Рішення

від 03.12.2012 по справі 5015/4010/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.12 Справа № 5015/4010/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (83001, вул. Університетська, 2 А, м. Донецьк; ідент. код 14282829; адреса для листування: 79044, вул. Грюнвальдська, 5 А, м. Львів)

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Львів»(79495, вул. Левицького, 4, кв. 4, м. Львів-Винники; ідент. код 20820356)

до Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Імпекс»(79008, пл. Яворського, 1, кв. 7, м. Львів; ідент. код 34942920)

до Відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕН СІТІ»(03148, вул. Гната Юри, 9, кв. 414, м. Київ; ідент. код 30211874)

про стягнення кредитної заборгованості у сумі 598 988,41 дол. США та 1 237 028,02 грн.

Суддя О.Шпакович

Секретар І.Столяр

Представники:

від Позивача : Билень І.М. -довіреність від 20.06.2012;

від Відповідача-1 : не з'явився;

від Відповідача-2 :Білинський-Гродзь Ю.М. -довіреність від 10.09.2012;

від Відповідача-3 : не з'явився.

Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (попереднє найменування: Закрите акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк") заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Львів»(Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Імпекс»(Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕН СІТІ»(Відповідач-3) з вимогою стягнення з Відповідачів (солідарно) кредитної заборгованості Відповідача-1 (Позичальника за Договором № 1.08-26 від 15.05.2008) у сумі 598 988,41 доларів США та 1 237 028,02 грн., оскільки Відповідачі - 2 та 3 забезпечили виконання грошових зобов'язань Відповідача -1 порукою, встановленою Договорами №1.08 -26/П-1 від 11.01.2010 та № 1.08-26/П-2 від 13.01.2010.

13.11.2012 Позивачем надано (письмово) Уточнення до позовної заяви з деталізованим викладом предмету спору, яким є кредитна заборгованість Відповідача-1:

- за кредитом у сумі 400 000,00 дол. США (еквівалентно 3 197 200,00 грн.) та 331 189,00 грн.;

- за відсотками (нарахованими за користування кредитом) у сумі 198 988,41 дол. США (еквівалентно 1 590 514,36 грн.) та 215 970,29 грн.;

- за неустойкою (пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (від суми боргу за кредитом та відсотками) за кожен день прострочення) у сумі 689 868,73 грн.

Представник Позивача заявлені вимоги -підтримав та надав (усно) пояснення по суті спору із обґрунтуванням наявності підстав для стягнення із солідарних Боржників (Відповідачів) суми кредитної заборгованості Позичальника.

Відповідачами-1 та 3 вимог суду - не виконано, про наявність поважних причин -не повідомлено.

30.10.2012 Відповідачем-2 заявлено (письмово) Клопотання про зупинення провадження у справі до часу вирішення Господарським судом Донецької області спору стосовно дійсності Договору поруки № 1.08-26/П-1 від 11.01.2010 (вказаний правочин, у даній справі № 5015/4010/12, є підставою позовних вимог до Відповідача-2), у задоволенні якого судом відмовлено (у судовому засіданні 03.12.2012).

30.11.2012 Відповідачем-2 надано Відзив на позов, у якому викладено заперечення стосовно заявлених вимог до Товариства «Денді-Імпекс»(Поручителя), виходячи з наступного:

- Кредитний договір укладено Позивачем та Відповідачем з порушенням вимог законодавства (стосовно здійснення операцій в іноземній валюті), що зумовлює недійсність Договору поруки (№ 1.08-26/П-1 від 11.01.2010);

- наявний факт припинення поруки Відповідача-2, так як у Договорі поруки не встановлено строк поруки, що зумовлювало (ст. 559 ЦКУ) дію поруки лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (з 12.03.2011 до 11.09.2011), проте, у межах зазначеного строку Позивачем вимогу до Поручителя -не заявлено;

- необхідно застосувати позовну давність стосовно вимог про сплату пені та відсотків у підвищеному розмірі (підвищення відсоткової ставки, у випадку порушення Позичальником грошового зобов'язання, є, фактично, штрафною санкцією), - оскільки Позивачем здійснено нарахування спірних сум поза межами 6-місячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГКУ.

Представник Відповідача-2 надав (усно) пояснення по суті спору з обґрунтуванням заперечень стосовно позовних вимог до Товариства «Денді-Імпекс».

У ході ознайомлення з обставинами спору та дослідження поданих доказів, а також - заслухання пояснень Представників Позивача та Відповідача-2, - судом встановлено :

15.05.2008 Банком (Позивач) та Позичальником (Відповідач-1) укладено Кредитний договір № 1.08-26, згідно з умовами якого (ст. 1) Позивачем надано Відповідачу-1 кредит у сумі 455 400,00 доларів США (двома траншами у сумі 36 000,00 та 419 400,00 доларів США), який підлягав поверненню у строк, встановлений умовами ст. 6 Договору.

Факт надання кредиту підтверджують Меморіальні ордери № 1 від 16.05.2008 та № 1 від 14.07.2008.

Умовами ст. 7 Кредитного договору передбачено плату за користування кредитом (відсотки річних), а умовами ст. 12 (п. 12.1) встановлено відповідальність Позичальника за порушення грошових зобов'язань у формі сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (від суми боргу за кредитом чи відсотками) за кожен день прострочення платежу.

15.07.2009 Позивачем та Відповідачем-1 укладено Додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до умов Кредитного договору і передбачено надання кредиту як у доларах США, так і в національній валюті, що зумовило надання Позичальнику 17.07.2009 кредиту у сумі 331 189,00 грн. (Меморіальний ордер № 1010102965).

Додатковою угодою № 2 від 11.01.2010 Позивачем та Відповідачем-1 визначено умови Кредитного договору в останній редакції, відповідно до яких Позичальник зобов'язався повернути Банку кредитні кошти частинами: згідно із встановленим Графіком (ст. 6 Кредитного договору), яким передбачено кінцевий термін повернення залишкової суми 11.03.2011.

Крім цього, Додатковою угодою № 2 викладено у новій редакції ст. 7 Кредитного договору, якою встановлено розмір відсотків за користування кредитом у доларах США (18% річних) та національній валюті (25% річних), а також -погоджено порядок збільшення відсоткової ставки у випадку порушення Позичальником грошових зобов'язань.

Відповідач-1 виконував свої договірні зобов'язання лише до лютого місяця 2010 року, і, починаючи з березня місяця 2010 року, допущено порушення грошових зобов'язань, що тривало до часу настання кінцевого терміну повернення кредитних коштів.

У зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору, у Позичальника виникла заборгованість:

- за кредитом у сумі 400 000,00 дол. США (що, за офіційним курсом НБУ станом на 27.08.2012, еквівалентно 3 197 200,00 грн.) та 331 189,00 грн.;

- за відсотками (нарахованими за користування кредитом, у тому числі -у підвищеному розмірі) у сумі 198 988,41 дол. США (що, за офіційним курсом НБУ станом на 27.08.2012, еквівалентно 1 590 514,36 грн.) та 215 970,29 грн.;

- за неустойкою (пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (від суми боргу за кредитом і відсотками) за кожен день прострочення платежу, - згідно з умовами п. 12.1. Кредитного договору) у сумі 689 868,73 грн.

Відповідачем-1 визнано наявність грошових зобов'язань за Кредитним договором у Листі-відповіді на Заяву Позивача № 2531 від 28.12.2011 та повідомлено Банк про включення грошових вимог (які на той час складали 539 099,56 дол. США та 1 098 375,29 грн.) до Реєстру кредиторів ТзОВ «Денді-Львів»(Товариство перебуває у процесі припинення шляхом ліквідації).

Оскільки Відповідачем-1, виходячи з норм ст.ст. 173, 193, 345 ГКУ та ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 629, 1054, 1056-1 ЦКУ, допущено порушення грошових зобов'язань, тому, вимога Позивача про стягнення з Позичальника спірної суми коштів -повністю обґрунтована, підтверджена належними і допустимими доказами та відповідає нормам ст.ст. 216-218, 230, 231 ГКУ, ст.ст. 625 (ч. 1), 1049 ЦКУ, а також - умовам п.п. 7.2., 12.1. Кредитного договору.

Згідно з нормами ст.ст. 546-548, 553 ЦКУ, виконання грошових зобов'язань Відповідача-1, визначених Кредитним договором у редакції від 11.01.2010 (за Додатковою угодою № 2), забезпечено Відповідачами-2 і 3 встановленням поруки, передбаченої умовами Договорів № 1.08-26/П-1 від 11.01.2010 та № 1.08-26/П-2 від 13.01.2010.

Умовами пунктів 6.1. Договорів поруки визначено строк поруки: до часу припинення грошового зобов'язання Позичальника (за Кредитним договором). Тому, ствердження Відповідача-2 про відсутність погодження у Договорі строку поруки -безпідставне.

Отже, Банком та Поручителями (у відповідних Договорах) строк поруки -погоджено. При цьому, Сторони виходили з норми ст. 627 ЦКУ, якою передбачено свободу договору, у тому числі -свободу визначення умов правочину з урахуванням, при цьому, як вимог законодавчих актів, так і звичаїв ділового обороту та вимог розумності і справедливості.

Оскільки, згідно з нормою ч. 3 ст. 251 ЦКУ, строк визначається правочином (якщо він не визначений актом цивільного законодавства чи рішенням суду), і у Договорах із Відповідачами-2 та 3 встановлено (за погодженням Сторін) строк поруки, який відповідає вимогам розумності та справедливості у відносинах щодо забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, тому, відсутні правові підстави для невизнання факту наявності у Договорах строку поруки.

Факт, що порядок визначення строку поруки (у Договорах поруки) не відповідає порядку визначення строку (роками, місяцями, тижнями, днями, годинами), встановленого нормою ч. 1 ст. 252 ЦКУ, не зумовлює наявності підстав для ствердження, що строк поруки (у Договорах) не встановлено: строк -встановлено, і, при цьому, його погоджено, виходячи із принципу свободи договору, що передбачає врахування також вимог розумності та справедливості, оскільки Договір поруки укладається Банком з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань Позичальника, а, тому, встановлення строку поруки до моменту припинення таких зобов'язань зумовлено необхідністю захисту прав Кредитодавця, враховуючи, що йому не може бути наперед відомо момент (термін) фактичного виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Крім цього, важливим є факт відсутності судового рішення про недійсність умов п.п. 6.1. Договорів поруки № 1.08-26/П-1 від 11.01.2010 та № 1.08-26/П-2 від 13.01.2010 (Відповідачами-2 та 3 такий спір на вирішення суду -не передавався). Отже, суд керується чинними Договорами поруки (умови яких недійсними - не визнавались) і, враховуючи наявність строку поруки (п.п. 6.1.), визнає безпідставним ствердження Відповідача-2 про припинення поруки, яке обґрунтоване відсутністю строку поруки та непред'явленням Кредитодавцем вимоги до Поручителя упродовж 6-місячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання (за Кредитним договором).

Оскільки застосування норми речення другого ч. 4 ст. 559 ЦКУ (щодо обов'язковості пред'явлення вимоги до Поручителя у 6-місячний строк) можливе лише у випадку відсутності встановлення у Договорі строку поруки, тому, враховуючи факт наявності погодженого строку поруки, застосуванню підлягає лише норма речення першого ч. 4 ст. 559 ЦКУ, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в Договорі поруки.

Отже, порука Відповідачів-2 та 3 - не припинена, оскільки строк поруки (п.п. 6.1. Договорів) - триває.

Згідно з нормою ст. 111-28 ГПКУ, суд зобов'язаний враховувати Рішення Верховного суду України, прийняті за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, проте, ствердження Відповідача-2 про наявність підстав для врахування, при вирішенні даного спору, Рішення ВСУ від 18.07.2012 у справі № 6-78цс12 - необґрунтоване, оскільки зазначене рішення прийнято у спорі, у якому однією із обставин був факт відсутності у договорі строку поруки: наявною була лише умова про строк дії договору. Проте, у даному спорі (за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк») судом встановлено факт погодження строку поруки, а також - необхідність застосування такого строку.

Оскільки, виходячи з норм ч. 2 ст. 554 ЦКУ та умов ст.ст. 1, 2 Договорів поруки, у Відповідачів-2 та 3 (Поручителі) наявний обов'язок з виконання грошових зобов'язань Відповідача-1 (Позичальника) у повному обсязі, тому, вимога Позивача про стягнення з Відповідачів, як солідарних боржників, спірної суми грошових коштів, - повністю обґрунтована, підтверджена належними і допустимими доказами та відповідає нормам ст.ст. 541, 543 (ч. 1), 554 (ч. 1) ЦКУ (щодо солідарного обов'язку).

При цьому, важливим є факт виконання Позивачем умов п.п. 3.1. Договорів поруки: Кредитодавцем, у встановленому порядку (п.п. 7.3. Договорів), надіслано письмові Вимоги (№№ 2533, 2534 від 28.12.2011) до Поручителів про сплату кредитної заборгованості Позичальника, які підлягали виконанню упродовж трьох операційних днів (з моменту отримання вимоги), проте, грошові зобов'язання Відповідачами-2 та 3 -не виконано.

Поряд з цим, важливо, що Відповідачем-2, у ході судового процесу, не обґрунтовано підстав зупинення провадження у справі, оскільки не доведено факту неможливості розгляду даного спору до вирішення іншої справи. Також, важливо, що на час вирішення по суті даного спору було наявним Рішення Господарського суду Донецької області (від 27.11.2012 у справі № 5006/2/87пд/2012) про відмову в задоволенні позову ТзОВ «Денді-Імпекс»про визнання Договору поруки недійсним.

Ствердження Відповідача-2 про необхідність застосування позовної давності до вимог про стягнення пені та відсотків (за користування кредитом) у підвищеному розмірі -безпідставне, що підтверджується наступним:

- умовами п. 12.1. Кредитного договору Позивачем та Відповідачем-1 погоджено порядок сплати пені (за порушення грошових зобов'язань), і встановлено строк нарахування неустойки за весь час прострочення платежів, що зумовлює відсутність підстав для застосування 6-місячного строку для нарахування штрафних санкцій, передбаченого нормою ч. 6 ст 232 ГКУ (якою встановлено можливість погодження у договорі іншого строку нарахування);

- плата за користування кредитними коштами (відповідні відсотки річних), згідно з нормою ч. 1 ст. 230 ГКУ, не є штрафною санкцією, і, крім цього, відносини щодо сплати відсотків регулюються нормами ст.ст. 1048, 1056-1 ЦКУ (а не нормами ст.ст. 546, 549 ЦКУ).

Норми ч. 1 ст. 49 ГПКУ є підставою для покладення на Відповідачів судових витрат у справі, понесених Позивачем.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 343, 345 ГК України; ст.ст. 11, 509, 526, 530, 541, 543, 546-551, 553, 554, 610-612, 625, 629, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України; ст.ст. 4-3, 4-7, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Львів»(79495, вул. Левицького, 4, кв. 4, м. Львів-Винники; ідент. код 20820356), Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Імпекс»(79008, пл. Яворського, 1, кв. 7, м. Львів; ідент. код 34942920) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕН СІТІ»(03148, вул. Гната Юри, 9, кв. 414, м. Київ; ідент. код 30211874) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (83001, вул. Університетська, 2 А, м. Донецьк; ідент. код 14282829): суму боргу (за кредитом) 400 000,00 дол. США (що, за офіційним курсом НБУ станом на 27.08.2012, еквівалентно 3 197 200,00 грн.) та 331 189,00 грн.; відсотки за користування кредитом у сумі 198 988,41 дол. США (що, за офіційним курсом НБУ станом на 27.08.2012, еквівалентно 1 590 514,36 грн.) та 215 970,29 грн.; пеню у сумі 689 868,73 грн., а також -судовий збір у сумі 64 380,00 грн.

3. Наказ на виконання даного Рішення видати відповідно до вимог ст. 116 ГПКУ.

Повне Рішення складено 07.12.2012р. (відповідно до норми ч. 4 ст. 85 ГПКУ).

Рішення (при відсутності своєчасного оскарження), згідно з нормами ч. 5 ст. 85, ч. 1 ст. 93 ГПКУ, набирає законної сили після спливу 10-денного строку з дня його прийняття (складення повного тексту).

Суддя О.Шпакович