Постанова

від 07.12.2012 по справі 5011-51/1489-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2012 р. Справа № 5011-51/1489-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. суддів :Прокопанич Г.К., Хрипуна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ТОВ "Корпорація УБТ" та ТОВ "Європолімер" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 р. та рішеннягосподарського суду міста Києва від 18.06.2012 р. у справі№ 5011-51/1489-2012 господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Європолімер" (надалі -Товариство) доТОВ "Корпорація УБТ" (надалі -Корпорація) простягнення 221 360 грн. за участю представників: від позивача - Ель Є.В. від відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Корпорації та просило суд, із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з останнього 164 000 грн. основного боргу, 54 592 грн. 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення та 54 592 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2012 р. (головуючий суддя Пригунова А.Б., судді: Ломака В.С., Гулевець О.В.) заявлені позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Корпорації на користь Товариства 164 000 основного боргу, 54 292 грн. -0,2 % річних, 11 168,40 грн. пені; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 р. (головуючий суддя: Рудченко С.Г., судді: Кропивна Л.В., Мальченко А.О.) рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 р. скасовано частково: стягнуто з Корпорації на користь Товариства 164 000 грн. основного боргу, 11 168,40 грн. пені, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Корпорація звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Також, з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулося Товариство та просить суд скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подані касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 06.10.2011 р. між Товариством (постачальник) та Корпорацією (покупець) укладено Договір поставки № 105-пэ (надалі -Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар (поліетилен різних марок), а покупець зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору орієнтовна загальна вартість товару, що поставляється складає 5 000 000 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначається у специфікаціях.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. Договору оплата здійснюється у національній валюті України шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України. Умова оплати -вартість партії товару 100% передплата, якщо інші умови не визначені в специфікації.

Як встановлено п.п 9.1., 9.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує за кожен день прострочення пеню у розмірі 0,2 % від вартості неоплаченого товару. Відповідно до ст. 625 ЦК України у разі прострочення відповідачем оплати товару, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

У відповідності до специфікації № 1 від 06.10.2010 р., яка є невід'ємною частиною Договору, оплата вартості товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів з дня відвантаження товару за видатковою накладною № 636 від 06.10.2011 р. Вартість товару у разі оплати його відповідачем після спливу 30 календарних днів з відвантаження товару становитиме 344 000 грн.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору та на підставі специфікації позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 338 000 грн., що підтверджується накладною № 636 від 06.10.2011 р., підписаною повноважною особою відповідача.

06.10.2011 р. Товариство виставило відповідачу рахунок на оплату вартості товару на суму 338 000 грн.

В свою чергу, Корпорація свої зобов'язання за Договором в частині оплати поставленого товару виконала лише частково, у зв'язку з чим в неї виникла заборгованість в сумі 164 000 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У статті 692 ЦК України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з положеннями статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих та правомірних висновків, прийнявши рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 164 000 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів касаційної інстанції, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про правомірність задоволення позовним вимог в частині стягнення з відповідача 11 168, 40 грн. пені із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також, слід зазначити, що апеляційний господарський суд вірно вказав, що стягнення 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення у сумі 54 592 грн. є безпідставним, оскільки з умов п. 9.2 договору поставки не вбачається, що між сторонами у справі було досягнуто згоди щодо розміру процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, оскільки позивачем було визначено до стягнення саме 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення, що є правовою природою пені, яка відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а не розмір процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції обґрунтовано встановила, що останнім двічі було заявлено до стягнення пеню, у зв'язку з чим і було скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення у сумі 54 592 грн.

Щодо поданих Товариством та Корпорацією касаційних скарг до Вищого господарського суду України слід зауважити, що наведені сторонами доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, а тому підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови не вбачається.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувачів на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111 7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувачів про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Корпорація УБТ" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ТОВ "Європолімер" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 р. у справі № 5011-51/1489-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Татьков

С у д д і Г. Прокопанич

О. Хрипун