Рішення

від 03.12.2012 по справі 17пд/5014/2665/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.12 Справа № 17пд/5014/2665/2012.

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ

до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОХІМІНВЕСТ", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до 2-го відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-промисловий торговий центр", м. Харків

про визнання договорів купівлі-продажу недійсними

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Гавриш Ю.К., довіреність № 17-08 від 06.04.2012;

від 1-го відповідача: Масловський В.С., - директор згідно наказу №1-К від 01.03.2002, 19.07.1999; Сімейко А.М., довіреність б/н від 16.11.2012;

від 2-го відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги:

- визнати недійсними договори купівлі-продажу від 22.08.2011 реєстр. №3185 та №3187, укладені між ТОВ «Виробничо-промисловий торговий центр»та ТОВ «НАФТОХІМІНВЕСТ»;

- зобов'язати ТОВ «НАФТОХІМІНВЕСТ»повернути об'єкти нерухомого майна -«Кулінарія», що характеризується наступними ознаками: А-1Н, а -будівля кіоску "Кулінарія", цегляна, загальною площею 31,8 кв.м., що розташована за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова (вул. Хіміків), №5-а1, та "Промтоварний магазин", що характеризується наступними ознаками: літ. А-1Н, а, а 1 , а 11 , Пд -будівля магазину, цегляна, загальною площею 234,0 кв.м., що розташована за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова (вул. Хіміків), №5-а3, в державну власність, до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до Витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданих Комунальним підприємством «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації», на які є посилання в обох спірних договорах купівлі-продажу, ЗАТ «Виробничо-промисловий центр»було офіційно визнано законним власником спірного нерухомого майна.

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що оскільки в даному випадку позивач сам відчужив на користь ЗАТ «Виробничо-промисловий центр»спірне нерухоме майно, яке, в свою чергу, здійснивши відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мін'юсту України №7/5 від 07.02.2002, державну реєстрацію свого права власності, продало спірне нерухоме майно ТОВ «НАФТОХІМІНВЕСТ», то відчуження спірного майна не відбулося поза волею позивача.

Крім того, з огляду на приписи чинного законодавства та фактичні обставини справи, враховуючи характер спірних правовідносин, а саме відсутність між позивачем та відповідачем у даній справі зобов'язальних правовідносин, позивачем в частині вимог про визнання спірних договорів недійсними, позивачем обраний невірний спосіб захисту свого права.

А тому відповідач вважає, що вимоги позивача про визнання спірних договорів недійсними задоволенню не підлягають.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (позивач у справі), як Продавцем, та ЗАТ «Виробничо-промисловий торговий центр», правонаступником якого є ТОВ «Виробничо-промисловий торговий центр»(2-й відповідач у справі), як Покупцем, 27.09.2006 був укладений договір купівлі-продажу державного майна - цілісного майнового комплексу - «Виробничо - промисловий торговий центр»- структурний підрозділ СДВП «Об'єднання «Азот». Цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Малаховим С.О. 27.09.2006 та зареєстрований в реєстрі за № 7058.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2012 у справі №17/5014/1752/2012-5023/3383/12вх.№ 3383/12, що набрало законної сили 12.10.2012, було розірвано вищевказаний договір купівлі - продажу державного майна цілісного майнового комплексу від 27.09.2006, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Луганській області, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-промисловий торговий центр».

З рішення у справі № 17/5014/1752/2012-5023/3383/12 вх. № 3383/12 від 25.09.2012, договір від 27.09.2006 було розірвано у зв'язку з тим, що договір мав умови, які повинні були бути дотриманими Покупцем, зокрема, згідно з пунктом 5.1 Договору покупець зобов'язався протягом 5 років здійснювати зберігання профілю та спеціалізації діяльності підприємства, збереження і раціональне використання робочих місць; не допускати звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи нового власника протягом 6 місяців від дня переходу до нього права власності; створювати нові робочі місця та інше.

Відповідно до п. 5.5 Договору подальше відчуження та передача в заставу покупцем об'єкта приватизації в період чинності умов цього Договору здійснюються за погодженням продавця із забезпеченням переходу до нового власника всіх зобов'язань, невиконаних покупцем на момент такого відчуження, відповідальності за їх невиконання, визначених законодавством та цим договором прав та обов'язків покупця згідно з законодавством України.

Судом було встановлено, що промтоварний магазин та будівлю кіоску «Кулінарія», що входили до складу цілісного майнового комплексу - «Виробничо - промисловий торговий центр»- структурний підрозділ СДВП «Об'єднання «Азот»було відчужено за договорами купівлі-продажу від 22.08.2011, реєстр. № 3185 і № 3187 (далі - Договори), та право власності на даний час зареєстровано за ТОВ «НАФТОХІМІНВЕСТ», яке їх придбало за вказаними договорами.

Господарський суд Харківської області дійшов висновку, що здійснення подальшого продажу об'єкту приватизації, придбаного відповідачем за Договором купівлі-продажу від 27.09.2006, без отримання згоди продавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області на таке відчуження, є суттєвим порушенням умов договору та розірвав його в судовому порядку.

У зв'язку з розірвання первісного договору купівлі продажу, на підставі якого 2-й відповідач набув право власності на спірне майно, та відсутність на даний час правових підстав перебування спірного майна власності 1-го відповідача, позивач звернувся до суду та просить визнати недійсними договори купівлі-продажу від 22.08.2011 реєстр. №3185 та №3187, укладені між 1-м та 2-м відповідачами та зобов'язати 1-го відповідача повернути об'єкти нерухомого майна -«Кулінарія»та «Промтоварний магазин»у державну власність, до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Відповідачі проти позову заперечили з підстав відповідності договору нормам чинного законодавства.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Оскільки позивач є органом, що здійснює управління державним майном та укладав від імені держави спірний первісний договір, то вбачається, що він є належним позивачем у даній справи.

Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Водночас, на дату укладання спірних Договорів між відповідачами у справі, первісний договір, на підставі якого 2-й відповідач набув права власності на об'єкти нерухомого майна -«Кулінарія» та «Промтоварний магазин»не був розірваний, отже, на момент укладення Договори відповідали всім вимогам чинного законодавства, а тому підстав для визнання їх недійсними суд не вбачає.

Крім того, у статті 330 ЦК України встановлено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу вказаних норм вбачається, 1-й відповідач є добросовісним набувачем, оскільки не міг знати на момент укладення спірних Договорів у 2011 році про розірвання договору від 29.09.2006 у 2012 році. Майно, що було об'єктом купівлі-продажу за договором між позивачем та 2-м відповідачем не було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; не було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння та не вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У зв'язку з викладеним, підстав для зобов'язання 1-го відповідача повертати об'єкти нерухомого майна -«Кулінарія»та «Промтоварний магазин»в державну власність, до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, не вбачається.

Враховуючи все вищенаведене, шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив, що у задоволенні позову слід відмовити, з віднесенням судових витрат згідно статті 49 ГПК України на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 10.12.2012.

Суддя О.С. Фонова