Ухвала

від 20.08.2015 по справі 5011-51/1489-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.08.2015Справа № 5011-51/1489-2012

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер"

на дії Міністерства юстиції України

щодо примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.06.12 р. у справі № 5011-51/1489-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ"

про стягнення 221360,00 грн.

Судді: Селівон А.М. (головуючий)

Стасюк С.В.

Демидов В.О.

Представники сторін:

Від стягувача (скаржника): Борисенко В.А. - представник, дов. б/н від 20.04.15 р.

Від боржника: не з'явився.

Від Міністерства юстиції України: Кузьмишин Е.М. - представник, дов. № 000010 від 12.12.14 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європолімер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ" про стягнення заборгованості за договором № 105т- ПЭ від 06.10.11 р. у розмірі 164 000,00 грн., а саме 28 680,00 грн. 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення та 28 680,00 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" основний борг у розмірі 164 000,00 грн., 54 592,00 грн. 0,2 % річних, пеню у розмірі 11 168,40 грн. та 4 595,21 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 р. у справі № 5011-51/1489-2012 частково скасоване, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" основний борг у розмірі 164 000,00 грн., пеню у розмірі 11 168,40 грн. та 3 503,37 грн. судового збору, а також в дохід Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 84,01 грн. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ" 459,15 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

24.09.2012 р. Господарським судом міста Києва видано накази на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 р., частково скасованого постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. у справі № 910/5011-51/1489-2012.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2012 р. залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 р. у справі № 5011-51/1489-2012.

19.03.2015р. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" надійшла скарга на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві в межах виконавчого провадження № 34572312 щодо повернення стягувачу - ТОВ "Європолімер" наказу господарського суду міста Києва у справі № 5011-51/1489-2012 від 24.09.12 р. постановою від 02.02.15 р., в якій скаржник просить суд визнати вказану постанову від 02.02.15 р. недійсною та зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві продовжити здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 5011-51/1489-2012 від 24.09.12 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" у справі № 5011-51/1489-2012 призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2015р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2015 здійснено заміну Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві його правонаступником - Міністерством юстиції України та відкладено розгляд скарги на 20.05.2015.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду м. Києва від 21.05.2015 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" на дії Міністерства юстиції України № 5011-51/1489-2012 передано для розгляду колегією суддів у складі: судді Селівон А.М. (головуючий), Ломака В.С., Гулевець О.В..

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.05.2015 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" на дії Міністерства юстиції України у справі № 5011-51/1489-2012 прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 11.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд скарги відкладено на 09.07.15 р..

09.07.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи згідно розпорядження керівника апарату господарського суду міста Києва від 29.07.2015 у зв'язку з припиненням повноважень судді Гулевець О.В. справу передано для розгляду колегією суддів у складі: судді Селівон А.М. (головуючий), Ломака В.С., Стасюк С.В..

Ухвалою суду від 30.07.15 р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" на дії Міністерства юстиції України у справі № 5011-51/1489-2012 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 12.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.15 р. розгляд скарги відкладався на 20.08.15 р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2015 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" на дії Міністерства юстиції України у справі № 5011-51/1489-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: судді Селівона А.М. (головуючий), Демидова В.О., Стасюка С.В. у зв'язку із перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.15 р. скаргу прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

У судове засідання 20.08.2015 р. з'явились уповноважені представники стягувача та Міністерства юстиції України.

Уповноважений представник відповідача (боржника) у судове засідання 20.08.2015 не з'явився.

Копія ухвали суду від 12.08.15 р., яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01014, вул. К.Білокур, 8, кв. 11, м. Київ, на час проведення судового засідання 20.08.15 р. до суду не повернута, докази отримання вказаної ухвали відповідачем (боржником) в матеріалах справи відсутні.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 010305307838, в якому зазначено, що станом на 20.08.15р. вказане поштове відправлення надійшло до відділу поштового зв'язку «Вишгород ЦПЗ № 10» та адресату не вручене.

Клопотання від представників позивача та Міністерства юстиції України про здійснення фіксації судового засідання технічними засобами до суду не надходило. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Про поважні причини неявки представника боржника суд не повідомлено.

На час проведення судового засідання 20.08.15 р. заяв та клопотань процесуального характеру від боржника та Міністерства юстиції України до суду не надходило.

Оскільки явка представника відповідача (боржника) в судові засідання по розгляду скарги обов'язковою не визнавалась, боржник не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги те, що присутні у судовому засіданні 20.08.2015 представники стягувача (скаржника) та Міністерства юстиції України проти розгляду скарги без участі уповноваженого представника боржника не заперечували, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника вказаної особи, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, судом враховано, що за приписами ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

У судовому засіданні 20.08.15 р. представник позивача (скаржника) підтримав вимоги, викладені у скарзі.

Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні 20.08.15 р. надав усні пояснення щодо суті скарги.

Частиною 1 статті 121-2 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржувальної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

У силу ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу ст.12 названого Закону сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України "Про виконавче провадження", який є спеціальною нормою, не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.03. стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Як встановлено судом, вимоги скаржника обґрунтовані тим, що постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні № 34572312 від 02.02.15р. про повернення виконавчого документа стягувачу винесена з порушенням норм чинного законодавства України.

Суд зазначає, що права і обов'язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження є, зокрема, заява стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частина перша статті 19 цього Закону).

Судом за матеріалами справи встановлено, зокрема, згідно наявних копій матеріалів виконавчого провадження № 34572312, що наказ Господарського суду м. Києва у справі № 5011-51/1489-2012 від 24.09.12 р. був поданий стягувачем на примусове виконання до ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві 02.10.12 р., внаслідок чого за заявою стягувача постановою від 05.10.12 р. було відкрито виконавче провадження № 34572312.

02 лютого 2015 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві в межах виконавчого провадження № 34572312 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою наказ Господарського суду міста Києва у справі № 5011-51/1489-2012 від 24.09.12 р. повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Європолімер» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" з посиланням на те, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Крім того, державний виконавець у вказаній постанові посилався на відповідь УДАІ ГУ МВС України в м. Києві та ДПС України, згідно яких транспортні засоби за боржником не зареєстровані, рахунки та кошти, на які можливо звернути стягнення відсутні. Окрім того, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстроване нерухоме майно: 1) виробнича база за адресою м. Вишгород, вул.. Новопромисловська, 3, яке перебуває в іпотеці в ПАТ «Банк Форум» та заборгованість складає 307932,69 дол. США та 3972217,60 грн.; 2) компресорна станція за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, вул.. Заводська, 65, яке перебуває в іпотеці в нерезидента «Фактпойнт Сервісес ЛТД» та заборгованість складає 2328800,00 дол. США.

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно частини першої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Підставою для повернення виконавчого документу згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" є відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У відповідності до п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12. № 512/5 повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження). При цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 74005233, отриманої в порядку доступу державних виконавців, на підставі Договору іпотеки № 25194 від 08.08.08 р. зареєстровано обтяження на належне боржнику майно - виробничу базу по виготовленню будівельних матеріалів загальною площею 3555,9 кв.м. за адресою Київська область, м. Вишгород, вул. Новопромислова, 3, а також на підставі договору іпотеки № 627 від 15.06.12 р. зареєстровано обтяження на належне боржнику майно - будівлю компресорної установки літ «А-1» загальною площею 930,7 кв.м. за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, вул. Заводська, 65. Іпотекодержателями за вказаними договорами іпотеки є, відповідно, ПАТ АКБ «Форум» та нерезидент «Фактпойнт Сервісес ЛТД», Республіка Кіпр.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" на майно, яке перебуває в іпотеці, та не входить до Переліку видів майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до цього закону) допускається звернення стягнення на майно, яке полягає, зокрема, в його арешті та примусовій реалізації.

Тобто, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду та може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Стаття 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

У відповідності до вказаної статті у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна, вимоги стягувача належать до шостої черги, оскільки відносяться до категорії інших вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

При цьому загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина восьма статті 54 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, у даній справі судом встановлено, що державним виконавцем вчинялися дії з виконання судового рішення про стягнення заборгованості за договором поставки, а не з виконання судових рішень чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку".

Окрім цього суд зазначає, що згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Натомість матеріали справи, зокрема, копії матеріалів виконавчого провадження № 34572312 не містять доказів вчинення відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві належних дій відповідно до приписів вказаної статті, а саме повідомлення ПАТ «Банк «Форум» та нерезидента «Фактпойнт Сервісес ЛТД», Республіка Кіпр про наявність стягувачів, які не заставодержателями, та роз'яснення заставодержателям права на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Пунктом 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Разом з тим, при винесенні оскаржуваної постанови від 02.02.15 р. ВП № 34572312 про повернення виконавчого документа стягувачеві державний виконавець не навів передбачених законом та відповідних наявним обставинам правових підстав, що обумовлюють наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, чи заборони на проведення інших виконавчих дій щодо боржника до фактичної реалізації майна боржника, що перебуває в іпотеці, та фактично незаконно відмовився від виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання відповідно до приписів ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського управління юстиції у м. Києві від 02.02.15 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві є такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, зважаючи на відсутність підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» суд дійшов висновку про неправомірність дій відділу Державної виконавчої служби Печерського управління юстиції у м. Києві щодо повернення виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 24.09.12 у справі № 5011-51/1489-2012 стягувачу, отже вказана постанова від 02.02.15 р. про повернення виконавчого документу стягувачу, винесена в межах виконавчого провадження № 34572312 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 29.04.12 р. у справі № 5011-51/1489-2012 є такою, що підлягає скасуванню, вимоги скаржника в цій частині - правомірними, а скарга стягувача (позивача) такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимог скаржника про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Печерського управління юстиції у м. Києві продовжити здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 29.04.12р. у справі № 5011-51/1489-2012, які зазначені в поданій скарзі, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Окрім того, суд може зобов'язати орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому, перебування виконавчого документа на виконанні і передбачає собою вчинення заходів примусового виконання рішення.

Враховуючи, що відновлення виконавчого провадження у даному випадку є передбаченим законом наслідком визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу недійсною (незаконною), та з огляду на те, що перебування виконавчого документа на виконанні і передбачає собою вчинення заходів примусового виконання рішення, вимоги скаржника щодо зобов'язання органу ДВС вчинити (продовжити) дії з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 29.04.12 р. у справі № 5011-51/1489-2012 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського управління юстиції у м. Києві щодо повернення виконавчого документа (наказу господарського суду міста Києва від 29.04.12 р. у справі № 5011-51/1489-2012) стягувачеві постановою ВП № 34572312 від 02.02.15 р. задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського управління юстиції у м. Києві від 02.02.15 р. щодо повернення стягувачеві виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 29.04.12 р. по справі № 5011-51/1489-2012.

3. В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

Головуючий суддя А.М.Селівон

Суддя С.В.Стасюк

В.О.Демидов