Постанова

від 03.12.2012 по справі 5/052-11/18-12/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2012 р. Справа№ 5/052-11/18-12/26

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Мальченко А.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:не з'явився;

відповідача 1:не з'явився;

відповідача 2:Воробйовський О.М., довіреність б/н від 09.04.2012;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

на рішення господарського суду Київської області

від 04.10.2012

у справі № 5/052-11/18-12/26 (головуючий суддя: Лилак Т.Д., судді Саванчук С.О., Лутак Т.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

до 1. Дочірнього підприємства «КВМ»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Гагаріна»;

про стягнення 4443204,84 грн., в частині стягнення 1082676,69 грн. збільшеної відсоткової ставки за кредитом та 111363,17 грн. інфляційних витрат, нарахованих на прострочені платежі зі сплати збільшеної відсоткової ставки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «КВМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Гагаріна» про стягнення 4443204,84 грн., в частині стягнення 1082676,69 грн. збільшеної відсоткової ставки за кредитом та 111363,17 грн. інфляційних витрат, нарахованих на прострочені платежі зі сплати збільшеної відсоткової ставки.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.10.2012 у справі № 5/052-11/18-12/26 в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 04.10.2012 у справі № 5/052-11/18-12/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 216535,34 грн. збільшеної відсоткової ставки за кредитом і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 № 5/052-11/18-12/26 у справі № 5/052-11/18-12/26 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 прийнято до розгляду справу № 5/052-11/18-12/26. Розгляд апеляційної скарги призначений на 03.12.2012 о 10:20.

13.11.2012 представником відповідача 2 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

03.12.2012 позивач, відповідач 1 в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи позивач та відповідач 1 повідомлені належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників позивача та відповідача 1.

03.12.2012 представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Київської області від 04.10.2012 у справі № 5/052-11/18-12/26 залишити без змін.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 2, колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імені Гагаріна" (позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування від 09.01.2008р. № 804/09/01/2008/980-К/27 (надалі - кредитний договір).

Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2010р. у справі № 5/052-11 за позовом ВАТ КБ "Надра" до ТОВ "Імені Гагаріна" та ДП "КВМ" про стягнення 6018915,53 грн. та за зустрічним позовом ТОВ "Імені Гагаріна" до ВАТ КБ "Надра" про визнання угоди недійсною, залишеним в силі постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2010 р., первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Імені Гагаріна" 5582749,65 грн. заборгованості по поверненню кредиту, 421469,99 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, 9694,89 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 25500, 00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та солідарно з ДП "КВМ" 1000,00 грн. боргу на користь ВАТ КБ "Надра"; в частині стягнення 5000,00 грн. заборгованості по кредиту та відсоткам провадження припинено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується платіжним дорученням від 27.10.2010р. № 681 на суму 6040650,53грн., що ТОВ "Імені Гагаріна" виконало зазначене рішення в повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок банку стягнуту суму.

Однак, в постанові від 19.03.2012 у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний суд, про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Гагаріна" 1082676,69 грн. збільшеної відсоткової ставки за кредитом за період з 26.09.2009 р. по 14.11.2010 р. та інфляційні втрати, нараховані на прострочені платежі зі сплати збільшеної відсоткової ставки за період з 01.09.2009р. по 28.02.2011р. в сумі 111 363,17 грн., є передчасним з огляду на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено змісту пунктів 3.2.8, 3.2.9, 3.2.10, 3.2.11, 3.2.12 кредитного договору про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування №804/09/01/2008/980-К/27 від 09.01.2008р., не встановив, на які саме порушення, із зазначених у пунктах 3.2.8, 3.2.9, 3.2.10, 3.2.11, 3.2.12 кредитного договору, посилається позивач в обґрунтування вимог про стягнення збільшеної відсоткової ставки за кредитом, та не встановив факту наявності або відсутності таких порушень з боку ТОВ "Імені Гагаріна".

Пунктом 3.3.15 кредитного договору передбачено, що банк має право підвищити відсоткову ставку за користування кредитом на 2% річних при порушенні умов, вказаних у п.п. 3.2.8., 3.2.9., 3.2.10., 3.2.11., 3.2.12. договору.

Проте, суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували порушення відповідачем 2 п.п. 3.2.8., 3.2.9., 3.2.10., 3.2.11., 3.2.12. кредитного договору, що в свою чергу, могло стати підставою для збільшення відсоткової ставки за користування кредитами на 2% річних.

З оскаржуваного рішення вбачається, що господарський суд Київської області прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач неправильно розтлумачив зміст пункту 3.3.15 кредитного договору, коли підвищив відсоткову ставку за користування кредитом на 2% річних за кожне порушення умов, вказаних у п.п. 3.2.8., 3.2.10., 3.2.11., 3.2.12. кредитного договору, що протирічить тлумаченню змісту пункту 3.3.15, а саме, що банк має право підвищити відсоткову ставку за користування кредитом на 2% річних одноразово за одне з можливих порушенні умов, вказаних у п.п. 3.2.8., 3.2.9., 3.2.10., 3.2.11., 3.2.12. договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору зміни в цей договір вносяться лише у письмовій формі у вигляді додаткових угод, що є невід'ємною частиною цього договору.

Однак, суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували звернення банка до позичальника з повідомленням про збільшення відсоткової ставки на 2% річних та доказів укладання додаткової угоди між банком та позичальником щодо підвищення відсоткової ставки на 2% річних.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (в редакції з 10 січня 2009 року) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати умови процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З матеріалів справи вбачається, що позивач стверджує, що, якщо кредитний договір був укладений до 08 січня 2009 року і в ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити відсоткову ставку, то це вже є домовленістю сторін, оскільки боржник не надіслав банку заперечень щодо нарахування відсотків за новою ставкою, то пропозицію треба вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи частини 2, 3 статті 205, частину 2 статті 642 ЦК України (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника), так-як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

Однак, такі твердження скаржника є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Законом України від 12 грудня 2008 року № 661 (Закон № 661 набув чинності з 10 січня 2009 року) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", внесено зміни до Цивільного кодексу України та Закону України "Про банки і банківську діяльність", а саме.

Частину 3 ст. 1056-1 Цивільного Кодексу України викладено в такій редакції - "фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною".

Частину 4 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" викладено в такій редакції: "Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом".

Так, Верховий суд України в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки) від 07.10.2010 зазначає наступне: зважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина 1 статті 58), всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року є неправомірними (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)"; належним повідомленням боржника щодо підвищення відсоткової ставки за кредитом є спосіб, визначений сторонами у договорі. Банк має довести, що він повідомив боржника належним чином; неправомірною є зміна відсоткової ставки, навіть у разі належного повідомлення, якщо договором чітко передбачено підписання в таких випадках додаткової угоди; потрібно також враховувати поведінку сторін після прийняття рішення банком щодо зміни відсоткової ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору, зокрема: якщо боржник сплачує відсотки за новою ставкою, то пропозицію треба вважати прийнятою і правочин укладеним, враховуючи частини 2, 3 статті 205, частину 2 статті 642 ЦК України (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника), оскільки фактичні дії вказують на прийняття пропозиції; якщо боржник сплачує відсотки за попередньою ставкою та не вчиняв інших дій щодо прийняття пропозиції, то це свідчить про відсутність домовленості.

Згідно з п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин " від 30.03.2012 р. при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Отже, виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 04.10.2012 у справі № 5/052-11/18-12/26 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 04.10.2012 у справі № 5/052-11/18-12/26 - без змін.

2. Матеріали справи № 5/052-11/18-12/26 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Мальченко А.О.