Ухвала

від 05.12.2012 по справі 12/178/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

"05" грудня 2012 р. Справа № 12/178/10

м. Миколаїв

За заявою боржника: КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство»

(55000, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 8) про визнання та

затвердження мирової угоди сторін по справі №12/178/10

за позовом: ДП НАЕК «Енергоатом»(01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3)

в особі ВП «Южноукраїнська АЕС»(55001, м. Южноукраїнськ ,

Промзона, а/с 20)

до відповідача: КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство»

(55000, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 8)

про стягнення 7878758 грн. 99 коп.

Стягувач: ДП НАЕК «Енергоатом»(01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3)

в особі ВП «Южноукраїнська АЕС»(55001, м. Южноукраїнськ ,

Промзона, а/с 20)

Суддя Семенов А.К.

Представники сторін:

Від боржника: Борець Ю.І. -довір.вВід 25.09.2012 року № 01/1706.

Від стягувача: Рубінс А.А. -довір. від 05.10.2012 року.

СУТЬ УХВАЛИ: про визнання та затвердження мирової угоди сторін по справі №12/178/10.

21.11.2012 року до господарського суду від КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" надійшла заява про визнання та затвердження мирової угоди сторін по справі №12/178/10.

Розглянувши матеріали заяви та справи господарський суд

встановив:

Рішенням господарського суду від 08.06.2011 року по справі № 12/178/10 уточнений по-зов ДП НАЕК «Енергоатом»в особі ВП «Южнокраїнська АЕС»до КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство»був задоволений.

Стягнуто з другого на користь першого 7187529 грн. 90 коп. боргу, 519879 грн. 90 коп.- сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 171349 грн. 19 коп. річних, всьо-го 7878758 грн.99 коп., а також 7740 грн. 00 коп. витрат на проведення судової експертизи, 25500 грн. 00 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 15.11.2011 року рішення гос-подарського суду Миколаївської області від 08.06.2011 року у справі № 12/178/10 залишив без змін.

03 травня 2012 року стягувачеві був надісланий наказ по справі №12/178/10/

06.09.2012 року органом Державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного наказу.

В процесі виконавчого провадження сторони дійшли до згоди про укладення мирової угоди.

В обґрунтування своєї заяві про затвердження мирової угоди стягувач посилається на ст. 78, ст. 121 ГПК України, статті 18, 49 Закону України «Про виконавче провадження».

До заяви доданий проект мирової угоди на стадії виконання судового рішення від 19.10.2012 року, підписаний керівниками сторін, тобто, повноважними особами.

В судовому засіданні представники сторін підтвердили, що виконавче провадження на даний час не закінчено, проводиться органом ДВС.

Розглянувши заяву та проект мирової угоди, господарський суд дійшов до висновку, що мирова угода затвердженню не підлягає з нижченаведеного.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження зазначено:" Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)".

Відповідно до ч. 4 статті 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Мирова угода, яку представники сторін просять затвердити, представляє собою відстрочку виконання судового рішення строком на 10 років згідно доданого до проекту мирової угоди графіку.

У п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»2011 року»зазначено :«Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків

інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов ».

Проте, всупереч наведеного, у пункті 1 мирової угоди сторони домовились про наступне.

З урахуванням часткового погашена Боржником заборгованості, яка стягується за рішен-ням господарського суду Миколаївської області від 08.06.2011 року у справі №12/178/10 сума заборгованості, яка залишилась непогашеною станом на 01.09.2012 року, становить 6552662 (шість мільйонів п'ятсот п'ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 16 коп., в тому числі, за обопільною згодою сторін, сума боргу умовно, виключно для цілей цієї Мирової угоди, поділяється на:

- суму боргу, яка виникла за результатами господарської діяльності КП «ТВКГ», яка

становить - 2608285 грн. 16 коп.;

- суму боргу, яка виникла у зв'язку з невідповідністю затверджених органом влади тарифів фактичним затратам, яка становить - 3219671 грн. 91 коп.;

- суму боргу на відшкодування інфляційних втрат, річних, яка стягнута рішенням суду, становить - 691229 грн. 09 коп.;

- суму боргу на відшкодування витрат на експертизу, державного мита та ІТЗ, яка становить - 33476 грн. 00 коп.

Сторони домовились, що на суму 2608285 грн. 16 коп. та на суму 33476 грн. 00 коп. нараховуються інфляційні в обмін на розстрочку платежів. Інфляційні сплачуються щомісячно одночасно зі сплатою платежів боргу згідно доданого до мирової угоди графіку.

Як вже вище вказано, рішенням господарського суду по даній справі стягнуті сума боргу, сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, сума річних, сума витрат на проведення судової експертизи, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України врегульовані питання щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Додаткове стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, здійснюється в окремому позовному провадженні.

Умови щодо нарахування на щомісячні платежі (в період їх сплати згідно графіку) сум, які перевищують стягнуті рішенням господарського суду суми, внаслідок інфляційних процесів, не можуть включатися до мирової угоди, оскільки:

- безпосередньо не стосуються предмета позову який визначений ДП НАЕК «Енерго-

атом»у позовній заяві та задоволений судовим рішенням;

- це може призвести до виникнення нового спору щодо їх нарахування та стягнення;

- відносини щодо стягнення сум, які збільшилися внаслідок інфляційних процесів, врегульовані цивільним законодавством України.

У пункті 3.3. проекту мирової угоди сторони домовились, що з метою забезпечення виконання зобов'язань, передбачених цією Мировою угодою, Боржник зобов'язується на протязі 60 календарних днів, з моменту визнання Мирової угоди судом, передати Стягувачеві у заставу майно на суму 7859890 (сім мільйонів вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 26 коп. -залишок боргу Боржника станом на 19.10.2012 року.

Проте, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні. За своєю правовою природою мирова угода є процесуальним документом. См. інформаційний лист Вищого господарського суду України від 09.04.2009 року № 01-08/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»

До того ж, сторони мають намір передати в заставу майно, яке належить територіальній громаді.

Передача майна в заставу та, в подальшому, звернення стягнення на предмет застави, стосується прав територіальної громади м. Южноукраїнськ, може призвести до виникнення нового спору щодо визнання такого правочину недійсним та щодо звернення стягнення на предмет застави.

Отже, умови мирової угоди суперечать діючому процесуальному законодавству України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, ч. 4 ст. 121 ГПК України, ч. 3 ст. 12, ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" господарський суд

У Х В А Л И В :

В затвердженні мирової угоди згідно заяви боржника від 21.11.2012 року відмовити.

Суддя А.К.Семенов