Рішення

від 31.10.2006 по справі 25/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/274

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.10.06 р.                                                                               Справа № 25/274                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Вариант” м. Донецьк до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Сонцеве” с. Сонцеве Старобешівського району Донецької області

про стягнення   14034грн.51коп. (відповідно до заяви про заміну позовних вимог)

За участю:

представників  сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бабаєвський  І.В. – представник (довіреність № б/н від 07.08.2006)

                                                      В судовому засіданні 28.09.2006 було

                                                             оголошено  перерву до 05.10.06 о 10год.20хв.;

                                                             в судовому засіданні 26.10.2006 було          

                                                      оголошено перерву до 31.10.06 о 10год.00хв.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Вариант” м. Донецьк,  звернувся до господарського суду з позовом до  товариства з обмеженою відповідальністю «Сонцеве» с. Сонцеве Старобешівського району Донецької області про стягнення  15352грн.48коп., у тому числі  13509грн.50коп. – основний борг,  768грн.48коп. – проценти за користування чужими грошовими коштами, 1074грн.50коп. – збитки у вигляді втраченої вигоди.

             В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № б/н від 05.10.2005, специфікацію № 1 від 05.10.2005 до договору купівлі-продажу № б/н від 05.10.2005, специфікацію № 2 від 06.10.2005 до договору купівлі-продажу № б/н від 05.10.2005,   прибуткові накладні № В-00000005 від 13.01.2006 на суму 9889грн.50коп., №  В-00000003 від 11.01.2006 на суму 9785грн.00коп., № В-00000006 від 14.01.2006 на суму 8369грн.50коп., № В-00000008 від 17.01.2006 на суму 9257грн.75коп., лист № 123а/06 від 04.05.2006, договір № 01-11/1 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 11.01.2006,  платіжні доручення № 1066 від 21.12.2005 на суму 5000грн.00коп., № 1108 від 23.12.2005 на суму 5000грн.00коп., №  1120 від 26.12.2005 на суму 5897грн.00коп., акт звірки взаємних розрахунків з 01.10.2005 по 30.05.2006.

          14.09.2006 представник відповідача  через канцелярію господарського суду подав відзив на позов,  копію накладної № 690 від 26.10.2005,  банківську виписку від 26.12.2005.

          З наданого відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що позовні вимоги незаконні та немотивовані, тому в позові слід відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те,  що договір купівлі-продажу № б/н від 05.10.2005 є чинним до 31.12.2006. Відповідно до умов зазначеного Договору позивач скористався своїм правом та здійснив попередню оплату за товар. Попередня оплата не тягне за собою зобов'язання поставити товар протягом семи днів, оскільки таке зобов'язання відсутнє як в Договорі, так і чинному законодавстві України. Відповідач вважає, що у відповідності з умовами договору купівлі-продажу Продавець – відповідач має виконати свій обов'язок щодо передачі товару до кінця дії цього Договору, тобто до 31.12.2006.  Таким чином, у позивача відсутнє порушення його прав, а відповідно, відсутнє право вимагати стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди та процентів за користування чужими грошовими коштами.

          26.09.2006 позивач через канцелярію господарського суду подав заяву  в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення ціни позову (вих. № б/н та без дати), в якій просить стягнути з ТОВ „Сонцеве на користь ТОВ „Вариант” суму основного боргу в розмірі 13509грн.50коп., процент за використання чужих грошових коштів у розмірі 768грн.48коп., збитки у вигляді втраченої вигоди в розмірі 1061грн.34коп.; та повернути судові витрати позивачу.

          Зазначена заява судом прийнята до уваги.

          Крім того, представник позивача надав клопотання, в якому просить розглянути справу без участі керівника ТОВ „Вариант”.

          Суд приймає це клопотання до уваги.

Позивачем на виконання вимог суду, викладених в ухвалі про порушення справи від  18.08.2006, надані пояснення по суті заявлених позовних вимог. З наданих пояснень вбачається наступне: надати рахунки на оплату, що були виставлені відповідачем, позивач не в змозі, оскільки розрахунки між сторонами відбувалися без їх надання відповідачем;   кореспонденція, зокрема, лист № 123а/06 від 04.05.2006, відповідачу надавалася нарочно; в якості доказів в підтвердження того, що вартість товару зросла на 33,64грн., посилається на видаткові накладні № 01122 від 12.01.2006 на суму 9785грн.00коп., № 01131 від 13.01.2006 на суму 9889грн.50коп., № 0114 від 17.01.2006 на суму 9257грн.75коп., № 01141 від 14.01.2006 на суму 8369грн.50коп., на підставі яких і були розраховані збитки в  розмірі 1061грн.34коп.;  позивач вважає, що платіжне доручення є вимогою у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки вказана стаття чітко не встановлює, в якому вигляді повинна пред'являтися вимога; позивач вважає, що  не може застосовувати ст. 625 Цивільного кодексу України при здійсненні розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами, тому як дана стаття, на його думку, застосовується при відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що суперечить спірним відносинам, тому  проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  з застосуванням за аналогією ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.

           Також, позивач через канцелярію господарського суду 26.09.2006 надав ще одне клопотання, в якому згідно ст. ст. 4, 22, 81 Господарського процесуального кодексу України просив розглядати справу за допомогою засобів технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 28.09.2006 було оголошено перерву до 05.10.2006 з метою зобов'язання відповідача звірити розрахунки з позивачем.

Ухвалою від 29.09.2006 у зв'язку з хворобою судді Бойко І.А. розгляд справи був перенесений на 26.10.2006.

На підставі заяви судді Бойко І.А. ухвалою суду від 29.09.2006 за підписом заступника голови господарського  суду Донецької області Ємельянова А.С. строк вирішення спору по справі № 25/274 був продовжений на один місяць (позовна заява надійшла до суду 18.08.2006, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції господарського суду; двохмісячний термін, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України сплинув 18.10.2006; строк розгляду справи був продовжений заступником голови господарського суду Донецької області ще на один місяць, тобто строк розгляду справи був продовжений до 18.11.2006).

25.10.2006 позивач через канцелярію господарського суду за супровідним листом надав  акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2005 по 31.08.2006, підписаний та скріплений печатками з боку позивача та відповідача. З наданого акта вбачається, що сальдо на 31.08.2006 складає на користь ТОВ “Вариант” 13509грн.50коп.

          Як зазначалося, позивач просив розглядати справу за допомогою засобів технічної фіксації судового процесу.

          Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України  на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи  по суті або за ініціативою суду здійснюється  фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

          26.10.2006 з технічних підстав програма “Діловодство” тимчасово не працювала, тому здійснити фіксацію судового процесу технічними засобами було неможливим, що підтверджується актом від 26.10.2006 за підписом судді Бойко І.А. та інженера ДП “Судовий інформаційний центр” Мокрого О.О.

          Крім того, представник позивача у судовому засіданні 26.10.2006  заявив усне клопотання про відмову від клопотання  (вх. № 02-41/36320 від 26.09.2006) про здіснення  фіксації судового процесу технічними засобами, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 26.10.2006.

          Вказане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим з урахуванням приписів ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України був складений протокол від 26.10.2006 та долучений до матеріалів справи.

          Представник відповідача в засіданні суду 26.10.2006 підтвердив факт наявності перед позивачем заборгованості в сумі 13509грн.50коп.

          30.10.2006 позивач через канцелярію господарського суду подав заяву про  зміну позовних вимог (вх. № 02-41/41266 від 30.10.2006), в якій просить стягнути з ТОВ “Сонцеве” на користь ТОВ “Вариант” суму основного боргу в розмірі 13509грн.50коп., 3% річних в розмірі 333грн.11коп., індекс інфляції в розмірі 783грн.54коп., збитки у вигляді втраченої вигоди в сумі 1061грн.34коп.; судові витрати покласти на відповідача. До заяви додає квитанцію в підтвердження направлення цієї заяви на адресу відповідача, платіжне доручення № 1320 від 17.01.2006  в підтвердження оплати  ТОВ “ВИК” за кукурудзу,  платіжні доручення № 1350 від 19.01.2006, №  1388 від 25.01.2006, № 1449 від 31.01.2006, № 1433 від 30.01.2006, № 5941 від 03.02.2006 в підтвердження оплати ТОВ “ВИК” за шрот соняшниковий, видаткові накладні № 01271 від 27.01.2006, № 01191 від 19.01.2006, № 01201 від 20.01.2006 на поставку шроту соняшникового.

          В судовому засіданні 26.10.2006 було оголошено перерву до 31.10.2006 о 10год.00хв. для надання додаткових документів.

          31.10.2006 о 10год.00хв. судове засідання було продовжено.

          Представник позивача в судове засідання 31.10.2006 не з'явився. Про оголошення перерви до 31.10.2006 о 10год.00хв. був сповіщений у судовому засіданні 26.10.2006, про що мається його особистий підпис на протоколі судового засідання від 26.10.2006.

          Представник відповідача 31.10.2006 через канцелярію господарського суду надав письмові пояснення (вх. № 02-41/41518 від 31.10.2006), в яких зазначив, що позовну заяву вважає незаконною, не мотивованою, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в засіданні суду 31.10.2006 проти наявності боргу в сумі 13509грн.50коп. не заперечував, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 31.10.2006.

          Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

          05.10.2005 між ТОВ “Сонцеве” (Продавець)  та ТОВ “Вариант” Покупець) був укладений договір № б/н від 05.10.2005.

          Відповідно  до  п. п. 1.1., 1.2.  цього договору Продавець зобов'язується протягом дії   Договору передати Покупцю сільськогосподарську продукцію за цінами, в асортименті (за номенклатурою)  та кількістю, які узгоджуються Сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язаний прийняти цей товар та оплатити його на умовах, встановлених цим Договором. Загальний об'єм товару, який продається за цим Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту товару  за всіма переданими у відповідності з умовами Договору окремими партіями. В подальшому, по ходу виконання цього договору, кількість, асортимент, ціна продукції, загальна вартість партій  та, відповідно, загальна вартість продукції, можуть бути змінені, що оформлюється у вигляді відповідних додатків або додаткових угод.

          Пункти 1.2., 3.1. договору № б/н  від 05.10.2005 встановлюють,  ціни на товар визначаються  в специфікації на момент передачі партії товару. Оплата здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту відвантаження Товару. Продавець зобов'язаний передавати Покупцю товар   окремими партіями/ або весь об'єм в строки, в кількості та асортименті, узгоджених Сторонами в специфікаціях.

          На виконання умов  вказаного договору ТОВ “Вариант” та ТОВ “Сонцеве”  в специфікаціях № 1 від 05.10.2006 і № 3 від 06.10.2006 до договору № б/н від 05.10.2006 узгодили найменування, кількість та ціну товару.

          Як зазначив, позивач в позовній заяві, заявки на поставку продукції здійснювалися шляхом усних переговорів, в процесі  яких  сторони дійшли згоди щодо необхідних (істотних) для  поставки умов: ціна, кількість, асортимент. Так, у грудні 2005 року (в позові зазначений 2006 рік, але дослідження матеріалів справи дає підставу вважати про помилковість зазначення 2006 року замість 2005 року) ТОВ “Вариант” зробило заявку на поставку сільськогосподарської продукції та домовилося з постачальником відносно ціни і кількості товару.

          З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що умовами даного договору не передбачена  можливість узгодження ціни, кількості та асортименту товару шляхом усних переговорів. Всі питання стосовно ціни, кількості та асортименти повинні узгоджуватися сторонами в специфікаціях, додатках або додаткових угодах. Оскільки  сторони чітко в договорі визначилися з порядком узгодження цін, кількості та асортименту товару, то посилання позивача на усні переговори не відповідає умовам договору. А тому, суд припускає, що  сторони мають право в рамках дії договору, зокрема договору № б/н від 05.10.2005, укладеному в письмовій формі,  укласти договір в усній формі та в подальшому посилатися на фактичні дії з боку Сторін.

          Так, позивач платіжними дорученнями № 1066 від 21.12.2005 на суму 5000грн.00коп., №  1108 від 23.12.2005 на суму 5000грн.00коп., № 1120 від 26.12.2005 на суму 5897грн.00коп.,  які містяться в матеріалах справи,  перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 15897грн.00коп. В призначенні платежу зазначено: оплата за кукурудзу згідно рахунку № б/н від 26.10.2005. Жодна із сторін рахунок, на який йде посилання в платіжних дорученнях не надали. Позивач в поясненнях  (вих. № 25/274 від 11.09.2006) вказав, що надати рахунки, що були виставлені  відповідачем, неможливо, оскільки розрахунки між сторонами відбувалися без виставлення рахунків.

          Тому, можливо припустити, що посилання в перелічених платіжних дорученнях на рахунок № б/н від 26.10.2005 є помилковим.

          В свою чергу, ТОВ “Вариант” в своїх вимогах стверджує про те, що  перерахування платіжними дорученнями зазначених сум є попередня оплата вартості товару. Право Покупця – ТОВ “Вариант” на часткову або повну попередню оплату  вартості товару передбачено п. 3.3. договору № б/н від 05.10.2005.

          Суд не може погодитися з таким твердженням позивача, оскільки, по-перше, призначення платежу є: саме оплата за кукурудзу; по-друге, специфікацій, додатків або додаткових угод, як це передбачено договором, на який посилається позивач, між сторонами не укладалося: по-третє, в платіжних дорученнях відсутнє посилання на договір № б/н від 05.10.2005. Тому,  неможливо ідентифікувати цю оплату   в якості  попередньої оплати в рамках договору № б/н від 05.10.2005.

          Крім того, суд звертає увагу, що платіжними дорученнями № 1066 від 21.12.2005 на суму 5000грн.00коп., №  1108 від 23.12.2005 на суму 5000грн.00коп., № 1120 від 26.12.2005 на суму 5897грн.00коп. перераховано 15897грн.00коп.,  в той час, коли позивач в позовній заяві вказує, що загальна сума попередньої оплати становить 13509грн.50коп.

          Відповідач, в свою чергу, в поясненнях (вх. № 02-41/41518 від 31.10.2006) посилається на наступне. Так, на 20.12.2005 ТОВ “Сонцеве” виконало зобов'язання за договором в повному обсязі, оскільки поставило на адресу ТОВ “Вариант” 307,54 тон кукурудзи, і подальшої згоди на продаж товару Покупцю не давало. Проте, борг Покупця – ТОВ “Вариант” на цю дату складав 2387грн.50коп.

          Якщо проаналізувати позовну заяву, акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2005 по 31.08.2006  та зазначені пояснення відповідача, можливо дійти припущення  про те, з чого виходив позивач, коли зазначав, що сума попередньої оплати становить 13509грн.50коп., а не 15897грн.00коп., яка відповідає результатам підсумовування  за платіжними дорученнями № 1066 від 21.12.2005, №  1108 від 23.12.2005, № 1120 від 26.12.2005. Так, позивачем до позовної заяви був доданий акт звірки  розрахунків клієнта ТОВ “Сонцеве” з 01.10.2005 по 30.05.2006.  Відповідно до зазначеного акту сальдо на 30.05.2006 становило саме 13509грн.50коп.  Тобто, загальна сума попередньої оплати складає 15897грн.00коп., борг позивача перед відповідачем – 2387грн.50коп. За результатами математичного підрахування борг відповідача становить: 15897грн.00коп. – 2387грн.50коп. = 13509грн.50коп.

          Відповідач проти наявності боргу перед позивачем в сумі 13509грн.50коп. не заперечує. Крім того, між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки  взаємних розрахунків з 01.01.2005 по 31.08.2006, відповідно до якого сальдо на користь ТОВ “Вариант” становить 13509грн.50коп.

          Таким чином,  вимоги  позивача в частині стягнення 13509грн.50коп. підлягають задоволенню.

          Окрім викладеного, відповідно до заяви про зміну позовних вимог (вх. № 02-41/41266 від 30.10.2006)  позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 783грн.54коп. за січень-вересень 2006 року та 3% річних в сумі 333грн.11коп. за січень-жовтень 2006 року.

Вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Позивач вважає, що платіжні доручення № 1066 від 21.12.2005, №  1108 від 23.12.2005, № 1120 від 26.12.2005 є вимогою в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України. Оскільки оплата за цими дорученнями була здійснена в кінці грудня, тому індекс інфляції та 3% річних були розраховані ТОВ “Вариант” з січня 2006 року  з посиланням на приписи ст. 530 Цивільного кодексу України.

Суд не може погодитися з думкою позивача стосовно того, що платіжне доручення є вимогою в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до п. 1.4. постанови Національного Банку України “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” № 22 від 21.01.2004, з змінами, останні зміни від 15.04.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України  29.03.2004 за № 377/8976, платіжне доручення  -  розрахунковий  документ,  що   містить письмове  доручення  платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку  зазначеної  суми  коштів  та  її  перерахування  на рахунок отримувача.

Частина 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплює, якщо строк (дата) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не виходить з договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу, ч. 2 ст. 625  Цивільного кодексу України передбачає, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Аналізуючи поняття платіжного доручення та приписи ст. ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, можливо дійти висновку про те, що по своїй правовій природі платіжне доручення – це  саме розрахунковий документ, а не вимога в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

Тому, нарахування індексу інфляції та 3% річних повинно починатися з моменту пред'явлення  вимоги відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, а не з моменту оплати

ТОВ “Вариант” в позовній заяві посилається на лист (вих. № 123а/06 від 04.05.2006) з вимогою повернути надмірно перераховану суму в розмірі 13509грн.50коп. Доказів в підтвердження направлення або вручення цього листа відповідачу позивач суду не представив. В своїх поясненнях (вих. № 25/274 від 11.09.2006) зазначив, що кореспонденція відповідачу надавалася нарочним на прохання безпосередньо представників ТОВ “Сонцеве”. Представник ТОВ “Сонцеве” персонально забирав документацію та надавав свою кореспонденцію тоді, коли відбувалася поставка товару. Покладаючись на честь, гідність та ділову репутацію відповідача, відмітки про отримання останнім листа № 123а/06 від 04.05.2006 та акту звірки своєчасно витребувано не було.

Як вбачається з пояснень та відзиву відповідача, то  вимоги від позивача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України не надходило.

В матеріалах справи міститься претензія  № 1/06 від 22.06.2006 з вимогою оплатити суму 14281грн.19коп., де 13509грн.50коп. – сума сплаченої попередньої оплати, 526грн.86коп. – індекс інфляції, 244грн.83коп. – 3% річних. Зазначена претензія була направлена відповідачу та отримана останнім, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення  від 29.06.2006 з відміткою про вручення.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

В даному випадку факт отримання претензії з вимогою про оплату заборгованості документально підтверджений.

Таким чином, у позивача  після закінчення семиденного строку з моменту отримання відповідачем претензії виникло право на нарахування індексу інфляції та 3% річних.

З огляду на це, вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних підлягають частковому задоволенню в наступних сумах: 3% річних за період липень-жовтень 2006 року складають 133грн.24коп. (13509,50грн. х 120 днів х 3% / 365 днів / 100% = 133грн.24коп.), індекс інфляції за липень-вересень 2006 року – 391грн.77коп. (121,58грн (липень) + 0 (серпень) + 270,19 грн. (вересень) = 391грн.77коп.).

Також, позивач відповідно до заяв про зменшення ціни позову (вх. № 02-41/36312 від 26.09.2006) та про зміну позовних вимог (вх. № 02-41/41266 від 30.10.2006)  просить стягнути з відповідача збитки у вигляді втраченої вигоди в сумі 1061грн.34коп.

Вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.

ТОВ “Вариант” в обґрунтування збитків у вигляді втраченої вигоди посилається на  договір № 01-11/1 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 11.01.2006 між ТОВ “ВИК” та ТОВ “Вариант”,  прибуткові накладні на кукурудзу  № В-00000005 від 13.01.2006 на суму 9889грн.50коп., №  В-00000003 від 11.01.2006 на суму 9785грн.00коп., № В-00000006 від 14.01.2006 на суму 8369грн.50коп., № В-00000008 від 17.01.2006 на суму 9257грн.75коп., видаткові накладні на кукурудзу № 01122 від 12.01.2006 на суму 9785грн.00коп., № 01131 від 13.01.2006 на суму 9889грн.50коп., № 0114 від 17.01.2006 на суму 9257грн.75коп., № 01141 від 14.01.2006 на суму 8369грн.50коп.,  видаткові накладні на шрот соняшниковий № 01271 від 27.01.2006, № 01191 від 19.01.2006, № 01201 від 20.01.2006, платіжне доручення № 1320 від 17.01.2006 на суму 6000грн.00коп.  в підтвердження оплати  ТОВ “ВИК” за кукурудзу,  платіжні доручення № 1350 від 19.01.2006, №  1388 від 25.01.2006, № 1449 від 31.01.2006, № 1433 від 30.01.2006, № 5941 від 03.02.2006 в підтвердження оплати ТОВ “ВИК” за шрот соняшниковий.

          Суд дослідив надані документи та дійшов наступного висновку.

          По-перше,  видаткова накладна № 01122 від 12.01.2006 на суму 9785грн.00коп. датована 12.01.2006, в той час коли прибуткова накладна № В-00000003 на суму 9785грн.00коп. датована 11.01.2006. Тобто, прибуткова накладна виписана на день раніше, ніж видаткова, що не відповідає суті видаткових та прибуткових накладних.

          По-друге, позивачем надані видаткові накладні на шрот соняшниковий № 01271 від 27.01.2006, № 01191 від 19.01.2006, № 01201 від 20.01.2006 та платіжні доручення № 1350 від 19.01.2006, №  1388 від 25.01.2006, № 1449 від 31.01.2006, № 1433 від 30.01.2006, № 5941 від 03.02.2006 в підтвердження оплати за шрот соняшниковий. Зазначені накладні та платіжні доручення не мають відношення до справи, оскільки  товар, який повинен був поставити відповідач – кукурудза, а не шрот соняшниковий.

          В матеріалах справи міститься одне платіжне доручення №  1320 від 17.01.2006 на суму 6000грн.00коп. в рахунок оплати ТОВ “ВИК” за кукурудзу. З даного платіжного доручення неможливо зробити висновок за якою видатковою та прибутковою накладною здійснена оплата за кукурудзу, чи має це доручення відношення до наданих позивачем накладних на поставку та оприбуткування кукурудзи.

          Таким чином, з наданих позивачем документів не вбачається логічної послідовності та правових підстав, з яких можливо зробити висновок про те, що  збитки у вигляді втраченої вигоди складають суму  1061грн.34коп.

          Крім того, у відповідності до ч. 2 та 4 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неотриманих доходів (втраченої вигоди) враховуються міри, які прийняв кредитор відносно їх отримання.

           Коментар до зазначеної статті Цивільного кодексу України зазначає, пред'явлення вимог про відшкодування неотриманих доходів (втраченої вигоди)  покладає на кредитора обов'язок доказати, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б  їм отримані у випадку належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неотриманих  доходів повинні враховуватися  заходи, які прийняв кредитор для їх отримання.

          З огляду на приписи вказаної статті  та коментар до неї суду не зрозуміло,  які доходи (вигоду) отримав би позивач у випадку належного виконання відповідачем свого зобов'язання.

Дослідивши матеріали господарської справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

          Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі  вищенаведеного, керуючись ст. ст.  509, 526, 530, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України,    ст.ст.  22, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Вариант” м. Донецьк з урахуванням заяви про заміну позовних вимог  до  товариства з обмеженою відповідальністю «Сонцеве» с. Сонцеве Старобешівського району Донецької області про стягнення  основного боргу в сумі 13509грн.50коп., 3% річних в сумі 333грн.11коп., індекс інфляції в  сумі 783грн.54коп., збитків  у вигляді втраченої вигоди в сумі 1061грн.34коп. задовольнити частково в сумі 14034грн.51коп., де 13509грн.50коп. – основний борг, 133грн.24коп. – 3% річних, 391грн.77коп. – індекс інфляції.

В частині стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди в сумі 1061грн.34коп., індексу інфляції в розмірі 391грн.77коп, 3% річних в сумі 199грн.87коп. відмовити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Сонцеве” (87262, Донецька область, Старобешівський район, с. Сонцеве, вул. Леніна, 53; р/р  26002001031018 в Донецькій філії ВАТ “Автокразбанк”, МФО 335764, ЗКПО 32200749, ІПН 322007405420) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  “Вариант” (юр. адреса: 83052, м. Донецьк, б-р Шевченка, Калінінський колгоспний ринок,  фактична адреса:83086, м. Донецьк, вул. Артема, б. 41; п/р 26003301751838 в ГУ ПІБ у Донецькій області, МФО 334635, ЗКПО 24453462, ІПН 244534605632)   суму 13509грн.50коп., індекс інфляції в сумі 391грн.77коп., 3% річних в сумі 133грн.24коп., держмито в сумі 140грн.34коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 107грн.88коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Ємельянов А.С.                               

Вик. Тимошенко О.О.

Тел. 3056827

Надруковано 3 примірники:

1 прим.. – до справи;

1 прим.. –  позивачу;

1 прим.. – відповідачу