Рішення

від 29.11.2012 по справі 12/109-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2012 р. Справа № 12/109-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

помічник-секретар: Сафонова О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»;

2) приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства

по птахівництву «Надія»

про стягнення заборгованості в розмірі 35 368,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М. -адвокат (свідоцтво №3888 від 29.10.2009 року);

Назарук А.В. -представник (довіреність від 28.11.2012 року);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Пилипчук І.Д. -представник (доручення від 12.11.2012 року),

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»(далі -відповідач 1) та приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія»(далі -відповідач 2) про стягнення заборгованості в розмірі 35 368,73 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що 20 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»(далі - ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО») та відповідачем 2 був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №35-08-2008 (далі -договір купівлі-продажу), згідно з умовами якого ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»зобов'язувалось передати у власність відповідача 2 насіння (далі -товар), а відповідач 2 зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Згідно з примітками до додатків до договору купівлі-продажу №1 від 20.08.2008 року, №2 від 03.09.2008 року та №3 від 17.09.2008 року (далі -додатки до договору купівлі-продажу), в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S -ціна на момент проплати; В -ціна на момент підписання; А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1 -курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Відповідач 2 частково оплатив товар, переданий ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО». Так, 05 листопада 2008 року відповідач 2 сплатив ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»10 000,00 грн., 26 листопада 2008 року -10 000,00 грн., 02 грудня 2008 року -5 000,00 грн., 09 грудня 2008 року - 15 000,00 грн., 18 грудня 2008 року -5 000,00 грн., 14 січня 2009 року -5 000,00 грн., а 24 лютого 2009 року ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»та відповідач 2 здійснили залік зустрічних однорідних вимог на суму 24 786,00 грн.

З огляду на те, що курс долара США, встановлений НБУ на день здійснення відповідачем 2 оплати товару, був вищим, ніж на день підписання договору купівлі-продажу, у ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»виникло право на стягнення з відповідача 2 курсової різниці на підставі додатків до договору купівлі-продажу.

06 грудня 2010 року між ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»та фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М. була укладена угода про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) №ФОП-10-ТА, згідно з умовами якої ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»відступило фізичній особі-підприємцю Грищенку О.М. право вимоги виконання відповідачем 2 зобов'язання по сплаті курсової різниці на загальну суму 35 368,73 грн.

02 липня 2012 року між фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М. та товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС»(далі -позивач) була укладена угода про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) №10/07-12, згідно з умовами якої фізична особа-підприємець Грищенко О.М. передав позивачу право вимоги виконання відповідачем 2 зобов'язання по сплаті курсової різниці на загальну суму 35 368,73 грн.

18 вересня 2012 року фізична особа-підприємець Грищенко О.М. направив на адресу відповідача 2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, в якому повідомив відповідача 2 про обов'язок сплатити курсову різницю в розмірі 35 368,73 грн. новому кредитору, тобто позивачу.

Відповідач 2 курсову різницю позивачу не сплатив.

16 липня 2012 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»(далі - відповідач 1) був укладений договір поруки №16-07-2012-11, згідно з умовами якого відповідач 1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 2 зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору купівлі-продажу, а в разі порушення вказаних зобов'язань відповідачем 2, відповідач 1 зобов'язувався нести солідарну відповідальність з відповідачем 2 перед позивачем.

30 липня 2012 року позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою №30-11/07 виконати зобов'язання, взятого на себе згідно з умовами договору поруки №16-07-2012-11 від 16.07.2012 року.

Відповідач 1 направив на адресу позивача відповідь на вимогу №302 від 03.08.2012 року, в якій повідомляв про неможливість виконання свого зобов'язання, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства та гарантував виконання зобов'язання, взятого на себе згідно з умовами договору поруки №16-07-2012-11 від 16.07.2012 року, в строк до 31.12.2012 року.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 курсову різницю в розмірі 1 000,00 грн., а з відповідача 2 курсову різницю в сумі 34 368,73 грн. та 3 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2012 року та призначено до розгляду 14 листопада 2012 року.

18 жовтня 2012 року представник позивача направив на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

23 жовтня 2012 року представник відповідача 1 направив на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнав у повному обсязі. Крім цього, у відзиві містилось клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача 2, яке підлягало задоволенню судом.

14 листопада 2012 року представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 29 листопада 2012 року.

19 листопада 2012 року представник позивача направив на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

29 листопада 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, надав письмові пояснення щодо обставин у справі, а також заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов наступних висновків:

20 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»(далі - ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО») та приватним (орендним) сільськогосподарським підприємством по птахівництву «Надія»(далі -відповідач 2) був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №35-08-2008 (далі -договір купівлі-продажу), згідно з умовами якого ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»зобов'язувалось передати у власність відповідача 2 насіння (далі -товар), а відповідач 2 зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Господарського кодексу України, господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Згідно з ч. 4 цієї статті, господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Частиною 1 ст. 264 Господарського кодексу України встановлено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»передало відповідачу 2 товар на загальну суму 75 241,53 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-ЖИ00073 від 27.08.2008 року, №РН-ЖИ00089 від 09.09.2008 року та №РН-ЖИ00093 від 17.09.2008 року, копії яких долучені до матеріалів справи, а відповідач 2 вказаний товар прийняв, що підтверджується довіреностями, виданими відповідачем 2 особі, уповноваженій на отримання матеріальних цінностей від ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО», ЯНУ№526084 від 22.08.2008 року, ЯНУ№526102 від 09.09.2008 року, ЯНУ№526112 від 17.09.2008 року, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 5.3 договору купівлі-продажу, оплата товару проводиться наступним чином: 100% від вартості товару оплачується відповідачем 2 в строк до 10 вересня 2008 року без виставлення рахунків.

Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу передбачено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випаду розбіжностей даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Згідно з приміткою до додатків до договору купівлі-продажу №35-08-2008 від 20 серпня 2008 року №1 від 20.08.2008 року, №2 від 03.09.2008 року та №3 від 17.09.2008 року (далі -додатки до договору купівлі-продажу), в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S -ціна на момент проплати; В -ціна на момент підписання; А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1 -курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином або зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони (ч. 3 цієї статті).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 здійснював оплату товару, переданого ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО», частинами і з порушенням строку, встановленого умовами договору. Так, 05 листопада 2008 року відповідач 2 сплатив ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»10 000,00 грн., 26 листопада 2008 року -10 000,00 грн., 02 грудня 2008 року -5 000,00 грн., 09 грудня 2008 року -15 000,00 грн., 18 грудня 2008 року -5 000,00 грн., 14 січня 2009 року -5 000,00 грн.

Крім цього, 24 лютого 2009 року між відповідачем 2 та ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»була укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до пункту 2 якої, з моменту набрання чинності цією угодою, грошові зобов'язання ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»перед відповідачем 2 згідно з прибутковими накладними документами, вказаними в пункті 1.2 угоди на суму 24 786,00 гривень припиняються в повному обсязі, частково зменшуючи грошове зобов'язання відповідача 2 перед ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»згідно з договорами, зазначеними у пункті 1.1 угоди.

На день укладення договору курс долара США, встановлений НБУ, становив 4,8436 грн., що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту Національного банку України, долученим до матеріалів справи. Як вбачається з додатків до договору купівлі-продажу, сторони договору купівлі-продажу дійшли згоди про те, що на момент його укладення курс долара США складав 4,85 грн.

На момент здійснення відповідачем оплати товару 05 листопада 2008 року курс долара США становив 5,8261 грн., 26 листопада 2008 року -6,6096 грн., 02 грудня 2008 року - 7,1420 грн., 09 грудня 2008 року -7,3989 грн., 18 грудня 2008 року -7,8648 грн., 14 січня 2009 року -7,7000грн., а 24 лютого 2009 року -7,7000 грн., що підтверджується витягами з офіційного веб-сайту Національного банку України, долученими до матеріалів справи.

Так, у ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»виникло право на стягнення з відповідача 2 курсової різниці.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору купівлі-продажу необхідність одержання згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні передбачена не була.

Так, 06 грудня 2010 року між ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»та фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М. була укладена угода про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) №ФОП-10-ТА (далі -угода №ФОП-10-ТА), згідно з умовами якої ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»зобов'язувалось відступити фізичній особі-підприємцю Грищенку О.М. право вимоги виконання відповідачем 2 зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутого ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»на підставі договору №35-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 серпня 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно з договором №35-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 серпня 2008 року щодо оплати вартості отриманого товару, а фізична особа-підприємець Грищенко О.М. зобов'язувався компенсувати вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди.

Пунктом 2.1 угоди №ФОП-10-ТА передбачено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою становить 35 368 (тридцять п'ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 73 копійки.

Відповідно до п. 2.3 угоди №ФОП-10-ТА, ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»нараховано, а фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М. перевірено та погоджено розмір нарахувань, виходячи із наступного:

Формула обрахунку курсової різниціКурс (НБУ) долара США до гривні на день оплати, показник А1Розмір здійсненої оплати, показник В (грн.)Курс долара США до гривні на день укладення договору, показник А2Дата проведення оплати товаруРозмір курсової різниці, показник S S=((А1/А2)*В) -В 6,91 грн./дол. США 10 000,00 4,85 грн./дол. США 26.11.2008 4 247,42 S=((А1/А2)*В) -В 7,14 грн./дол. США 5 000,00 4,85 грн./дол. США 02.12.2008 2 360,82 S=((А1/А2)*В) -В 7,40 грн./дол. США 15 000,00 4,85 грн./дол. США 09.12.2008 7 886,60 S=((А1/А2)*В) -В 7,86 грн./дол. США 5 000,00 4,85 грн./дол. США 18.12.2008 3 103,09 S=((А1/А2)*В) -В 7,70 грн./дол. США 5 000,00 4,85 грн./дол. США 14.01.2009 2 938,14 S=((А1/А2)*В) -В 7,70 грн./дол. США 25 241,54 4,85 грн./дол. США 24.02.2009 14 832,66 ВСЬОГО: S=((6,91:4,85)х10 000,00) -10 000,00 = 4 247,42 S=((7,14:4,85)х5 000,00) -5 000,00 = 2 360,82 S=((7,40:4,85)х15 000,00) -15 000,00 = 7 886,60 S=((7,86:4,85)х5 000,00) -5 000,00 = 3 103,09 S=((7,70:4,85)х5 000,00) -5 000,00 = 2 938,14 S=((7,70:4,85)х25 241,54) -25 241,54 = 14 832,66 35 368,73 Так, ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»було передано фізичній особі-підприємцю Грищенку О.М. право вимоги до відповідача 2 виконання зобов'язання щодо сплати курсової різниці за окремими оплатами товару, а саме оплатами, здійсненими 26 листопада 2008 року, 02 грудня 2008 року, 09 грудня 2008 року, 18 грудня 2008 року, 14 січня 2009 року, 24 лютого 2009 року.

17 вересня 2012 року ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»направило на адресу відповідача 2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, в якому повідомило відповідача 2 про обов'язок сплатити курсову різницю в розмірі 35 368,73 грн. новому кредитору -фізичній особі-підприємцю Грищенку О.М., проте відповідач 2 курсову різницю новому кредитору не оплатив.

02 липня 2012 року між фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М. та товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС»(далі -позивач) була укладена угода про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) №10/07-12 (далі -угода №10/07-12), згідно з умовами якої фізична особа-підприємець Грищенко О.М. зобов'язувався відступити позивачу право вимоги виконання відповідачем 2 зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутого фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М. на підставі договору №35-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 серпня 2008 року та згідно з угодою №ФОП-10-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 06 грудня 2010 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно з договором №35-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 серпня 2008 року.

Пунктом 2.1 угоди №10/07-12 передбачено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою становить 35 368 (тридцять п'ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 73 копійки.

Відповідно до п. 2.3 угоди №10/07-12, фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М. нараховано, а позивачем перевірено та погоджено розмір нарахувань, виходячи із наступного:

Формула обрахунку курсової різниціКурс (НБУ) долара США до гривні на день оплати, показник А1Розмір здійсненої оплати, показник В (грн.)Курс долара США до гривні на день укладення договору, показник А2Дата проведення оплати товаруРозмір курсової різниці, показник S S=((А1/А2)*В) -В 6,91 грн./дол. США 10 000,00 4,85 грн./дол. США 26.11.2008 4 247,42 S=((А1/А2)*В) -В 7,14 грн./дол. США 5 000,00 4,85 грн./дол. США 02.12.2008 2 360,82 S=((А1/А2)*В) -В 7,40 грн./дол. США 15 000,00 4,85 грн./дол. США 09.12.2008 7 886,60 S=((А1/А2)*В) -В 7,86 грн./дол. США 5 000,00 4,85 грн./дол. США 18.12.2008 3 103,09 S=((А1/А2)*В) -В 7,70 грн./дол. США 5 000,00 4,85 грн./дол. США 14.01.2009 2 938,14 S=((А1/А2)*В) -В 7,70 грн./дол. США 25 241,54 4,85 грн./дол. США 24.02.2009 14 832,66 ВСЬОГО: S=((6,91:4,85)х10 000,00) -10 000,00 = 4 247,42 S=((7,14:4,85)х5 000,00) -5 000,00 = 2 360,82 S=((7,40:4,85)х15 000,00) -15 000,00 = 7 886,60 S=((7,86:4,85)х5 000,00) -5 000,00 = 3 103,09 S=((7,70:4,85)х5 000,00) -5 000,00 = 2 938,14 S=((7,70:4,85)х25 241,54) -25 241,54 = 14 832,66 35 368,73 18 вересня 2012 року фізична особа-підприємець Грищенко О.М. направив на адресу відповідача 2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, в якому повідомив відповідача 2 про обов'язок сплатити курсову різницю в розмірі 35 368,73 грн. на користь нового кредитора -позивача, проте відповідач 2 борг перед позивачем не оплатив.

16 липня 2012 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»(далі - відповідач 1) був укладений договір поруки №16-07-2012-11, згідно з умовами якого відповідач 1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 2 зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору купівлі-продажу, а в разі порушення вказаних зобов'язань відповідачем 2, відповідач 1 зобов'язувався нести солідарну відповідальність з відповідачем 2 перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

30 липня 2012 року позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою №30-11/07 про виконання зобов'язання, взятого на себе згідно з умовами договору поруки №16-07-2012-11 від 16.07.2012 року.

Відповідач 1 направив на адресу позивача відповідь на вимогу №302 від 03.08.2012 року, в якій повідомляв про неможливість виконання свого зобов'язання, в зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 курсову різницю в розмірі 1 000,00 грн., а з відповідача 2 курсову різницю в сумі 34 368,73 грн. та 3 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

14 листопада 2012 року представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну, вважав, що спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже був вирішений господарським судом Житомирської області, про що винесено рішення від 23.07.2009 року в справі №8/261, а угоди №ФОП-10-ТА та №10/07-12 вважав недійсними, у зв'язку з недійсністю основного зобов'язання, тобто договору купівлі-продажу. Також вважав, що позовна давність для вимоги про стягнення курсової різниці сплила.

Крім цього, 29 листопада 2012 року представник відповідача 2 в судовому засіданні подав письмові пояснення щодо обставин у справі, вважав, що угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.02.2009 року є договором новації.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Як вбачається з рішення господарського суду Житомирської області від 23.07.2009 року в справі №8/261, судом був розглянутий спір між товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» та приватним (орендним) сільськогосподарським підприємством по птахівництву «Надія», що виник на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №35-08-2008 від 20.08.2008 року. Предметом спору були вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»про стягнення з приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія»боргу за поставлений товар, пені, трьох процентів річних, суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та штрафу.

Вимога про стягнення з приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія» (відповідача 2) курсової різниці під час розгляду вищевказаного спору позивачем заявлена не була та господарським судом Житомирської області не розглядалась, тому твердження представника відповідача 2 про те, що вже є рішення господарського суду в справі зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав є хибним.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Представник відповідача 2, посилаючись на недійсність договору купівлі-продажу, нормативно-правового обґрунтування, а також документів, що підтверджують ці доводи, суду не надав. У зв'язку з цим, суд вважає твердження представника відповідача 2 щодо недійсності договору купівлі-продажу та угод №ФОП-10-ТА і №10/07-12 недоведеними.

Частиною 1 ст. 1053 Цивільного кодексу України закріплено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Згідно з ч. 2 цієї статті, заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

З огляду на вищевикладене, договір новації необхідно вважати таким, що змінює правовідносини, наявні між сторонами, у той час як угода про залік зустрічних однорідних вимог спрямована на їх припинення.

Дослідивши умови угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 24.02.2009 року, суд дійшов висновку про те, що її умови спрямовані виключно на припинення взаємних однорідних зобов'язань сторін і не замінюють боргу, що виник на підставі договору купівлі-продажу, на позикове зобов'язання.

Також представник відповідача 2 заявив про сплив позовної давності для вимог позивача про стягнення курсової різниці.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Оскільки ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»до моменту повного виконання відповідачем 2 обов'язку по оплаті товару, поставленого згідно з умовами договору купівлі-продажу, не могло знати щодо оплати відповідачем 2 товару з урахуванням курсової різниці, то днем, коли ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»дізналось про порушення свого права, є день оплати відповідачем 2 товару в повному обсязі.

Документів, що підтверджують виконання відповідачем 2 рішення господарського суду Київської області від 23.07.2009 року в справі №8/261 у повному обсязі, представник відповідача суду не надав.

Разом з тим, рішенням господарського суду Житомирської області встановлена заборгованість відповідача 2 по оплаті товару без врахування курсової різниці.

Таким чином, днем, коли ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО»дізналось про порушення свого права щодо стягнення курсової різниці, є день винесення рішення -23 липня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Так, суд дійшов висновку про те, що позовна давність для вимог про стягнення курсової різниці сплила 23 липня 2012 року.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, частиною 5 цієї статті встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки позивач вчиняв активні дії, спрямовані на захист свого порушеного права, зокрема звернувся з позовом до суду, направляв відповідачу 2 повідомлення з вимогою оплатити курсову різницю, а відмова відповідача 2 оплатити курсову різницю (що виникла внаслідок прострочення виконання відповідачем 2 обов'язку з оплати товару) є свідомим ухиленням боржника від виконання свого обов'язку, що підтверджується матеріалами справи, а також рішенням господарського суду Житомирської області від 23.07.2009 року, суд визнає поважними причини пропущення позовної давності позивачем та вважає, що порушене право підлягає захисту.

Як уже зазначалось, згідно з примітками до додатків до договору купівлі-продажу №1 від 20.08.2008 року, №2 від 03.09.2008 року та №3 від 17.09.2008 року (далі -додатки), які є невід'ємною частиною договору, в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S -ціна на момент проплати; В -ціна на момент підписання; А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1 -курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд дійшов висновку, що умова договору щодо стягнення курсової різниці не суперечить чинному законодавству України, тому вимога позивача щодо її стягнення з відповідача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Курсова різниця, враховуючи, що:

26.11.2008 року за офіційним курсом валют НБУ А1=6,61, А2=4,85, а В=10 000,00 грн., становить 3 628,87 грн.;

02.12.2008 року за офіційним курсом валют НБУ А1=7,14, А2=4,85, а В=5 000,00 грн., становить 2 360,82 грн.;

09.12.2008 року за офіційним курсом валют НБУ А1=7,40, А2=4,85, а В=15 000,00 грн., становить 7 886,60 грн.;

18.12.2008 року за офіційним курсом валют НБУ А1=7,86, А2=4,85, а В=5 000,00 грн., становить 3 103,09 грн.;

14.01.2009 року за офіційним курсом валют НБУ А1=7,70, А2=4,85, а В=5 000,00 грн., становить 2 938,14 грн.;

24.02.2009 року за офіційним курсом валют НБУ А1=7,70, А2=4,85, а В=24 786,00 грн., становить 14 564,97 грн., а разом 34 482,49 грн.

Як було зазначено вище, 16 липня 2012 року між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір поруки №16-07-2012-11.

Частиною 2 ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки, відповідальність відповідача 1 перед позивачем обмежується частковою сплатою суми курсової різниці у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Згідно з ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 540 Цивільного кодексу України).

Позивач просив стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 курсову різницю в розмірі 1 000,00 грн. солідарно.

23 жовтня 2012 року представник відповідача 1 направив на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнав у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Відповідно до ч. 5 цієї статті, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд, дослідивши заяву відповідача 1 про визнання позову, дійшов висновку про те, що дії відповідача 1 не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відтак стягненню з відповідача 1 підлягає курсова різниця в розмірі 500,00 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач 2 жодних документів, що підтверджували б оплату курсової різниці, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача 2 підлягає курсова різниця в розмірі 33 982,49 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2 витрати на послуги адвоката у розмірі 3 000,00 грн.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В обґрунтування заявленої вимоги, представник позивача надав суду копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009 року, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Грищенку О.М., та копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №05-07/5-1 від 05.07.2012 року (далі -договір про надання правової допомоги) з додатком, укладений між позивачем та адвокатом Грищенком О.М. (далі -виконавець).

Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 до договору №05-07/5-1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.07.2012 року, сторони домовились викласти п. 1.1 договору про надання правової допомоги в наступній редакції: «За цим договором виконавець зобов'язується надати позивачу правову допомогу щодо аналізу правовідносин між позивачем та відповідачем 2 (код ЄДРПОУ 22053244) та відповідачем 1 (код ЄДРПОУ 38267861) -далі за текстом договору «Боржники», які виникли на підставі договору №35-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 серпня 2008 року, угоди №10/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та на підставі договору поруки №16-07-2012-11 від 16 липня 2012 року, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру курсової різниці, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед позивачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору №35-08-2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20 серпня 2008 року та угоди №10/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, а також відповідно до договору поруки №16-07-2012-11 від 16 липня 2012 року, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені позивача до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів позивача у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором».

28 вересня 2012 року позивач та виконавець підписали акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), з якого вбачається, що позивач оплатив послуги, надані виконавцем, у розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №59 від 05.07.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Правил адвокатської етики (далі -Правила), гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Правил, фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку (ч. 4 ст. 33 Правил).

Беручи до уваги фактори, які враховуються при визначенні гонорару, тривалість розгляду справи та її складність, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката підлягають стягненню у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 3 ст. 203, ч. ч. 1, 4 ст. 263, ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, ст. 655, п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513, ст. 514, ч. 1 ст. 516, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 1053, ст. 256, ст. 257, ч. 1 ст. 260, ч. 1 ст. 261, ч. 1 ст. 254, ч. ч. 4, 5 ст. 267, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 268, ст. 629, ч. 2 ст. 533, ч. 1 ст. 554, ст. 540 Цивільного кодексу України, Правилами адвокатської етики, ч. ч. 1, 5 ст. 78, ст. 44, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС»до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»та приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія»про стягнення заборгованості в розмірі 35 368,73 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»(Київська обл., Васильківський район, село Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС»(м. Київ, вул. Академіка Заболотного, будинок 38, квартира 28, ідентифікаційний код 38039872) курсову різницю в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот грн. 00 коп.).

Стягнути з приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія» (Житомирська обл., Андрушівський район, село Зарубинці, ідентифікаційний код 22053244) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС»(м. Київ, вул. Академіка Заболотного, будинок 38, квартира 28, ідентифікаційний код 38039872) курсову різницю в розмірі 33 982,49 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят дві грн. 49 коп.); 3 000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката; 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 30.11.2012 року.

Суддя С. Грабець