Ухвала

від 14.03.2012 по справі 2а/0270/5573/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5573/11

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Грандзернотранс" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року приватне підприємство «Грандзернотранс» (ПП «Грандзернотранс») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь від 14 жовтня 2011 року №0002282310, №0002302310.

26 січня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені завчасно і належним чином, а відтак судом апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну перевірку ПП «Грандзернотранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 23 вересня 2011 року №3874/2301/35445786.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п.1.32, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року на загальну суму 358886 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 30175 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 35208 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 49500 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 13645 грн, за 4 квартал 2009 року в сумі 26432 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 62337 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 9298 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 34250 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 55906 грн. та за 1 квартал 2011 року в сумі 42135 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1006171 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 1006171 грн.

Також виявлено порушення позивачем порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 171723 грн., в тому числі за лютий 2009 року в сумі 4918 грн., за квітень 2009 року в сумі 16184 грн., за травень 2009 року в сумі 17836 грн., за серпень 2009 року в сумі 8 грн., за листопад 2009 року в сумі 7985 грн., за грудень 2009 року в сумі 13160 грн., за лютий 2010 року в сумі 9326 грн., за червень 2010 року в сумі 5039 грн., за серпень 2010 року в сумі 25000 грн., за листопад 2010 року в сумі 24519 грн., за грудень 2010 року в сумі 17806 грн. та за березень 2011 року в сумі 29942 грн.

Перевіряючими зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно завищено валові витрати по придбанню автотранспортних послуг від ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, TOB «Контракт-Центр Груп», TOB «Компані Стріт», послуг по перевезенню багажу від ФОП ОСОБА_5, інформаційно-консультативних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_6, TOB «Старжвін», ПП «Агробудснаб-2», посередницьких послуг від TOB «Колос», придбання пшениці в ПП «Агроера-2009», придбання палива та транспортних послуг в TOB «Дюв-Ойл ЛТД» та вважає вказані правочини нікчемними, посилаючись при цьому, на відсутність товарно-транспортних накладних, а також про наявність в «базі даних» станом на дату проведення перевірки записів по деяких постачальниках про відсутність їх за місцезнаходженням, оголошення банкрутами, чи неможливістю провести податковим органом за місцем реєстрації постачальника зустрічної звірки.

На підставі акта перевірки, 14 жовтня 2011 року ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення №0002282310 про збільшення суми податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 358886 грн. та застосовано штрафну (фінансову санкцію) в розмірі 79188 грн., №0002302310 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 171723 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 35446 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР (Закон №283) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Дана стаття не містить жодних застережень щодо неможливості включення до складу валових витрат суб'єкта підприємницької діяльності сум, сплачених за договорами про надання юридичних, інформаційно-довідкових та послуг з ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. До таких обмежень віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку і підтверджуватись документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996).

В свою чергу вказаний Закон визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт надання автотранспортних послуг ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Контракт-Центр Груп», ТОВ «Компані Стріт» та спожиття і оприбуткування цих послуг ТОВ «Поділля Кабель», послуг по перевезенню багажу ФОП ОСОБА_5, інформаційно-консультативних послуг ФОП ОСОБА_6, TOB «Старжвін», ПП «Агробудснаб-2», посередницьких послуг TOB «Колос», придбання пшениці в ПП «Агроера-2009», придбання палива та транспортних послуг в TOB «Дюв-Ойл ЛТД» та оприбуткування цих послуг ПП «Грандзернотранс» підтверджується укладеними договорами, актами виконаних робіт, відомостями виконаних робіт, документами про оплату. Дані документи відповідають вимогам ст.9 Закону про бухгалтерський облік, оскільки містять всі необхідні реквізити, а саме: які саме послуги надавались, зміст наданих послуг, загальна вартість наданих послуг. Надання вказаних послуг безпосердньо пов"язані з господарською діяльностю ПП «Грандзернотранс».

Крім того, в матеріалах справи містяться докази про те, що завдяки посередницьким в торгівлі зерновими культурами послуг, наданих TOB «Колос» позивачем були здійснені операції по закупці та продажу зернових культур, а саме закуплено ячменя в AT ЗАТ «КАРГІЛЛ» - 1284,166 т., в СТОВ «Обруч» - 160,420т. Реалізовано TOB «Гранд-Зерно» - 1343,320 т., що дало можливість отримати дохід, який окупив витрати, пов'язані наданням послуг з TOB «Колос».

Оскільки на ПП «Грандзернотранс» відсутній головний бухгалтер, то підприємство здійснювало операції з TOB «Агробудснаб», а саме послуги з питань бухгалтерського обліку, аудиту на тему нового законодавства, вивчення нового податкового кодексу, ознайомлення з новими статтями доходів та витрат, переведення бухгалтерії на нові стандарти та вимоги законодавства. Надавались послуги у сфері інформатизації та комерційної діяльності, що було необхідно для діяльності підприємства, а саме: своєчасне та вірне подання податкової та статистичної звітності, переведення на бездокументальну (електронну) форму документообігу та податкової звітності. Проведення семінарів з питань ефективного управління персоналом.

Також, завдяки наданих консультаційних послуг TOB «Старжвін», позивачем було здійснено закупки жита, зерна гречихи, пшениці, що значно покращило результат дохідної частини підприємства у 2010 році.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо їх нікчемності з огляду на наступне.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Так, ДПІ у м. Вінниці не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на дані ІАС «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», які на думку відповідача, ставлять під сумнів достовірність та доказовість первинних документів позивача до перевірки, оскільки електронні джерела не є електронними документами, а порушення допущені контрагентом позивача, не може бути підставою для відповідальності позивача. Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочину та безпідставності формування позивачем валових витрат і податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, -залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.

Судді /підпис/ Курко О. П.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар