Постанова

від 13.01.2009 по справі 7/20-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/20-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" січня 2009 р.                                                           Справа № 7/20-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай", м.Хмільник Вінницької області  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "22" жовтня 2008 р.  у справі № 7/20-08 (суддя Банасько О.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьк-млин", с.Розсоша Хмельницького району Хмельницької області  

до товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай", м.Хмільник Вінницької області

про стягнення 3510,37грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.10.2008р. у справі №7/20-08 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьк-млин"                          (с.Розсоша Хмельницького району Хмельницької області ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай" (м.Хмільник Вінницької області) про стягнення 3510,37грн., серед яких 2500,00грн. боргу та 1010,37грн. пені, задоволено частково й стягнуто з відповідача на користь позивача 2500,00грн. боргу, 72,64грн. витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 84,04грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 1010,37грн. пені провадження у справі припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Вважаючи вказане рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Коровай" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції про стягнення 2500грн. заборгованості.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач, зокрема, зазначає, що відповідно до даних позивача за поставлене борошно товариством з обмеженою відповідальністю "Коровай" було сплачено 1905,50грн. згідно платіжних доручень №537 від 13.06.2006р., №551 від 26.06.2006р. та №752 від 31.08.2006р., проте, за даними бухгалтерського обліку ТОВ"Коровай" протягом вересня 2006 року було перераховано за борошно ще 1900грн. згідно платіжного доручення №835 від 23.09.2006р., а, отже, заборгованість ТОВ "Коровай" за поставлене борошно становить 600грн., що судом першої інстанції не було враховано.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про причини їх нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.

Враховуючи, що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги шляхом надсилання копії ухвали про призначення розгляду справи на 13.01.2009р. рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції за 03.12.2008р., й копії судових ухвал, надіслані сторонам, до суду не повертались, беручи до уваги, що ст.96 Господарського процесуального кодексу не встановлює обов'язку подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, а також, зважаючи на положення ст.101 цього Кодексу про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності письмового відзиву позивача на апеляційну скаргу та без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, представник ТОВ "Коровай", діючий на підставі виданої йому товариством довіреності серії ЯЛТ №923198 від 09.06.2006р. (а.с.10), отримав від ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" по видатковій накладній №Л-02203 від 09.06.2006р. (а.с.9) борошно в/г на загальну суму 4405,50грн.

Таким чином, прийнявши від ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" товар на суму 4405,50грн., ТОВ "Коровай" взяло на себе зобов'язання щодо оплати цього товару.

Однак, ТОВ "Коровай" не в повному обсязі виконало своє зобов'язання, перерахувавши ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" за поставлений товар згідно платіжних доручень №537 від 13.06.2006р., №551 від 26.06.2006р. та №752 від 31.08.2006р. (а.с.71-73) всього 1905,50грн.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Коровай" перед ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" склала 2500,00грн.

Матеріали справи (копія протоколу №20 від 31.10.2007р. загальних зборів учасників ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка", протоколу №1 від 31.10.2007р. зборів засновників ТОВ "Хмельницьк-млин", Статуту ТОВ "Хмельницьк-млин", а.с.13-29) свідчать про те, що ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка", в подальшому, було реорганізоване шляхом виділу у нову юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницьк-млин", яке стало правонаступником частини майнових та немайнових прав і обов'язків ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" у частці, визначеній роздільним актом (балансом), затвердженим рішенням загальних зборів ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" (протокол №20 від 31.10.2007р.).

Як вбачається з роздільного акту (а.с.30-32), дебіторська заборгованість                 ТОВ "Коровай" належить ТОВ "Хмельницьк-млин". Додатком до роздільного акту (балансу) та витягами з журналу-ордеру і відомості по рахунку 36.1.1 за 01.10.2007р.-30.09.2007р. (а.с.45-57) підтверджується передача дебіторської заборгованості ТОВ "Коровай" в сумі 2500,00грн.

26.06.2008р. товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницьк-млин" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай" з претензією (а.с.35), в якій просило перерахувати заборгованість в сумі 2500,00грн.

Однак, докази задоволення цієї претензії товариством з обмеженою відповідальністю "Коровай" в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим 05.09.2008р. ТОВ "Хмельницьк-млин" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом про стягнення з ТОВ "Коровай" на свою користь 2500,00грн. боргу за поставлений товар та 1010,37грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у період з 10.06.2006р. по 26.08.2008р.

Обґрунтовуючи нарахування пені, позивач зіслався на п.6.2 договору купівлі-продажу №54 від 10.04.2006р., укладеного з відповідачем, а також положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Проте, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний договір не може бути взятий до уваги, оскільки документи, на підставі яких позивач передав відповідачу товар на суму 4405,00грн., а також платіжні доручення, за якими проводилась відповідачем оплата цього товару, не містять посилань на зазначений договір.  

Заявою від 22.10.2008р. (а.с.74), яка прийнята місцевим господарським судом, позивач відмовився від позову в частині стягнення пені в сумі 1010,37грн. В решті позову, тобто, в частині стягнення боргу в сумі 2500,00грн. позов підтримав.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав до суду жодного належного доказу на підтвердження того, що ним було сплачено позивачу решту боргу в сумі 2500,00грн.

За таких обставин господарський суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача 2500,00грн. боргу.

Погоджується судова колегія й з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення пені на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що ним було сплачено позивачу, окрім 1905,50грн., додатково ще 1900,00грн. згідно платіжного доручення №835 від 23.09.2006р., належними доказами не підтверджуються.

Будучи обізнаним про розгляд справи у суді першої інстанції, про що свідчить клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 06.10.2008р., для підготовки та надання необхідних для вирішення спору документів, а також проведення звірки взаєморозрахунків з позивачем (а.с.43), поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 06.10.2008р. (а.с.68,69), якою за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 22.10.2008р.,  відповідач ні оригінал платіжного доручення №835 від 23.09.2006р., ні належним чином його засвідчену копію суду не надав.

Не подано відповідачем платіжне доручення №835 від 23.09.2008р., на яке останній посилається в апеляційній скарзі, й апеляційному господарському суду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.2008р. у даній справі слід залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.2008р. у справі №7/20-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай", м.Хмільник Вінницької області - без задоволення.

2. Справу №7/20-08 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук.5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 31362 с.Розсоша Хмельницької області

3 - позивачу, 31362, ст.Скібнево Хмельницької області, вул.Вокзальна,5

4 - відповідачу

5 - в наряд