Постанова

від 16.11.2012 по справі 2а/0470/12952/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12952/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б. при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача Мусаєвої Р.М., Науменко О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЮТС» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач) з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000952301 від 20 липня 2012 року, податкового повідомлення - рішення № 0001142301 від 27 вересня 2012 року, податкового повідомлення - рішення № 0001132301 від 27 вересня 2012 року.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки планової виїзної перевірки ТОВ «ЮТС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, які відображені в Акті Державної податкової інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 21.06.2012 року № 738/22.2.17/32255012, висновки позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЮТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Техмонтажресурс», які відображені в Акті Державної податкової інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 10.09.2012 року №1295/22-2-17/32255012, та висновки, що викладені у рішенні №23365/10/10-014 від 20.09.212 Державної податкової служби у Дніпропетровській області за результатами розгляду скарги ТОВ «ЮТС» на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 20.07.2012 №0000952301 є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а податкове повідомлення - рішення від 20 липня 2012 року №0000952301, податкове повідомлення - рішення від 27 вересня № 0001132301 та податкове повідомлення - рішення від 27 вересня 2012 року № 0001142301 є незаконними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуване Позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС» зареєстроване як юридична особа 22.11.2002 Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

21 червня 2012 року Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області державної податкової служби було складено акт № 738/22.2.17/32255012 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ЮТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 рік.

На підставі перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем: п.п. 138.1.1., п.п. 138.2 п. 138 Податкового кодексу України, ТОВ «ЮТС» занижено податок на прибуток у сумі 976267 грн. у т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 25647 грн. за 3 квартал 2011 року - на суму 168818 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 688282 грн., та за 1 квартал 2012 року - на суму 93520 грн. Відповідач зробив висновок, що позивачем було умисно завищено валові витрати, що є порушенням норм пп. 138.1.1., пп. 138.2., ст. 138 Податкового кодексу України. У якості безпідставності формування таких витрат Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби вказала, що грошові кошти були списані на підставі фіктивних договорів підряду.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки від 21.06.2012 року, який був отриманий позивачем 07.07.2012 року, 11.07.2012 ТОВ «ЮТС» направило до відповідача заперечення на Акт перевірки від 21.06.2012 року.

На підставі акту № 738/22.2.17/32255012 від 21 червня 2012 року, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 20 липня 2012 року № 0000952301.

Вих. №26/07 від 26.07.2012 ТОВ «ЮТС» звернулося зі скаргою до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року № 0000952301.

20.09.2012 року за № 23365/10/10-014 Державною податковою службою у Дніпропетровській області на адресу позивача було направлено рішення про результати розгляду скарги ТОВ «ЮТС» від 26.07.2012 року за № 26/1, яким скарга ТОВ «ЮТС» залишена без задоволення.

Крім того, за результатами розгляду скарги позивача, Державна податкова служба у Дніпропетровській області збільшила грошове зобов'язання з податку на прибуток на 243197,00 грн. (1219465,00 грн. (основний платіж) та 23380,00 грн. (штрафні санкції) - 999948,00 грн. (грошове зобов'язання за актом планової перевірки)); з податку на додану вартість в загальній сумі 1166956,00 грн. (933565,00 грн. - основний платіж, 233391,25 грн. - штрафна санкція).

На виконання листа від 15.08.2012 року №19709/10/10-014 ДПС у Дніпропетровській області «Про призначення позапланової документальної перевірки» відповідно до наказу від 20.08.2012 року №563 ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС згідно пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС" (код ЄДРПОУ 32255012, скорочена назва відповідно до установчих документів ТОВ „ЮТС") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 року.

В ході позапланової перевірки було встановлено, що викладені в акті планової перевірки порушення (акт від 21.06.2012 року №738/22-2-17/32255012) та у скарзі директора ТОВ «ЮТС» Гуцалюка Ю.А. від 26.07.2012 року №26/1 (вхідний №2732/10/С від 30.07.2012 року ДПС у Дніпропетровській області) питання, стосуються виключно господарських відносин ТОВ "ЮТС" (код ЄДРПОУ 32255012) з постачальником ТОВ " Техмонтажресурс " (код ЄДРПОУ 36906925).

Таким чином, відповідач в запереченнях зазначив, що даною позаплановою документальною перевіркою інші операції (як і своєчасності, достовірності, повнота донарахування та сплати ТОВ "ЮТС" податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 року), окрім фінансово-господарських операцій з ТОВ " Техмонтажресурс " не досліджувались.

10.09.2012 року Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області державної податкової служби було складено акт №1295/22-2-17/32255012 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЮТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «Техмонтажресурс».

На підставі перевірки відповідачем було встановлено порушення ТОВ «ЮТС»:

ѕ пункту 185.1. статті 185, пункту 198.2 - 198.3 статті 198, пункту 201.1. статті 201, пункту 201.7. ст. 201 ПКУ, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 940603 грн., у тому числі за ківтень 2001 року у сумі 87367грн., липень 2011 року у сумі - 78847 грн., серпень 2011 року у сумі - 37633 грн., вересень 2011 року у сумі 49169 грн., жовтень 2011 року суму 68261 грн., листопад 2011 року суму 244526 грн., грудень 2011 року суму 285733 грн., січень 2012 року суму 89067 грн. за наслідками допущених порушень податкового законодавства, викладених в п. 3.2.2. розділу 3 даного акту перевірки.

ѕ пункту 138.1.1 пункту 138.1. статті 138, пукту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.1, 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПКУ в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі всього у сумі 1219465 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 268844 грн., З квартал 2011 року у сумі 168817 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 688283 грн., 1 квартал 2012 року у сумі 93521 грн. за наслідками допущених порушень податкового законодавства, викладених в п. 3.1.2 розділу 3 даного акту перевірки.

ѕ порушення ТОВ «ЮТС» частини 1 статті 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України) по правочинах, здійснених за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року з ТОВ «Техмонтажресурс».

На підставі акту № 1295/22-2-17/32255012 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2012 року № 0001132301 та податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2012 року № 0001142301.

Що стосується перевірки Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області державної податкової служби ТОВ «ЮТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Стаття 77 Податкового кодексу України встановлює, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що направлення на перевірку від 10.05.2011 №409/10/23-17 вручено особисто головному бухгалтеру ТОВ «ЮТС» Гуцалюку Юрію Анатолійовичу під розписку 17.05.2012.

Повідомлення № 13 від 28.04.2012 про проведення перевірки надіслано поштою 03.05.2012.

Перевірку проведено з відома директора Гуцалюка Юрія Анатолійовича та в присутності головного бухгалтера Ребристої Юлії Дмитрівни.

Пп.20.1.6 п.20.1 ст. 20 ПКУ визначено право податкових органів для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно із п.85.2 ст.85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронному вигляді з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб (у форматі та порядку, визначених центральним органом ДПС) копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки. Документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа органу ДПС та платник податків (його представник) (п.85.3 ст.85 ПКУ).

При проведенні перевірок посадові особи органу ДПС мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.85.4 ст.85 ПКУ).

Забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом (п.85.5 ст.85 ПКУ).

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу ДПС, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи органу ДПС, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п.85.7 ст.85 ПКУ). Посадова (службова) особа органу ДПС, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених ПКУ, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п.85.8 ст.85 ПКУ).

В Акті перевірки від 21.06.2012 року було зазначено, що ТОВ «ЮТС» до перевірки надало лише акти прийому-передачі послуг. В той же час в тому ж Акті перевірки від 21.06.2012 року ДПІ зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року та 1 кварталу 2012 року встановлено завищення валових витрат на підставі таких документів: журнали - ордери по рахунку «631» «розрахунки з вітчизняними постачальниками», первинних документів: накладних, рахунків фактур, актів приймання-передачі виконаних робіт, банківських виписок, угод. Зазначені обставини спростовують факт ненадання позивачем витребуваних під час перевірки документів.

Позивач зазначає, що усі необхідні документи надавались співробітникам ДПІ при перевірці в повному обсязі, що не було спростовано відповідачем під час судового розгляду.

Таким чином посилання відповідача в акті перевірки від 21.06.2012 на обставину ненадання ТОВ «ЮТС» до перевірки всіх необхідних документів, що підтверджують факти надання послуг товариству, крім актів прийому-здачі, не підтверджені достатніми та належними доказами, що свідчить про неповноту проведеної перевірки ТОВ «ЮТС» та необґрунтованість висновків, зроблених в акті перевірки №738/22.2.17/32255012 від 21 червня 2012 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідач в актах перевірки обумовив завищення валових витрат позивачем тим, що грошові кошти списувались із рахунку ТОВ «ЮТС» на підставі фіктивних договорів підряду та за відсутності необхідних первинних документів, а оскільки відповідно до ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, які не підтверджені платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, платник податку не мав право включати їх до складу податкового кредиту.

Як свідчать обставини справи (акти наведених перевірок) у періоді, що перевірявся, між ТОВ «ЮТС» (замовником) та ТОВ «Техмонтажресурс» (підрядником) укладено дев'ять аналогічних за змістом договорів, предметом яких є проведення робіт по монтажу систем вентиляції та кондиціонування об'єктів, інших монтажних робіт: від 04.04.11 № 4/11 на загальну суму 524200,36 грн. (в тому числі ПДВ - 87366,73 грн.); від 05.05.11 № 5/11 на суму 420504,54 грн. (в тому числі ПДВ - 70084,09 грн.); від 02.06.11 № 02/06 на суму 457960,12 грн. (в тому числі ПДВ - 76326,69 грн.); від 06.07.11 № 060711 на суму 359975,27 грн. (в тому числі ПДВ - 59995,89 грн.); від 08.08.11 № 080811 на суму 359975,27 грн. (в тому числі ПДВ - 59995,89 грн.); від 01.09.11 № 010911 на суму 225796,82 грн. (в тому числі ПДВ - 37632,79 грн.); від 03.10.11 № 031011 на суму 2896620,91 грн. (в тому числі ПДВ - 482770,0 грн.); від 02.11.11 № 021111 на суму 591372,25 грн. (в тому числі ПДВ - 98562,04 грн.); від 03.12.11 № 031211 па суму 103045,74 грн. (в тому числі ПДВ - 17174,29 грн.); від 03.01.12 № 0312 на суму 534403,0 грн. (в тому числі ПДВ - 89067,0 грн.).

Реальність укладених угод підтверджується відповідною первинною документацією позивача: договорами купівлі-продажу, актами виконаних робіт та прийому-передачі, податковими накладними.

Відповідачем в акті перевірки зроблений висновок, що ТОВ «ЮТС» порушено ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 з ТОВ «Техмонтажресурс».

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акти перевірок не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу ТОВ «ЮТС» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний дравочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між позивачем правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Як вбачається із змісту Актів перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, зазначені в Акті перевірки від 10.09.2012, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «ЮТС» на укладення договорів з ТОВ «Техмонтажресурс» (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Викладені в акті перевірки судження перевіряючого про порушення платником податків вимог статей 203, 215, 216, 228 ЦК України не підтверджуються дослідженими судом доказами.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції (Лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11, 02.06.2011).

Фіктивність договорів підряду, які були укладені із ТОВ «Техмонтажресурс» та «безтоварність» господарський операцій була мотивована відповідачем тим, що документально не підтверджено наявність дозволів ГУ МНС України та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, необхідних для проведення монтажних робіт систем вентиляції та кондиціонування, вказаних у актах приймання підрядних робіт.

Однак, у відповідності до п. 26 Положення Про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, яке затверджено Указом Президента України №408/2011 від 06.04.2011 Держгірпромнагляд відповідно до покладених на неї завдань видає у передбачених законодавством випадках дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки.

Так, постановою КМУ від 30.09.2009 № 1104 було затверджено перелік робіт, на виконання яких не вимагається отримання дозволу. Відповідно до п. 20 вищевказаного переліку до таких робіт, зокрема, відносяться роботи по переоснащенню систем опалення та вентиляції.

Слід окремо зазначити, що роботи, які виконувались за договорами підряду, відсутні у переліку робіт підвищеної небезпеки, що затверджений постановою КМУ від 15.10.2003 №1631 ( в редакції, що була чинна на час проведення робіт).

Отже, роботи, що виконувались за договорами не належали до класу небезпечних, а відтак - для їх проведення наявність дозволів Держгірпромнагляду не вимагається.

Судом критично оцінюються й посилання відповідача на відсутність документального підтвердження наявності у ТОВ «Техмонтажресурс» відповідної ліцензії на проведення будівельних робіт, оскільки надана до перевірки ліцензія Серія АГ №573328, яка видана органами ДАБІ є недійсною через невідповідність адреси юридичною особи, яка в ній зазначена, адресі, що вказана в статутних документах, з огляду на наступне.

У відповідності до даних, що містяться у Єдиному ліцензійному реєстрі, ТОВ «Техмонтажресурс» було видано будівельну ліцензію строком дії на 5 років, починаючи з 08.02.2011.

У відповідності до ст. 51 ГК України на яку посилається Державна податкова служба у Дніпропетровській області у своєму рішенні, зазначено наступне: підприємницька діяльність припиняється у разі закінчення строку дії ліцензії. Отже, законодавець розрізняє поняття закінчення строку дії ліцензії та недійсність ліцензії. Слід зазначити, що у відповідності із ст. 16 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» підставами для переоформлення ліцензії є зміна місцезнаходження юридичної особи. За інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі ТОВ «Техмонтажресурс» змінила своє місцезнаходження з вул. Космічної 49 г на пров. Добровольців, 17 лише 26.12.2011, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, виданою станом на 02.02.2012, а відтак - у випадку не переоформлення ліцензії остання є недійсною лише з 05.01.2012. позивач зазначив, що на дану дату між ТОВ «ЮТС» та ТОВ «Техмонтажресурс» вже було укладено всі договори підряду, і більша частина робіт вже виконана, а ТОВ «ЮТС» не зобов'язано чинним законодавством контролювати чинність ліцензії підрядника.

Крім того, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції (що узгоджується з позицією, викладеною у Листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р.).

Отже, не переоформлення ліцензії у встановлений законом строк не є підставою вважати, що ТОВ «Техмонтажресурс» не мало можливості виконувати роботи. Більш того, недійсність ліцензії на час укладення та виконання робіт спростовується інформацією, яка надана із ЄДРПОУ.

В запереченнях відповідач посилається на те, що в ході проведення перевірки управлінням податкового контролю юридичних осіб направлено службову записку від 27.08.2012 року №55 до ГВПМ ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС для проведення всього комплексу заходів щодо збору доказової бази для визнання нікчемними правочинів між ТОВ «Техмонтажресурс» і ТОВ «ЮТС» за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 року. Згідно службової записки від 31.08.2012 року №13647 ГВПМ ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська було встановлено, що ТОВ «Техмонтажресурс» та його посадові особи за юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, буд. 17, оф.4 не знаходяться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно - транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь - яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Станом на дату підписання акту перевірки ГВПМ ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська не надано висновок щодо ознак нікчемності ТОВ «Техмонтажресурс». Разом з цим, у всіх наданих ТОВ «ЮТС» до перевірки первинних документах (договори, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт) зазначена саме юридична адреса ТОВ «Техмонтажресурс» м.Дніпропетровськ, пров. Добровольців, буд. 17, оф.4.

Крім того, в ході позапланової перевірки для проведення зустрічної звірки та з метою отримання звітів за формою 1ДФ за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 року ТОВ «Техмонтажресурс" повторно направлено запит до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 27.08.2012 року №13303/7/22-2-120. Згідно відповіді від 30.08.2012 року №24109/7/22-710 було встановлено, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 року по справі №29/5005/4432/2012 ТОВ «Техмонтажресурс» визнано банкрутом. Співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська направлено листи державного земельного кадастру від 07.06.2012 року №11821/9/22-114, БТІ - від 07.06.2012 року №11820/9/22-114, ЄДР - від 07.06.2012 року №11819/9/22-114, до ліквідатора ОСОБА_8 - від 02.07.2012 року №15244/10/22-710. Станом на 05.08.2012 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська листом від 05.09.2012 року №2489/7/22-710 повідомила, що відповіді на зазначені листи не надходили.

Однак, вказані обставини критично оцінюються судом, оскільки вони не підтверджують в повній мірі нікчемність укладених угод між ТОВ «Техмонтажресурс» і ТОВ «ЮТС» за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 року, невстановлення податковим органом під час виходу на юридичну адресу ТОВ «Техмонтажресурс» посадових осіб підприємства та первинної документації не свідчить про безумовну відсутність підприємства за місцем реєстрації та про відсутність місця виконання робіт по укладеним договорам, крім того жодних записів щодо зміни місцезнаходження ТОВ «Техмонтажресурс» не внесено.

Що стосується визнання ТОВ «Техмонтажресурс» банкрутом, то це відбулося 29.05.2012 року, а податковим органом перевірялися господарські відносини між ТОВ «Техмонтажресурс» і ТОВ «ЮТС» за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 року.

Крім того, Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 надано роз'яснення що, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

У відповідності із п.6 Положення Про державну архітектурно-будівельну інспекцію України, яке затверджено Указом Президента України від 08.04.2011р. №439/2011 органи ДАБІ відповідно до законодавства видають суб'єктам господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Окрім того, у відповідності до ст. 6 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності (в редакції, що була чинна на дату підписання та виконання договорів) орган ліцензування здійснює контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов.

У ліцензійних умовах провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. № 47, містить виключний перелік умов (у тому числі і щодо чисельності та кваліфікації персоналу), дотримання яких необхідно для отримання ліцензії, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Слід зазначити, що відповідно до п. 5 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, який затверджено Постановою КМУ №1396 від 05.12.2007р. до заяви про видачу ліцензії суб'єкт будівельної діяльності додає відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно- технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт. Дані відомості повинні відповідати вищезгаданим ліцензійним умовам. У випадку ненадання таких відомостей орган ліцензування повертає заявникові документи. Так, при органах ДАБІ відповідно до законодавства створюється ліцензійна комісія Державної архітектурно-будівельної інспекції до повноважень якої входить розгляд документів, що подані суб'єктом господарювання на відповідність ліцензійним умовам.

Отримання ТОВ «Техмонтажресурс» будівельної ліцензії свідчить про те, що підприємство мало у наявності відповідні засоби виробництва та відповідний персонал, у кількості, яку законодавство встановлює як необхідну для виконання тієї роботи, що була виконана за договорами підряду. Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі ВАС України від 15.12.2011 №К/991/59716/11.

Окрім того, в рішенні зазначено, що позаплановою виїзною перевіркою встановлено, що надані ТОВ «ЮТС» документи, зокрема акти виконаних робіт, не відповідають вимогам закону №996 не містять необхідну інформацію за обсягом та змістом виконаних робіт.

Однак, судом встановлено, що в актах приймання-передачі виконаних робіт зазначено обсяги, зміст виконаних робіт та їх вартість.

Таким чином, ТОВ «ЮТС» правомірно сформувало валові витрати до суми податкового кредиту, адже такі витрати підтверджені відповідними первинними документами, складеними відповідно до законодавства. Щодо вказівки на те, що акти складені не по формі КБ-2В і внаслідок чого неможливо підрахувати кількість витрат праці робітників у людино-годинах то згідно із Інформаційним листом ВАС України від 01.11.2011р. № N 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Слід окремо зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує підприємства складати акти виконаних робіт за формою КБ-2В, акти, що були складені між ТОВ «ЮТС» та ТОВ «Техмонтажресурс» містять всі ознаки первинних бухгалтерських документів, відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Податковим органом, під час винесення оскаржуваних актів не взято до уваги наведені вище обставини та той факт, що ТОВ «ЮТС» надано вичерпний перелік документів на підтвердження здійснення позивачем правочинів, спрямованих на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Судом не встановлений умисел посадових осіб ТОВ «ЮТС» з ТОВ «Техмонтажресурс» щодо укладення правочинів, а також суперечливість правочинів інтересам держави та суспільства, що є необхідною умовою для визнання недійсним правочину.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Під час судового розгляду справи позивачем доведено наявість фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ «ЮТС» для вчинення правочинів з ТОВ «Техмонтажресурс», що становлять зміст господарських операції. Зазначені обставини підтверджуються первинною документацією ТОВ «ЮТС», яка була надана представником позивача та міститься в матеріалах справи.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодитись з висновком відповідача, що правочини укладені між позивачем та іншими контрагентами є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000952301 від 20 липня 2012 року, складене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001142301 від 27 вересня 2012 року, складене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001132301 від 27 вересня 2012 року, складене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2012 року.

Суддя О.Б. Ляшко