cpg1251
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" червня 2013 р. Справа№ 12/109-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 22.03.2013 року приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія» на рішення господарського суду Київської області від 29.11.2012 року
у справі № 12/109-12 ( суддя - Грабець С.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ніко-Тайс»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»
2.приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія»
про стягнення 35 368,78 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Гріщенко О.М. -за довіренністю
від відповідача: 1. не з'явився
від відповідача: 2. Пилипчук І.Д. за довіреністю.
ВСТАНОВИВ:
02.10.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Ніко-Тайс» (позивач у справі) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач-1 у справі) та приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія» (відповідач-2 у справі) про стягнення курсової різниці за договором купівлі продажу № 35-08-208 від 20.08.2008 року в розмірі 35 368,73 грн., відповідно з відповідача-1 в сумі 1 000 грн. (на підставі договору поруки № 16-07-1012-11 від 16.07.2012 року) та відповідача-2 в сумі 34 368,73 грн. (на підставі Угоди № 10/07-12 від 02.07.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-2 адвокатські витрати в сумі 3 000 грн. та судовий збір в сумі 1 609 грн. в порядку ст.49 ГПК України (а.с.3-7,т.1).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості товару, умови договору купівлі-продажу № 35-08-2008 від 20.08.2008 року, договір поруки № 16-07-1012-11 від 16.07.2012 року, Угоду № ФОП-10-ТА від 06.12.2010 року про заміну кредитора у зобов'язанні, Угоду № 10/07-12 від 02.07.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні, Договір № 05-07/5-1 від 05.07.2012 року про надання адвокатських послуг (правової допомоги).
Рішенням господарського суду Київської області від 29.11.2012 року у справі № 12/109-12 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь позивача 500,00 грн. курсової різниці, з приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія» -33982,49 грн. курсової різниці, 3000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1609,50 грн. витрати по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-2, приватне (орендне) сільськогосподарське підприємство по птахівництву «Надія», подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що місцевий господарський суд не дослідив правомірність стягнення курсової різниці за договором купівлі-продажу, договору поруки, правомірність зміни кредитора у зобов'язанні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2013 року апеляційну скаргу приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 22.04.2013 року.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року та 03.06.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладався відповідно на до 03.06.2013 року та 17.06.2013 року.
Представник апелянта у судовому засіданні 17.06.2013 року підтримав вимоги апеляційної скарги.
Позивач у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи скаржника, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
20 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО») та приватним (орендним) сільськогосподарським підприємством по птахівництву «Надія» (ПСП «Надія», відповідач-2) був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №35-08-2008, згідно з умовами якого ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» зобов'язувалось передати у власність відповідача-2 насіння (товар), а відповідач-2 зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі (а.с.23, т.1).
Виконання сторонами договору купівлі-продажу досліджено судом при розгляді справи № 8/261 за позовом ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» до приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія» про стягнення заборгованості за договором. Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.07.2009 року у справі № 8/261 (а.с.41, т.1) встановлено, що на момент його прийняття заборгованість приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія» перед ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» становила 455,54 грн., які було присуджено судом до стягнення. Крім того, зазначеним рішенням з ПСП «Надія» було стягнуто 5 474,85 грн. пені, 678,60 грн. - 3% річних, 5 165,30 грн. інфляційних втрат, 5 048,31 грн. штрафу та 532,03 грн. в повернення судових витрат.
06 грудня 2010 року між ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» та фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М. було укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) № ФОП-10-ТА, за умовами якої ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» відступило фізичній особі-підприємцю Грищенку О.М. право вимоги виконання відповідачем-2 зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутого ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» на підставі договору №35-08-2008 купівлі-продажу товару, а фізична особа-підприємець Грищенко О.М. зобов'язувався компенсувати вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди (а.с 47, т.1).
Пунктом 2.1 угоди № ФОП-10-ТА вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою становить 35 368,73 грн.
Відповідно до п. 2.3 угоди № ФОП-10-ТА, товариством «ТРИДЕНТА АГРО» нараховано ПСП «Надія» 35 368, 73 грн. курсової різниці за договором купівлі-продажу №35-08-2008 від 20 серпня 2008 року, а фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М. перевірено та погоджено розмір таких нарахувань.
Отже, угодою про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) № ФОП-10-ТА від 06.12.2010 року ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» передало фізичній особі-підприємцю Грищенку О.М. право вимоги до ПСП «Надія» виконання зобов'язання щодо сплати курсової різниці.
17 вересня 2012 року ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» направило на адресу ПСП «Надія» (відповідач-2) повідомлення від 28.02.2011 року про заміну кредитора у зобов'язанні, в якому повідомило відповідача-2 про обов'язок сплати курсової різниці в розмірі 35 368,73 грн. новому кредитору -фізичній особі-підприємцю Грищенку О.М. (а.с.50, т.1). Направлення зазначеного повідомлення лише 17.09.2012 року підтверджено штемпелем поштової установи, який міститься на копії опису вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 17.09.2012 року за № 4197 (а.с.51,т.1).
02 липня 2012 року між фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М. та товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» (позивач у даній справі) було укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) №10/07-12, за умовами якої фізична особа-підприємець Грищенко О.М. відступив позивачу право вимоги виконання відповідачем-2 зобов'язання щодо сплати курсової різниці, набутого фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М. на підставі договору №35-08-2008 від 20 серпня 2008 року та згідно з угодою №ФОП-10-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 06 грудня 2010 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання за договором №35-08-2008 купівлі-продажу (а.с.52,т.1).
Пунктом 2.1 угоди №10/07-12 передбачено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою становить 35 368 ,73 грн.
18 вересня 2012 року фізична особа-підприємець Грищенко О.М. направив на адресу відповідача-2 повідомлення від 02.07.12 року про заміну кредитора у зобов'язанні, в якому повідомив ПСП «Надія» про обов'язок сплатити курсову різницю в розмірі 35 368,73 грн. на користь нового кредитора - ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» (позивач у даній справі) (а.с.53, т.1).
16 липня 2012 року між ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (відповідач-1 у справі) було укладено договір поруки №16-07-2012-11, за умовами якого відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-2 зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору купівлі-продажу, а в разі порушення вказаних зобов'язань відповідачем-2, відповідач-1 зобов'язувався нести солідарну відповідальність з відповідачем'2 перед позивачем у розмірі 1000 грн. (а.с.57,т.1).
30 липня 2012 року позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою №30-11/07 про виконання зобов'язання, взятого на себе згідно з умовами договору поруки №16-07-2012-11 від 16.07.2012 року.
03.08.2012 року відповідач-1 направив на адресу позивача відповідь за №302 на вимогу в якій повідомляє про неможливість виконання свого зобов'язання, в зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.
02.10.2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача-1 курсову різницю в розмірі 1 000,00 грн., та з відповідача-2 курсову різницю в сумі 34 368,73 грн. та судові витрати.
Відповідач-2 заперечив позовні вимоги позивача, вважає, що спір щодо виконання договору купівлі-продажу вже був вирішений господарським судом Житомирської області, про що винесено рішення від 23.07.2009 року у справі №8/261, а угоди №ФОП-10-ТА та №10/07-12 є недійсними, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за договором купівлі-продажу на момент їх укладення. Крім того, вважає що договір купівлі-продажу не містять умов, які б надавали право нарахування курсової різниці, також просить застосувати позовну давність по вимозі про стягнення курсової різниці.
Предметом позову у даній справі є стягнення курсової різниці, яку нараховано на підставі договору купівлі продажу №35-08-2008 від 20 серпня 2008 року у зв'язку з несвоєчасною оплатою товару.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.ст.632, 691, 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також, вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відтак, договір купівлі-продажу є оплатним, оскільки одним із основних обов'язків продавця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. Сторони договору купівлі-продажу можуть на власний розсуд визначати спосіб встановлення ціни у договорі, якщо законодавець не встановив імперативних норм для формування такої ціни.
Обов'язок покупця оплатити вартість товару є виконаним у той момент, коли він оплатив повну ціну продавцеві. У разі несвоєчасної оплати товару покупцем продавець має право вимагати оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами (див. ст. 536 ЦК), а також продавець має право пред'явити до покупця вимоги на підставі ч. II ст. 625 ЦК України або сплати курсової різниці, якщо така передбачена договором.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, умовами договору купівлі-продажу, який є підставою позову, передбачено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товарів, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до пункту 3.1 договору товар може передаватися покупцю партіями; право власності на товар та ризики його випадкового знищення чи пошкодження переходять до відповідача з моменту підписання документів, що свідчать про прийом товару.
Згідно пунктів 5.1 та 5.3 договору відповідач здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору. 100% вартості товару оплачується покупцем у строк до 10.09.2008 року без виставлення рахунків.
Умовами договору передбачено, що в разі прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення; за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції відповідно до умов законодавства. Така відповідальність сторін передбачена у п. 8 договору і була предметом розгляду у справі № 8/261 у 2009 році.
Судом зазначено, що повноважними представниками сторін було підписано додатки до договору від 20.08.2008року, якими сторони обумовили спосіб визначення суми, що підлягає оплаті відповідачем у разі збільшення курсу долара на день оплати порівняно з курсом долара на день підписання договору, шляхом застосування обумовленої у додатках формули.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів, з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. За статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний недійсним судом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом.
Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено валюту виконання грошового зобов'язання та передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконано в гривнях; водночас частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України надано можливість визначення сторонами у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті, а також можливість узгодження сторонами порядку визначення суми, що підлягає сплаті в такому випадку.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, але якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що, враховуючи принцип свободи договору, сторони вправі погодити в договорі грошові зобов'язання в іноземній валюті, визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а також, здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Нацбанком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
За даних обставин, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними випадках та визначено спосіб перегляду ціни відповідно до формули, як визначено у додатках до договору; чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості, в судовому порядку даний правочин недійсним не визнавався.
У відповідності до вимог ст. ст.512,513,514,517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення та відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.
В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень коментованої статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.
Обсяг цих прав (наприклад, сума заборгованості, права на стягнення відсотків, штрафних санкцій тощо) та умови (наприклад, боржник може виконати зобов'язання тільки за умови надання певної інформації) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати, в тому числі процентів за користування чужими грошовими коштами, курсової різниці у спосіб та розмірі передбаченими договором.
З огляду на вищезазначені норми права та умови укладених між сторонами договорів колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО», за умовами договору купівлі-продажу №35-08-2008 від 20 серпня 2008 року, виникло право нарахування курсової різниці на час проведення покупцем платежів та право вимоги сплати такої покупцем.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що на підставі Угод про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) № ФОП-10-ТА від 06.12.2010 року та № 10/07-12 від 02 липня 2012 року продавцем - товариством «ТРИДЕНТА АГРО» право вимоги від покупця - ПОП «Надія» (відповідач-2 у справі) сплати курсової різниці було передано фізичній особі-підприємцю Грищенко О.М., який в свою чергу передав таке право товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» (позивач у даній справі), і поручителем виконання відповідачем-2 зобов'язань по сплаті курсової різниці, згідно договору поруки виступило товариство з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач -1 у справі).
Однак, розглядаючи заяву відповідача-2 про застосування строку позовної давності до вимоги позивача про стягнення курсової різниці на підставі договору купівлі-продажу 2008 року, місцевий господарський суд не врахував наступне.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається що відповідачем сплачено вартість товару, отриманого за договором купівлі-продажу протягом 2008-2009 років, а саме: 10 000,00грн. сплачено 26.11.2008 року, 5 000,00 грн. - 02.12.2008 року, 15 000,00грн. - 09.12.2008 року, 5 000,00 грн. - 18.12.2008 року, 5 000,00 грн. - 14.01.2009 року, 25 241,54 грн. - 24.02.2009 року.
З врахуванням таких платежів позивачем нараховано курсову різницю по кожному платежу окремо в залежності від зміни курса долара США на дату проведення оплати. Так, на суму 10 000,00грн., яку сплачено 26.11.2008 року нараховано 4247,42 грн. курсової різниці; на 5 000,00 грн. сплачених 02.12.2008 року нараховано 2 360,82 грн. курсової різниці, на 15 000,00 грн. сплачених 09.12.2008 року нараховано 7 886,60 грн. курсової різниці, на 5 000,00 грн. сплачених 18.12.2008 року нараховано 3 103,09 грн. курсової різниці, на 5 000,00 грн. сплачених 14.01.2009 року нараховано 2 938,14 грн. курсової різниці, на 25 241,54 грн. сплачених 24.02.2009 року нараховано 14 832,66 грн. курсової різниці, всього в сумі 35 368,73 грн. Нарахування курсової різниці в зазначеній сумі за вказаний період є обґрунтованим.
Однак, місцевий господарський суд не прийняв до уваги, що з огляду на норми ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Отже, отримавши відповідні платежі по оплаті вартості товару без врахування курсової різниці право продавця (ТОВ Тридента Агро») було порушено і саме з наступного дня у останнього виникло право захисту свого порушеного права - відповідно на стягнення 4 247,42 грн. курсової різниці з 25.11.2008 року, 2 360,82 грн. курсової різниці з 03.12.2008 року, 7 886,60 грн. курсової різниці з 10.12.2008 року, 3 103,09 грн. курсової різниці з 19.12.2008 року, 2 938,14 грн. курсової різниці з 15.01.2009 року і 14 832,66 грн. курсової різниці з 25.02.2009 року.
Порядок обчислення позовної давності встановлено ст.ст.260, 253-255 ЦК України і не може бути змінена за домовленістю сторін. Відповідно три роки на стягнення даних нарахувань спливають: щодо стягнення 4 247,42 грн. курсової різниці - 25.11.2011 року, 2 360,82 грн. курсової різниці - 03.12.2011 року, 7 886,60грн. курсової різниці - 10.12.2011 року, 3 103,09 грн. курсової різниці - 19.12.2011 року, 2 938,14 грн. курсової різниці - 15.01.2012 року і 14 832,66 грн. курсової різниці-з 25.02.2012 року.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення курсової різниці за даними платежами лише 02.10.2012 року, отже після спливу строку позовної давності.
Також, слід врахувати норми ст.262 ЦК України, відповідно до якої заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, та норми ч.4 ст.267 ЦК України, за якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на приписи ст.266 ЦК України, згідно якої зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, курсової різниці).
Наведене свідчить про те, що місцевим господарським судом неповно встановлено усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до прийняття неправильного рішення. Встановивши факт наявності у позивача, як нового кредитора, права нарахування курсової різниці, суд не врахував, що право стягнення такого нарахування ним втрачено у зв'язку із спливом строку позовної давності.
За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 29.11.2012 року у справі № 12/109-12 не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить чинному законодавству України, що є підставою для його скасування.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд справи в суді І інстанції накладаються на позивача у справі, в апеляційній інстанцій покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія» на рішення господарського суду Київської області від 29.11.2012 року у справі № 12/109-12 задовольнити.
2.Рішення господарського суду Київської області від 29.11.2012 року у справі № 12/109-12 скасувати.
3. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ніко-Тай» (м. Київ, вул. Академіка Заболотного, будинок 38, квартира 28, ідентифікаційний код 38039872) на користь приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства по птахівництву «Надія» (Житомирська обл., Андрушівський район, село Зарубинці, ідентифікаційний код 22053244) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 50 коп. в повернення судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
6. Матеріали справи № 12/109-12 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Мальченко А.О.
Остапенко О.М.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 17.06.2013 |
Оприлюднено | 21.06.2013 |
Номер документу | 31968352 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Жук Г.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні