 засновниками Лапідусом В.Й., Лапідусом О.В. та Осієвим Р.А. до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Научно-производственный центр Даника-Плюс" був внесений житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на вул. Ковалівка, 30А, в с. Шестакове. Цей житловий будинок був реконструйований позивачем під виробниче приміщення з розливу питної та лікувально-профілактичної води "Даника". Судом апеляційної інстанції також установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що в 2007 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Научно-производственный центр Даника-Плюс" внесло спірне нежитлове приміщення, як частку у розмірі 100%, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Сервіс". При цьому, як установив суд, таке відчуження спірного майна здійснювалося за рішенням учасників зборів товариства позивача у складі, який існував на момент його прийняття, тобто з волі власника (рішення, оформлене протоколом загальних зборів учасників від 27.11.07). В подальшому, за договором купівлі-продажу від 12.09.09 ТОВ "Аква-Сервіс" продав ТОВ "Союз ініціативних господарів" спірне приміщення, а останній 11.10.11 вніс його до статутного фонду відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шестаківське". Відповідачеві 21.12.12 було видано свідоцтво про право власності на спірну нерухомість. Апеляційним господарським судом в ході розгляду спору були досліджені зібрані у справі докази і з'ясовані наведені обставини та установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що спірне майно власником було відчужено (передано в статутний фонд іншої юридичної особи) з його волі; що відповідач є добросовісним набувачем спірної нерухомості. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Научно-производственный центр Даника-Плюс" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Шестаківське" нежитлової будівлі - виробничого приміщення з розливу питної води та лікувально-профілактичної води "Даніка", загальною площею 463,3 кв.м з двома вбиральнями, розташованого за адресою: Харківська обл., Вовчанський район, с. Шестакове, вул. Ковалівка, 30-А. Згідно з приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Статтею 330 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі, коли майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього. У розумінні приписів наведеної норми добросовісним вважається той набувач, який не знав і не мав знати, що набуває майно в особи, яка не має права відчужувати. Згідно із частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто, статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею . Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що судовими рішеннями у справі №05/42-09 (н.р. №40/91-08) встановлені факти, котрі є преюдиціальними для даної справи, а відтак вони не підлягають доведенню. Скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції підставно врахував те, що важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору; що преюдиціальне значення, у розумінні приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається, тобто має місце тотожність суб'єктного складу спору. Між тим, як установив суд апеляційної інстанції, суб'єктний склад спору у обох справах, є різним. Апеляційний господарський суд, повторно розглянувши спір, установив і те, що спірна нерухомість не вибувала від власника поза його волею (позивач передав спірне майно в статутний фонд ТОВ "Аква-Сервіс" за рішенням учасників зборів товариства у складі, який існував на момент його прийняття); що ТОВ "Шестаківське", у розумінні приписів статті 388 Цивільного кодексу України, є добросовісним набувачем такого майна. Враховуючи викладене, апеляційним господарським судом правильно застосовано приписи статті 388 Цивільного кодексу України до встановлених обставин справи, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову про витребування спірного нерухомого майна від відповідача. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 06.06.11 у справі №3-50гс11, від 11.10.11 у справі №5002-8/5447-2010. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник просив скасувати постанову апеляційного господарського суду у справі та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, вважаючи, що судом апеляційної інстанції невірно встановлені обставини справи щодо волі власника на відчуження спірного майна та не враховано рішення суду у справі №05/42-09 (н.р. №40/91-08). Проте, доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів у справі, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.12 у справі №5023/1791/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Научно-производственный центр Даника-Плюс" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець