Рішення

від 27.11.2012 по справі 21/5007/1109/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" листопада 2012 р. Справа № 21/5007/1109/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Зав'язун В.С., довіреність № 40/2012 від 15.10.12;

від відповідача-1: Губарець О.В., довіреність № 170 від 29.10.12; Острадчук Г.Г. - довіреність № 115 від 25.06.12 ;

від відповідача-2: Білошицька Н.В., довіреність № 532 від 09.10.12;

від відповідача-3, Івасенко Г.М., довіреність № 2992 від 01.10.12;

Прокурор, Лозовик А.В. сл.посвідчення;

Від третьої особи, Грінчук Н.А., довіреність № 466 від 01.12.11;

В порядку ст. 30 ГПК України, Сахненко Т.М., довіреність № 236/2.8-11/6 від 02.08.12

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України (м.Житомир)

до 1) Лугинської районної ради (смт. Лугини, Житомирська область)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" (м.Коростень)

3) Комунального підприємства "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської облради" (м.Коростень)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Фонд Державного майна України (м. Київ)

За участю прокуратури Житомирської області

про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, зобов'язання скасувати державну реєстрацію нерухомого майна, визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання повернути майно

У відповідності до ст. 81-1 ГПК України, за клопотанням позивача, в судовому засіданні здійснювалась технічна фіксація судового процесу технічними засобами.

Позивач звернувся до суду з вимогами: - визнати недійсними рішення двадцять шостої сесії V скликання Лугинської районної ради від 25.03.09р. №117 "Про включення до переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району приміщення, що розташоване за адресою: вул. Р.Люксембург, 19, смт. Лугини"; рішення четвертої сесії VI скликання Лугинської районної ради від 25.02.11р. №32 "Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році"; рішення п'ятої сесії VI скликання Лугинської районної ради від 31.03.11р. №51 "Про відчуження майна"; - зобов'язати КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Автосвіт ЛТД" на нежитлові будівлі, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 375,3 кв.м., нежитлову будівлю гаража загального площею 61,1 кв.м., нежитлову будівлю гаража загального площею 75,3 кв.м., які розташовані за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, буд. 19, та визнати право власності на ці будівлі за Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України; - зобов'язати ТОВ "Автосвіт ЛТД" повернути Житомирській обласній організації Товариства сприяння обороні України вищевказані нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, буд. 19.

Згідно заяви №05/2/1-1977-12 від 13.11.12р., в порядку ст. 29 ГПК України, для представництва інтересів держави у розгляд справи вступив прокурор (а.с. 130, т. 1).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.11.12р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд Державного майна України.

16.11.12р. на адресу суду від Лугинської селищної ради надійшов лист №521, згідно якого остання надала копії рішень №184 від 21.07.11р., №112 від 22.10.97р., та повідомила, що технічна документація та правовстановлюючі документи щодо земельної ділянки площею 0,4092га, розташованої за адресою: смт. Лугини, вул. Р.Люксембург, 19 в селищній раді відсутня, оскільки зберігається у відділі Держкомзему у Лугинському районі. Справу просить розглядати без представника Лугинської селищної ради (а.с. 106-108, т.2).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових обгрунтуваннях (а.с. 134-135, т.1). В судовому засіданні подав Додаткове обгрунтування позовних вимог №042/12 від 26.11.12р. з додатками (а.с. 114-154, т.2; а.с. 1-6, т.3), письмове клопотання про долучення до матеріалів справи поштової квитанції з описом вкладення про направлення позовної заяви на адресу третьої особи (а.с. 7-9). Зазначене клопотання судом задоволено.

Прокурор в судовому засіданні усно зазначив, що оспорювані позивачем рішення Лугинської районної ради є такими, що суперечать чинному законодавству України, прийняті радою з перевищенням її повноважень, а тому просить визнати їх недійсними. Не заперечив щодо вимоги про скасування державної реєстрації. Щодо визнання права власності на спірні будівлі за Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України, та про повернення їх останній, заперечив.

Представник третьої особи на стороні відповідачів думку прокурора підтримала.

Представник відповідача-1 проти позовних вимог заперечив, з викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 58-60, т.1) мотивів. В судовому засіданні подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 10-16, т.3).

Представник відповідача-2 позовні вимоги вважає необгрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні подала відзив на позовну заяву (а.с. 17, т.3), згідно якого оскаржувані позивачем дії КП "Коростенське МБТІ Житомирської області" вважає такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник Головного управління юстиції у Житомирській області, що викликався в порядку ст. 30 ГПК України, надав для огляду реєстраційну справу Житомирської обласної організації ТСО У країни, окремі копії з якої судом було долучено до матеріалів справи (а.с. 18-40, т.3).

Також судом оглядались матеріали інвентаризаційної справи №1458 на нежитлове приміщення по вул. Р. Люксембург, 19 в смт. Лугини Житомирської області, копії документів з якої долучено до матеріалів справи (а.с. 19-99, т.2), та матеріали господарської справи №16/787"НМ" за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області до Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України про скасування п.п. 7.2 та 7.5 Статуту як таких, що суперечать законодавству та зобов'язання приведення їх у відповідність з вимогами чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 69 ГПК, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів (ч.3 ст.69ГПК України).

Враховуючи закінчення 27.11.12р. двохмісячного строку розгляду спору та неподання сторонами клопотання про продовження строку його розгляду, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, розглянувши клопотання районної державної адміністрації, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань бюджету і комунальної власності районної ради, керуючись ст.ст. 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішенням двадцять шостої сесії 5 скликання Лугинської районної ради від 25.03.09р. за №117, приміщення, що розташоване за адресою: смт. Лугини, вул. Р.Люксембург,19", включено до Переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району (а.с. 18, т.1).

Рішенням четвертої сесії 5 скликання Лугинської районної ради від 25.02.11р. №32 "Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році", нежитлове приміщення по вул. Р.Люксембург,19 в смт. Лугини включено до переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році (а.с. 19-20, т.1).

Рішенням п'ятої сесії 5 скликання Лугинської районної ради №51 від 31.03.11р. "Про відчуження майна", надано дозвіл на відчуження шляхом продажу через аукціон нежитлового приміщення, що розташоване за адресою смт. Лугини, вул. Р.Люксембург, 19 (а.с. 21, т.1). Відділу культури райдержадміністрації продаж зазначеного майна здійснити відповідно до вимог Закону України від 06.03.92р. №2171-ХІІ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Положення "Про порядок відчуження майна", який затверджено рішенням п'ятнадцятої сесії ІІІ скликання районної ради від 22.12.00р.

На підставі рішення виконкому Лугинскької селищної ради №56 від 29.04.11р. (а.с. 90, т.2), 17.05.2011р. територіальній громаді сіл, селищ Лугинського району видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 88, т.2). Вказане рішення прийнято, зокрема, на підставі рішення двадцять шостої сесії 5 скликання Лугинської районної ради від 25.03.09р. за №117, приміщення, що розташоване за адресою: смт. Лугини, вул. Р.Люксембург,19", включено до Переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району (а.с. 18, т.1).

26.05.11р. між Лугинською районною радою, яка представляє Територіальні громади сіл, селищ Лугинського району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, а саме: житлову будівлю (літ. А) загальною площею 375,3 м.кв., нежитлову будівлю (літ. Б) гаража загальною площею 61,1 м.кв., нежитлову будівлю (літГ) гаража площею 75,3 м.кв., що розташовані за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, буд 19 (а. с. 40, т.1; а. с. 62, т. 2).

На підставі вищевказаного договору, КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради" зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, буд 19, за ТОВ Автосвіт ЛТД" (а.с. 61, т.1).

Згідно позовної заяви позивач вказує, що звертається з даним позовом, включаючи визнання зазначених рішень недійсними з підстав невідповідності їх вимогам чинного законодавства, порушення прав та охоронюваних законом інтересів Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України як законного власника майна, враховуючи наступне:

- згідно Статуту ТСО України, Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України є складовою частиною всеукраїнського громадського добровільного оборонно-патріотичного і спортивно-технічного об'єднання громадян та правонаступником Житомирської обласної організації ДТСААФ УРСР (а.с. 35-36, т.1);

- майно ТСО України ніколи не було державним, будучи створеним за рахунок джерел, обумовленого статутами громадських організацій, завжди знаходилось на самостійному балансі громадських організацій, на матеріальній базі яких і було створено ТСО України відповідно до ст. 20, 28 Закону України "Про власність" (чинного на момент створення) та є майном цієї організації;

- майно ТСО України формувалося за рахунок власних коштів товариства, отримуваних у зв'язку з діяльністю товариства, в тому числі й здійснення будівництва нежитлових приміщень і споруд для власних потреб;

- спірне приміщення по вул. Р. Люксимбург, 19 в смт. Лугини, в якому розміщувалась районна організація ТСО України та спортивно-технічний клуб, було побудовано у 1994 році Житомирською обласною організацією ТСО України. Будівництво здійснювалось господарським способом за кошти громадської організації з власних матеріалів, з відповідною оплатою праці підприємствам району, які залучались до будівництва. Однак, відповідні документи не збереглися;

- на підставі постанови бюро Житомирського обласного комітету ТСО України від 20.02.96р. (а.с. 22) та наказу Житомирського обласного комітету ТСО України (а.с. 23, т.1) Лугинський районний комітет ТСО України було ліквідовано. Майно передано іншим організаціям ТСО області, а нерухоме майно у вигляді будинку для навчання з допоміжними спорудами - недобудованими гаражами (2шт.), передано Житомирському обласному комітету ТСО України, про що свідчить акт від 18.10.96р. (а.с. 24, т.1). Зазначений будинок, як вказує позивач, обліковується на балансі Житомирської організації ТСО України із залишковою вартістю 89288,70грн.;

- Житомирському обласному комітету ТСО України на підставі рішення Лугинської селищної ради народних депутатів від 22.10.97р. №112 надано у постійне користування земельну ділянку в смт. Лугини площею 0,4092 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею (а.с. 27-30, т.1). Документи про виділення цієї земельної ділянки у 80-х роках минулого століття Лугинському РК ДТСААФ, правонаступником якого був Лугинський ТСО України, для будівництва цього будинку з допоміжними спорудами втрачено;

- згідно довідки Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 25.08.11р. №3357/10/19-041/1, Житомирською обласною організацією ТСО України сплачено плату за землю: 2009 рік - 1431,91грн.; 2010 рік - 410,54грн., 2011 рік (станом на 25.08.11р.) - 308,15грн.

Посилаючись на викладене та ст.ст. 97, 98 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.63р. (що діяв на час створення спірного майна), ст. ст. 2, 28 Закону України "Про власність", ст. ст. 3, 21 Закону України "Про об'єднання громадян", п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.03р., ст.ст. 328, 331 ЦК України, ч. 4 ст. 3 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач стверджує, що власником нежитлової будівлі у вигляді будинку для навчання з допоміжними спорудами - недобудованими гаражами (2 шт.) по вул. Р.Люксембург, 19 в смт. Лугини є Житомирська обласна організація ТСО України.

Вказує, що згідно з розділом 7 Статуту Житомирської обласної організації ТСО України, все майно, яке знаходиться у віданні обласної та підпорядкованих їй організаціях, є колективною власністю (в даний час приватною) ТСО України, не підлягає приватизації, викупу, вилученню, передачі іншим організаціям і відчуженню без рішення повноважних органів.

Зазначає, що жоден з цих органів не приймав рішення щодо передачі нежилих приміщень в смт. Лугини по вул. Р.Люксембург, 19 у комунальну власність. При цьому наголошує, що Лугинська районна державна адміністрація та Лугинська районна рада, ще до прийняття оскаржуваних рішень, були обізнані, що власником спірного майна є Житомирська обласна організації ТСОУ, на підтвердження чого надано лист №1245 від 15.06.05р. (а.с. 41, т.1).

Тому вважає, що Лугинська районна рада безпідставно включила належне Житомирській обласній організації ТСО України нежитлове приміщення по вул. Р. Люксембург, 19 в смт. Лугини до переліку майна, що перебуває у комунальній власності, після чого відчужила його Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" згідно договору купівлі-продажу від 26.05.11р. з подальшим оформленням права власності зазначеного товариства, чим порушила право Житомирської обласної організації ТСО України на вільне володіння, користування і розпорядження майном ТСО України.

Посилаючись на ч.10 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" вказує, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції, або законам України визнаються незаконними у судовому порядку. У цьому випадку має місце спір про право, який виник у зв'язку з безпідставним прийняттям органами місцевого самоврядування актів індивідуальної дії про прийняття належного позивачу майна до комунальної власності та відчуження цього майна іншій юридичній особі з подальшим оформленням права власності.

Крім того, позивач наголошує, що про факт переходу до комунальної власності та відчуження належного Житомирській обласній організації ТСО України майна, останній стало відомо з листа КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 05.07.11р. №2198 на запит від 21.06.11р. №1/231, та документів, доданих до листа Лугинської районної ради від 28.07.11р. №112.

Обґрунтовуючи вимогу про скасування реєстрації права власності за ТОВ "Автосвіт ЛТД", позивач посилається на ч.2 ст.26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.04р. №1952-IV, згідно якої записи до державного реєстру прав скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Вимогу про повернення Житомирській обласній організації Товариства сприяння обороні України нежитлових будівель, які розташовані за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Р. Люксембург, 19, позивач обґрунтовує ч.1 ст.388 ЦК України. При цьому позивач зауважує, що враховуючи вищезазначені норми законодавства, а також наявність порушення права власності позивача, до спірних правовідносин не може бути застосовано положення ст. 330 ЦК України, а відтак нежитлові будівлі по вул. Р. Люксембург, 19 в смт. Лугини Житомирської області підлягають поверненню Житомирській обласній організації ТСО України без порушення позивачем спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна, оскільки він не є стороною за цим договором, який укладено між першим та другим відповідачами.

Стверджує, що набуття ЖОО ТСО України права власності на будинок навчання та недобудовані допоміжні споруди гаражів, після ліквідації підпорядкованого позивачу Лугинського РК ТСОУ, відповідає п. 8.4. Статуту Житомирської обласної організації ТСО України, згідно якого при ліквідації районних, міжрайонних, міських та райміських організацій Товариства їх кошти і майно рішенням бюро комітету обласної організації перерозподіляються між підвідомчими організаціями ТСО України, що і було здійснено відповідною постановою бюро президії Житомирського обкому ТСО України.

Лугинська районна рада (відповідач-1), згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 58-60, т.1) з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки за її даними:

- на момент продажу спірних приміщень 26.05.11р., останні належали на праві приватної власності територіальній громаді сіл, селищ Лугинського району Житомирської області, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.05.11р.;

- спірні об'єкти нерухомості будувались господарським способом за кошти підприємств району при сприянні сільських та селищних рад, що підтверджується відповідними рішеннями районної ради та райвиконкому.

Звертає увагу суду, що позивач згідно позовної заяви стверджує, що нежитлові приміщення по вул. Рози Люксембург, 19 в смт. Лугини Житомирської області є його власністю, але при цьому, не надає суду будь-яких відповідних документальних доказів, які б підтверджували це право.

Вважає, що перебування об'єктів нерухомості на балансі позивача не надає йому законних підстав на набуття права власності на них. Вказує, що ці твердження також спростовуються листом Коростенського МБТІ №233 від 20.03.06р., яким підтверджено, що станом на 20.03.06р. інвентаризація та реєстрація права власності на дані об'єкти позивачем не проводилась.

Зазначає, що рішенням Лугинської селищної ради Житомирської області №184 від 21.07.11р. право позивача на постійне користування земельною ділянкою, яка знаходиться в смт. Лугини по вул. Рози Люксембург, 19, загальною площею 0,4092 га припинено відповідно до ч.1 п. "е" ст. 141 Земельного кодексу України, у зв'язку з продажем нежитлової будівлі та набуттям права власності на неї іншою особою, а сама земельна ділянка віднесена до земель запасу Лугинської селищної ради.

Вказує, що Житомирська обласна організація ТСО України ніколи не являлася правонаступником Лугинського районного комітету ТСО України, так як це не передбачено статутом організації і приймати на свій баланс вказані нежитлові приміщення не мала права, оскільки після самоліквідації Лугинського районного комітету ТСО України, дані приміщення автоматично перейшли у власність територіальної громади сіл, селищ Лугинського району, як об'єкти незавершеного будівництва, які перебували в тимчасовому користуванні районного комітету ТСО.

У письмових поясненнях на вищевказаний відзив, позивач (а.с. 86-87, т.1) зазначив, що:

- відповідач-1 ніяким чином не обґрунтовує свою позицію щодо підстав для прийняття своїх рішень від 25.09.09р. №117, від 25.02.11р. №32, від 31.03.11.р. №51, визнання недійсними яких через невідповідність їх закону є предметом позову Житомирської обласної організації ТСО України;

- відповідач-1 голослівно робить посилання на будівництво спірних об'єктів нерухомості господарським способом за кошти підприємств району при сприянні сільських та селищних рад та не зазначає, на підставі яких саме рішень вказане будівництво відбувалось.

Також пояснює, що позивачу спірні об'єкти нерухомого майна було передано, як зазначено у позовній заяві, за актом приймання-передачі від 18.10.96р., як правонаступнику після ліквідації Лугинського РК ТСО України, згідно постанови від 20.02.96р. бюро президії Житомирської обласної організації ТСО України та наказу від 20.06.96р. голови цієї організації, прийнятих на підставі п.п. 5.11, 5.12 Статуту. Зазначає, що лише після цього вказані об'єкти було правомірно прийнято на баланс позивача, як такі, що належать йому на праві власності. Також вказує, що чинне на той час законодавство не пов'язувало виникнення права власності на об'єкти нерухомого майна виключно з оформленням цього права (отримання свідоцтва про право власності, державної реєстрації цього речового права).

Вважає, що рішення ради про припинення позивачу права користування земельною ділянкою площею 0,4092 га, яка розташована по вул. Рози Люксембург, 19 в смт. Лугуни є неправомірним, оскільки спірні нежитлові будинок та споруди відчужено особою, у якої ця земельна ділянка не перебувала у користуванні.

Вважає, що Лугинська районна рада безпідставно заперечує правонаступництво позивача щодо спірного нерухомого майна, а також без посилання на вимоги законодавства необґрунтовано зазначає, що об'єкти незавершеного будівництва перебували у тимчасовому користуванні Лугинського РК ТСО України і автоматично після самоліквідації переходять у власність територіальної громади сіл, селищ району.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" (відповідач-2) у своєму відзиві на позовну заяву (а.с. 102-104, т.1) позовні вимоги вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, посилаючись на ст. 182, 328 Цивільного кодексу України, вважає, що товариством правомірно набуто та зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно і жодних перешкод на момент укладення договору купівлі-продажу з боку позивача не існувало. Нерухоме майно на час придбання його ТОВ "Автосвіт ЛТД" не перебувало під арештом, забороною відчуження, або спором.

Вказує, що Лугинський районний комітет ТСО не набув права власності на спірне майно у встановленому законом порядку і Житомирський обласний комітет ТСО також не став його власником, а спірне майно було лише передано на баланс останнього, який згідно п.2 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік" є лише формою фінансової звітності та не підтверджує право власності.

Вважає, що долучений позивачем до матеріалів справи Акт прийому-передачі матеріальних цінностей від 18.10.96р. не відображає факту передачі спірного майна з балансу Лугинського районного комітету ТСО на баланс Житомирського обласного комітету ТСОУ, оскільки в акті зазначено, що об'єкти нерухомості передаються в кількості 2 шт. (адмінприміщення - 1 шт. і гараж - 1 шт.), а в свідоцтві про право власності, виданому ТОВ "Автосвіт ЛТД" зазначено 3 об'єкти - нежитлова будівля, 2 нежитлові будівлі гаражів. Також звертає увагу, що склад комісії, яка була створена для вирішення питань, пов'язаних з ліквідацією Лугинського РК ТСОУ згідно наказу Житомирського обласного комітету ТСОУ №70-а від 20.06.96р. не відповідає складу комісії, зазначеній в акті передачі. Зазначає, що акт передачі ніким не затверджений, а також у ньому відсутні відомості про осіб, які передавали майно на баланс Житомирського обласного комітету ТСОУ. Також вказує, що довідка позивача про склад майна не відповідає тому майну, на яке ТОВ "Автосвіт ЛТД" видано свідоцтво про право власності.

Посилаючись на п. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, зазначає, що оскільки Житомирський ОК ТСОУ не являється ні державним ні комунальним підприємством, то державний акт на право постійного користування втратив свою чинність. Крім того, зазначає, що всупереч абз. 1 п. 6 Перехідних положень земельного кодексу України, який визначав, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим кодексом не можуть їх мати на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому законом порядку право власності, або право оренди на них, позивач не переоформив такого права, а відтак у розумінні ст. 92 ЗК України, втратив право постійного користування на вищезгадану земельну ділянку.

При цьому, відповідач-2 вказує, що ним 29.09.11р. було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,4323 га., яка розміщена за адресою: смт. Лугини, вул. Р. Люксембург, 19.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що після набуття нерухомого майна у власність, ТОВ "Агросвіт ЛТД" провело у вказаних приміщеннях капітальний ремонт, інвестувавши в даний проект близько 500 тис.грн. капіталовкладень. На сьогоднішній день на базі приміщень функціонує стоянка автобусів.

Згідно додаткового обґрунтування позовних вимог (а.с. 114-115, т.2), позивач вказує, що рішенням бюро президії Житомирського обласного комітету ДТСААФ, правонаступником якого є Житомирська обласна організація ТСО України, від 28.02.1980 року затверджено План створення нової і удосконалення наявної матеріальної, учбової і спортивної бази в організаціях ДТСААФ області, згідно з яким було передбачено, зокрема, будівництво Лугинського районним комітетом (Луганським РК ) ДТСААФ будинку військово-технічного навчання (дома военно-технического обучения - ДВТО), гаража, тиру загальною кошторисною вартістю 135 тис. крб. у 1981 році. При цьому, вказує, що зберігся лише затверджений зазначений план, а рішення, яким затверджено цей план відсутнє серед документів, що знаходяться на зберіганні у Житомирському обласному державному архіві. У пояснювальній записці до звіту по ф.1 (зведена) за 1986 рік на адресу ЦК ДТСААФ України, підписаній головою Житомирського обласного комітету ДТСААФ (знаходиться у цьому ж архіві), зазначено, зокрема, що ведеться будівництво будинку військово-технічного навчання у Лугинському РК ДТСААФ, а у такій же пояснювальній записці за 1989 рік (аркуш 3) зазначено про завершення будівництва будинку технічного навчання у Лугинському районі. Зазначає, що враховуючи наявні архівні документи, будівництво спірних нежитлових приміщень здійснювалось у період з 1981-1989 роки.

Вказує, що серед протоколів засідань бюро Житомирського обласного комітету ТСО України, що знаходяться на зберіганні в архіві позивача, міститься протокол №15 засідання бюро Житомирського обласного комітету ТСО України від 01.03.2007 року, згідно порядку денного якого зазначено про розгляд питання про реалізацію будівлі Лугинського СТК ТСО України, залишкова вартість якого становить 89288 грн. 10 коп., за результатами чого прийнято постанову, у якій, зокрема, вирішено клопотати перед бюро ЦК ТСО України про надання дозволу Житомирському ОК ТСО України продати нерухоме майно, яким є приміщення Лугинського СТК ТСО України, (у даному випадку це спірне нерухоме майно). Дані про знаходження будинку для технічного навчання (основні фонди) на балансі Луганського РК ТС,О України (ДТСААФ Української РСР) містяться у фінансових звітах підвідомчих організацій за рік, які складалися щорічно у вартісних показниках.

Наявні у позивача акти, за період 1998 -2012 року, затверджені головою ЦК ТСО України, на думку позивача, свідчать про те, що спірне нерухоме майно, починаючи з 1998 року тимчасово виведено із виробничого процесу та переведено у стан консервації (копії актів додаються). Такий стан спірного майна відображено і в книгах обліку основних фондів. Про це зазначено і в наказах голови Житомирської обласної організації ТСО України.

Позивач наголошує на тому, що виділення позивачу у постійне користування земельної ділянки в смт. Лугини по вул. Рози Люксембург, 19 площею 0,4092 га для цільового призначення на підставі рішення Луганської селищної ради від 22.10.1997 року №112 , що оформлено державним актом на право постійного користування землею серії ЖТ 16000037 від 23.10.1997 року, свідчить про те, що його право власності на спірне нерухоме майно у той період визнавалось органом місцевого самоврядування за місцем знаходження цього майна. Про визнання цього права позивача також посадовими особами Луганської районної державної адміністрації, Житомирської обласної державної адміністрації свідчить листування голови Луганської районної державної адміністрації з позивачем та з Житомирською обласною державною адміністрацією щодо спірного нерухомого майна, матеріали якого додано позивачем до позовної заяви.

Вказує, що посилання представника відповідача ТОВ "Автосвіт ЛТД" на те, що позивач втратив право постійного користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до Перехідних положень Земельного кодексу України, спростовується рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 у справі №1-17/2005, яким визнано неконституційним п.6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Відповідач-3 (КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради) згідно клопотання №3577 від 01.10.12р. (а.с. 100-101, т.1) просив суд виключити його з переліку відповідачів у даному позові, оскільки вважає, що будь-яких порушень вимог нормативних документів при реєстрації права власності на спірне нерухоме майно допущено не було.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву (а.с. 17, т.3) відповідач-3 зазначив, що на підставі рішення Лугинської районної ради від 25.03.09р., КП "Коростенське МБТІ" виготовлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно, проведено державну реєстрацію права власності на будівлю, що відповідало п. 6 наказу 7/5 Тимчасового положення "Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно".

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно ст. 328 чинного ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Також, відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, що не відповідає закону та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. При цьому власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.10.2000 р. N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду не має правових підстав для задоволення позову. Вказаний принцип закріплено також у ст. 16 ЦК України та ст. 1 ГПК України, які передбачають, що кожна особа має право на захист свого порушеного права чи охоронюваних законом інтересу

Враховуючи необхідність дослідження порушення прав позивача прийнятими рішеннями щодо нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19, а також те, що згідно позовної заяви позивач стверджує про своє право на майно Лугинської ТСОУ, слід зазначити наступне.

Згідно п. 4.1 Статуту Товариства сприяння обороні України (ТСО України), Житомирська обласна організація ТСО України є однією із вищестоящих над первинними організаціями ТСО України та являється складовою ТСО України (а.с. 36-40, т.3). При цьому, згідно вказаного Статуту (п.1.4) товариство є правонаступником ДТСААФ УРСР.

Із Статуту Житомирської обласної організації ТСО України в редакції , діючій з 03.06.93р. (а. с. 18-36, т.3), з 25.06.98р. (а.с. 27-35, т.3), з 17.12.01р. (а.с.95-99, т.1), дійсно вбачається, що остання є складовою частиною всеукраїнского громадського добровільного оборонно-патріотичного і спортивно-технічного об'єднання громадян (п.1.1. Статуту). Згідно абз. 3 п. 1.4. Статуту, Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України є правонаступником Житомирської обласної організації ДТСААФ УРСР.

Згідно з розділом 7 Статуту Житомирської обласної організації ТСО України (в редакції, діючій на час припинення Лугинської районної організації ТСОУ (а.с. 18-25, т.3), остання має у власності кошти, засоби та інше майно, необхідне для здійснення своєї статутної діяльності (пп.7.1.).

Відповідно до п.7.2. вказаного розділу Статуту, власністю Житомирської обласної організації ТСОУ є будинки і споруди, житлові будинки, готелі, гуртожитки, технічні і транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні та інші госпрозрахункові структури, майно, обладнання, необхідне для виконання завдань Товариства, вони являються складовою частиною власності ТСО України.

За ч.2 п. 7.3 Статуту, власність обласної організації як і всього Товариства єдина і неподільна. Організації товариства повинні забезпечити ефективне використання, збереження і примноження майна, що перебуває в їх веденні. Права на об'єкти цієї власності належать Товариству.

Відповідно до п.7.5. цього ж розділу Статуту, Товариство та його організації /районні, міжрайонні, міські, обласна/ є юридичними особами і мають право розпоряджатися майном і засобами, відкривати і закривати розрахункові та інші рахунки в установах банків, проводити по них грошово-розрахункові операції, укладати договори і угоди, видавати довіреності, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі....

Пунктом 8.4. Статуту передбачено, що при ліквідації обласної організації, як і всього Товариства, засоби і майно не можуть перерозподілятися між його членами, використовуються для виконання статутних завдань і на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду направляється в прибуток держави.

За п.4.18 Статуту, Бюро обласного комітету, зокрема, приймає рішення про дальше використання майна підвідомчих організацій, у випадку їх ліквідації, реорганізації.

При цьому, згідно п.5.23 Статуту ТСО України, Бюро ЦК ТСО України приймає рішення, зокрема, про дальше використання майна підвідомчих організацій у випадку їх ліквідації, реорганізації.

Водночас слід зазначити, що положення Статуту, на які посилається позивач у позовній заяві та згідно яких, зокрема: - при ліквідації районних, міжрайонних , міських та райміських організацій Товариства їх кошти і майно рішенням бюро комітету обласної організації перерозподіляються між підвідомчими організаціями ТСОУ (п.8.5); - власністю Житомирської обласної організації ТСОУ є будинки і споруди, житлові будинки, готелі, гуртожитки, технічні і транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні та інші госпрозрахункові структури, майно, обладнання та кошти, необхідні для виконання статутних завдань обласної організації (п.7.2); - обласна та підпорядковані їй організації ТСОУ мають право використовувати вступні, клубні та членські внески, а також кошти, майно і засоби, які отримані від спонсорів, вищестоящих організацій і створених госпрозрахункових установ, організацій та підприємств і одержані в результаті господарської та інших видів діяльності, які передбачені даним Статутом і не суперечать чинному законодавству України. Організації Товариства повинні забезпечити ефективне використання, збереження і примноження майна, що перебуває в їх віданні. Все майно, яке знаходиться в віданні обласної та підпорядкованих їй організаціях, є колективною власністю Товариства сприяння обороні України, не підлягає приватизації, викупу, вилученню, передачі іншим організаціям і відчуженню без рішення повноважних органів, згідно зі Статутом ТСОУ. Право на об'єкти цієї власності належить Товариству (п.7.5.), було зареєстровано лише 17.12.01р., тому їх дія не може поширюватися на обставини, які мали місце в процесі припинення Лугинського районного ТСО України та вирішення питання щодо майна останнього у 1996-1997 роках.

Натомість, із сукупного аналізу вищенаведених приписів Статутів Житомирської обласної організації ТСО України та ТСОУ вбачається, що власність Лугинського ТСОУ є власністю ТСО України, тому права позивача на спірне майно, навіть у разі наявності підстав вважати його власністю Лугинського ТСОУ, пов'язуються для позивача, як самостійної юридичної особи, що входить в систему ТСОУ, лише з користуванням таким майном на праві відання. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Так, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що нерухоме майно - будівля навчальних класів і тир пневматичний у 1988-1989р.р. знаходились на балансі Лугинського РК ДТСААФ (а.с. 131-137, т. 2).

Як вбачається з Постанови Бюро Житомирського обласного комітету ТСОУ від 20.02.96р. (а.с. 22, т.1), у зв'язку з фактичним, на протязі значного відрізку часу, невиконанням Статуту ТСОУ, постановлено вважати таким, що самоліквідувався, Лугінський РК ТСО України (п. 3 Постанови). Крім того, зокрема, зобов'язано Голову Лугінського РК ТСОУ Школьніку І.М. до 10.03.96р. підготувати техніку, майно для передачі в інші організації ТСОУ області; до 15.03.96р. підготувати всі необхідні акти на передачу документації в архів ОК.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що п.9 вказаної Постанови, Бюро Житомирського обласного комітету ТСОУ постановило, крім іншого, порушити клопотання перед бюро ТСО України про дозвіл на реалізацію споруд Лугинського РК/СТК/, що додатково підтверджує вищевказані висновки суду, що власність Лугинського ТСОУ є власністю ТСО України, а права позивача на спірне майно, навіть у разі наявності підстав вважати його власністю Лугинського ТСОУ, пов'язані лише з користуванням таким майном на праві відання.

Наказом Житомирського обласного комітету Товариства сприяння обороні України від 20.06.96р. №70-а (а.с. 23, т.1) з 20 жовтня 1996 року ліквідовано Лугинську районну організацію ТСОУ. Комісією Житомирського ОК ТСОУ 18.10.96р. було складено Акт (а.с. 24, т.2) на передачу товарно-матеріальних цінностей, що належали Лугинському РК ТСОУ, в тому числі і нерухомого майна.

Згідно наявної у матеріалах справи Книги обліку основних засобів по Житомирському ОК ТСО за 1997 рік (а.с. 69-70, т.1) та витягу з рахунку за 1997 рік, на балансі позивача значиться будинок для навчання первісною вартістю станом на 01.01.97р. - 121100,20 грн.

Слід зазначити, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, будівля колишнього Лугинського СТК ТСОУ - будинок для навчання числиться на балансі Житомирської ОО ТСО України, про що свідчить довідка останньої (а.с. 47, т.1).

Тобто, з вищевказаного вбачається, що на час прийняття рішень у 2009, 20011р.р., спірне майно дійсно перебувало на балансі позивача та у користуванні останнього. З огляду на вказане, прийняття рішень щодо цього майна вплинуло на права позивача.

При цьому, виходячи з приписів ч.1 статті 21 ЦК України, враховуючи роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.10.2000 р. N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", слід зазначити, що підстави переходу майна у власність територіальних громад визначено на законодавчому рівні, а саме:

- у відповідності до ч. 2 ст.60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом;

- ч.2 ст. 335 Цивільного кодексу України визначено порядок передачі у комунальну власність нерухомого безхазяйного майна. Так, безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Натомість, рішення, що оскаржуються не містять жодних посилань на вищенаведені підстави переходу прав на майно до громади, жодних доказів щодо існування таких підстав до матеріалів справи не надано. Відсутні докази передачі до власності громади вказаного майна і органами ТСОУ.

Водночас сам факт прийняття рішення двадцять шостої сесії 5 скликання Лугинської районної ради від 25.03.09р. за №117, про включення до Переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району (а.с. 18, т.1) приміщення, що розташоване за адресою: смт. Лугини, вул. Р.Люксембург,19" та відсутність будь-яких інших доказів щодо прав територіальних громад сіл, селищ району на вказане майно, свідчить про те, що до 25.03.09р. у останніх жодних прав на вказане майно не існувало.

Підтвердженням вищевказаних висновків також є додані до матеріалів справи листи Лугинської Районної державної адміністрації №1245 від 15.06.05р. (а.с. 41, т.1) та Коростенського міжміського бюро технічної інвентаризації №233 від 20.03.06р. (а.с. 4, т.2).

Згідно наявних у справі документів вбачається, що Лугинська Районна державна адміністрація листом №1245 від 15.06.05р. (а.с. 41, т.1), повідомляла Голову обласної державної адміністрації, що в смт. Лугини розташоване приміщення Лугинського ТСОУ, що знаходиться на балансі обласної організації ТСОУ. Протягом останніх років установа не працює, приміщення знаходиться у занедбаному стані, не опалюється і не охороняється, що призвело до руйнування конструкцій та самої будівлі. Обласною організацією ТСОУ не здійснюються заходи по збереженню об'єкта. У листі також зазначено, що Районна державна адміністрація неодноразово зверталася до керівництва обласної організації ТСОУ з питанням відновлення роботи районної організації, або передачі приміщення в спільну власність територіальних громад сіл, селищ району, тим більше, що приміщення будувались господарським способом підприємствами району. Однак, звернення залишились без належного реагування. Вказано, що при вирішенні питання передачі даного об'єкта у комунальну власність, є можливість використати зазначене приміщення для відкриття філіалу міжшкільного навчально-виробничого філіалу. З наведеного, Лугинська районна рада просила обласну державну адміністрацію посприяти у вирішенні питання передачі приміщення районної організації ТСОУ у спільну власність територіальних громад сіл та селищ району.

Згідно листа №233 від 20.03.06р. (а.с. 4, т.2), Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації повідомило, що згідно архівних даних проведена інвентаризація на будівлю №13 по вул. Кірова в смт. Лугини, справа №572 від 30.11.81р., право власності не зареєстровано. На будівлі №16 по вул. Кірова та №19 по вул. Р.Люксембург в смт. Лугини інвентаризація і реєстрація права власності не проводилась.

Тобто, вищенаведені рішення, які оскаржуються позивачем, дійсно були прийняті з порушенням чинного законодавства та з порушенням прав позивача, в користуванні якого знаходилося спірне майно, що є підставою для визнання їх недійсними.

Що стосується вимоги про визнання права власності на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, буд. 19. за Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України, то, виходячи з вищенаведеного, у суду відсутні підстави для їх задоволення.

Водночас слід зазначити, що не є доказом права власності юридичної особи на майно факт його перебування на її балансі, оскільки останній є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату і тому не визначає підстав перебування майна у власності (володінні) юридичної особи, про що зазначено в роз'ясненнях Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 29.04.1994р.

Не являється належним та беззаперечним доказом для підтвердження права власності на нерухоме майно і наданий позивачем Державний акт на право постійного користування землею (а.с.27-30, т.1). До того ж на час звернення до суду вказаний акт припинив свою дію на підставі рішення Лугинської селищної ради Житомирської області №184 від 21.07.11р. (а.с.107, т.2), яке на дату вирішення спору є чинним.

Не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості вимог позивача щодо визнання права власності і Центральним комітетом ТСОУ, до якого судом було направлено запит (а.с. 125,128, т.2).

До того ж, у власність громади майно остаточно перейшло згідно рішення Лугинської селищної ради №56 від 29.04.11р., на підставі якого видано Свідоцтво про право власності, яке згідно "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" № 7/5 від 07.02.2002 р. є правовстановлюючим документом. Вказане рішення на час звернення позивача до суду і на час вирішення спору є чинним.

З огляду на викладене і враховуючи, що саме власник майна може звернутися до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння для захисту свого права власності, не підлягає задоволенню і вимога про зобов'язання ТОВ "Автосвіт ЛТД" повернути спірні будівлі Житомирській обласній організації Товариства сприяння обороні України.

Також, враховуючи, що періодом будівництва спірного майна, згідно наданих до справи документів є 1981-1989р.р., проти чого не заперечували представники сторін в судовому засіданні, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 10 Конституції УРСР від 20.04.1978р., основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

За ст.89 ЦК УРСР державна власність - основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Відповідно ч.1 ст.19 Закону СРСР "Про власність в СРСР" від 06.03.1990 №1305 до державної власності належать загальносоюзна власність, власність союзних республік, власність автономних республік, автономних областей, автономних округів, власність адміністративно-територіальних утворень (комунальна власність).

Постановою Верховної Ради УРСР від 24.08.1991р. №1427-ХІІ "Про проголошення незалежності України" Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закону, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Цей акт набрав чинності з моменту його схвалення.

Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990р. визначено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу.

Глава 9 ЦК УРСР визначала, що профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їх на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Постановою Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992р. №2268-ХII встановлено, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України

Відповідно до пункту 1 постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994р. №3943-ХІІ до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.

Пунктом 3 цієї постанови передбачено до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Постановою Верховної Ради УРСР від 15.10.1990 р. "Про управління державним майном Української РСР" встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності.

Ст.4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" №1540-XII від 10.09.1991р. передбачено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначені основні засади передачі об'єктів права держаної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що ініціатором щодо передачі об'єктів права державної власності може виступати лише відповідний орган уповноважений управляти майном.

З метою забезпечення ефективного управління майном, що є у загальнодержавній власності, Кабінет Міністрів України Декретом "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" №2116-XII від 14.02.1992р. поклав на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної - влади здійснення функцій по управлінню майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно із законодавчими актами України (п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності"). На даний час це питання врегульовано Законом України "Про управління об'єктами державної власності»№185-V від 21.09.2006 р.

Поряд із цим, п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 13.01.1995р. №18, визначено, що до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, на міністерства покладені повноваження органів управління цим майном.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України; згідно з Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України; відповідно до пункту першого Постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року № 3943-ХИ до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.

Відповідно розпорядження Президент України від 24.05.1996р. №123/96-рп "Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" Кабінету Міністрів України зобов'язано: поінформувати у двотижневий строк Президента України про виконання постанов Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" та від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР"; підготувати та внести в місячний строк на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо законодавчого визначення суб'єктів права власності майна колишніх ДТСААФ СРСР на території України і ДТСААФ Української РСР.

Пункт 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (затверджене наказом ФДМУ та Міністерством економіки України від 19.05.1999р. за №908/68) передбачає такі способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі: здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів; передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності"; передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482; передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства.

З огляду на вказане та виходячи з відсутності у матеріалах справи належних доказів на підтвердження права власності на спірне майно, як у позивача, так і ненадання їх ТСОУ, судом не виключається той факт, що до моменту переходу у власність громади, спірні об'єкти нерухомості відносилися саме до державної власності.

Що стосується вимоги позивача зобов'язати відповідача-3 скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Автосвіт ЛТД", слід зазначити, що відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість, підстави відмови в ній та інші питання, пов'язані із державною реєстрацією прав на нерухомість, врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до положень ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Інших підстав для скасування записів про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не містить; відповідний перелік підстав для скасування записів сформульовано в ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" як закритий, що не дає підстав для поширювального тлумачення відповідної норми.

Оскільки станом на час звернення позивача до суду Коростенським МБТІ, у відповідності з діючим законодавством проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Автосвіт ЛТД", і підстави такої реєстрації визнані судом недійсними не були, позов в цій частині є завчасним та безпідставним, тому задоволенню не підлягає.

Водночас, враховуючи клопотання відповідача-3 (а.с. 100-101, т.1) про виключення з переліку відповідачів у даному позові Комунального підприємства "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації", слід зазначити, що останнє задоволенню не підлягає, оскільки норми Господарського процесуального права не передбачають такої процесуальної дії.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, решта заперечень відповідачів не впливає на результат вирішення спору, оскільки відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

При цьому, згідно 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання недійсними рішення двадцять шостої сесії V скликання Лугинської районної ради Житомирської області від 25.03.09р. №117 "Про включення до переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району приміщення, що розташоване за адресою: вул. Р.Люксембург, 19, смт. Лугини"; рішення четвертої сесії VI скликання Лугинської районної ради Житомирської області від 25.02.11р. №32 "Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році"; рішення п'ятої сесії VI скликання Лугинської районної ради Житомирської області від 31.03.11р. №51 "Про відчуження майна". В решті позовних вимог - щодо зобов'язання КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Автосвіт ЛТД" на нежитлові будівлі, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 375,3 кв.м., нежитлову будівлю гаража загального площею 61,1 кв.м., нежитлову будівлю гаража загального площею 75,3 кв.м., які розташовані за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, буд. 19, та визнання права власності на ці будівлі за Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України; - щодо зобов'язання ТОВ "Автосвіт ЛТД" повернути Житомирській обласній організації Товариства сприяння обороні України вищевказані нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, буд. 19, суд відмовляє.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій Лугинської районної ради, судові витрати покладаються на останню пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

При цьому слід зазначити, що згідно п. 4 Інформаційного листа ВГСУ України від 23.05.2012 № 01-06/704/2012, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, зв'язаних між собою підставою виникнення (стаття 58 ГПК), судовий збір сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру. Оскільки позивачем фактично заявлено чотири вимоги немайнового та дві вимоги майнового характеру, які пов'язані між собою підставою виникнення, за звернення з якими, у відповідності до п.2, 2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" йому слід було сплатити 2858,77грн. судового збору (1073,00грн. з немайнових вимог та 1785,77грн. - з майнових), натомість за подання позовної заяви фактично сплачено 6193,76грн., тому зайво сплачені 3334,99грн. судового збору слід повернути Житомирській обласній організації Товариства сприяння обороні України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-36, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення двадцять шостої сесії V скликання Лугинської районної ради Житомирської області від 25.03.09р. №117 "Про включення до переліку майна, яке перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району приміщення, що розташоване за адресою: вул. Р.Люксембург, 19, смт. Лугини";

3. Визнати недійсним рішення четвертої сесії VI скликання Лугинської районної ради Житомирської області від 25.02.11р. №32 "Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають в спільній власності територіальних громад сіл, селищ району і підлягають приватизації у 2011 році";

4. Визнати недійсним рішення п'ятої сесії VI скликання Лугинської районної ради Житомирської області від 31.03.11р. №51 "Про відчуження майна";

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з Лугинської районної ради (11301, Житомирська обл., Лугинський р-н., смт. Лугини, вул. Карла Маркса, буд. 2А, код 13577089)

на користь Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України (10008, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Івана Кочерги, буд. 2-А, код 02724825)

- 804,75 грн. судового збору.

Повернути Житомирській обласній організації Товариства сприяння обороні України (10008, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Івана Кочерги, буд. 2-А, код 02724825) з Державного бюджету 3334,99грн. судового збору, зайво сплаченого згідно платіжного доручення №363 від 21 вересня 2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.12.12

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи

2- прокуратурі Житомирської області

3- Фонду Держмайна - рек. з пов.