Ухвала

від 07.12.2012 по справі 2-230/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/3130/12Головуючий по 1 інстанції Категорія : Вітер Л.А. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДмитренка М.І. суддівВініченка Б.Б., Храпка В.Д. , при секретаріПосипайко А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Прокуратури Христинівського району, Прокуратури Черкаської області, Державного казначейства України, управління Державної казначейської служби України у Христинівському районі про відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю прокуратури Христинівського району в частині невиконання постанови Уманського міськрайонного суду від 09 листопада 2006 року і не проведення перевірки скарги ОСОБА_6, а також неприйняття рішення у встановлений строк,

в с т а н о в и л а :

У лютому позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.11.2006 року, постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 07 липня 2006 року скасовано та повернуто матеріали для додаткової перевірки прокурору Христинівського району. Прокуратура Христинівського району замість того, щоб виконати свої функціональні обов'язки, передбачені законом України та нормами КПК України на підлеглій території Христинівського району самоусунулась від додаткової перевірки його скарги.

30 жовтня 2007 року Христинівський районний суд Черкаської області постановив: визнати бездіяльність прокуратури Христинівського району в частині невиконання постанови Уманського міськрайсуду від 09.11.2006 року і не проведення перевірки скарги ОСОБА_6, а також неприйняття рішення у встановлений законом строк.

Дана постанова була оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду Прокуратурою Христинівського району.

02 березня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд ухвалив: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2007 року - без змін.

Увесь період тяганини позивач вимушений був приймати участь у судових засіданнях судів різних інстанцій та різних міст держави.

Протиправними діями та бездіяльністю Христинівською районною прокуратурою його моральному здоровю спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання відновити його порушені права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями.

Внаслідок протиправних дій Христинівської районної прокуратури, позивач зазнав моральних втрат, які призвели до позбавлення його можливостей реалізації звичок і бажань, які він міг би реалізувати, не витрачаючи часу на підготовку заяв, звернень, скарг, клопотань, судових позовів, заперечень на апеляції рішень судів, надання пояснень у судових справах, відвідання інстанцій органів державної влади різноманітних рівнів, щоб добитися належної по закону додаткової перевірки його скарги.

Просив суд стягнути з Христинівської районної прокуратури свою користь 20000 гривень моральної шкоди та судовий збір.

Надалі уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з Державного Казначейства України 20000 гривень моральної шкоди шляхом безспірного списання зазначених коштів з рахунків Державного бюджету України, які обліковуються в Державному казначействі України та стягнути з прокуратури Христинівського району Черкаської області на користь позивача затрати пов'язані зі сплатою судового збору.

Ухвалою від 20.06.2012 року залучено в якості співвідповідача Прокуратуру Черкаської області.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач - представник управління Державної казначейської служби України у Христинівському районі позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача Державного Казначейства України - позов не визнала.

Представник Прокуратури Христинівського району та Прокуратури Черкаської області - проти позову заперечила, позовні вимоги не визнала повністю та просила відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як незаконне та необґрунтоване, ухвалене при неповному з?ясуванні обставин справи та порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994, № 266/94-ВР. Згідно ст..1 підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Позовні вимоги ОСОБА_6 не підпадають під дію даного Закону, оскільки не містять наведених у статті 1 випадків для відшкодування моральної шкоди.

Правильним є і застосування положень Постанови Пленуму Верховного Суду №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яка визначає, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, при визначенні розміру моральної шкоди, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. Відповідно, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач не надав жодного доказу обставин, передбачених Постановою для відшкодування моральної шкоди.

Доречним є і спростування судом першої інстанції вимог позивача, які базуються на підставі ст. 1173 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Отже, дана стаття не поширюється на зобов'язання, що виникають між громадянином та органами прокуратури.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованості заявлених позивачем вимог.

Таким чином, апеляційна скарга позивача не містить жодних обґрунтованих підстав та доказів для скасування оскаржуваного рішення, а всі наведені доводи були належним чином досліджені у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2012 року - відхилити.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Прокуратури Христинівського району, Прокуратури Черкаської області, Державного казначейства України, управління Державної казначейської служби України у Христинівському районі про відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю прокуратури Христинівського району в частині невиконання постанови Уманського міськрайонного суду від 09 листопада 2006 року і не проведення перевірки скарги ОСОБА_6, а також неприйняття рішення у встановлений строк - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :