Постанова

від 26.11.2008 по справі 05/780

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

05/780

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 листопада 2008 р.                                                                                    № 05/780  

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Дунаєвська Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Михайлюк М.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Черкаська виробничо-торгова компанія"

на постанову                                         Київського міжобласного апеляційного

                                                            господарського суду від 02.07.2008 року

у справі                                                  № 05/780

господарського суду                              Черкаської області

за позовом                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Черкаська виробничо-торгова компанія"

до                                                             Приватного підприємства "Купець"

про                                                            повернення майна та стягнення грошових

                                                            коштів

за участю представників:

позивача –          не з"явились

відповідача –          не з"явились

В С Т А Н О В И В:

          У лютому 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська виробничо-торгова компанія" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Купець" про стягнення 134 201 грн. заборгованості за договором оренди та повернення майна, що є предметом оренди, у зв"язку з розірванням договору.          

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.04.2008 року (суддя Швидкий В.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з приватного підприємства "Купець" на користь  товариства з обмеженою відповідальністю  "Черкаська виробничо-торгова компанія" 134 201 грн. боргу, 1 427 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та виселено відповідача з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Черкаси,  вул. Смілянська, 159.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2008 року (судді: Разіна Т.І., Агрикова О.В., Жук Г.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська виробничо-торгова компанія" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового акту.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування  господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга частково підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 №  4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним  вимогам  не  відповідають.

Так, господарським судом встановлено, що 22.12.2003 р. між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 159, за яким позивач передав в оренду відповідачу нежитлове приміщення, площею 381,1 кв.м., з прилеглою територією, площею 750 кв.м..

Згідно пп. 3.1, 3.3, 4.1.3 цього договору орендна плата складає 3 746 грн. і підлягає сплаті відповідачем не пізніше 5-го числа поточного місяця.

          Відповідно до п.3.5 цього ж договору відповідач зобов"язаний відшкодовувати вартість комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, використання каналізації, телефонної мережі, поштового зв"язку, вивіз сміття та інше), що пов"язані з утриманням приміщення, які відшкодовуються щомісячно у фактичних затратах одночасно з орендною платою згідно з рахунком позивача.           Пунктом 4.4.2 договору передбачено право позивача підвищувати або зменшувати розмір орендної плати згідно письмового повідомлення відповідача за 10 календарних днів.

          Строк дії договору (п. 6.1) встановлений терміном на 5 років до 01 січня 2009 р.

31.12.2004 р. сторонами підписано угоду про внесення змін до договору, за якою площа прийнятого відповідачем в оренду нежитлового приміщення складає 600 кв.м., а вартість основних засобів, переданих відповідачу в оренду, становить 298 750 грн., з яких: вартість будівлі –250 000 грн.;   вартість обладнання –48 750 грн.

Позивач неодноразово повідомляв відповідача про зміну розміру орендної плати, встановивши в останнє розмір орендної плати у сумі 18 грн. за 1 кв.м., про що 30.12.2005 р. підписано угоду.

          У зв"язку з неповним погашенням відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Купець" орендної плати за період з 25.01.2005 р. до 31.01.2008 р. у розмірі 134201 грн. та розірвання договору.

          Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія", суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не вносив своєчасно орендну плату за орендоване ним нежитлове приміщення, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, відображена в акті звірки сторін. Також суд послався на безпідставність тверджень приватного підприємства "Купець"  щодо відмови в позові в зв'язку з проведення ним за власні кошти капітального ремонту внаслідок чого  збільшився розмір та вартість орендованого приміщення.

При цьому, місцевий суд зазначив, що питання щодо проведення поліпшень і їх наслідки не є предметом розгляду у даній справі.

          Крім цього, посилаючись на ч.1 ст.782 ЦК України , господарський суд виселив відповідача із спірного приміщення.

          Проте, в порушення вимог ст.84 ГПК України, приймаючи рішення про виселення відповідача із орендованого приміщення, господарський суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні такі позовні  вимоги.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд справи, та, приймаючи оскаржувану постанову, допущені місцевим господарським судом порушення усунув, але припустився власних, які є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.

Так, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що акт звірки взаємних розрахунків, достовірність якого не спростовувалась відповідачем, та угода, укладена між сторонами, про розстрочення погашення боргу від 15.12.2004 не є належними доказами заборгованості відповідача, оскільки в даному акті відсутнє розмежування  сум заборгованості та посилання, на виконання якого саме договору чи угоди він складався та підписувався.

Разом з тим, апеляційний господарський суд  в порушення вимог ст.ст.32,34 ГПК України зазначений акт взаємозвірки не витребував та  не перевірив доводи  позивача щодо відсутності між сторонами будь-яких інших угод, крім угоди від 22.12.2003 року № 155 про оренду основних засобів.

Також суперечить ст.ст. 32, 34 ГПК України  висновок апеляційної інстанції про те, що угода, підписана сторонами, про зміну умов договору оренди від 30.12.2005 року не є доказом встановлення орендної плати в розмірі 18 грн. за 1 кв.м згідно договору №155 від 22.12.2003 року.

Виходячи із вищевказаної суми орендної плати, відповідачу виставлялись рахунки, які він сплачував  протягом двох років, проте зазначені обставини залишились поза увагою апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесені рішення та постанови у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не повно з'ясували обставини справи та невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованих судових актів.

Враховуючи вимоги ст. 1117 ГПК  України, відповідно до яких  касаційна  інстанція не має  права  встановлювати або вважати доведеними обставини, що  не були  встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи  відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того  чи іншого доказу, про  перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення і постанови, прийняті у даній справ, підлягають  скасуванню, а справа направленню  на новий  розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська виробничо-торгова компанія" задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2008 року у справі № 05/780 та рішення господарського суду Черкаської області від 07.04.2008 року у справі №05/780 скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Черкаської області в іншому складі суддів.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська

СуддіН.І. Мележик

М.В. Михайлюк